Аспекти конкурентоспроможності продукції

В результаті оцінки конкурентоспроможності продукції можуть бути прийняті наступні рішення:

• зміна складу, структури матеріалів, які використовуються (сировини, напівфабрикатів), комплектуючих виробів чи конструкції продукції;
• зміна порядку проектування продукції;
• зміна технології виготовлення продукції, методів випробувань, системи контроля якості виготовлення, упаковки, зберігання, транспортировки, монтажу;
• зміна цін на продукцію, цін на послуги, по обслуговуванню та ремонту, цін на запасні частини;
• зміна порядку реалізації продукції на ринку;
• зміна структури та розміру інвестицій в розробку, виробництво та збут продукції;
• зміна структури та об”ємів коопераційних поставок при виробництві продукції та цін на комплектуючі вироби і складу обраних постачальників;
• зміна системи стимулювання постачальників;
• зміна структури імпорту і видів імпортуючої продукції.

Методи оцінювання конкурентоспроможності товару

Параметри аналізованої продукції оцінюють шляхом зіставлення з параметрами бази порівняння.

   Порівняння проводиться  за групами технічних та економічних  параметрів. При оцінюванні використовують  диференціальний і комплексний  методи.

   Диференціальний метод оцінювання конкурентоспроможності заснований на використанні одиничних параметрів аналізованої продукції й бази порівняння та їхньому зіставленні.

   У процесі оцінювання треба відповісти на такі питання:

- Чи досягнутий рівень в цілому?

- За якими параметрами він  не досягнутий?

- Які з параметрів найбільше відрізняються від базових?

Якщо за базу оцінювання приймається  потреба, одиничний показник  конкурентоспроможності  обчислюють за формулою:

                               q _i= P_i /Р_іо *100% (і=1, 2, …n),                  (1.1.)

P_i – величина і-того параметра для аналізованої продукції;

Р_іо – величина і-того параметра, при якому потреба задовольняється повністю;

n – кількість параметрів.

  Аналіз результатів:

• при оцінюванні за нормативними параметрами одиничний показник може мати тільки два значення – 1 або 0. Якщо аналізована продукція відповідає обов’язковим нормам і стандартами, показник дорівнює 1, якщо параметр продукції в норми й стандарти не вкладається, то показник дорівнює 0;
• при оцінюванні за технічними й економічними параметрами одиничний показник може бути більший або дорівнюватиме 1, якщо базові значення параметрів установлені нормативно-технічною документацією, спеціальними умовами, договорами.

Диференціальний метод  дозволяє лише констатувати факт конкурентоспроможності  аналізованої продукції або наявності в ній недоліків порівняно з товаром-аналогом.

 Комплексний метод оцінювання конкурентоспроможності ґрунтується на застосуванні комплексних показників або зіставленні питомих корисних ефектів аналізованої продукції й зразка.

  Груповий показник  за нормативними параметрами  обчислюється за формулою:

                                 І _нп =П q _ні                                                                    (1.2.)

де І   - груповий показник конкурентоспроможності за нормативними параметрами;

q_ні - одиничний показник конкурентоспроможності за  і-тим нормативним параметром;

п – число нормативних параметрів, що підлягають оцінці.

     Аналіз результатів:

Якщо хоча б один з одиничних  показників дорівнює 0, то груповий показник також дорівнює 0, що говорить про  не конкурентоспроможність даного товару на розглянутому ринку.

     Груповий показник за технічними параметрами обчислюється за формулою

                                         І_ТП =∑q_i*a_i                                                (1.3.)

де І   - груповий показник конкурентоспроможності за технічними параметрами;

q_і - одиничний показник конкурентоспроможності за  і-тим технічним параметром;

а_і – вагомість і-того параметра в загальному наборі з п технічних параметрів, що характеризують потребу;

n – число параметрів, що беруть участь в оцінюванні.

   Аналіз результатів:

а) отриманий груповий показник       характеризує ступінь відповідності даного товару існуючої потреби по всьому набору технічних параметрів;

б) основою для визначення вагомості  кожного технічного параметра в  загальному наборі є експертні оцінки, одержані за результатами ринкових досліджень, попитів споживачів, семінарів, виставок зразків.

   Груповий показник за  економічними параметрами обчислюють  на підставі визначення повних  витрат споживача на придбання  й споживання  (експлуатацію) продукції.

  Повні витрати споживача визначаються  за формулою

                                       В= В _с + ∑ С_і ,                                            (1.4.)

      де  В – повні  витрати споживача на придбання   й споживання (експлуатацію) продукції;

      В _с - одноразові витрати на придбання продукції;

      С_і - середні сумарні витрати на експлуатацію продукції, що відносяться до і-того року її служби;

       Т – термін  служби;

       і – рік  один по одному.

При цьому,

                                       С_і = ∑С_j,                                                   (1.5.)

де, n – кількість статей експлуатаційних витрат;

     С_j - експлуатаційні витрати по j-тій статті.

У тому випадку, якщо продукція  може бути продана після експлуатації, повні витрати повинні бути зменшені на величину виторгу за неї (відповідно показник для даної статті вводиться у формулу зі знаком мінус).

    Груповий показник за економічними параметрами обчислюють за формулою

                           І_еп  = В/В_з                                                            (1.6.)

                                                   

де  І_еп  - груповий показник по економічних параметрах;

В, В_з – повні витрати споживача відповідно по оцінюваній продукції й зразку.

    Величина терміну служби для виробів промислового призначення приймається рівною амортизаційному періоду. Для продукції споживчого призначення термін служби повинен оцінюватися на підставі

відомостей про фактичні терміни служби аналогійних виробів, а також швидкості морального старіння товарів даного класу. 

   Інтегральний показник конкурентоспроможності обчислюють за формулою

                                                

                                     К= І_нп * І_т.п / І _е.п                                      (1.7)

де, К – інтегральний показник конкурентоспроможності аналізованої продукції щодо виробу-зразка.

Аналіз результатів:

  За змістом показник К відображає розходження  між порівнюваною продукцією в споживчому ефекті, що доводиться на одиницю витрат покупця  по придбанню й споживанню виробу.

  Якщо К<1, то розглянутий   товар поступається зразку за  конкурентоспроможністю, а якщо  К>1, то перевершує; при рівній  конкурентоспроможності К=1.

  Якщо аналіз проводиться  по декількох зразках, інтегральний  показник  конкурентоспроможності продукції по обраній групі аналогів може бути розрахований як сума середніх показників по кожному окремому зразку:

                                             К_серед = ∑ К_і*R_і                                  (1.8.)

де,  К_серед  - інтегральний показник конкурентоспроможності продукції щодо групи зразків;

К_і - показник конкурентоспроможності відносно і-того зразка;

R_і - вагомість і-того зразка в групі аналогів;

N – кількість аналогів.

Найбільш типові причини  новацій, що дають конкурентну перевагу:

Нові технології. Зміна технології може створити нові можливості для розроблення товару, нові спроби маркетингу, виробництва або доставки й поліпшення супутніх послуг. Саме воно найчастіше передує стратегічно важливим нововеденням. Нові галузі з’являються тоді, коли зміни технології уможливлюють появу нового товару. Зміна лідерства, найймовірніше, відбувається в тих галузях, де різка зміна технології робить застарілі  знання й фонди  колишніх лідерів у галузі.

Нові або  змінені запити покупців. Частко конкурентна перевага виникає або переходить із рук у руки тоді, коли в покупців з’являються зовсім нові запити або ж їхні погляди на те, «що таке добре й що таке погано», різко змінюються. Ті фірми, які вже закріпилися на ринку, можуть цього не помітити або виявитися не в змозі відреагувати належним чином, тому що для того, щоб відповісти на ці запити, потрібно створити новий ланцюжок цінності.

Поява нового сегмента галузі. Ще одна можливість одержання конкурентної переваги з’являється, коли утвориться зовсім новий сегмент галузі  або відбувається перегрупування існуючих сегментів. Отут є можливість не тільки  вийти на нову групу покупців, а й знайти новий, більш ефективний спосіб випускати  деякі види продукції  або нові підходи до певної групи покупців.

Зміна вартості або наявності компонентів виробництва. Конкурентна перевага часто переходить із рук в руки через зміну абсолютної або відносної вартості компонентів, таких як робоча сила, сировина, енергія, транспорт, зв’язок, засоби інформації або устаткування. Це говорить про зміну умов у постачальників або про можливість використання нових чи інших за своїми якостями компонентів. Фірма домагається конкурентної переваги, пристосовуючись до нових умов, у той час як конкуренти зв’язані капіталовкладеннями й тактикою, пристосованими до старих умов.

Зміна урядового  регулювання. Зміна політики уряду в таких областях, як стандарти, охорона навколишнього середовища, вимоги до нових галузей і торговельні обмеження, - ще один поширений стимул для новацій, що тягнуть за собою конкурентну перевагу. Існуючі лідери ринку пристосувалися до певних «правил гри» з боку уряду, і коли ці правила раптом змінюються, вони можуть виявитися не в змозі відповісти на ці зміни.

Важливо швидко зреагувати на зміну структури галузі!

          «Ранні пташки» одержують перевагу, першим використовуючи ефект масштабу, знижуючи витрати на рахунок інтенсивного навчання персоналу, створюючи фірмовий імідж і відносини з клієнтами в той час, коли твердої конкуренції ще немає, маючи можливість вибирати канали поширення  або одержуючи саме вигідне розмішення заводів і найвигідніші джерела сировини та інших факторів виробництва.

  «Ранні пташки» найбільше виграють у тих галузях, де ефект масштабу має велике значення й де клієнти міцно тримаються за своїх суміжників. У таких умовах конкурентам, що закріпилися на ринку дуже добре, важко кинути виклик.

 

 

Висновки до І розділу

      Розкриваючи тему конкурентоспроможність продукції, я дійшла висновку, а саме, що конкурентоспроможність продукції – це характеристика продукції, яка відображає її відмінність від товару – конкурента як по ступені відповідності конкурентної суспільної потреби, так і по витратах на її задоволення.

     Показник який виражає таку відмінність, визначає конкурентоспроможність аналізуючої продукції по відношенню до товару - конкуренту.

     Критерій конкурентоспроможності – рівень продаж і стабільне місце на ринку. Оптимізація політики поведінки в умовах специфічного ринку України здатна істотно підвищити «виживаність», стабільність, тривалість конкурентних переваг і забезпечити подальше зростання підприємства. Поняття конкурентоспроможності містить у собі великий комплекс економічних характеристик, що визначають положення фірми на галузевому ринку (національному або світовому). Цей комплекс може включати характеристики товару, обумовлені сферою виробництва, а також фактори, що формують у цілому економічні умови виробництва, і збуту продукції.

     Конкурентоспроможність товару відображає його здатність більш повно відповідати запитам покупців порівняно з аналогічними товарами, представленими на ринку. Вона визначається  конкурентними перевагами: з одного боку, якість товару, його технічним рівнем, споживчими властивостями, з іншого боку – цінами, установлюваними продавцями товарів. Крім того, на конкурентоспроможність впливають переваги в гарантійному й післягарантійному сервісі, рекламі, іміджі виробника, а також ситуація на ринку, коливання попиту. Високий рівень конкурентоспроможності товару свідчить про доцільність його виробництва й можливість вигідного продажу.

     Конкурентоспроможність продукції й конкурентоспроможність фірми-виробника співвідносяться між собою як частина й ціле. Можливість компаній конкурувати на певному товарному ринку безпосередньо залежить від конкурентоспроможності товару, а також сукупності економічних методів управління діяльністю фірми, що роблять вплив на результати конкурентної боротьби.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ

АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ ТА СИСТЕМИ КОНКУРЕНТОСПРМОЖНО СТІ  ПРОДУКЦІЇ НА  ТОВ “ЛОСИНІВСЬКИЙ МАСЛОСИРЗАВОД”

 

 

2.1. Історія  розвитку ТОВ “Лосинівський маслосирзавод”

  ТОВ „Лосинівський маслосир завод” заснований в 1961 році при Ніжинському міськмолзаводі, як молоко збиральний пункт від населення господарства.

  У 1986 році на  заводі було зроблено можливість виробництва твердо-сичужних, м’яких сирів, казеїнового творогу, а також введено можливість виробництва сухого молока для випойки молодняка.

  Було добудований  сирний цех, котельня на твердому  паливі, також цех плавлених сирів  (по переробці браку твердо-сичужних сирів).

  Директор заводу  Скочій Анатолій Кирилович народився       05 вересня 1950 року на Херсонщині. Закінчив Білоцерківський сільськогосподарський інститут ім.Погребняка. З початку заснування ТОВ „Лосинівський маслосир завод”. Нагороджений орденом „Знак Пошани”.