Розширення Європейського Союзу

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП ………………………………………………………………………... 3

РОЗДІЛ  І. РОЗШИРЕННЯ КОРДОНІВ ЄС: ПОНЯТТЯ, ПРИЧИНИ, ЕТАПИ …………………………………………………………………………..  6

1. Розширення ЄС як результат міжнародної інтеграції ………….….  6
2. Історичні причини та передумови розширення ЄС ………………. 10
3. Основні етапи розширення ЄС ………………………………………. 13

РОЗДІЛ  ІІ. РОЗШИРЕННЯ ЄС: НАСЛІДКИ ДЛЯ ПОСТСОЦІАЛІСТИЧНИХ ТА ПОСТРАДЯНСЬКИХ КРАЇН ………... 21

2.1 Наслідки  розширення кордонів ЄС для  України ………………….. 21

2.2 Політичні  та економічні наслідки розширення  ЄС для Російської Федерації ………………………………………………………………………. 25

2.3 Румунія  та розширення ЄС …………………………………………... 29

РОЗДІЛ  ІІІ. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ ……………………………………………………………………… 33

ВИСНОВКИ ………………………………………………………………… 39

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………... 41

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 ВСТУП

 

На сучасному етапі розвитку світової спільноти у системі  міжнародних відносин спостерігаються  досить неоднозначні та часом суперечливі  явища та процеси. Посилена взаємозалежність інтересів суб’єктів міжнародних  відносин в  ХХІ столітті обумовлюють  розширення європейського інтеграційного простору та надають реальних рис  розбудові європейської архітектурної  моделі, спрямованої на формування суцільної зони добробуту, стабільності і безпеки.

Розширення Європейського Союзу  в сучасній геополітиці сприймається як нагальна потреба у поширенні  зони європейського контролю над  визначальним геополітичним простором  з поступовим набуттям суттєвих перспективних  геоекономічних переваг.

Останнє розширення Європейського  Союзу стало однією з визначальних віх його розвитку, а також потужним чинником формування нового безпекового  середовища в Європі.

Значення центрально-східного європейського  регіонального простору в світовій політиці та економіці визначається низкою географічних, соціально-економічних  та військово-політичних факторів. Це важливий розгалужений комунікаційний вузол.

Актуальність теми курсової роботи обумовлена тим, що процес розширення Європейського Союзу є актуальним, але непростим. Інтеграція нових членів, з одного боку, створює бажані перспективи для ЄС в можливості об’єднання всієї Європи в єдиних політичних та економічних межах. З іншого боку, цей процес супроводжується чисельними перешкодами та проблемами для самого ЄС, обумовленими такими грандіозними європейськими проектами як: введення єдиної валюти, формування спільної зовнішньої політики та політики у галузі безпеки, пошук моделі відносин з Росією тощо.

Одночасно розширення географічних кордонів ЄС перетворює його із об’єднання західноєвропейських  держав на союз континентального масштабу, могутній політичний полюс, який стоїть перед якісно новими викликами як внутрішнього, так і зовнішнього характеру. Регулярне розширення надає ЄС кількісної ваги, але одночасно робить його більш неоднорідним і ставить зростання політичної ваги у залежність від здатності ЄС уникнути послаблення його внутрішньої згуртованості та єдності і готовності протистояти новим викликам та ризикам, що постали в постбіполярний період.

Дане питання було дослідження  у багатьох працях вітчизняних вчених, зокрема, Г.В. Балабанов, Г.В. Воронкова, І.С., Смирнов, М.І. Долішний, В.В. Копійка, О.І. Шнирков, Л.В. Губський, є певні напрацювання щодо цієї тематики й у таких російських та західних фахівців, як   В.В. Громико, З.М. Окрут, Г.Ю. Гагаріна, Е. Хаас, Л. Ліндберг, Б. Розамунд, А. Брессанд,            У. Уоллес.

Мета і завдання дослідження. Метою  даної роботи є комплексний аналіз феномену розширення ЄС, його витоків, особливостей, суперечностей та геостратегічних  наслідків для країн пострадянського та постсоціалістичного простору.

Для досягнення визначеної мети необхідно  реалізувати наступні завдання:

- окреслити історичні причини та передумови розширення ЄС;

- проаналізувати еволюцію стратегічних напрямків європейської інтеграції в контексті взаємозалежності процесів поглиблення та розширення;

- окреслити етапи розширення, виявити їхні рушійні сили, закономірності;

- дослідити значення розширення та його вплив на формування і перспективи розвитку пострадянських та постсоціалістичних країн;

Об'єктом дослідження є європейські  інтеграційні процеси та чинники, що впливають на еволюцію політики Європейського  Союзу, наслідки їх впливу на постсоціалістичні та пострадянські країни.

Предметом дослідження є політика розширення Європейського Союзу  на.

Методологічною основою комплексного дослідження є системний підхід та геополітичний аналіз, за допомогою  яких здійснено дослідження європейського  регіонального середовища, що інтегрується.

Структурно робота складається  зі вступу, трьох розділів:

- Розділ І. Розширення кордонів ЄС: поняття, причини, етапи – аналізує розширення ЄС з точки зору міжнародної інтеграції; розкриває причини та етапи розширення кордонів ЄС;

- Розділ ІІ. Розширення ЄС: наслідки для постсоціалістичних та пострадянських країн – досліджує економічні, політичні та соціальні наслідки розширення ЄС на прикладі України, Російської Федерації та Румунії;

- Розділ ІІІ.  Проблеми та перспективи євроінтеграції України – описує сучасний СТАН України на шляху до євроінтеграції, перспективи та проблеми подальшого розвитку цього процесу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  І. РОЗШИРЕННЯ КОРДОНІВ ЄС:

ПОНЯТТЯ, ПРИЧИНИ, ЕТАПИ

1. Розширення ЄС як результат міжнародної інтеграції

В ХХІ ст. Європейський союз вступив в новий, безпрецедентний етап свого розширення. Число його членів за рахунок держав Центральної та Східної Європи збільшилось до 27.

Крокуючи на Схід, ЄС помітно нарощує  свій ресурсний потенціал (територію  на 23%, а населення – на 20%), перетворюється на найбільший в світі ринок з  більш ніж 450 млн. споживачів, зберігає просторову динаміку інтеграції.

Розширення ЄС – це політичне  рішення, яке викликає безліч суперечок. Оцінки інтеграції країн Центральної та Східної Європи в європейську структуру носять неоднозначний характер. Оптимісти-космополіти вважають, що розширення здійснюється в інтересах всієї Європи, на основі рівності і не повинне розглядатися як акт милості. Неоліберали-космополіти побоюються, що західноєвропейський соціалізм знову проникне із «заднього крильця» в Брюсселі.

Прихильник захисту соціального  завоювання побоюються, що в політичному  і економічному плані держави  Східної Європи ще не готові до суворих  реалій, пов’язаних із повноправним членством  в європейських структурах. Націоналістичні  групи – скептики-неокосмополіти – оспорюють розумність входження, наполягаючи на тому, що нові демократії не для того домагалися відновлення  незалежності, щоб скласти її до ніг ЄС.

Прийняття нових членів з абсолютно  іншими соціально-економічними і екологічними характеристиками, з глибокими міждержавними та міжнаціональними протиріччями не є безболісним як для Європейського Союзу, так і для «новачків». Претенденти розглядають свій вступ в ЄС як золотий ключик в царство процвітаючого Заходу. Їх економіка отримає фінансові вливання, сучасні технології і нові професії, вигоди від встановлення єдиної валютної системи, допомогу відсталим районам, доступ на ринки ЄС і в перспективі єдину зовнішньо-торгівельну політику, а також зменшить небезпеку військових конфліктів в регіоні.

На Заході відношення до прийому  нових членів суперечливе. Багаті країни, особливо Німеччина, розраховують на безмитний  доступ до нових ринків, а їх підприємства в країнах ЦСЄ – більш дешеву робочу силу і вигоди географічного  положення. Менш багаті країни не безпідставно побоюються, урізання фінансів із загального бюджету ЄС, що направляються нині на підйом їх господарств.

Позитивні результати розширення ЄС очевидні  - зростання місткості його внутрішнього ринку приведе до того, що, за оцінками західноєвропейських економістів, в перші ж три роки після прийняття нових членів, корпорації членів ЄС зароблять завдяки цьому додатково понад         10 млрд. євро, а компанії країн, що вступили – цілих 50 млрд. євро.¹ Співвідношення цих показників наочно показує взаємовигідність процесу інтеграції та прискорений прогрес нових членів ЄС,пов'язаний, насамперед, із виходом на найбільш ємний і привабливий в короткостроковій перспективі світу ринок – ринок об’єднаної Європи.

У доповнення до очевидних переваг, які більшість країн Центральної  та Східної Європи мали ще за довго  до вступу як асоційовані члени, вже  саме членство в ЄС стало важливим позитивним психологічним чинником як для країн Сходу, так і Заходу. Це виявилось в основному в чотирьох основних сферах:

- підвищення інтересу інвесторів;

- транснаціональних партнерських  зв’язках компаній;

- стимулювання експорту фірм  з країн Центральної і Східної  Європи;

- збільшеному туристичному обміні.

Насправді, певною мірою обмежені з моменту формального членства нових держав, західні фірми відчули себе набагато більш вільно на фоні розуміння, що країни Центральної і Східної Європи тепер є повноцінними членами ЄС, з усіма відповідними правами та обов’язками, особливо це відчутне на прикладі роботи засобів масової інформації, які перебудувалися набагато швидше за інші структури бізнесу і сьогодні вже практично повністю забезпечують інформацією весь новий європейський простір.

Розкріпачені психологічно, ділові структури як на Заході, так і на Сході стали активніше будувати транснаціональні відносини, які, в свою чергу, допомагають східним фірмам і компаніям підвищувати свою конкурентоспроможність на загальноєвропейському ринку. У цьому значенні психологічний чинник є важливим, оскільки довіра до східноєвропейських товарів на Заході зростає.

Позитивна тенденція спостерігається  і у сфері туризму. Хоч в  західних джерелах поки складно знайти точну статистику, загальна експертна  оцінка свідчить, що кількість західних туристів завдяки введенню безвізового  режиму в Центральній і Східній  Європі зросла.

Очевидно, що зростання довіри важко  виміряти одночасно, але також очевидно, що в довгостроковій перспективі  даний чинник матиме позитивний ефект.

Невеликий за часом період функціонування розширеного ЄС продемонстрував  досить вражаючі темпи зростання  потоків фінансування в нові країни європейської сім’ї, які були передбачені  фондами Західної Європи спеціально для стимулювання економічного розвитку нових членів.

Але разом з  очевидними перевагами розширення не менш очевидні і різноманітні ризики. Входження новачків із нижчим рівнем економічного розвитку це величезний тягар, що на деякий час загальмує  економічне зростання Європи.  Так, за попередніми підрахунками, новим  членам ЄС знадобиться в середньому 20 років, щоб досягнути рівня економічного благополуччя розвинених країн Європи, і тільки в тому випадку, якщо середньорічні  темпи зростання їх економіки  складуть не менше 5%-10%.

Процес розширення ЄС розмиває кордони  Європи. Подальше розширення ЄС веде до того, що відмінності в середині ЄС експонентно зростають. Вирішальним  наслідком цього є той факти, що динаміка зростання проекту «Європа» викликає все більші витрати на інтеграцію. Тим самим розширення і інтеграція ЄС приходять у все більшу суперечність між собою.²

Незважаючи на загальне прискорення  розвитку при вступі до ЄС, його нові члени стикаються з істотними  структурними проблемами. При цьому  розвинені члени ЄС (ядро) неминуче захищатимуть себе від самої можливості конкуренції з боку нових членів, передусім на ринку робочої сили. Так, при вступі Словенії особливо обговорювалось, що обмеження на пересування словенської робочої сили зберігатимуться протягом як мінімум двох років.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Історичні причини та передумови формування ЄС

Процеси європейської інтеграції, що розпочалися у Західній Європі після  Другої світової війни, мають давню  й багату передісторію. Потреба єднання  європейських народів та держав як головний засіб подолання розбрату та запобігання взаємного знищення, усвідомлювалась провідними мислителями та теоретиками уже з часу Середньовіччя. Але й століття після завершення цієї доби, вона не знаходила належної підтримки у більшості політиків та можновладців. Лише трагічний досвід двох світових воєн, радянська загроза та криза довіри до традиційної національної державності й її політики, нарешті утворили сприятливі умови для переходу від сміливого мрійництва про єдину та безпечну Європу до практичних кроків із її творення.

Нинішній Європейський Союз – це результат п’ятдесятирічної інтеграційної  діяльності в Європі. Біля його витоків  лежать Європейські спільноти, створені ще в 50-х роках минулого сторіччя, на їх створення вплинуло багато різних чинників, як політичних, так і економічних.³

Передумови для зародження ідеї про необхідність об’єднання Європейського  континенту визріли після Другої світової війни.