Протидiя незаконному обiгу наркотичних засобiв, психотропних речовин i прекурсорiв та зловживанню ними

Превентивним внутрішньодержавним  заходом боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів є перш за все прийняття національного  антинаркотичного законодавства, яке  у повному об-сязі реалізує положення  Єдиної конвенції 1961 р. Конвенції 1971 р., Конвенції 1988 р. щодо порядку законного  обігу цих засобів. Саме воно стає базисом для адміністра-тивно-правових і кримінально-правових заходів боротьби з правопорушеннями у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Як уже зазначалося, зловживання  наркотиками і пси-хотропами, а  також їх незаконний обіг - це, по суті, два самостійних явища. Вони зафіксовані у статтях 36, 38, Єдиної конвенції 1961 р.,. статтях 20, 22 Конвенції 1971 р., ст. 36 Конвенції 1988 р. Відповідно до цих норм зловжи-вання - це асоціальне явище, яке виражається у споживанні заборонених наркотиків і психотропів, а також вжи-ванні інших наркотичних і психотропних речовин, що перебувають під контролем на національній території. Це явище органічно пов'язане з незаконним культивуванням, виробництвом, виготовленням, придбанням і зберіганням таких засобів для особистого споживання (ч. 2 ст. З Конвенції 1988 р.). Такі дії в національному кримінальному законодавстві повинні визнаватися злочинними. Особи, які зловживають наркотичними засобами і психотропними речовинами, вчиняють такі злочини, можуть замість засуд-ження чи покарання або на доповнення до покарання на-правлятися на лікування, виховання, а також піддаватися наглядові за ними після закінчення лікування та заходам щодо відновлення їх працездатності та соціальної реін-теграції (п. "в" ч.1 ст. 36 Єдиної конвенції 1961р., п. "Ь" ч. 1ст. 22 Конвенції 1971 р., п. "Ь" ч. 4 ст. З Конвенції 1988 р.).

Для запобігання зловживанню наркотиками  і психотро-пами, а також вчиненню на цьому грунті згаданих вище

злочинів конвенційні норми  вимагають від Сторін здійснювати  заходи, спрямовані на раннє виявлення, ліку-вання, виховання, відновлення  працездатності, повернення у суспільство  відповідних осіб (ч.1 ст. 38 Єдиної конвенції 1961р., ч. 1 ст. 20 Конвенції 1971 р.).

Коли це так, то виникає закономірне  питання: що являє собою незаконний обіг наркотичних засобів і психотропних речовин? Відповідно до п. "<І" ч. 1ст. 1Єдиної конвенції 1961 р. та п. "]" ст. 1 Конвенції 1971 р. незаконний обіг означає культивування або будь-яку дію з метою збуту наркотиків і психотропів на порушення настанов Конвенцій. Але Конвенція 1988 р. внесла поправку у визначення цього поняття. За змістом п. "т" ст. 1 цієї Конвенції незаконний обіг означає правопорушення, зазначені у пп. 1 1 2 ст. З, тобто незаконні операції з наркотичними засобами, психотропними речовинами і прекурсорами, які вчиняються з метою збуту, а також дії, пов'язані зі зловживанням наркотиками і психотропами.

З наведеним визначенням можна погодитися лише в тому разі, якщо зловживання цими речовинами розглядається в плані конструктивного елемента нелегального обігу, тобто в аспекті актів купівлі-продажу товару (придбання в іншої особи) як складової частини товарно-грошових відносин. Без нього будь-який вид товарообігу є без-предметним, оскільки відносини (у розумінні соціальної взаємодії) виникають та існують за наявності двох сторін (суб'єктів), у даному разі - продавця й покупця.

Тут слід зауважити, що зловживання  наркотиками та психотропами може бути складовим елементом не лише їх незаконного  обігу, а й так званого натурального виробництва, у процесі якого особа, котра зловживає такими речо-винами, забезпечує себе або шляхом незаконного культи-вування рослин, що містять наркотики, виробництва з них наркосировини, виготовлення потрібних наркотиків, або шляхом придбання, крадіжки відповідних прекурсорів для виготовлення з них синтетичних наркотиків чи психотропів (самозабезпечення).

Такі форми антисоціальної поведінки  не пов'язані з актами купівлі-продажу наркотичних засобів і психотропних речовин, тому що виходять за межі складу власне незакон-ного обігу (в результаті дій, вчинюваних з метою збуту). Не випадково у конвенційній нормі незаконне культиву-вання рослин, які містять наркотичну або психотропну речовину, а також зберігання чи придбання таких речовин без мети збуту, але з метою особистого споживання ви-діляються у самостійний склад злочину (ч. 2 ст. З Конвенції 1988 р.).

Підсумовуючи викладене, можна сказати, що незакон-ний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів - це небезпечна для здоров'я людей і економіки, державної і суспільної безпеки протиправна діяльність що-до виробництва, розподілу, обігу, торгівлі такими засобами і речовинами, спрямована на задоволення незаконного по-питу на них на "чорному ринку" з метою одержання наживи.

Вище зазначалося, що у Конвенціях містяться лише загальні зобов'язання держав щодо заходів покарання за участь у незаконному обігу наркотичних  засобів, психо-тропних речовин і  прекурсорів. У ст. 36 Єдиної конвенції 1961 р. зазначається, що серйозні злочини  підлягатимуть "відповідному покаранню", зокрема, тюремним ув'язнен-ням або іншим способам позбавлення волі. Така ж вимога міститься у ст. 22 Конвенції 1971 р. За змістом ч. 4 ст. З Конвенції 1988 р. за дії, пов'язані зі збутом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, повинно пе-редбачатися застосування санкцій, які враховують серйоз-ний характер цих правопорушень, таких як тюремне ув'язнення та інші види позбавлення волі, штрафні санкції та конфіскація. У ч. 6 цієї ж статті рекомендується забезпечувати кримінальне переслідування для досягнення максимальної ефективності правоохоронних заходів щодо цих правопорушень і з належним урахуванням необхідності за-побігання вчиненню таких правопорушень.

Прагнучи не зашкодити принципу суверенітету держав, у всіх трьох  Конвенціях застерігається, що держави  не зобов'язані вживати передбачених у Конвенціях заходів кримінального  характеру, окрім таких, що відповідають їх конституційним положенням, правовій системі та на-ціональному законодавству (ч. 2 ст. 36 Єдиної конвенції 1961 р., ч. 2 ст. 22 Конвенції 1971 р. та п. "с" ч. i ст. З Конвенції 1988 р.).

Ось чому питання про надання  судам можливості вино-сити суворі покарання за тяжкі злочини і  помірні покарання за менш небезпечні злочини у сфері нелегального обігу наркотичних засобів, психотропниих речовин і прекурсорів належить до компетенції кожної окремої держави. Країни, правова система яких не передбачає пом'якшуючих обста-вин, що дозволяють судам виявляти гнучкість у визначенні строків позбавлення волі та розмірів штрафу, повинні передбачити мінімальні й максимальні покарання, які з урахуванням їх правової системи дозволятимуть виносити за кожне правопорушення покарання, відповідне його тяжкості.

Необхідно звернути увагу і на те, що у Конвенціях немає кримінально-правової норми у розумінні поєднання  трьох елементів - гіпотези, диспозиції та санкції. У ст. 36 Єдиної конвенції 1961 р., ст. 22 Конвенції 1971 р., ст. З Конвенції 1988р. називаються лише окремі види дій, за які Сторони повинні передбачити покарання у своєму кримінальному законодавстві.

Конвенція 1988 р., присвячена проблемі боротьби з незаконним обігом наркотичних  засобів, психотропних речовин і  прекурсорів, містить вичерпний перелік кримінальне караних дій на даний період часу. Ними є:

- виробництво, виготовлення, екстрагування,  приготу-вання, пропонування з  метою продажу, розповсюдження, продаж, поставка на будь-яких умовах, посередництво, пе-ревезення, транзитне  переправлення, транспортування,  імпорт або експорт будь-якої  наркотичної речовини чи будь-якої  психотропної речовини на порушення  положень Єдиної конвенції i96i р. та Конвенції 1971 р. (підп. "і" п. "а" ч. 1ст. З Конвенції 1988 р.');

- культивування опійного маку (будь-які  сорти снотво-рого маку - М.Х., М.Х.), кокаїнового куща або рослини каннабіс з метою виробництва наркотичних засобів на по-рушення положень Єдиної конвенції i96i р. (підп. "11" п. "а" ч. 1);

- зберігання або купівля будь-якого  наркотичного засо-бу чи психотропної  речовини для будь-якого з видів  діяль-ності, перелічених у підпункті "1 (підп. "111 п. "а" ч. 1);

- виготовлення, транспортування або  розповсюдження обладнання, матеріалів  або речовин, зазначених у Таблиці  І і Таблиці II (Конвенція 1988 р. - М.С., М.Х.}, коли відомо, що вони призначені для використання з метою незаконного культивування, виробництва або виготовлення наркотич-них засобів чи психотропних речовин (підп. "1у" п. "а" ч. 1);

- організація, керівництво або  фінансування будь-яких правопорушень,  перелічених у підпунктах "і", "іі", "іїі" або "iv" (підп. "v" п. "а" ч.1);

- конверсія або переведення  власності, коли відомо, що така  власність одержана в результаті  будь-якого правопо-рушення чи  правопорушень, визнаних такими  відповідно до п. "а" ч. 1 (М.С., М.Х.), або в результаті участі в такому правопорушенні, з метою приховання чи утаювання незаконного джерела власності, або з метою надання допомоги будь-якій особі, яка брала участь у вчиненні такого правопорушення чи правопорушень, з тим, щоб вона могла ухилитися від відповідальності за свої дії (підп. "і" п. "Ь" ч. 1);

- приховання або утаювання дійсного  характеру, джерела, місцезнаходження, способу розпорядження, перемі-щення, дійсних прав щодо власності або її належності, коли відомо, що така власність одержана в результаті правопорушення чи правопорушень, визнаних такими відповідно до п. "а" ч. i (М.С., М.Х.), або в результаті участі у такому правопорушенні чи правопорушеннях (підп. "іі" п. "Ь" ч. 1);

• придбання, володіння або використання власності, якщо в момент її отримання  було відомо, що вона одержана в результаті правопорушення чи правопорушень, визна-них  такими відповідно до п. "а" ч. 1, або в результаті участі в такому правопорушенні чи правопорушеннях

(

п. "с" ч. i);

- володіння обладнанням, матерілами  чи речовинами, зазначеними у  Таблиці І та Таблиці II, коли  відомо, що вони використовуються  або призначені для використання  з метою незаконного культивування,  виробництва чи виго-товлення  наркотичних засобів або психотропних  речовин (підп. "іі" п. "с" ч. 1);

- публічне підбурювання чи спонукання будь-якими засобами інших осіб до вчинення будь-якого з правопору-шень, визнаних такими відповідно до цієї статті (ст. З - М.С., М.Х.), або до незаконного використання наркотич-них засобів чи психотропних речовин (підп. "ііі" п. "с" ч. 1);

- участь, причетність або вступ у злочинну змову з метою вчинення будь-якого правопорушення з числа ви-знаних такими відповідно до цієї статті (ст. З - М.С., М.Х.), спроби вчинити таке правопорушення, а також пособництво, підбурювання, сприяння або давання порад при їх вчиненні (підп. "іу" п. "с" ч.1);

- зберігання, придбання або культивування  будь-якого наркотичного засобу  чи психотропної речовини для  особистого споживання на порушення  положень Єдиної кон-венції 1961 р.  Конвенції 1971 р. (ч. 2).

Як обтяжуючі обставини правопорушень, визнаних та-кими відповідно до ч. i ст. З, у Конвенції 1988 р. названо такі фактичні обставини:

- участь у правопорушенні організованої  злочинної гру-пи, до складу якої входить правопорушник (п. "а" ч. 5);

- участь правопорушника в інших  видах міжнародної організованої злочинної діяльності (п. "в" ч. 5);

- участь правопорушника в інших  незаконних видах діяльності, яким  сприяло вчинення даного правопорушення (п. "с" ч. 5);

- застосування правопорушником  насильства або зброї (п. "<Г  ч. 5);

- той факт, що правопорушник  є посадовою особою і дане  правопорушення пов'язане з його  посадою (п. **е" ч. 5);

- втягнення або використання  неповнолітніх (п. "Г* ч. 5);

- той факт, що правопорушення  вчинено у виправній установі, або в навчальному закладі,  або в громадській установі, або  в безпосередній близькості від  них, або в ін-ших місцях, які  використовуються школярами та  студентами для проведення навчальних, спортивних та громадських заходів (п. "е" ч. 5);

- попереднє засудження (особливо  за аналогічні право-порушення)  за кордоном або у своїй країні, наскільки це є допустимим відповідно до національного законодавства відповідної Сторони (п. "Ь" ч. 5).

Аналізована стаття містить вказівку й на те, що суди або інші компетентні органи повинні враховувати серйоз-ний характер правопорушень, перелічених у ч. i, та обста-вини, перелічені в ч. 5, при розгляді питання про мож-ливість дострокового або умовного звільнення осіб, засуд-жених за такі правопорушення (ч. 8). Сторонам пропонується встановлювати відповідно до їх національного за-конодавства тривалий строк давності для кримінального переслідування за будь-яке правопорушення, визнане та-ким згідно з ч. i цієї статті, і більш тривалий строк давності у випадках, коли передбачуваний правопорушник ухиляється від правосуддя (ч. 8 ст. 3).

У коментарях до типового закону щодо боротьби з неза-конним виробництвом та обігом речовин, які перебувають  під контролем, і заходів щодо боротьби зі зловживанням наркотичними засобами і психотропними речовинами за-значається, що у Конвенціях відсутня законодавча конст-рукція складу злочинів, пов'язаних з такими засобами і речовинами. З цим твердженням погодитись не можна і ось чому. У преамбулі Конвенції 1988 р. підкреслюються мас-штаби і тенденції до зростання незаконного виробництва, попиту та обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які є серйозною загрозою для здоров'я та благополуччя людей і справляють негативний вплив на економічні, культурні та політичні основи суспільства. Далі зазначається, що незаконний обіг наркотичних засобів та психотропних речовин набув у сучасний період поши-рення серед різних соціальних груп, особливо в молодіжному середовищі. У багатьох регіонах світу діти не лише використовуються як споживачі незаконних наркотичних засобів і психотропних речовин, а й експлуатуються при їх незаконному виробництві та обігу, що становить величезну небезпеку. Звертається увага на взаємозв'язок між незаконним обігом та іншими пов'язаними з ним формами організованої злочинності, які підривають легальну економіку і створюють загрозу для стабільності, безпеки та суверенітету держав, а також на те, що незаконний обіг являє собою міжнародну злочинну діяльність, покладення краю якій вимагає невідкладної і першочергової уваги. І нарешті, незаконний обіг забезпечує великі прибутки та фінансові кошти, що дає змогу транснаціональним орга-нізаціям проникати в урядові механізми, в законну торгів-лю та фінансову діяльність, у суспільство на всіх його рівнях, розтлівати та підривати їх.