Маркетингове дослідження ТРЦ «Dream town»

4)Послуги(в залежності від вибраного підприємства,споживач має право сам вибирати де йому отримати ту чи іншу послуги в залежності від смаку та доходів).

6.3. Збутова політика

Збутова політика здійснюється на території самого підприємства, де розташовані всі вище названі заклади.

Підприємство орієнтоване  тільки на внутрішній ринок.

7. Виявлення проблем  підприємства в маркетинговій  діяльності та розробка рекомендацій  по вдосконаленню маркетингової  діяльності

Розважальні центри, інтегровані  у великі торгово-розважальні комплекси, - явище відносно нове. Цілі творців  РЦ в складі торгових комплексів відрізняються  від цілей бізнесменів, що інвестують гроші у відокремлені РЦ або нічні  клуби. Для них клуб - це самостійна бізнес-одиниця, покликана приносити  дохід. Девелопери ж розглядають  РЦ як «приманку», що дозволяє збільшити  потік покупців торгового центру (ТЦ). Розміщення розважальної частини  в торговому центрі - один зі способів збільшити рентабельність і знизити  термін окупності всього об'єкта. Зазвичай розважальна частина займає великі площі (до 30% від загального метражу), а віддача з квадратного метра  не настільки велика, як в торговій частині. Оператори, керуючі кінотеатром  або боулінгом, не здатні платити  ті ж орендні ставки, що і торговці - інакше їх бізнес буде нерентабельний. Але власників ТЦ це не бентежить. Вони готові йти на будь-які умови, аби домовитися з оператором розважального  блоку, так як вартість і привабливість  торговельних площ у ТЦ, в якому  є розваги, істотно зростають. Втрати на розважальної частини власник  ТРЦ компенсує за рахунок орендарів  торговельної частини. Ось чому для  девелоперів великих торгових центрів  розважальна частина - те ж, що й «якірні» орендарі, хоча обсяг платежів тих  і інших розрізняється в рази.    

Потреби девелоперів збігаються зі структурою попиту на ринку розваг. Експерти кажуть, що цей ринок найбільше  ненасичений в сегменті якісного сімейного відпочинку - тобто саме того, який пропонується ТРЦ. З іншого боку, ненасиченість попиту - одна з  причин, що гальмують розвиток ринку  розваг в цілому. Власникам торгових центрів досі не важливо, наскільки  якісними будуть послуги розважальної частини - поки немає особливої ​​конкуренції, людський потік не висохне, і вкладені гроші так чи інакше принесуть  прибуток.   

Однак головна проблема полягає  все-таки не в обладнанні і не в  дизайні. У регіонах досі не навчилися  розробляти грамотні концепції ТРЦ. Правило № 1 при проектуванні ТРЦ - аудиторії торгової та розважальної частин як мінімум не повинні конфліктувати. Людина певного соціального статусу, прийшовши в розважальну або  торговельну частину, поряд з  собою хоче бачити таких же людей. Якщо ж вечорами на дискотеці в ТРЦ тусується підхмелена молодь, а вдень цей центр пропонує хороші товари престижних брендів, неминуче виникне проблема сумісності форматів.    

Щоб не допустити подібних помилок, девелопери ретельно підшукують операторів, які будуть керувати розважальною зоною. Вони вибираються, виходячи із загальної  концепції торговельно-розважального  центру (концепція включає визначення складу орендарів, ціновий рівень, представлені в ТРЦ бренди і кількість їх споживачів). Розробці концепції передує  маркетингове дослідження, де розраховується кількість потенційних покупців і приблизна виручка на 1 кв. м. З попередньої концепцією девелопер  звертається до потенційних якірним  орендарям. Наступний етап - переговори з самими операторами розважальної частини. Вона не повинна займати  більше 30% площ (інакше є ризик, що вона не буде заповнюватися відвідувачами  або, зважаючи на низьку орендної плати, її розміщення стане невигідним). Після  того, як девелопер складе перелік  видів дозвілля у своєму ТРЦ, він  укладає попередній договір з  якірними орендарями та операторами  РЦ, і тоді тільки починається проектування ТРЦ. Виходячи з потреб операторів розважальної частини та інших «якорів», розробляється  план будівлі. Тільки після узгодження з основними орендарями починається  будівництво. Часто буває все  навпаки. Архітектори малюють проект, його втілюють у камені, а потім  виявляється, що приміщення для операторів не придатне. Особливо акуратно потрібно ставитися до плану розважальної частини, тому що у операторів специфічні вимоги до будівлі. Йдеться про обсяг  залу і сітці колон - ключових параметрах для кінотеатру або боулінгу, а  також звукоізоляції - вона важлива  для орендарів-торговців: звуки вибухів  і катастроф з саундтреків  кінофільмів не повинні відволікати  покупців від вдумливого і неквапливого вибору товарів.   

Необхідно враховувати різницю  в позиціонуванні РЦ, включених до складу торгових комплексів, і тих, що існують автономно від них. Окремо стоїть РЦ, в якому є всі  види розваг, - це підприємство вузької  спрямованості. Такі РЦ можуть надавати послуги на дуже високому рівні за рахунок своєї спеціалізації. Вузька спрямованість дозволить їм розраховувати  на успіх і надалі. Якщо людина хоче розважатися, він поїде туди. А  от у торговельно-розважальні центри їдуть не за розвагами, а за покупками. Розваги - приємне доповнення до нової  речі. Так що ці два формати РЦ перетинатися не будуть.

Будівля ТЦ має бути спроектовано відповідно до необхідними спеціальними технологіями, вимогами ринку, які нерідко  суперечать існуючим застарілим нормам, і з концепцією, розробленою фахівцями  на підставі проведених маркетингових досліджень. Внесення змін в міське середовище та інфраструктуру - організація транспортних потоків, зручних шляхів під'їзду, поліпшення транспортної доступності, облаштування парковок - також значно здорожує проект.

Цей ринок хоча і розвивається, але все ще залишається досить привабливим. На шляху розвитку ТРЦ  стоять також політичні, юридичні ризики, невідпрацьований законодавство. Однією з причин, що гальмують розвиток ринку розваг, є ненасиченість  ринку роздрібної торгівлі. Гроші  можна вкладати практично в будь-який бізнес - питання лише у швидкості  повернення вкладень. При цьому можливість альтернативних вкладень залишається. Власнику або девелоперу ТЦ поки не важливо, буде у нього в ТЦ повноцінна розважальна частина чи ні - все  одно знайдуться орендарі на торгові  площі і вкладені в будівництво  гроші принесуть прибуток. Навіщо власникові ТЦ розваги (площа для  цього потрібно чимала, а орендна  ставка буде мінімальною), якщо є альтернатива, наприклад, магазин модного одягу, який заплатить найвищу ставку? Як всякий бізнес у вільній економіці, бізнес розваг активно розвивається там, де для цього сформувалися умови. А сімейних розважальних комплексів недостатньо, і пов'язано це з  термінами окупності ТРЦ. Рівень прибутковості розважальних центрів  нижче рівня прибутковості торгових та офісних центрів, а терміни  окупності значно вище, оскільки потрібні великі витрати на етапі передпроектної підготовки, будівництва і експлуатації. Є й інші причини, що пояснюють  відставання розвитку сегмента ТРЦ. Розвага стане цікавим бізнесом тоді, коли в країні середній клас буде складати 80-90% населення, тому що саме середній клас є споживачем такого роду розваг. А наявність середнього класу  в цій частці можливо тільки при  розвиненої промисловості.

8. SWOT-аналіз

Висновок

Останні два десятиліття в Україні ознаменувалися широкомасштабними радикальними змінами в буквальному сенсі перетворює соціальний, економічний, політичний і культурний вигляд країни. Трансформації в суспільстві призводять до змішання цінностей та необхідності побудови, трансляції та стимулювання споживання нових культурних зразків, кодів, стилів життя. Відбувається становлення нового елемента соціокультурного середовища простору сучасного міста і реального повсякденного життя росіян, за рахунок якого відбувається зміна номенклатури дозвіллєвих практик - торгово-розважальний комплекс.

1. Торгово-розважальні комплекси у великих містах є сучасним інститутом культури, що транслює і пропагує нові цінності і норми, форми і види поведінки, а також зразки культурного виробництва і споживання. Відвідання розважального блоку, побудованого цілком і повністю за західним зразком і передавального масову культуру, притягує більше половини відвідувачів, де вони проводять частину свого дозвілля. Жінки більшою мірою розглядають торгово-розважальні центри, як місця купівлі одягу, взуття, посуду та інших непродовольчих товарів, а чоловіки сприймають дані комплекси скоріше як розважальні.
2. Споживачами масової культури в ТРК у першу чергу є найбільш активні і молоді групи населення у віці від 18 до 34 років, причому, для частини з них цей спосіб проведення дозвілля є одним з основних видів відпочинку поза домом. Чим старше стає індивід, тим менше його повсякденні практики пов'язані з торговими центрами, а якщо і пов'язані, то вони стають не такими інтенсивними і є більш вузьконаправленими.
3. Поява торгівельно-розважальних комплексів особливо сильний вплив справила на зміну дозвіллєвих практик жителів спальних районів. Відбулася часткова переорієнтація способів проведення дозвілля в бік розваг в ТРК, які, по-перше, стали більш доступні територіально, по-друге, різноманітніше, по-третє, пропонують можливість поєднати кілька видів відпочинку під одним дахом.
4. Похід в ТРЦ (часом навіть без конкретної мети придбання товару або використання розважальної послуги) вже став одним із способів рекреації та проведення дозвілля, поряд з прогулянками по місту або в парках, походами в музеї чи театри.

Підсумовуючи вище зазначене, виділимо основні тенденції інтеграційних  процесів на ринку торговельно-розважальних послуг, а саме:

1. Укрупнення торговельно-розважальних підприємств.
2. Синергія роздрібної торгівлі та сфери послуг дозвілля.
3. Транснаціоналізація (прихід на вітчизн<s