Технологія отримання лікарських сиропів

Міністерство охорони здоров’я України

Національний фармацевтичний університет

 

Кафедра заводської технології ліків

 

 

 

 

Курсова робота

за темою: «Технологія  отримання лікарських сиропів»

 

 

 

 

 

 

Керівник:

к. фарм. наук,

доц. Ковалевська І.

Виконувач:

студентка 4 курсу 10 групи

Жуматій Вікторія Валеріївна

 

 

 

 

 

 

 

Харків-2013

План

 

Вступ. Мета і задачі розробки препаратів у вигляді сиропів  в Україні

1. Огляд літератури

1.1. Сиропи як лікарська  форма

1.1.1. Використання сиропів  у педіатричній практиці

1.1.2. Переваги та недоліки  рідких лікарських форм

1.2. Допоміжні речовини, що  використовуються у виробництві  сиропів

1.2.1. Фізико-хімічні властивості  додаткових розчинників, що використовуються  для отримання сиропів (сорбіт, пропіленгліколь, гліцерин)

1.2.2. Консерванти. Характеристика  та їх роль у технології

1.2.3. Корекція смаку, кольору  та запаху у сиропах

1.3. Дослідження фармако-технологічних  та мікробіологічних властивостей  сиропів

1.4. Контроль якості сиропів

1.5. Нові напрямки розвитку  лікарських форм у вигляді  сиропів

2. Експериментальна частина

2.1. Знайомство з роботою  цеху по виробництву сиропів

2.2. Робочий пропис для  виробництва сиропу

3. Висновки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ. Мета і задачі розробки препаратів у вигляді сиропів  в Україні

 

За останні роки світова  фармацевтична практика зазнає серйозних  змін. Змінюються докорінно принципи, підходи, системи. В останні роки Міжнародною фармацевтичною федерацією разом з ВОЗ була прийнята програма «Фокус на пацієнта». Згідно з нею, усі  підходи до лікування повинні  в першу чергу відстоювати  інтереси пацієнта, бути для нього  максимально приємними, щоб зростав  комплайєнс (згода пацієнта на лікування  та його зацікавленість у цьому).

У зв’язку з цим розробка та впровадження у виробництво лікарських форм, вживання яких було б максимально зручним та приємним для пацієнта, є досить актуальною задачею сьогодення. Особливо це стосується дитячої практики. Адже тут виникають складнощі з використанням певних лікарських форм. Як відомо, вищевказаним вимогам добре відповідають рідкі лікарські форми, серед яких виділяються сиропи. На сьогодні фармацевтичними фірмами випускається велика кількість лікарських засобів у формі сиропів, особливо для дітей. Тому дослідження переваг та недоліків цієї лікарської форми, основних технологічних особливостей її приготування є важливою задачею, яку ми розглянемо в даній курсовій роботі.

Мета і задачі розробки препаратів у вигляді сиропів  в Україні. На сьогодні препарати  у вигляді сиропів розробляються  для розширення арсеналу лікарських засобів, що використовуються в педіатричній практиці, а також для поповнення ліків, використовуваних при захворюваннях  дихальних шляхів (ОРВІ, бронхіт, ангіна, ларингіт тощо). Це пов’язано зі зручністю використання сиропів, наявністю в них приємного смаку та з іншими особливостями цієї лікарської форми.

 

 

 

1. Огляд літератури

1.1. Сиропи як  лікарська форма

Сиропи (Sirupi) - це концентровані розчини сахарози та інших цукрів у воді (до 64%), а також суміші їх з розчинами лікарських засобів, настойками та екстрактами. Це густі, прозорі рідини, що мають в залежності від складу характерний смак і запах.

Сиропи в залежності від  складу підрозділяють на смакові  та лікарські. Смакові сиропи використовуються виключно як засоби, що виправляють  смакові якості основних діючих речовин  лікарських препаратів. До них відносять  цукровий сироп, а також усі фруктово-ягідні сиропи. Цукровий сироп широко використовується у таблеточному виробництві у  якості склеюючої речовини для приготування гранулятів. Фруктово-ягідні сиропи використовуються як коригенти смаку в технології дитячих лікарських форм. Також використовують цукровий, інвертний, цукрово-паточний, цукрово-інвертний, цукрово-інвертно-паточний сиропи. Інвертний сироп отримують з цукрового шляхом інвертування сахарози при нагріванні в присутності кислоти; при необхідності кислоту нейтралізують. Інвертний сироп – це суміш рівної кількості глюкози та фруктози; цукрово-паточний – цукру та патоки і т.д.

Концентровані розчини сахарози мають відновлювальні властивості  за рахунок утворення інвертного цукру, що дозволяє зберегти стійкість  легкоокислювальних речовин в препараті. Крім цього, висока концентрація цукру  створює високий осмотичний тиск у сиропах, що повністю перешкоджає  росту та розвитку мікроорганізмів  при зберіганні.

Для приготування сиропів  використовують цукор вищого очищення – рафінад, який містить не менше 99,9% сахарози і не більше 0,4% води. Він  не містить ультрамарину, який є  причиною псування сиропів в результаті появлення сірководню. В деяких випадках для їх консервації додають етиловий спирт. У безводному спирті цукор  нерозчинний, але при наявності  води в спирті його розчинність збільшується.

Далі ми приведемо технологію основних класичних сиропів.

Цукровий сироп (Sirupus Sacchari). На фармацевтичних заводах та фабриках його готують у міднолужених сироповарочних котлах з паровим обігрівом, які мають якірну мішалку. При приготуванні невеликих кількостей сиропів застосовують парові чугунні емальовані чаші, які закриваються дерев’яною кришкою, а перемішують звичайним веслом.

Для приготування сиропу спочатку в котел засипають 0,64 кг цукру  і змочують його невеликою кількістю  води. Суміш залишають на 30 хв –  за цей час цукор стає рихлим і  легше розчиняється. Потім доливають  іншу воду із розрахунку 0,36 л на 0,64 кг цукру, в котел подають пар  і нагрівають суміш до 60-70°С. Цукор можна додавати частинами в підігріту воду при неперервному помішуванні.

Після повного розчинення цукру сироп повинен закипіти 2 рази, піну при цьому видаляють. Варка повинна бути недовгою. Нагрівання – 35-40 хв, кипятіння – 20-25 хв. Це виключає карамелізацію цукру.

Ознака готовності сиропу – відсутність утворення піни.

Готовий сироп проціджують  через металічну сітку і в  гарячому стані фільтрують. Використовують різні конструкції фільтрів (друк-, нутч-фільтри, та інш.), невеликі об’єми фільтрують через декілька слоїв  марлі.

Цукровий сироп - це прозора  безбарвна або слабко жовтого  кольору густовата рідина, солодка  на смак, без запаху, нейтральної реакції, густина якої 1,308—1,315, показник заломлення 1,451—1,454. Зберігають цукровий сироп в наповнених доверха і добре укупорених склянках в прохолодному, захищеному від світла місці.

Алтейний сироп (Sirupus Althaeae). Готується змішуванням 2 частин сухого екстракту алтейного кореня з 98 частинами цукрового сиропу. При відсутності екстракту можна виходити від алтейного кореня. Алтейний сироп – густувата прозора рідина жовтуватого кольору, зі слабким своєрідним запахом, солодкого смаку. Густина 1,322-1,327. Зберігається у склянках ємністю не більше 200 мл, в прохолодному місці. Застосовується в якості відхаркувального засобу в мікстурах.

Ревенний сироп (Sirupus Rhei). Готується шляхом розчинення 1,25 частини сухого екстракту ревеню в суміші з 2 частинами 90% спирту та 3 частинами укропної води. Профільтрований розчин змішують з 95 частинами цукрового сиропу та дають вскипіти. Ревенний сироп – рідина буро-червоного кольору зі своєрідним запахом та смаком; змішується зі спиртом, утворюючи прозорий розчин. З водою дає прозорий або слабоопалесцуючий розчин. Густина 1,310-1,344. Повинен давати з аміаком характерну реакцію на антраглюкозиди. Ревенний сироп легко псується. Тому його розливають ще гарячим у склянки невеликої ємності, які одразу закупорюють, і пробки заливають парафіном. Зберігають у прохолодному місці. Застосовується в дитячій практиці як послаблююче.

Солодковий сироп (Sirupus Glycyrrhizae). Готується шляхом змішування 4 части густого екстракту солодкового кореня при слабкому нагріванні з 86 частинами цукрового сиропу, після чого додають 10 частин 90% спирту. Солодковий сироп – рідина жовтувато-бурого кольору зі своєрідним смаком та запахом. Густина 1,29-1,31. Добре зберігається у прохолодному місці. Застосовується як відхаркувальне, послаблююче.

Пертусін (Pertussinum). Розчин 12 частин рідкого екстракту чабрецю і 1 частини калію броміду в суміші з 82 частинами цукрового сиропу та 5 частинами 96% спирту. В чавунний емальований бак загружають цукровий сироп і при перемішуванні розчиняють у ньому калія бромід. Потім додають суміш рідкого екстракту і спирту, знову перемішують протягом 15 хв і залишають відстоюватися протягом 24 год. Після відстоювання рідину фільтрують через потрійний слой марлі і розливають у склянки по 100 г. Пертуссін – темно-бура рідина з ароматним запахом та солодким смаком. Густина 1,22-1,27. Зберігається в прохолодному місці. Застосовується в дитячій практиці як відхаркувальне при бронхітах та кашлюку.

Сироп шипшини (Sirupus fructi Rosae). Готується з водного концентрату та інвертованого цукрового сиропу (для стабілізації аскорбінової кислоти). В емальований сироповарний котел з паровим обігрівом і якірною мішалкою загружають, згідно пропису, цукровий пісок та воду і після додавання лимонної кислоти нагрівають 30-40 хв при температурі 90 С. За цей час біля 30% цукру інвертується. Після охолодження сироп насосом перекачують у фільтр-прес. Фільтрат збирають у мірник, звідки його певними порціями спускають у змішувач. Туди ж із мірника поступає концентрат шипшини. Після перемішування суміш перекачують насосом у збірник-мірник, звідки сироп поступає у розливочний апарат, а звідти на розфасовочний конвеєр і далі на упаковку. Препарат – це червонувато-коричнева сиропоподібна рідина. Смак слабкий з присмаком і запахом шипшини. Сухих речовин 71-73%, аскорбінової кислоти не менше 4 мг в 1 мл, цукру не менше 50%. Густина 1,37. Краще зберігати при низькій температурі. Використовують при гіповітамінозах С.

Сироп алое з залізом (Sirupus Aloe cum Ferro). До 881 частини сиропу з соку алое додають 100 частин свіжоприготовленого розчину хлориду заліза із вмістом 20% заліза, 15 частин розведеної хлористоводневої кислоти і 4 частини лимонної кислоти. Густина 1,28-1,33.  Застосовують при анеміях.

 

1.1.1. Використання  сиропів у педіатричній практиці

 

Створення дитячих лікарських форм в рідкому вигляді є складною проблемою. Дитячий організм відрізняється від дорослого перебігом ряду фізіологічних і біохімічних процесів. Для дітей новонароджених і ранніх вікових груп найбільш переважними є рідкі лікарські форми, які сприяють швидкості настання терапевтичного ефекту.   

 Створення пероральних  ГЛЗ пов'язане з найбільшими труднощами, так як при попаданні в шлунково-кишковий тракт ліки піддаються впливу великої кількості факторів. У той же час пероральні ЛФ для дітей вимагають більш високого вмісту наповнювачів: коригентів смаку, кольору, запаху, консервантів, стабілізаторів і т. д.  

   ГЛЗ у вигляді сиропу - це складна багатокомпонентна терапевтична система. При розробці технології дитячих ГЛЗ необхідно враховувати, те, що специфіка фармакокінетики рідких ЛФ і розвиток небажаних реакцій в організмі дитини, обумовлені не тільки активними субстанціями, а й взаємним впливом ряду біологічних факторів:

віковою (тимчасовою) недорозвиненістю або відсутністю ферментних і гормональних систем, відповідальних за обмін речовин в організмі;

високою проникністю мембранних бар'єрів;

великим об'ємом позаклітинної  рідини;

специфічністю всмоктування;

морфофункціональною незрілістю нирок;

зниженим кліренсом (очищенням).  

Лікарська форма для дітей  підбирається з урахуванням віку дитини; більшість ліків розробляється  для прийому всередину; для дітей  дошкільного віку рекомендують переважно  рідкі форми (сиропи, розчини, суспензії, емульсії, еліксири, полоскання розчинні таблетки, гранули, краплі тощо).

 

1.1.2. Переваги та  недоліки рідких лікарських форм

 

Переваги рідких лікарських форм (РЛФ):

• Лікарські речовини в РЛФ знаходяться в розчиненому або подрібненому вигляді, що полегшує та пришвидшує всмоктування, обумовлює настання більш швидкого ефекту, ніж при прийомі в інших формах.
• Приймати РЛФ зручніше, ніж, наприклад, таблетки.
• Приємний запах і смак (для сиропів).

Недоліки:

• Більшість РЛФ нестійкі при зберіганні.
• Можлива зміна концентрації при зберіганні.
• Неточний спосіб дозування, оскільки дозує пацієнт (ложками, краплями)
• Добре середовище для розвитку мікроорганізмів.

 

1.2. Допоміжні речовини, що використовуються у виробництві  сиропів

 

При створенні лікарських препаратів у формі сиропів використовують певні групи допоміжних речовин, бажано використовувати переважно натуральні, безпечні речовини дозволені для внутрішнього застосування. Кількість допоміжних речовин повинна оптимально забезпечувати необхідний терапевтичний ефект та стабільність лікарського препарату, не знижуючи його лікувальну активність, а також мати приємні органолептичні властивості.