Нирки та сеча щурів

Вплив лугів на організм людини проявляється локальною дією,що викликає  (омертвіння)некроз тільки тих ділянок шкірного покриву, на які вони потрапили. Дія лугів, особливо концентрованих, характеризується значною глибиною проникнення, оскільки вони розчиняють білок. У зв'язку з цим дуже небезпечне потрапляння лугу в очі: при запізнілою першої допомоги воно супроводжується повною втратою зору.

Їдкий натрій корозійно-активна  речовина,яка проявляє їдку дію. 
При попаданні на шкіру викликає хімічні опіки, а при тривалому впливі може викликати виразки та екземи. Сильно діє на слизові оболонки. Небезпечним є потрапляння їдкого натру в очі.

Луг змивається погано, промивання повинно бути тривалим (10-15 хв.) І ретельним. Для нейтралізації  лугу,що  проник в пори шкіри на уражене місце після промивання накладають пов'язку з марлі або ватяний тампон, просочені 5%-м розчином оцтової кислоти. Луг змивається погано, промивання повинно бути тривалим (10-15 хв.) І ретельним

 Через 10 хв. пов'язку знімають, шкіру обмивають,  обережно видаляють воду фільтрувальної  папером або м'якою тканиною і змащують гліцерином для зменшення больових відчуттів. 
         Якщо луг потрапив в очі, негайно слід промити їх проточною водою  протягом 15-20 хв. Після цього очі обполіскують 2%-м розчином борної кислоти і закопують під повіки альбуцид. 
          Гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони встановлені ГОСТ 12.1.005-88, а також ГДК затверджених Головним санітарним лікарем України після 01.01.1997 р.

Гранично допустима  концентрація у повітрі робочої  зони виробничих приміщень для оцтової кислоти становить 5 мг/м^{3 ,}  для їдкого натру 0,5   мг/м^3,  .

У приміщенні лабораторії, де здійснювалася експериментальна частина роботи ГДК становила  для оцтової кислоти  2  мг/м^3, для їдкого натру 0,3   мг/м^3.

В процесі використання цих сполук усі заходи щодо дотримання  правил безпеки работи з хімічними речовинами були здійснені.

 

4.4 Мікроклімат

Мікроклімат виробничих приміщень - умови внутрішнього середовища цих приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням шляхом конвекції, кондукції, теплового випромінювання та випаровування вологи.  
         Параметри мікроклімату: 
         1) температура повітря Т, 0С; 
         2) відносна вологість Y, %; 
         3) швидкість руху повітря V, м\с.

Значні коливання параметром мікроклімату можуть привести до порушення терморегуляції організму (здатність організму утримувати постійну температуру), що приводить до порушення системи кровообіг, загальної слабкості і т.п. 
        Нормування параметрів мікроклімату здійснюється згідно ДСН 3.3.6.042-99. Цей документ встановлює оптимальні і допустимі значення температури, відносної вологості та швидкості руху повітря, допустиму температуру внутрішніх поверхонь приміщення (стіни, стеля, підлога) і зовнішніх поверхонь технологічного обладнання, а також допустиму інтенсивність теплового випромінювання нагрітих поверхонь у приміщенні та відкритих джерел тепла (нагрітий метал, скло, відкритий вогонь тощо) для робочої зони — визначеного простору, в якому знаходяться робочі місця постійного або непостійного (тимчасового) перебування працівників.

          Існують оптимальні умови мікроклімату для постійних робочих місць (табл. 2).

 

Таблиця 2.

Оптимальні  величини параметрів мікроклімату в  робочій зоні

Період року	Категорія робіт	Температура повітря, °С	Відносна вологість, %	Швидкість руху повітря, м/с
Холодний період року	Легка І-б	21-23	40-60	0,1
Теплий період року	Легка І-б.	22-24	40-60	0,2

 

Експериментальна  частина  диплому відбувалася  в холодний період року, робота виконувалася  за категорією  I-б. У лабораторії дотримувалися   оптимальні параметри мікроклімату: температура повітря +21 °С, відносна вологість 54%,  швидкість руху повітря 0,1 м/c.

                                                          

4.5 Шум

 

Виробничий шум — це хаотична сукупність різних за силою і частотою звуків, що виникають у повітряному середовищі і безпосередньо впливають на працездатність.

Шум як стрес-фактор є  загальнобіологічним подразником, який негативно впливає на всі  органи і системи організму. У разі тривалого систематичного впливу шуму може виникнути патологія з переважним ураженням слуху, центральної нервової і серцево-судинної систем.

   На робочих місцях згідно з Державними санітарними нормами (ДСП) 3.3.6.037-99 «Санітарні норми виробничого звуку, ультразвуку та інфразвуку» шум визначають рівні звукового тиску в октавних смугах частот: 63, 125, 250, 500, . 1000,2000,4000 та 8000 Гц. Захист від шуму повинен досягатися шляхом створення шумобезпечної техніки (ГОСТ 12.1.003 -83, ДСН 3.3.6.037-99). Норми шуму в разі виконання розумової праці наведені  в (табл. 3).

                         

        

Таблиця 3.

Норми шуму в разі виконання  розумової праці

Характер роботи	Середньо геометрична  частота в октавній смузі, Гц									ДБА
	31,5	63	125	250	500	1000	2000	4000	8000
Вимірювальні та аналітичні роботи в лабораторії.	93	79	70	63	58	55	52	50	49	60

 

В лабораторії в котрій виконувалась практична частина  дипломної роботи рівень шуму сягав 55 дБ.

 

4.6 Електробезпека

 

Електробезпека —  система організаційних і технічних заходів та засобів, що забезпечують захист людей від шкідливої і небезпечної дії електричного струму, електричної дуги, електричного поля і статичної електрики (ГОСТ 12.1.009-76).

Електротравма - травма, спричинена дією на організм людини електричного струму і (або) електричної дуги (ГОСТ 12.1.009-76). 
         Електротравматизм - явище, що характеризується сукупністю електротравм.

          Відповідно до ПУЭ, приміщення за небезпекою електротравм поділяються на три категорії:

-  без підвищеної небезпеки;

- з підвищеною небезпекою;

-  особливо небезпечні.

Відповідно до ГОСТ 12.1.038-82 установлені норми гранично допустимих напруги дотику та струму залежно від тривалості впливу, умов виконання робіт і режиму роботи електричних мереж. У таблиці 4 наведені ці рівні під час проходження струму від однієї руки до другої та від руки до ніг у разі нормального режиму роботи електроустановки для мережі до 1000 В із будь-яким режимом нейтралі і вище 1000 В з ізольованою нейтраллю.

 

Таблиця 4.

Норми струму та напруги дотику

Вид   току	Нормоване значення	Граничнодопустимі рівні  за тривалості ті пилу, г.
		0,1	0,5	0,7	1,0	>1,0
Перемінний 3 частотою 50 Гц	Струм, мА	500	100	70	50	6
	Напруга дотику, В	500	100	70	50	36

 

          Лабораторія, де виконувався експеримент відноситься до приміщень   з підвищеною небезпекою,тому що   струмопровідна підлога в приміщенні  має бетону основу. Всі правила техніки безпеки були дотримані.

 

 

 

4.7.Пожежна безпека

 

Пожежа - неконтрольоване  горіння поза спеціальним вогнищем, яке призводить до матеріальної шкоди.

Пожежна безпека - стан об’єкта, при якому з регламентованою  ймовірністю виключається можливість виникнення та розвиток пожежі і впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей. Відповідно до ГОСТ 12.1.004.-91 пожежна безпека об'єкта повинна забезпечуватися системою запобігання пожежі, системою протипожежного захисту і системою організаційно-технічних заходів.

          Відповідно до ОНТП 24-86 приміщення за вибухопожежною та пожежною небезпекою залежно від характеристик речовин, які використовують чи отримують під час виробництва та їх кількості, поділяють на 5 категорій: А, Б, В, Г та Д.

Категорія В (пожежонебезпечні) - виробництва, де використовують рідини, що горять та важко горять, пил і тверді матеріали й речовини, здатні горіти тільки у разі взаємодії з водою, киснем повітря або між собою за умови, що приміщення, в яких вони знаходяться або використовуються, не належать до категорій А та Б.

Лабораторія, у якій виконувалася експериментальна частина дипломної роботи, відноситься до категорії В, за вибухопожежною та пожежною небезпекою, за наявності горючих матеріалів площею S>10м2, питоме пожежне навантаження складало W > 180МДж/м2.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

_{Вивчено вплив сполуки диренію (ІІІ) ізобутиратними лігандами і цисплатину на діагностичні показники стану нирок у моделі пухлинного росту (Т8), показано вплив протипухлиної системи Реній-Платина у формі наноліпосом та наночасток на біохімічні маркери ушкодження нирок та їхнього функціонального стану, активність діагностичних ферментів у нирковому гомогенаті та сечі.}

_{1. При  одноразовому введенні  пухлиноносіям цисплатину  у розчині та  ренієвої сполуки  за схемою антиоксидантної  терапії у ліпосомній  формі спостерігається  збільшення швикості гломерулярної фільтрації до 2,0 разів і зменшення виходу діагностичних ферментів в сечу у порівнянні з групою тварин, яким вводився тільки цисплатин: лактатдегідрогенази – у 2,0-4,0 рази, гама-глутамілтранспептидази – до 6 разів при їхній активації у нирковій тканині.}

_{2. При  введенні наноліпосомних  форм комплексних  сполук Ренію за схемою антиоксидантної терапії щурам з пухлиною відмічалось зниження біохімічних маркерів в сечі, а саме: концентрації загальних протеїнів в середньому в 1,9 разів, активності лактатдегідрогенази – в 1,5 рази, активності гама-глутамілтранспептидази – в 1,6 рази, при їхній активації у тканині нирок, що підтверджує мембранопротекторну активність комплексів та відповідає результатам гістологічних досліджень.}

_{3. Введення протипухлинної системи в формі наноліпосом щурам з пухлиною знижувало відносну вагу нирок до 2,0 разів, рівень загального білку в нирках в середньому 2,5 рази, порівняно з групою тварин, яким вводили наноліпосомну форму цисплатину. Одночасно з цим, активність лактатдегідрогенази в сечі збільшувалась в 2,0-4,0 рази, порівняно з групою тварин, гама-глутамілтранспептидази – 2,0-12,0 разів, порівняно з групою щурів з пухлиною, яким вводили наноліпосомну форму цисплатину, і наближалась до контрольного рівня. При введенні змішаних наноліпосом, подібно до окремого введення протипухлинної системи, відмічалась активація цих діагностичних ензимів в нирковій тканині.}

_{4. Вперше  показано, що використання  змішаних наноліпосом,  навантажених сполуками  Ренію і Платини, супроводжується значним нефропротекторним ефектом кластерних сполук ренію та дозволяє варіювати співвідношенням компонентів всередині капсули без гострого негативного ефекту на біохімічні показники нирок.}

5. Проведені дослідження  дають змогу рекомендувати комплексні сполуки Ренію у наноліпосомах як ефективні нефропротектори при терапії злоякісних новоутворень, а подальші дослідження допоможуть з’ясувати можливі механізми їхньої дії. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Айвазян А.В. Пороки  розвитку нирок і сечоводів /А.В. Айвазян //М: Наука.- 1998.- с. 447

2. Головенко М.Я. Журнал академії медичних наук /  М.Я, Головенко, І. Ю. Борисюк //Львів . -2009.- с.50

3. Дударь І.Н. Інерстіціальній нефрит / І.Н. Дударь // К: Медінформ.-2001. - № 6 (10). - c. 20-22.

4. Мекертичан Ю.І.Здорові нирки / Ю. І Мекертичан, Л. Ю Мекертичан //М: Фенікс.- 2010. - c. 144.

5. Пірога Л.А. Клінічна нефрологія / Л.А.Пірога / За ред. акад. АМН України, засл. діяча науки і техніки//К:Здоров`я.- 2004.- c.526 .

6. Коен А. Захворювання нирок, токсичні ураження  нирок. Heфpологія /   А. Коен/// О: Астропринт -.1998 -. № 3.- c.117-142.

7. Колеснік М.О. Уpaжeнням ниpок: Особливості пepeбігy, діагностика,

лікування / Український peвмaтологічний жypнaл.-2001 -. № 1 (3) – c. 3-6.

8. Колеснік М.О. Кpитepії  пepeбігy ypaжeння ниpок у xвоpиx на

гeмоpaгічний васкуліт/ М.О Колеснік, І.І. Латинська /Уpолоriя//К:Медінформ. -1999 -. № 3.- c. 98-102.

9. Меньшиков В.В. Лабораторні методи дослідження в клініці / В.В. Меньшиков// Москва.- 1987.- с.197.

10. Лукічев Б.Г. Гостра ниркова недостатність / Б.Г. Лукічев, І.В.Федотова //Heфpологія.-1999.-№ 1.- c. 20-39.

11. Манлик Р Б. Хвороби нирок / Р. Б. Манлик// Вістник Волгоградської медицинської академії.- 1994.- c. 167 .

12. Маршалл В.Д. Клінічна біохімія/ В.Д Маршалл // Вид.Біном.- 2002.- с. 384.

13. Налик  С.В. Клінічна фармакологія/ С.В. Налик // Донецьк.-1997.- c. 470.

14. Наточин Ю.В.Основи фізіології нирки. Практичний посібник / Наточин Ю.В. // Москва.- 1982.- с. 345 .

15.  Мойсюк Я.Г. Нефрологія / Я.Г. Мойсюк, Е.С.Столяревіч, Н.А .Томіліна // Мінськ: Наука та техніка.- 2009.- c. 629 - 682 .

16. Понтюк О.О. Нефротоксичність лікарських засобів, клінічні прояви, патофізіологія, механізми / О.О.Понтюк , Н.І.Волощук, О.В.Машевська //

Укр. биохим. Журн.- 2000. - Т.72. - № 3. - c.77-81.

17. Пелещук А.П. Пpaктична нeфpологія / А.П.Пелещук // Київ,Здоpов'я.- 1983. - c. 340 .