Розширення Європейського Союзу

Сам процес цього етапу розширення ЄС з економічної точки зору мав  кілька характерних рис:

• По-перше, це було приєднання 10 країн з істотно нижчими соціально-економічними показниками порівняно з ЄС-15, що доводить принципову можливість об'єднання різних за рівнем розвитку груп країн не лише на засадах вільної торгівлі або митного союзу, а й економічного союзу.
• По-друге, розширення Союзу стало важливим етапом достатньо м'якої, без економічних шоків, адаптації економік ЄС-10 до нових умов конкурентного середовища Єдиного внутрішнього ринку ЄС.
• По-третє, очевидні позитивні наслідки розширення відчули як нові країни-члени (насамперед), так і меншою мірою старі краіни-члени на всіх рівнях реалізації економічних ефектів цього процесу споживачі, виробники, національні економіки, інтеграційне об "єднання в цілому.

Фактично підготовка до вступу цих  країн до ЄС тривала понад десять років, більш інтенсивно — з 1997-го, коли було прийнято рішення про перспективи  розширення.

8 квітня 1994 року Польща подала заявку на вступ до ЄС. Європейська Спільнота не було зацікавлена в наданні переваг якійсь одній із східноєвропейський країн, тому було надано перевагу багатостороннім діалогам з усіма бажаючими вступити. ⁹

31 березня 1998 року розпочалися переговори про вступ до ЄС із Угорщиною, Польщею, Естонією, Чехією, Словенією та Кіпром.

13 жовтня 1999 р. Європейська Комісія дала рекомендацію державам-членам Європейського Союзу розпочати переговори з Румунією, Словаччиною, Латвією, Литвою, Болгарією та Мальтою.

Позитивний характер економічних  наслідків розширення ЄС для нових  членів зумовлений системою факторів. Передусім йдеться про виникнення та реалізацію коротко- та середньострокових  ефектів відповідних форм міжнародної  інтеграції на етапах до і після  вступу до ЄС: вільної торгівлі, митного  союзу, спільного та єдиного ринків, економічного союзу. Усунення бар’єрів входу та виходу на Єдиний внутрішній ринок ЄС, відносно швидка та ефективна ринкова адаптація національних виробників до змін у національних і зовнішніх конкурентних середовищах привели до кількісних та якісних зрушень в економічному розвитку нових членів Союзу.

Однак не слід думати, що вступ до ЄС розв'язав усі соціально-економічні проблеми нових членів. Вступ до ЄС дає можливість використовувати комунітарні механізми розв'язання економічних проблем розвитку, але це не відбувається автоматично. Тому в нових кранах-членах ЄС залишаються проблеми безробіття, відставання від рівня соціально-економічного розвитку ЄС - 15, не подолано технологічний розрив між цими групами країн, далеко не повністю вирішено питання соціальної конвергенції.

VI. 2007 рік - шосте розширення ЄС (приєднання Болгарії та Румунії)

На вступ до Європейського Союзу  Болгарія і Румунія чекали 12 років. 1995-го ці країни подали заявки на вступ, за п'ять років почали переговори і ще через такий самий час  підписали договір про приєднання. З їх приєднанням ЄС розширив свої кордони, збільшивши кількість членів із 25 до 27.

По відношенню до Болгарії та Румунії  Європейським Союзом було відзначено, що цим країнам буде надано сприяння і буде фіксований строк їхнього  прийняття в Союз. Вказувалось, що причиною відставання Болгарії та Румунії  була в першу чергу невідповідність  економічним критеріям, прийнятим в Копенгагені.

Виконавши ряд вимог та перед  вступних формальностей, поставлених  ЄС, Болгарія та Румунія набули статусу країн-членів ЄС.

Останнім часом в євроінтеграційних  процесах має місце феномен «Втоми від розширення (enlargement fatigue)». В Євросоюзі зростає невдоволення впровадженням, масштабами та наслідками попередніх розширень. Відбувається переосмислення ставлення до даного процесу серед політично відповідальних осіб.

Підвищення рівня скепсису щодо можливості подальшого розширення зумовлене  наступними факторами:

а) поширення побоювань щодо загострення  внутрішніх протиріч в європейській політиці та ускладнення процесу прийняття рішень;

б) побоювання зменшення впливу нинішніх держав-членів ЄС та 
подальшого послаблення своїх позицій внаслідок прийому нових членів;

в) зростання рівня незадоволення результатами розширення може 
призвести до загального розчарування процесом інтеграції .¹⁰

 

 

 

Розділ  ІІ. Наслідки розширення ЄС для постсоціалістичних і пострадянських країн

2.1 Наслідки розширення кордонів ЄС для України

З 1 травня 2004 p. в наслідок найбільшого  у своїй історії розширення. Європейський Союз став безпосереднім сусідом  України. Тоді до його складу увійшли  Польща, Словаччина та Угорщина, які  розташовані на західних кордонах нашої  держави. Відтоді вплив ЄС на нашу економіку та політику став ще більш потужним та безпосереднім, а Україна отримала шанс виходу на новий рівень співпраці з ним у рамках Європейської політики сусідства.

Таке безпосереднє сусідство з  Європейським Союзом, чиє значення у світовому розподілі праці, системі міжнародної торгівлі та політичній сфері після розширення безумовно зросло за рахунок центральноєвропейських країн, позначилось і на відносинах України з ЄС та іншими державами, і на її внутрішньополітичному та соціально-економічному розвитку.

Якщо говорити про політичний аспект такого сусідства, то слід відмітити, що політичні відносини Брюсселя та Києва є суперечливими і не прогнозованими. Сьогодні контакти Києва  і Брюсселя перебувають у кризовій фазі, переважно через внутрішньополітичні  події в Україні. Це загрожує всьому комплексу співробітництва Україна-ЄС.

Разом з тим, членство в ЄС центральноєвропейських країн, з якими Україна має  міцні дружні стосунки, створить умови  для розвитку нових, глибших форм співпраці із Союзом. Крім того, вступ  до ЄС традиційних партнерів України, які матимуть у керівництві Союзу  відповідне представництво, відкриє  перед Україною можливості через  співпрацю з країнами-сусідами активніше  відстоювати свої інтереси на теренах  Співтовариства.

Це також стосується і порядку  пересування громадян, візової політики. Оскільки в разі обмеження руху через  спільний кордон західні сусіди України  також зазнають чималих втрат, зокрема  матеріальних, можна сподіватися  на їхню активну участь у пошуку рішень, прийнятних і для України, і для Євросоюзу.

Із розширенням ЄС значення України  як безпосередньої сусідки для європейської безпеки зросте. Це відкриє для  держави шлях до ширшої участі у відповідних міжнародних структурах, спільних дій разом з Європейським Союзом.

Вже сьогодні ринок ЄС – один із передових у світовій економіці. А з розширенням він стає  головним експортним товарним ринком для України.¹¹

Економічні відносини ЄС з Україною з моменту розширення ЄС на Схід, зорієнтовані на поступове поширення  механізмів і регулюючих нормативів єдиного ринку ЄС на Україну шляхом імплементації в українське національне законодавство сумісних і гармонізованих правил – acquis communautaire. У довгостроковому вимірі передбачається поширення на Україну чотирьох свобод – руху товарів, послуг, капіталів і людей.

У короткостроковій перспективі йдеться  про лібералізацію торгівлі у  форматі створення поглибленої  та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ЗВТ), надання національного режиму у сфері інвестиційної діяльності, поступову лібералізацію законної міграції трудових ресурсів (насамперед, для жителів прикордонних районів, бізнесменів, учасників програм і проектів співробітництва з ЄС), інтеграцію у транспортні, енергетичні та телекомунікаційні мережі та в Європейський науково-дослідний простір.

Останнє передбачає створення у  відповідних сферах сумісної і взаємозалежної інфраструктури та гармонізованого  регуляторного середовища. Важливу  роль відіграють і заходи з розвитку транскордонного та транснаціонального співробітництва на місцевому та регіональному рівнях.

Проте без істотних інституційних  змін як в Україні, спрямованих на утвердження верховенства права  та захист законних прав суб’єктів  економічної діяльності, значне підвищення якості державного управління, потенціал  країни у сфері міжнародної економічної взаємодії буде обмеженим.

ЄС уже нині є значним ринком збуту українських товарів і  джерелом імпорту. Завдяки збільшенню населення ЄС до майже півмільярда  осіб, високій платоспроможності  споживачів і динамічному розвитку економіки країн-членів зростає  роль ЄС як торгового партнера України.

Оскільки до ЄС приєдналися країни, в яких працює дуже багато українців, це сприяє обміну досвідом між ними та європейськими працівниками. Українці будуть ознайомлюватися з передовими формами організації виробництва, набуватимуть нових знань і навичок, а це, своєю чергою, позитивно впливатиме на зростання продуктивності праці в Україні.

Незважаючи на те, що ЄС, країни-члени  й Україна постійно декларують свою зацікавленість у розвитку співпраці, її результати та перспективи приєднання України до клубу європейських держав неоднозначні. Ускладнення, якими загрожує розширення ЄС на Схід, переважно пов’язують саме з нехтуванням інтересами України Європейським Союзом, бажанням відмежуватися від незаможної та недостатньо стабільної країни новою “залізною завісою”.

Приєднання сусідніх країн до ЄС і пов’язане із цим прискорення  їхнього розвитку ще більше наголошує  різницю у швидкості процесів перетворення в цих країнах та в Україні, що об’єктивно ускладнює  двосторонні відносини.

У торгівельно-економічній сфері  погіршилися конкурентні позиції  українських товарів на ринках сусідніх держав. Це пояснюється запровадженням єдиного митного тарифу ЄС, втратою  можливості самостійно регулювати свій торговий режим щодо України, припиненням  чинності угод про вільну торгівлю між Україною та країнами Балтії, розширенням  сфери застосування антидемпінгових  заходів до України тощо.

Географічне положення України  дає підстави сподіватися на її активну  участь у транзитних перевезеннях. Водночас зміна вимог до технічного стану транспортних засобів, може усунути  з ринку транспортних послуг окремих  українських перевізників, для яких негативні наслідки матимуть також  зміни порядку митного та прикордонного  контролю.

Якщо за найоптимістичнішим сценарієм  розширення ЄС створить нові умови  торгівлі для всіх країн, сприятиме  розширенню участі України в європейській торгівлі, транспортуванні товарів, регіональній співпраці, то песимістичний сценарій передбачає виключення України з найважливіших загальноєвропейських процесів, перетворення її на аграрно-сировинну периферію.

Проте, характер впливу розширення ЄС на Україну не відповідатиме стовідсотково  жодному з варіантів. У результаті переплетення об’єктивних і суб’єктивних після подальшого розширення відносини  ЄС з Україною наближатимуться то до одного, то до іншого сценарію, але  залишатимуться неоднозначними.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2 Політичні та економічні наслідки розширення ЄС для

Російської  Федерації

Для Російської Федерації відносини  з ЄС набувають все більшого значення у світлі розширення кордонів союзу. Правовою основою відносин Росії і ЄС залишається Угода про партнерство і співпрацю, яка набула чинності 1 грудня 1997р. У рамках Угоди керівництвом Росії і ЄС були визначені чотири сфери співпраці – “спільні простори” (економіка, свобода, безпека, наука).

Говорячи про відносини Росії  і ЄС, слід зазначити, вони носять досить конфліктний характер та обтяжуються рядом проблем. Росія здійснює політико-економічну експансію на просторі СНД з метою створення під власною егідою блоку пострадянських країн як противаги впливу ЄС на континенті. Джерелом перманентних конфліктів між ЄС і РФ є стан демократії в Росії, забезпечення верховенства права, захист прав і свобод людини, проведення прозорих і чесних виборчих кампаній тощо.

Проте, головні наслідки розширення Європейського Союзу для Росії  оцінюються, перш за все, з точки  зору її економічних інтересів.

Економічні відносини ЄС з Росією виходять з факту відмови Росії  від використання формату ЄПС, який, на її погляд, означає переважне  пристосування правової системи  та інститутів РФ до відповідних інституцій ЄС, а не їх взаємну адаптацію.

Загалом, ЄС вважає, що основи взаємодії  з РФ є принципово такими ж, як і взаємодії з країнами-учасницями ЄПС.

Слід, однак, відзначити, що реальний рух у напрямі формування Спільного економічного простору виявився на практиці досить проблематичним. Ще наприкінці 2008р. Європейська Комісія відзначала такі ускладнення в економічних взаємовідносинах, як російські експортні обмеження, невідповідне застосування міжнародних санітарних і фітосанітарних стандартів, ускладнений режим використання російського повітряного простору, неможливість встановлення енергетичного партнерства на засадах Енергетичної Хартії, розбіжності у трактуванні питань енергетичної безпеки, наявність проблем у майбутньому забезпеченні зростаючих потреб ЄС в енергоносіях через недостатність російських капіталовкладень тощо.

У Доповіді про перебіг реалізації спільних просторів (березень 2010р.) до вказаного переліку додані протекціоністські заходи, які Росія впроваджувала під час глобальної кризи (збільшення імпортних тарифів, дискримінаційні транспортні тарифи, експортні мита на сировину, нові бар’єри для імпорту лікарських препаратів тощо), суперечки з країнами-транзитерами природного газу, що загрожує стабільності поставок енергоносіїв до Європи, а також вихід у середині 2009р. з Договору Енергетичної Хартії.