Автор работы: Пользователь скрыл имя, 30 Августа 2014 в 12:54, реферат
Настоянки є однією з найстаріших лікарських форм офіційної медицини. Після відкриття способу отримання спирту, давньоримським лікарем Галеном вперше було введено в медицину застосування спиртових витяжок із рослин – галенових препаратів. У результаті подальшого розвитку цього виду витяжок біологічно активних речовин з рослинного матеріалу з'явилися настоянки. У наш час ці найдавніші лікарські категорії не втратили актуальності, постійно розвиваються і, як наслідок, у багатьох державах вони мають фармакопейний статус.
ВСТУП…………………………………………………………………………………...3.
1. НАСТОЯНКИ ТА ЇХ ВИДИ…………………………………………………………4.
1.1. Лікарські настойки……………………………………………………………4.
1.1.1. Настоянки з висушеної рослинної сировини………………………...…4.
1.1.2. Настоянки зі свіжих рослин……………………………………………..5.
1.2. Настойка як алкогольний напій…………………………………………...…5.
2. ТЕХНОЛОГІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ НАСТОЯНОК………………………………....6.
2.1.Екстракція……………………………………………………………………...6.
2.2. Рекуперація спирту……………………………………………………………8.
2.3. Методи приготування настоянок………………………………………….…9.
2.3.1.Настоювання……………………………………………………………..10.
2.3.2. Перколяція……………………………………………………………….11.
2.3.3. Отримання настоянок розчиненням екстрактів. ……………………...12.
2.4. Очищення настоянок………………………………………………………...13.
2.5.Стандартизація настоянок…………………………………………………...13.
2.5.1.Аналіз настоянок………………………………………………………...13.
2.5.2. Доведення до стандарту………………………………………………...14.
2.6. Зберігання…………………………………………………………………….15.
3. НАЙБІЛЬШ ВЖИВАНІ ЛІКАРСЬКІ НАСТОЯНКИ…………………………….16.
3.1. Настоянка березових бруньок………………………………………………16.
Настоянки календули, софори та евкаліпту………………………………...17.
3.2.1. Настоянка з календули………………………………………………….17.
3.2.2. Настоянка софори……………………………………………………….18.
3.2.3. Настоянка евкаліпта…………………………………………………….19.
3.3. Настоянки рослинних біостимуляторів…………………………………….20.
ВИСНОВОК…………………………………………………………………………....21.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА………………………
Зовнішнє настойка софори застосовується при лікуванні опіків. Опіки 1 і 2 ступеня гояться протягом 5-6 днів, при опіках 3 ступеня відбувається поступове рубцювання хронічних виразок. Має болезаспокійливий ефект при лікуванні синців, невеликих пораненнях.
Застосовується при фурункульозі та карбункулах, туберкульозі шкіри, червоного вовчака, ячменях на очних століттях, екземі, обмороженнях, хронічних сухих плевритах, лускатому лишаї, грибкових захворювань і т.д. Примочки з настоянки софори використовують при трофічних виразках, парапроктитах (запалення сітківки навколо сліпої кишки), маститах. Так само застосовують для промивання ран і гнійних порожнин. 5-10% водний розчин софори використовують як зміцнювальний засіб для волосся, змащуючи шкіру голови (рис. 3.3) [14].
Рис. 3.3 Настоянка софори
3.2.3. Настоянка евкаліпту
Настоянка евкаліпту має широкий спектр застосування. Є протизапальним, відхаркувальним, протималярійним і сильним антисептичним засобом.
Застосовувати всередину по 15 -20 крапель на 1/4 склянки охолодженої кип'яченої води 3 рази на день при простудних та гострих шлункових захворюваннях. Пити настоянку варто при різних кашлях, грипі, захворюваннях дихальної системи.
Використовується для полоскань та інгаляцій при захворюваннях горла і дихальних шляхів (ларингіти, трахеїти, нежить, ангіна, катаральні і гнильні бронхіти, абсцеси легенів)
Зовнішньо настойку застосовують при рожах, абсцесах і гнійних виразках для примочок і промивань. Також настоянка застосовується при невралгії, радикуліті і ревматизмі.
При лікуванні ерозії і виразках матки 1 чайну ложку настоянки розводять в 1 склянці ледь теплої кип'яченої води та роблять спринцювання (рис.3.4) [15].
Рис.3.4 Настоянка евкаліпту
3.3. Настоянки рослинних біостимуляторів
Женьшень, лимонник, елеутерокок, золотий корінь, аралія маньжурська, заманиха є біостимуляторами. Будь-яку з цих настоянок можна використовувати як загальностимулюючий і зміцнювальний засіб. Показаннями є туберкульоз легенів, різні форми неврозів, задишка, недокрів'я, виснаження, перевтоми, загальна слабкість. Так само застосовують для поліпшення обміну речовин, підвищення потенції, після операцій і для поліпшення самопочуття людей, що працюють із підвищеними розумовими та фізичними навантаженнями. Приймати настойки слід 2 рази на день, вранці та в обід від 3 до 20 крапель, до їди. Переважно курс прийому пройти в холодну пору року, оскільки влітку ці настоянки можуть викликати підвищений приплив крові до голови і серця. Протипоказаннями до прийому служать: сильні кровотечі, гарячкові стану та гіпертонії із вираженими склеротичними змінами головного мозку та серця [16].
ВИСНОВОК
Було доведено, що настоянки є ефективними лікувальними препаратами, а також якісними алкогольними напоями, які широко використовуються у народній медицині та фармацевтиці у першому випадку, а також у харчовій промисловості – у другому. Особливістю настоянок є те, що вони виготовлені на основі такого компонента, як спирт, який є прекрасним розчинником і дуже ефективно «висмоктує» із вихідного матеріалу всі корисні компоненти. Окрім цього він робить період зберігання настоянок довготривалим. Цей період, як правило, буває не менше 2-3 років. Це дозволяє використовувати вихідні матеріали в період їх максимальної «сили» та ефективності і легко заготовлювати необхідну кількість настоянок аж до наступного сезону, або робити настоянки «профілактичного» характеру про запас, навіть якщо нічого не болить.
Фактично, настоянка являє собою концентрат лікувального препарату. І якщо настої та чаї треба пити «склянками», то настоянку – краплями. Смак спирту та настояного матеріалу рослин не всім до смаку, тому при вживанні всередину краплі настоянки зазвичай додають у невелику кількість чистої води. У такому вигляді спиртову настойку можна застосовувати навіть для лікування дітей.
Технологія настойки, у загальних рисах, дуже проста. Вихідна сировина подрібнюється (при необхідності) і закладається в герметично закривається посудину з широким горлом. Потім в нього заливається необхідна кількість спирту, горілки або якісного самогону. Об'ємне співвідношення найчастіше береться 1:1, а вагове – 1:5 або 1:10. Тобто спирт повинен покривати всю сировину. Вага ж сухої сировини трав приблизно в 5 або 10 разів менше ваги спирту такого ж обсягу.
Настоянку витримують не менше 7-10 днів при кімнатній температурі, після чого проціджують і розливають у герметичний посуд, зберігають у прохолодному темному місці. У такому вигляді настоянка зберігає свої лікувальні властивості кілька років. Застосовують настойки у вигляді крапель або у вигляді примочок і компресів, а також при розтиранні.
Міцність спирту при виготовленні настоянок слабо впливає на кількість лікарського препарату. Занадто міцний спирт просто неприємно використовувати при вживанні крапель, а слабкий вимагає довгого настоювання і гірше зберігається. Тому найчастіше використовують розчин спирту «горілчаної» міцності – 40-60 градусів. Окрім того, іноді настойки застосовуються для облагородження міцних спиртних напоїв, надання їм смаку, букету.
Після виготовленні настоянок не варто покладатися на свою пам'ять, а обов'язково надписати на бляшанці, що це за настойка, коли зроблена, у яких випадках її слід застосовувати та як.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА