Клінічні дослідження лікарських засобів

Зміст

 

 

 

1. Актуальність теми.............................................................................................3
1. Що таке клінічні дослідження та з якою метою

вони проводяться?...................................................................................3

2. Фази клінічних досліджень……............................................................4
3. Які бувають види клінічних досліджень?.............................................5
4. Чому важливі клінічні дослідження?....................................................6
2. Статистичний аналіз даних..............................................................................7
3. Результати дослідження ПРЕСТАРІУМ®......................................................8
4. Клінічне дослідження препарату Мілістан

від кашлю при гострих синуситах у дітей…………………………………13

5. Багатообіцяючі результати GuidAge®…………………………………..…20
6. Результати клінічних досліджень лактулози………………………………25
7. Висновки……………………………………………………………………..36
8. Список використаної літератури……………………………………...……37

 

 

 

 

 

 

1. Актуальність теми

1.1      Що таке клінічні дослідження та з якою метою вони проводяться?

Клінічні дослідження - наукові дослідження за участю людей, що проводяться для оцінки ефективності та безпечності лікарського препарату. Клінічне дослідження є єдиним способом довести ефективність і безпеку будь-якого нового препарату. Усі клінічні дослідження проводяться з дотриманням спеціальних міжнародних правил належної клінічної практики. Дотримання цих правил служить для суспільства гарантією того, що права і безпека пацієнтів, що беруть участь в дослідженні, захищені, а результати дослідження - достовірні.

Клінічні дослідження є невід'ємною  частиною процесу розробки нових  препаратів. Дослідження дають можливість отримати інформацію про те, наскільки новий препарат ефективний, які в нього побічні ефекти і наскільки вони небезпечні для здоров'я і життя людини. Тільки після того, як клінічні дослідження завершені та проаналізовано їх результати, фармацевтична компанія, що проводила дослідження, може подати заявку до державного органу на реєстрацію препарату (запросити дозвіл на його застосування). Жоден лікарський препарат не може бути виведений на ринок, якщо він не пройшов етап клінічних досліджень. Залежно від результатів досліджень заявка на реєстрацію може бути відхилена або схвалена. Препарату буде відмовлено в реєстрації, якщо він виявився недостатньо ефективним чи безпечним. Однак, навіть у цьому випадку результати досліджень мають велике значення для людей. Завдяки їм вчені зможуть краще зрозуміти природу захворювання і рухатися далі в пошуку ефективних і безпечних методів лікування. Якщо ж результати досліджень підтверджують ефективність і безпеку препарату, він буде зареєстрований, і лікарі зможуть його призначати своїм пацієнтам.

 

1.2   Фази клінічних досліджень

Клінічним дослідженням завжди передує  вивчення препарату в лабораторіях - in vitro (у пробірках) та in vivo (на лабораторних тваринах). Тільки, якщо в ході доклінічних досліджень отримані позитивні результати по його безпеці та ефективності, препарат допускається на стадію клінічних досліджень. Клінічні дослідження проходять у декілька етапів. На кожну наступну фазу препарат переходить тільки в тому випадку, якщо він показав хороші результати на попередній.

У I фазі експериментальний препарат тестується за участю невеликої групи  людей - 20-80 осіб. Це перше застосування препарату у людини. Лікарі оцінюють його токсичність, визначають безпечне дозування, ідентифікують побічні  ефекти.

У II фазі препарат тестується за участю порядку 100-300 пацієнтів. Перевіряється його ефективність при певному захворюванні і детально оцінюються ризики застосування.

У III фазі препарат досліджується за участю кількох тисяч пацієнтів (від однієї до трьох і більше), щоб на великій популяції підтвердити  його ефективність при певному захворюванні, виявити рідко виникаючі побічні ефекти і порівняти зі стандартними способами лікування.

IV фаза - це так звані постмаркетингові дослідження, які проводяться вже після реєстрації препарату. Їх метою є отримання додаткової інформації про безпеку, ефективність і оптимальне застосування препарату.

 

 

1.3   Які бувають види клінічних досліджень?

Порівняльні дослідження. У нових дослідженнях, експериментальний препарат порівнюється з уже існуючими, стандартними способами лікування. Для цього всі пацієнти, набрані в дослідження, діляться на дві групи. Пацієнти в першій групі отримують терапію новим препаратом, пацієнти в другій - стандартним.

Сліпі дослідження. Вважається, що найбільш достовірні результати можна отримати в дослідженні, в якому ні лікар, ні пацієнт не знають, який препарат - новий або стандартний - приймає пацієнт. Таке дослідження називається «подвійним сліпим». Якщо про те, що який приймається препарат не знає тільки пацієнт, то дослідження називається «простим сліпим».

Відкриті дослідження. У цьому випадку і лікар, і пацієнт знають, який препарат приймає пацієнт.

Плацебо-контрольовані дослідження. Як відомо, в деяких ситуаціях уважне ставлення лікаря і сам факт проведення лікувальних процедур можуть позитивно позначатися на стані пацієнта. Щоб виключити вплив суб'єктивних факторів на результат лікування при дослідженні нового препарату, його дію можуть оцінювати у порівнянні з плацебо. З етичних причин застосування плацебо в клінічних дослідженнях обмежена. Відповідно до принципів Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації, користь, ризики, незручності і ефективність нового способу лікування повинні оцінюватися у порівнянні з кращими з наявних способів лікування, за винятком наступних випадків.

Рандомізація. Це метод випадкового відбору, який застосовується для розподілу учасників дослідження за групами лікування (досліджуваний препарат, активний препарат порівняння або плацебо). Рандомізація необхідна, що звести до мінімуму суб'єктивність при розподілі учасників по групах. Зазвичай рандомізацію проводить комп'ютер за спеціально розробленою програмою. Можна сказати, що рандомізація - це жеребкування, при проведенні якої виключений людський фактор.

 

1.4   Чому важливі клінічні дослідження?

Клінічні дослідження  важливі, тому що в їх ході порівнюють нові й схвалені види лікування. Вони дозволяють вченим визначити, чи діють  нові види лікування краще, ніж схвалені. Нове лікування може діяти так само або краще, ніж стандартне лікування. Воно може мати менше побічних ефектів, або побічні ефекти, які краще переносяться. З іншого боку, нове лікування може не діяти так добре чи може викликати більше побічних ефектів, ніж стандартні види лікування.

Клінічні дослідження  допомагають фармацевтичним і біотехнологічним компаніям розробляти препарати, які  більш безпечні та ефективні, і мають  менше побічних ефектів. Клінічні дослідження також допомагають цим компаніям визначити, чи доцільно домагатися схвалення певного препарату від Управління по санітарному нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів США.

Клінічні дослідження  також важливі, якщо стандартне лікування  не існує, і необхідно знайти лікування. Клінічні дослідження допомагають продемонструвати, наскільки добре діє нове лікування, і які побічні ефекти воно може викликати.

 

2.  Статистичний аналіз даних

 

Результати випробувань  фази ІІ і фази ІІІ повинні оцінюватися  статистично. Можуть бути використані прості методи, наприклад хі-квадрат або критерій t, для визначення статистичної значимості розбіжностей в оцінках до лікування і після нього або можуть бути вибрані більш точні методи варіанс і коваріанс. Якщо завдання включає змінні, які за числом факторів, що обумовлюють реакції на лікарський препарат, мають дуже велике значення, може бути показаний аналіз дискримінаційних функцій. Якщо завдання включає розподіл деяких груп або гомогенних підгруп, корисним буде факторіальний аналіз в тих експериментах, де з проміжками часу в дослідну групу поступово додаються нові суб’єкти. Секвенціальний аналіз може показати, чи достатньо великою є дослідна група для того, щоб статистичні відмінності були суттєвими, і експеримент тоді може бути закінченим.

Часто буває важко зібрати  гомогенні дослідні групи достатнього  розміру. Якщо група складається із 30 пацієнтів, імовірність отримати статистично значиму розбіжність нижча. Загалом можна стверджувати, що обережне застосування статистичних методів є основною гарантією проти помилки оголошення розбіжності, якщо  воно в дійсності не існує. Однак імовірність виявлення дійсної розбіжності в багато в чому залежить від розміру дослідного зразка.

Значення статистичних методів  в клінічних дослідження особливо зростає, якщо дослідник-клініцист і статистик співпрацюють разом і обговорюють його завдання і проблеми, а також дані аналізу. В ідеальному випадку статистик повинен залучатись до роботи з самому початку створення проекту.

 

 

3.  Результати дослідження ПРЕСТАРІУМ®

ПРЕСТАРІУМ® збільшує тривалість життя пацієнтів з  ІХС незалежно від ступеня кардіоваскулярного ризику

Оприлюднення  результатів широкомасштабного  дослідження EUROPA стало центральною  подією на щорічному Конгресі Європейського  товариства кардіологів (ESC) у Відні (Австрія), яка справила надзвичайно  серйозне враження на кардіологічну громадськість Європи і викликала широкий резонанс у засобах масової інформації. Немає сумнівів, що результати дослідження EUROPA, які з високою вірогідністю продемонстрували зменшення кількості серцево-судинних ускладнень у пацієнтів зі стабільною ІХС при лікуванні периндоприлом (ПРЕСТАРІУМ, «Серв’є»), вплинуть на подальші рекомендації Європейського товариства кардіологів щодо лікування цієї категорії хворих. Завдяки науково-практичному семінару, організованому фармацевтичною компанією «Серв’є», українські лікарі отримали можливість дізнатися про результати цього новаторського дослідження вже через 3 тижні після їх оприлюднення на Конгресі Європейського товариства кардіологів 31 серпня 2003 року.

Препарати групи інгібіторів  ангіотензинперетворювального ферменту (іАПФ) протягом тривалого часу широко використовують в терапії артеріальної гіпертензії (АГ) і серцевої недостатності. Доведена їх здатність вірогідно знижувати смертність і частоту розвитку ускладнень у пацієнтів з групи високого кардіоваскулярного ризику з дисфункцією лівого шлуночка, нещодавно перенесеним інфарктом міокарда і АГ. Однак за останні роки були накопичені численні експериментальні та клінічні дані про те, що деякі іАПФ, зокрема периндоприл, мають і інші сприятливі властивості — виявляють антиатеросклеротичну та ангіопротекторну дію.

Було виконано низку клінічних  досліджень, результати яких переконливо свідчать про наявність ангіопротекторної дії іАПФ. Першим з них стало дослідження HOPE, результати якого продемонстрували зниження на 22% смертності від серцево-судинних ускладнень (інфаркту міокарда та мозкового інсульту) у пацієнтів зі збереженою функцією лівого шлуночка. У ході нещодавно завершеного дослідження PROGRESS була доведена здатність периндоприлу знижувати ймовірність розвитку повторних мозкових інсультів у пацієнтів з цереброваскулярною патологією на 28% і разом з тим продемонстровано істотне зниження ймовірності виникнення інфаркту міокарда — на 38%.

Однак ще не проводили досліджень ефективності іАПФ у пацієнтів зі стабільним перебігом ІХС без тяжких ускладнень. Незважаючи на те, що таких хворих відносять до групи відносно низького кардіоваскулярного ризику, з часом у них розвиваються серцева недостатність і повторні інфаркти міокарда, можлива раптова коронарна смерть. Саме тому питання розроблення заходів, які дозволять суттєво покращити прогноз у таких хворих, залишається надзвичайно актуальним. Все це і стало передумовою проведення дослідження EUROPA, яке є найбільшим і найтривалішим дослідженням ефективності і безпеки іАПФ при використанні у пацієнтів зі стабільним перебігом ІХС. Це дослідження мало на меті оцінити віддалені результати лікування ПРЕСТАРІУМОМ пацієнтів зі стабільним перебігом ІХС без клінічних ознак серцевої недостатності, тобто встановити, чи впливає цей препарат на тривалість життя і розвиток повторних серцево-судинних ускладнень у даної категорії пацієнтів.

В дослідженні, яке тривало  близько 5 років, брали участь 450 дослідницьких центрів з 24 європейських країн. Первинна кінцева точка у дослідженні EUROPA включала кардіоваскулярну смерть, нефатальний інфаркт міокарда та зупинку серця. Як вторинні точки розглядали фатальний і нефатальний інфаркт міокарда, нестабільну стенокардію, серцеву недостатність, необхідність проведення реваскуляризації міокарда, мозковий інсульт. Використовували такі критерії включення пацієнтів у дослідження: чоловіки або жінки у віці старше 18 років, підтверджений діагноз ІХС (перенесений не раніше ніж за 3 міс до скринінгу інфаркт міокарда, перенесена не раніше ніж за 6 міс до скринінгу реваскуляризація міокарда, ангіографічно підтверджений стеноз не менш ніж 70% просвіту коронарної артерії, підтверджена даними велоергометрії стенокардія), відсутність запланованої реваскуляризації міокарда, відсутність клінічних ознак серцевої недостатності. Необхідно наголосити, що дослідження EUROPA відповідає найсучаснішим вимогам щодо дизайну, а саме: додаткову ефективність периндоприлу вивчали на фоні проведення сучасної базисної терапії. 92% пацієнтів використовували антитромбоцитарні препарати, 62% — блокатори B-адренорецепторів, 58% — ліпідознижувальні препарати. Пацієнти були розподілені на дві групи. Пацієнти 1-ї групи отримували 8 мг периндоприлу 1 раз на добу, а 2-ї — плацебо додатково до оптимального базисного лікування в середньому протягом 4,2 року. У дослідження були включені 13 655 пацієнтів, рандомізовані — 12 218. Середній вік пацієнтів склав 60 років. Що стосується клінічної характеристики пацієнтів, то 64% з них перенесли інфаркт міокарда, 55% — реваскуляризацію міокарда, у 27% було діагностовано АГ, у 12% — цукровий діабет.