Чилі після правління Піночета

36. Чилі після правління Піночета

В результаті війського перевороту 1973 року до влади прийшла військова хунта під керівництвом генерала Августо Піночета. Хоча сам переворот відбувся зі згоди парламенту, після перевороту Піночет відмовився провести демократичні вибори та почав керувати країною як диктатор. Протягом першого періоду правління (1973—1976) Піночету вдалося консолідувати країну та забезпечити порядок. Проте, цього було досягнуто за рахунок вкрай репресивних заходів: конституція перестала діяти, Когрес був розпущений, на всі потенційно політичні публікації була накладена строга цензура, політичні партії були заборонені, заборонені страйки та масові виступи. Зміни не торкалися лише юридичної влади. В країні йшли жорстокі розправи над потенційними ворогами: представниками лівих сил, культурними, мистецькими діячами, високоосвіченими людьми. Настав період масового порушення прав людини. В країні відбувалося символічне спалення книг, у тому числі про кубізм, які помилково вважали пов'язаними з Кубою. За даними комісії з розслідування, що була створена після падіння режиму, було вбито біля 3 200 осіб, 29 тис. заарештовані (для чого було створено шість концентраційних таборів), близько 200 тис. заарештовані тимчасово, залишили країну або були безпосередніми членами сімей репресованих. Патрісіо Айлвіну, лідеру партії християнських демократів, який зайняв президентську посаду в 1990 -1994 році, довелося працювати в умовах, коли все ще існувало багато залишків військового режиму. Хоча Консертасьйон і мав більшість в палаті депутатів, призначення сенаторів значно гальмувало будь-які реформи. Піночет все ще залишався на посаді головнокомандуючого чилійською армією, яка зберігала значну політичну активність, і Айлвін був змушений керувати країною дуже обережно. Проте, він все ж таки організував урядову комісію, яка розслідувала злочини періоду диктатури. В 1998 році виникла міжнародна криза через арешт в Лондоні Августо Піночета за запитом іспанського та швейцарського урядів, який після залишення посади головнокомандуючого отримав посаду сенатора без права його звільнення до кінця життя. В Чилі праві партії організували масові акції протесту проти арешту Піночета, та викликали соціальну напругу через підтримку арешту прихильниками правлячої коаліції. Хоча Палата Лордів і відмінила дипломатичну недоторканість Піночета, йому було дозволено повернутися до Чилі через проблеми зі здоров'ям.-президет  Фрей(1994-2000) На посаду міністра оборони була призначена Мішель Бачелет, перша жінка в Латинській Америці на такій посаді. Відносини з армією почали покращуватися, уряду вдалося провести та затвердити результати розслідувань комісії Валеча щодо злочинів періоду диктатури. Піночет був звинувачений в багатьох злочинах проти прав людини, проте був визнаний нездатним відповідати через стан здоров'я. Було показано, що Піночет отримав мільйони доларів допомоги від уряду США, та в 2004 році, зрештою, був заарештований.Протягом правління Лаґоса значно покращилася інфраструктура країни, були збудовані нові автодороги, нові лінії метро в Сантьяго, Незважаючи на значну популярність у момент обрання, скоро Мішель Бачелет стикнулася зі значними проблемами. Першим сталі масові виступи учнів середніх шкіл проти нової реформи, призначеної покращити систему освіти. 30 травня 2006 року протести зібрали від 600 тис. до 1 млн. чоловік, подія відома як Революція пінгвінів. Протести викликали значні зміни в кабінеті міністрів та кілька мір уряду з метою заспокоїти акції протесту. Президентство Піньєри (з 2010).

1. Країнами Балтії називають Естонію, Латвію, Литву, що розташовані на узбережжі Балтійського моря. Це суверенні незалежні держави, які вийшли з складу СРСР на початку 90-х років внаслідок його розпаду.

Географічне положення, подібність природних умов, історії  розвитку та формування господарства, напрям сучасних політичних та соціально-економічних перетворень об'єднують їх у певну соціально-економічну спільність.

Географічне положення  країн регіону дуже вигідне, воно певною мірою компенсує інші негативні чинники економічного розвитку. Всі країни мають вихід до Балтійського моря, а з нього в Світовий океан. Через їх території пролягають транзитні сухопутні шляхи у напрямі Схід - Захід, Північ - Південь.

Більша частина  території регіону - слабо розчленована рівнина, складена льодовиковими відкладами, що подекуди ускладнює ведення сільськогосподарських робіт. Клімат перехідний від морського до помірно континентального з великою кількістю опадів, що веде до перезволоження грунтів. Переважають дерново-підзолисті грунти. Надра не багаті на мінеральну сировину. Є горючі сланці (Естонія), бурштин (Литва) торф та будівельні матеріали.

Населення країн регіону нечисленне. Найбільш густо заселена Литва - 50 чол./км2. За характером відтворення - це типові європейські країни, яким притаманні всі особливості першого розширеного типу відтворення. Населення належить до двох мовних сімей. Литовці й латиші - до балтійської групи індоєвропейської сім'ї, естонці - до угро-фінської групи уральської сім'ї. Частка корінного населен ня коливається в межах 60-80 %. Найбільша вона в Литві, найменша - в Латвії.

Країни Балтії можна  віднести до високоурбанізованих. Міське населення становить майже 70 %. Великих міст небагато, але вони відіграють велику роль у господарському й культурному житті кожної країни, концентруючи інформаційний, науковий потенціал та майже половину всього виробництва. Значну роль у суспільному житті відіграють малі міста, на які припадає близько 80 % всіх міських поселень і які є центрами переробки місцевої сировини. У сільській місцевості склався хутірський тип розселення.

Трудові навички  населення, висока кваліфікація трудових ресурсів багато в чому визначають спеціалізацію країн регіону і виступають позитивним чинни ком розвитку економіки.

Господарство країн  регіону має багато спільних рис. За останні 100 років істо рія його формування знала кілька етапів: 1) бурхливого промислового розвитку наприкінці XIX - початку XX ст., коли формувались галузі машинобудування і легкої промисловості, що орієнтувались на довізну сировину, розвивалась сухопутна транс портна мережа та складалось портове господарство; 2) аграрного розвитку 30-х років, коли економіка країн була переорієнтована на постачання сільськогосподарської про дукції на європейський ринок, відповідно розвивалась харчова промисловість; 3) соціалістичного реформування економіки на індустріально-аграрній основі.

Після проголошення суверенітету країни регіону проводили інтенсивні соціально-економічні й політичні реформи майже всіх сфер життя. За час рефор мування темпи економічного розвитку дещо знизились, і стали відчутними всі ва ди постсоціалістичного періоду: спад виробництва, зростання безробіття, падіння життєвого рівня населення. Але поступово економічна ситуація стабілізується.

Сучасна економіка  країн Балтії визначається багатогалузевою промис ловістю та інтенсивним сільськогосподарським виробництвом. Дефіцит сировиних ресурсів зумовив розвиток тут неенерго- та нематеріаломістких вироб ництв. Галузями спеціалізації є: точне, наукоємне машинобудування, що розви вається, спираючись на кваліфіковану робочу силу. Це передусім такі його галузі, як радіо- та електротехніка, приладе- та верстатобудування, розвинуте також транспортне машинобудування - виробництво вагонів та мікроавтобусів (Латвія), суднобудування та судноремонт (Клайпеда, Лієпая, Рига, Таллінн).

Приморське положення  сприяло формуванню приморського господарського комплексу, до складу якого, крім суднобудування та судноремонту входять океанське

риболовство та рибна  промисловість, галузі обслуговування експортно-імпортних операцій, а також курортне господарство.

На довізній сировині розвиваються хімічна, фармацевтична  та легка промисловість, частково деревообробна  та паперова.

Промисловість концентрується переважно у великих містах (Таллінн, Рига Вільнюс, Каунас).

Сільське господарство має чіткий тваринницький напрям спеціалізуючись на молочно-м'ясному скотарстві та беконному свинарстві. Вимогам тваринництва підпорядкована структура землеробства. Сіножаті й пасовища займають значну частку земельних угідь, розвинуто кормовиробництво. На орні землі припадає менше третини придатних для сільськогосподарського використання земель. Вирощують зернові, бобові, картоплю, з технічних культур поширені льон цукрові буряки. На основі переробки сільськогосподарської сировини та риби розвивається харчова промисловість, особливо м'ясна, молочна та рибоконсервна.

Потреби країн регіону  задовольняються потужною сферою зовнішньоекономічної діяльності, яка обслуговується всіма видами транспорту. Країни, що спеціалізуються на обробній промисловості, відповідно експортують її продукцію, а імпортують паливо та сировину. За роки незалежності відбулась пев на переорієнтація зовнішньоекономічних зв'язків зі Сходу на Захід. Найбільших успіхів тут досягла Естонія. Традиційні партнери - республіки СРСР, а нині не залежні держави (Росія, Україна, Білорусь та ін.) і досі відіграють значну роль у зовнішній торгівлі країн Балтії. З країн цього регіону імпортується сировина, обладнання, продукція хімічної, машинобудівної та інших галузей промисло вості. В експорті з регіону переважає продукція машинобудування, легкої. хімічної промисловості, сільського господарства.

Естонія

Площа - 45,1 тис. км2. Населення - 1,5 млн чоловік. Столиця - Таллінн.

Естонська республіка розташована на північному сході Центральної Європи, до її складу входять також острови Моонзундського архіпелагу. Межує з Росією на сході й Латвією на півдні, має широкий вихід до Балтійського моря, паромні переправи сполучають її зі Скандинавськими країнами.

З мінеральних ресурсів країна має потужні поклади горючих сланців, місцеве значення мають запаси фосфоритів, торфу, будівельних матеріалів. Майже всі родовища розташовані в північній частині країни. Цей район з центром в місті Кохтла-Ярве спеціалізується на видобутку та хімічній переробці сланців.

Територія Естонії  добре освоєна, але населення  нечисленне й пересічна густота  його (понад 30 чол./км2) для Центральної Європи невелика. Естонці становлять 64 % населення, решта - росіяни та представники інших національностей колишнього СРСР. Естонія належить до високоурбанізованих країн: понад 70 % її населення проживає в містах, в сільській місцевості поширена хутірська система розсе лення. Найпотужнішим промисловим центром та портом є столиця країни ' Таллінн. Другим за величиною є стародавнє університетське місто Тарту - науковий, культурний, господарський центр.

Господарство країни спеціалізується на видобутку та переробці сланцю, електро-енергетиці, кваліфікованому машинобудуванні (радіо-, електротехніка, приладобудування), рибній, молочній, м'ясній, текстильній, трикотажній галузях промисловості. Сільське господарство має тваринницький напрям і спеціалізується на молочнo-м'ясному й племенному скотарстві, беконному свинарстві.

У зв'язку з виходом  до моря в країні добре розвинуте океанське риболовство і рибна промисловість. Вона є однією з експортних галузей країни. Естонія серед країн Балтії вирізняється позитивним торговельним балансом у зовнішній торгівлі. Експорт постійно зростає, особливо в країни Західної Європи, майже вдвічі перевищуючи експорт в країни СНД. Те саме можна сказати і про імпорт. Естонія експортує продукцію машинобудування, рибної, харчової, легкої промисловості, а імпортує сировину, паливо, деяку продукцію машинобудування та споживчі товари. В імпорті переважає частка країн Західної Європи, звідки завозять продукцію машинобудування, легкої, харчової промисловості, а з країн СНД - паливо, конструкційні матеріали.

Латвія

Площа - 63,7 тис. км2. Населення - 2,6 млн. чоловік. Столиця - Рига.

Латвійська республіка розташована на узбережжі Балтійського моря, має незамерзаючі порти (Рига, Вентспілс, Лієпая) і завжди протягом останнього сторіччя відігравала роль західних «воріт» для зовнішньоекономічної діяльності своїх схід них сусідів: Росії й Білорусі.

Латвія займає центральне положення в регіоні, її столиця  Рига завжди була важливим політичним і культурним центром країни (мал. 68). Це також високоурбанізована країна, розселення якої носить типові для регіону риси. Латиші становлять понад 60 % населення, близько ЗО % - росіяни. Такий етнічний склад викликає певні політичні й соціальні проблеми.

Промисловість концентрується у великих портових містах. Галузями спеціалізації є електротехніка і ра діоелектроніка, приладобудування, транспортне (вагони, мікроавтобуси) машинобудування, деревообробка, трикотажна, фармацевтична, рибна, м'ясо-молочна галузі промисловості.

Спеціалізація сільського господарства - молочне скотарство та беконне свинарство. У рослинництві переважає вирощування технічних культур (льон, цукрові буряки). До галузей спеціалізації можна віднести й розвинутий транспортний комплекс: морський та залізничний, Мал. 68. Рига. Куточок старо.

діяльність якого  пов'язана із забезпеченням експортно-імпортних зв'язків країн Розвинуте курортне господарство на узбережжі Балтійського моря, а також бід. джерел мінеральних вод.

2. Об'єднані Арабські Емірати (ОАЕ) федерація семи еміратів Кожний емірат фактично є абсолютною монархією. знаходяться в південно-західній Азії в Перській затоці, межують на південно-заході із Саудівською Аравією і на південно-сході з Оманом. У минулому країна називалася Договірним Оманом і являла собою об'єднання британських протекторатів. Держава Об'єднані Арабські Емірати (ОАЕ) була проголошена 2 грудня 1971. Діє Конституція від 1971 р. з наступними поправками (2006 р. і 2008 р.). До 20 травня 1996 р. діюча конституція країни називалась тимчасовою. Столиця Абу-Дабі (найбільше місто — Дубай); глава держави й уряду шейх; політична система абсолютизм; Державний устрій - Федерація конституційних монархій Згідно конституції найвищим органом державної влади є Вища рада до якої входять правителі 7 еміратів ОАЕ. Зі свого складу вони обирають президента і віце-президента терміном на 5 років. Федеральна національна рада - дорадчий орган парламентського типу , що складається з 40 членів: 20 – призначаються шейхом, решта (з грудня 2006 р.) обираються. Згідно з внесеними 2 грудня 2008 року поправками до Конституції, термін дії ФНР продовжений з  2 до 4 років. Виконавча влада належить Раді міністрів (уряд), в якій портфелі розподіляються між правлячими династіями еміратів. Президент призначає Прем'єр-міністра. Згідно з внесеними 2 грудня 2008 р. поправками до Конституції країни президент може призначити кілька заступників Прем'єр-міністра замість одного, призначеного раніше. Вища судова влада - Верховний суд, що підпорядкований і призначається президентом. На місцевому рівні судочинство здійснюється цивільними та шаріатськими судами або правителями еміратів. Система федеральних судів розповсюджується на всі емірати, крім Дубаю та Рас-Аль-Хайми. Політичні партії 
Політичних партій в країні немає.