Монополістична конкуренція

Проблему попиту Чемберлін ставить по-новому. На відміну від неокласичної моделі, де обсяг попиту і його еластичність виступають як щось споконвічно дане, у моделі Чемберліна вони виступають як параметри, на які монополіст може робити вплив через формування наших смаків і переваг. Тобто,  ціна не є вирішальним інструментом конкуренції, оскільки в створенні попиту головний акцент робиться на рекламу, якість товару, обслуговування споживачів. Це означає, що в умовах монополістичної конкуренції еластичність попиту по ціні падає при зростанні еластичності по якості.

Крива попиту на продукцію окремої фірми хid не є нескінченно еластичною, як це мас місце за досконалої конкуренції, тобто її крива матиме певний нахил, менший за нахил крипої ринкового попиту хd, а, отже, МRi, = ARi,.

  

                              Мал.А.

 Це створює певні можливості для здійснення самостійної цінової політики в короткостроковому аспекті, отримувати економічний прибуток, оскільки фірма буде випускати таку кількість продукції, що забезпечує їй максимум прибутку згідно   з випуску правилом (МR = МС).                                                                                                                                              

Як видно з ( мал.A) , при встановленні фірмою оптимальної для себе ціни pm вона отримуватиме прибуток, величина якого відповідає площі прямокутника.                                                

Проте, на відміну від монополії, дана рівновага, коли фірма отримує економічний прибуток, не може бути довгостроковою, оскільки не існує суттєвих перешкод для того, щоб у дану галузь не входили нові конкуренти, які будуть випускати подібну продукцію.                                              

                          Мал.Б.

Це призводить до того, що економічний прибуток зникає (мал.Б), оскільки, по-перше, попит на продукцію окремої фірми знизиться, бо додаткова пропозиція продукції, яка є замінником для продукції окремої фірми, призводить до зменшення ємності її ринку, і, по-друге, посилення в галузі конкурентної боротьби, що ведеться в основному неціновими методам, спричинить підвищення рівня витрат (крива середніх витрат АСi здійметься вгору).

Що стосується реклами, то їй властиво двоїстий вплив на попит. Припускається її вплив як на формування потреб, так і на їхні зміни. З однієї сторони вплив реклами на збільшення попиту на продукт ув'язується з можливістю продавця збувати велику кількість свого продукту незалежно від призначуваної ціни, чим без допомоги реклами, тобто граничні витрати на рекламу збільшують прибутки. Проте, з іншого боку, висловлюється нагадування про те, що прибуток від повторення реклами збільшується не нескінченно, тому що опір, що викликає зменшення прибутку увесь час посилюється в міру того, як розширюються витрати по збуту.

                             Мал.В.

2. "Двічі  зламана крива ціна - збут"—Е. Гутенберг.                                                                                 Окрема фірма має можливість здійснювати автономну цінову політику лише в рамках дуже обмеженого інтервалу (мал.В).

 Поза  ним фірма потрапляє у ситуацію, дуже близьку до досконалої  конкуренції: якщо вона встановлює  ціну, вищу за p0 внаслідок цінової конкуренції вона втратить більшість своїх клієнтів; якщо знижує ціни нижче рівня p0’, то вона залучає до себе стільки споживачів, що це стає відчутним для її конкурентів. Якщо крива граничних витрат має перебіг МС1 , то на "монополістичному відрізку" існує точка С1. За можливої зміни технології виробництва фірма може мати іншу криву граничних витрат МС2, яка дає змогу збільшити обсяг виробництва і захопити більшу частку ринку. Порівнюючи величину можливого прибутку при x1 та x2 фірма має вибрати той варіант, який забезпечує більший прибуток; як правило, отримати більший прибуток можна саме на "монополістичному відрізку". Але якщо навіть рівновага в точці С2 дає більший прибуток, фірма все одно найімовірніше залишиться в стані рівноваги С1. Це можна пояснити тим, що при переході від ціни р1 до ціни p2 відбуватиметься занадто великий стрибок у величині ціни. Крім того, при р<р1 почнеться швидке зниження величини прибутку, що навіть психологічно відлякує фірму робити такі різкі кроки в ціновій політиці, тому що вони не гарантують на 100% (з врахуванням очевидного посилення конкуренції) очікуваного результату у вигляді зростання величини прибутку порівняно зі станом С1.[7, с.302-312]

Підводячи висновок, можна сказати, що відповідно до поглядів Чемберліна ринок будь-якого єдиного виробника в умовах монополістичної конкуренції визначається і лімітується трьома головними чинниками: ціною продукту, особливостями свого продукту, витратами по збуту. У теорії Чемберліна монополія і конкуренція суть взаємозалежні явища, монополія є присутнім в усій системі ринкового ціноутворення. Умовами, що породжують монополію, по Чемберліну, є: патентні права, репутація фірми, не відтворюючі особливості підприємства, природна  обмеженість пропозиції.

 

 

 

 

 

1.3. Диференціація товару та умови  входу в галузь

 

Одним із головних ознак монополістичної конкуренції, на противагу чистої конкуренції, є диференціація продукту.  Ринок монополістичної конкуренції з диференціацією продукції припускає, що покупець віддає перевагу товару певного виду: його приваблює саме даний сорт, якість, упаковування, торгова марка, рівень обслуговування. Диференціація продукту означає відсутність однорідності наданих споживачу благ і послуг. Це не просто розходження, наприклад, у кольорах автомобілів або тим більше їхніх марках. Навіть той самий сорт пива може, із погляду  покупця, бути диференційованим: наприклад, якщо покупець звикнув купувати це пиво в магазині із симпатичною продавщицею. Таке ж пиво в іншому магазині його не цікавить.

Фірми в умовах чистої конкуренції роблять стандартизовану, або однорідну, продукцію; виробники в умовах монополістичної конкуренції випускають різновиди даного продукту. При цьому диференціація продукту може приймати ряд різноманітних форм.

Якість продукту. Продукти можуть розрізнятися по своїм фізичним, або якісним, параметрам. "Реальні" розходження, що включають функціональні особливості, матеріали, дизайн і якість роботи, є важливими сторонами диференціації продукту. Персональні комп'ютери, наприклад, можуть відрізнятися з погляду  потужності апаратури, програмного забезпечення, графічного висновка і ступеня їх "орієнтованості на споживача". Існує, приміром, множина конкуруючих підручників по основах курсу економіці, що відрізняються з точки зору зміста, структури, викладання і доступності, методичних рад, графіків, малюнків і т.д. Будь-яке місто достатньо великого розміру має ряд роздрібних магазинів, торгуючих чоловічим і жіночим одягом, що значно відрізняється від аналогічного одягу з магазинів іншого міста з погляду  стилю, матеріалу та якості роботи.

Послуги. Послуги й умови, пов'язані з продажем продукту, є важливими аспектами диференціації продукту. Конкурент в особі великого роздрібного магазина може надавати покупцям самим упаковувати і переносити свої покупки, але продавати їх по більш низьких цінах. "Одноденне" чищення одягу часто є більш кращим, чим аналогічне по якості чищення, що займає три дні. Привітність і послужливість службовців магазина, репутація фірми по обслуговуванню покупців або обміну її продукти, наявність кредиту є аспектами диференціації продукту, пов'язаними з послугами.

 Розміщення. Продукти можуть також бути диференційовані на основі розміщення і доступності. Невеликі міні-бакалії або продовольчі магазини самообслуговування успішно конкурують із великими супермаркетами, незважаючи на те що останні мають набагато більш різноманітний асортимент продуктів і призначають більш низькі ціни. Власники маленьких магазинів розташовують їх поблизу від покупців, на найбільше пожвавлених вулицях, нерідко вони відкриті 24 години на добу. Так, наприклад, близьке сусідство бензозаправної станції до автомагістралей дозволяє їй продавати бензин по ціні більш високої, чим це могла б робити бензоколонка, розташована в місті, або за 2 чи 3 кілометра від такої автомагістралі.

 Стимулювання  збуту й упаковування. Диференціація продукту може також бути результатом який досягнутий за допомогою реклами, упаковування і використання торгових знаків і торгових марок. Коли та або інша марка джинсів або духи зв'язується з ім'ям якийсь знаменитості, то це може вплинути на попит на ці продукти з боку покупців. Багато споживачі вважають, що зубна паста, упакована в аерозольний балончик, є більш кращою, чим та ж сама зубна паста у звичайному тюбику. Хоча існує ряд медикаментів, по властивостях подібних аспірину, створення сприятливих умов для продажу і яскравої реклами можуть переконати багато споживачів, що байер і анацин є кращими і заслуговують більш високої ціни, чим їх більш відомий замінник.

Одним із важливих значень диференціації продукту є те, що, незважаючи на наявність щодо великого числа фірм, виробники в умовах монополістичної конкуренції мають обмежений ступінь контролю над цінами на свою продукцію. Споживачі віддають перевагу продукції певних продавців і у відомих межах сплачують більш високу ціну за цю продукцію, щоб задовольнити свої преваги. Продавці і покупці більше не пов'язані стихійно, як на ринку чистої конкуренції.

Як виявляється з вишенаведенного обговорення, в умовах монополістичної конкуренції економічне суперництво зосереджується не тільки на ціні, але також і на таких нецінових чинниках, як якість продукції, реклама й умови, пов'язані з продажем продукту. Тому що продукти диференційовані, можна припустити, що згодом  вони можуть бути змінені і що риси диференціації продукту кожної фірми будуть сприйнятливі до реклами й інших форм стимулювань збуту. Більшість фірм роблять сильний акцент на торгові знаки і фабричні клейма як засіб переконання споживачів у тому, що їхня продукція краще, ніж продукція конкурентів. [11, с.106-109]

 З вищезгаданого робимо наступний висновок: ціна в умовах диференціації продукту не є єдиним знаряддям конкуренції. У боротьбі за ринок збуту найважливішим чинником стає і якість товару. Отже, в умовах монополістичної конкуренції обсяг збуту фірми визначається, крім ціни, і такими факторами, як особливості продукту та витрати по збуту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. Модель поведінки підприємства – монополістичного  конкурента

 

2.1. Методи конкурентної боротьби  монополістичного конкурента

 

Конкуренція являє собою відносини між товаровиробниками з приводу одержання максимальних прибутків на основі розумного ризику та підприємливості.

З виникненням і розвитком монополій вільна конкуренція перетворюється на монополістичну, або недосконалу. Монополістична конкуренція. Як і чиста конкуренція, цей її вид охоплює  багатьох виробників і продавців. Однак купівля і продаж вже не здійснюються за єдиною ринковою ціною, а коливання цін досить значне. як уже зазначалося, таку конкуренцію вважають недосконалою. [7, с.185]

Методи конкурентної боротьби – це передусім поліпшення якості товарів і послуг, швидке оновлення асортименту продукції, дизайн, надання гарантій і післяпродажних послуг, тимчасове зниження цін, умов оплати тощо. Водночас використовуються й такі “мирні” методи обмеження конкуренції, як укладення концернами таємних угод про єдину політику.  

Методи цінової конкуренції. Цінова конкуренція означає, що головними методами боротьби конкурентів є ціна. ЇЇ використання грунтується на різноманітних методах і способах. У такій боротьбі перемагає той, хто домагається нижчої, ніж ринкова ціна вартості своєї продукції. Це по суті боротьба зе скорочення витрат виробництва завдяки використанню досягнень науково – технічного прогресу, наукової організації праці, підвищення її продуктивності.

На конкурентному ринку нездатність деяких підприємців використовувати власне економічну технологію виробництва в кінцевому підсумку означає усунення їх конкурентами, які використовують ефективніші методи виробництва і мають можливості дещо знизити ціни, що приваблює покупців, сприяє швидкій реалізації товару, а отже, прискорює оборот капіталу.

Слід також мати на увазі, що деяке зниження цін зберігає для виробника норму прибутку за рахунок низьких витрат виробництва. Таке зниження цін слід відрізняти від зниження цін нижче за собівартість, що є вже методом нечесної конкуренції.

Методи нецінової конкуренції. При монополістичній конкуренції існує ще нецінова конкуренція. Вона застосовує такі способи.

1. Поліпшення якості продукції. Відомо, що одна продукція може мати різну якість на різних підприємствах. Причиною цього є в основному порушення технології виробництва. Крім технологічної дисципліни, тут можливе використання технічних новинок, які становлять комерційну таємницю.
2. Використання реклами. Усі рекламні заходи розраховані на те, щоб привернути увагу покупців, надати їм відповідну інформацію про споживчі властивості товару, спонукати споживача зробити покупку, нагадати споживачеві про існування того чи іншого товару.

Умови, що пов’язані з продажем товару. Фірма зоборв’язується здійснювати ремонт виробу, надавати запасні частини, проводити безоплатні консультації щодо використання свого товару.

Нечесна конкуренція. Нечесна конкуренція – це діяльність господарського суб’єкта, що спрямована на одержання комерційної вигоди і забезпечення домінуючого становища на ринку, обманом споживачів, партнерів, інших господарських суб’єктів і державних органів. Методи здійснення нечесної конкуренції такі.

 

По – перше, дезінформація з боку виробника споживачів – покупців і господарських суб’єктів про товар і послуги. Вона виявляється в неправильних відомостях про споживчі властивості товару: клас, сорт, якість виготовлення.

По – друге, використання товарного знаку, фірмового найменування або маркування товару без дозволу господарського суб’єкта, на ім’я якого вони зареєстровані. Як правило, використовуються товарні бланки, маркування тих фірм, продукція яких користується великим попитом.

По – третє, поширення неправдивих повідомлень про товари своїх конкурентів. Така інформації, звичайно, завдає шкоди діловій репутації конкурентів і негативно відбивається на результатах їхньої комерційної діяльності.

По – четверте, намагання деяких фірм впливати на постачальників ресурсів і банки для того, щоб вони відмовляли конкурентам в постачанні сировини, матеріалів, а також у наданні кредитів.