Розширення Європейського Союзу

Водночас, слід відзначити, що завершення формалізації процесу вступу РФ до СОТ може усунути значну частину з наведених спірних питань.

Після розширення ЄС умови для ділової  активності російських компаній у нових  країнах - членах ЄС з цілого ряду напрямків  можуть покращитися. Проте практична  реалізація цих можливостей зажадає  від Росії вдосконалення функціонування ринкових механізмів, фінансових вкладень, політичної волі і чималого часу. Таким  чином, вигоду від розширення ЄС економіка  Росії може відчути лише у перспективі, у той час як серед найближчих наслідків цього процесу домінують  неоднозначні.

Так, неоднозначно відіб'ється на експорті російських товарів в країни Центральної  та Східної Європи їх перехід на єдиний митний тариф ЄС. Середній рівень ставок на промислові товари нижче  середніх ставок національних митних тарифів.

По-різному буде позначатися на економіці Росії приєднання країн  ЦСЄ до різних систем преференцій, існуючих в рамках ЄС. Так, РФ отримає певний виграш від приєднання країн ЦСЄ  до тарифних преференцій у торгівлі, які ЄС надає Росії. Однак цей  виграш не буде великим, оскільки преференції  для Росії стосуються в основному  готових промислових виробів, а  не сировинних матеріалів.

Перехід на зовнішньоторговельний  режим Євросоюзу, який в основному  вільний від кількісних обмежень на ввезення російських товарів, зобов'язує країни ЦСЄ скасувати діючі в  них квоти та інші нетарифні захисні  заходи щодо імпорту з Росії. Завдяки  цьому відкриваються можливості нарощування експорту деяких російських товарів (вугілля та карбіду кальцію - в Польщу, текстилю - в Угорщину, зварних труб - в Чехію, нітрату  амонію - в ряд країн і т. д.). Але одночасно нові члени ЄС повинні  будуть ввести ті небагато, але вельми болючі для Росії обмеження щодо її поставок, які передбачені торговельним законодавством ЄС. А саме, почне  квотувати імпорт сталевого прокату  і ядерного палива для АЕС, які  традиційно поставлялися Росією на східноєвропейський ринок без торговельних лімітів.

Вцілому, характерними рисами розвитку товарообміну РФ з державами ЦСЄ  стали нестабільність, наростаючий  дисбаланс, асиметрична структура  товарообігу.¹²

Говорячи про негативні наслідки розширення, не можна не відзначити, що після вступу країн ЦСЄ до ЄС конкурентоспроможність російських компаній може знизитися, оскільки вільний рух  товарів, послуг і капіталів в  межах інтеграційного угруповання  посилить переваги західноєвропейських  фірм на ринках країн ЦСЄ.

Відчутним збитком загрожує Росії  застосування новими членами ЄС антидемпінгових  правил ЄС. До цих пір ці країни майже  не вдавалися до антидемпінгових  заходів (виняток становить Польща) через складність і дорожнечу  проведення антидемпінгових процедур, відсутності або слабкості національної правової бази. Після розширення діючі  в ЄС антидемпінгові процедури поширяться і на країни ЦСЄ.

Поки в російському експорті переважають сировинні товари, які  не підлягають сертифікації, прямий збиток для російської економіки від  переходу нових членів ЄС на європейські технічні стандарти і жорсткі санітарні, фітосанітарні, екологічні та інші норми буде не дуже значним (близько 6,5 млн. євро в рік). Однак у перспективі бажаною для РФ диференціації товарної структури російського експорту і збільшення в ньому частки готової продукції, яка охоплюється сертифікаційних вимог ЄС, розмір збитку може не просто зрости, а практично закрити доступ на ринки країн ЦСЄ виробам російського машинобудування, ускладнити наші поставки електроенергії, негативно позначитися на співробітництво в галузі атомної енергетики, утруднити російський сільськогосподарський експорт.

Безумовно, негативним наслідком розширення ЄС для співпраці Росії та країн  ЦСЄ, з яким уже зіткнулися обидві сторони, є введення Шенгенського візового режиму на нових східних кордонах Євросоюзу. Під впливом ультимативного вимоги Європейської комісії країни-кандидати  запровадили візи для російських громадян вже за рік-два до планованого  вступу в ЄС і приблизно за п'ять  років до їх приєднання до Шенгенської  зони.

Довгострокові економічні наслідки розширення Європейського Союзу в значній  мірі зумовлюються тим, яким чином будуть вибудувані пріоритети співробітництва  між Росією та ЄС і яка правова  та організаційна модель співпраці  буде обрана на найближчу перспективу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3 Румунія  і розширення ЄС

Шлях Румунії до великої європейської сім'ї був тривалим і набагато складнішим порівняно з іншими країнами Центральної та Східної Європи, які після розпаду соціалістичної системи також обрали курс на європейську інтеграцію. При цьому слід зазначити, що Румунія першою з країн Варшавського Договору започаткувала офіційні відносини з європейською спільнотою. Ще у 60-х роках XX століття Румунія підписала кілька угод із Спільним Ринком щодо постачання сільськогосподарської продукції, у 1974 році - спеціальну Угоду, згідно з якою отримала низку преференцій щодо власного експорту, а в 1980 - Угоду про промислові вироби, що» по суті, було демонстрацією незалежності від радянської системи та, водночас, від принципів і норм Ради Економічної Взаємодопомоги.

Дипломатичні відносини  між Румунією та Європейським Союзом встановлено у 1990 році - відразу після повалення диктаторського режиму Н.Чаушеску.

Серед документів про взаємовідносини між Румунією та Європейським Союзом одним з головних стала Європейська Угода про асоціацію між Румунією та ЄС. Вона була підписана 1 лютого 1993 року й набула чинності після її ратифікації всіма країнами-членами Євросоюзу, а також самою Румунією.

22 червня 1995 року Румунія, подала заяву щодо набуття членства в ЄС, що стало важливим етапом на шляху консолідації їх взаємовідносин.

26 вересня 2006 р. Європейська Комісія оприлюднила доповідь про стан підготовки Румунії (разом з Болгарією) до вступу до ЄС, у якій 1 січня 2007 року нарешті було визначене як дата офіційного вступу країни в Європейський Союз. Однак слід підкреслити, що рішення Брюсселя зафіксувати в доповіді остаточну дату їх вступу було обумовлено виключно політичними розрахунками стратегічного характеру. Перенесення терміну вступу Румунії та Болгарії за будь-яких обставин мало би стати негативним сигналом не тільки для зазначених двох  країн, а й створювало б додатковий чинник посилення політичного напруження в регіоні Південно-Східної Європи.

Цей документ зафіксував суттєвий прогрес, який було зроблено Румунією впродовж чотирьох місяців, і наголошував на тому, що кількість проблемних сфер, які могли б призвести до відстрочення вступу країни до ЄС на один рік, зменшилася до 4-х. Цими сферами, так званими "червоними прапорцями" були: необхідність завершення реформ у галузі юстиції; продовження боротьби з корупцією; створення інтегрованої системи адміністрування та контролю в сільському господарстві; вдосконалення методів використання коштів ЄС, які виділятимуться Румунії після 1 січня 2007 року.¹³

Безперечно, на момент вступу до ЄС, Румунія сильно відстає від високорозвинених держав-членів Євросоюзу.

Таким чином, вступ Румунії  до Європейського Союзу 1 січня 2007 року є результатом послідовних зусиль, здійснених цією країною впродовж останніх років на шляху європейської інтеграції, незалежно від "кольору" та ідеологічної орієнтації урядів, які мінялися, реального бажання її населення стати повноправним членом ЄС та став доленосною віхою для розвитку румунського суспільства, завершуючи 16-річний перехідний період від тоталітарно-диктаторського комуністичного режиму до сучасної демократичної держави, основаної на верховенстві права, ринковій економіці та прогресивній соціальній політиці.

При цьому всьому зі вступом Румунії до ЄС значно покращилось економічне становище країни як у міжнародній торгівлі, так і на внутрішньому ринку.

На підтвердження цього доцільно порівняти економічний розвиток Румунії з середньостатистичним в усьому регіоні, де розташована  Румунія, - Південно-Східній Європі (ПСЄ), а також економічний розвиток Центральної та Східної Європи і країн Балтики (ЦСЄ + КБ).

Рис. 1 Реальний  приріст ВВП (у%), 2003-2008рр.¹⁴

На рис. 1 графічно зображено, що ЦСЄ+КБ вже з 2003 року відчули безперервні  позитивні темпи зростання. тоді як ПСЄ включно з Румунією значно пізніше. 

Після вступу Румунії до ЄС, країна отримала низку нових можливостей  розвитку політичних та економічних  умов життя і наблизилася до рівня  найрозвинутіших держав ЄС. Європейські  стратегічні програми розвитку та фонди  направили свою діяльність на покращення рівня життя пересічних румунів, сьогодні європейських громадян.

Серед основних досягнень у політичній організації Румунії після вступу до Європейського Союзу варто  відзначити адміністративне реформування.

Здатність політичних та адміністративних установ адаптуватися до вимог та змін у середовищі країни є найважливішим  пріоритетом цієї реформи.

Завдяки членству в ЄС Румунія отримала такі переваги: новий статус на міжнародній  арені; можливість реформування політичного  сектору та спрямувати його до єдиної європейської політики; надходження від ЄС фінансової допомоги для реформування країни та її наближення до стандартів ЄС; інновація всіх державних структур; забезпечення зайнятості працездатного населення, зростання виробництва; можливість впливати на процеси які відбуваються не тільки в рамках ЄС, але й поза його межами; нові умови для розвитку економіки та культури.

Вступ Румунії до ЄС призвів до значного зростання притоку іноземних  інвестицій, зокрема і через те, що сам факт вступу країни до ЄС суттєво  підвищив інвестиційну привабливість країни, а приток інвестицій з-за кордону стимулював майже всі галузі румунської економіки.

Вступ Румунії до ЄС відкрив перед  румунами більше можливостей з точки  зору трудової міграції. Якщо в 2004 р. у  країнах ЄС працювало приблизно 650 тис. громадян Румунії, то в 2007 р. вже  близько 1 млн. Румуни здебільшого працювали  у Німеччині, Великобританії, Ірландії, Голландії, Іспанії, Італії.

Отже, приєднання Румунії  до ЄС призвело до покращення макроекономічних показників країни та до підвищення життєвого  рівня громадян, яке відобразилося  в збільшенні реальних доходів населення  та в суттєвому зменшенні безробіття. Однак далеко не всі соціально-економічні проблеми, які стояли перед країною, були вирішені й навіть з'явилися  деякі нові. Зокрема темпи зростання  ВВП не можна назвати дуже високими, посилилась поляризація серед аграрних господарств за рівнем доходів, збільшення трудової міграції призвело до дефіциту робітників у медичній галузі.

Процес розширення кордонів ЄС у  майбутньому принесе позитивні  наслідки і для Румунії, як для  країни-учасниці об’єднання.  Воно дасть змогу наростити ресурсний  потенціал, збільшити коло партнерів  у міжнародній торгівлі, розширити  ринки збуту товарів та послуг національного виробництва.

 

Розділ  ІІІ. ПРОЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ

Євроінтеграційні прагнення України  стали невід’ємними реаліями політичного сьогодення. Європейські орієнтири набули практичного втілення у низці рішень та дій як української держави, так і офіційних органів Євросоюзу.

Практичні зрушення у сфері євроінтеграційних  устремлінь України потребують переходу від політико–ідеологічних до прагматичних підходів у цій сфері. Евроінтеграція України має сприйматися як інструмент реалізації стратегічних цілей і  завдань національного соціально–економічного, громадсько–політичного, культурного розвитку. Найбільш складні проблеми знаходяться в економічній сфері. Європейський Союз як інтеграційне утворення є передусім відносно однорідним економічним простором, у якому діють єдині регуляторні норми, стандарти економічної політики та поведінки суб’єктів господарювання.

 Країна, яка проголошує прагнення  стати складовою цього простору, мусить насамперед довести свою  спроможність дотримуватися цих  норм і стандартів, намагається  бути чинником підтримання соціально–економічної  стабільності в регіоні, підвищення  конкурентоспроможності цього об’єднання  на міжнародній арені, джерелом  нових перспектив соціально–економічного  та політико–гуманітарного розвитку  регіону.

Орієнтир європейської інтеграції, обраний Україною та офіційно утверджений  низкою документів найвищого рівня, є адекватною відповіддю на розгортання  глобалізаційних процесів та еволюцію взаємовідносин країн європейського  регіону.

Розгортання соціально–економічних  перетворень в Україні, стрімке  зростання відкритості її економіки  та посилення конкурентної боротьби на національному та міжнародних  ринках створили умови, за яких формування в Україні як одній з найбільших держав Європи сучасного громадянського суспільства та конкурентоспроможної динамічної економіки європейського  зразка – практично єдиний шлях збереження національної політичної й суспільної ідентичності та єдності.

Водночас намагання досягти випереджального зближення з євростандартами у громадсько–політичній та правовій сферах досить часто зустрічає значні труднощі щодо їх повноцінного впровадження, які постають із незавершеності економічних реформ в Україні та несформованості відповідного економіко–правового середовища, значного відставання у рівні економічного розвитку.¹⁵ Саме це, варто розглядати як фундаментальну причину недостатньої послідовності та результативності дій, які здійснюються Україною у сфері європейської інтеграції.