Аналіз системи менеджменту КП «Тернопільелектротранс»

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………...5

1. Теоретична частина
1. Теоретичні аспекти організаційно-економічної стабільності комунального підприємства………………………………………………………...6
2. Стан розвитку електротранспорту в Україні…………………………...11

2. Розрахункова частина

2.1 Аналіз системи менеджменту КП «Тернопільелектротранс»………...14

2.2 Аналіз показників господарської діяльності…………………………..18

Висновки……………………………………………………………………..35

Список використаної літератури…………………………………………...36

 

 

 

Вступ

 

Міський електротранспорт в умовах ринкової економіки залишається найбільш ефективним, економічним, безпечним, екологічним та доступним видом громадського транспортного обслуговування населення. Специфіка діяльності міськелектротранспорту – залежність від постійних маршрутів, графіка руху і сталого енергопостачання. Велика кількість пільгових категорій населення, яке користується міськелектротранспортом, вимагає підтримки його діяльності з боку державних та місцевих органів влади.

Питання організації обслуговування населення міським електричним транспортом завжди було актуальним. Сьогодні його актуальність ще більше підсилюється, що обумовлено насамперед соціальною значимістю транспортної послуги.

Об’єктом дослідження є структурний підрозділ КП «Тернопільелектротранс»

Метою курсової роботи є: обґрунтування фінансово-економічної стабільності міського електричного транспорту, та розробка заходів щодо поліпшення його діяльності. Для досягнення мети в роботі ставляться наступні завдання:

1. розглянути проблему організаційно-економічної стабільності роботи підприємств, та різні підходи в сучасній практиці до її визначення і шляхів досягнення;

2. дати оцінку господарській діяльності підприємства та проаналізувати альтернативні стратегії які б дозволили підтримувати підприємство в збалансованому стані;

Мета і завдання обумовили зміст і структуру курсової роботи. В першому розділі курсової викладені теоретичні аспекти організаційно-економічної стабільності. В другому розділі дається аналіз господарської діяльності.

 

1. Теоретична частина

1.1. Теоретичні аспекти організаційно-економічної стабільності комунального підприємства

 

Пріоритетними напрямками розвитку України є стабілізація й поступальне нарощування виробничого потенціалу підприємств всіх галузей економіки держави. Важливе значення в цьому процесі має розвиток комунальної галузі, оскільки вона забезпечує як функціонування підприємств територіально-промислових комплексів, так і життєдіяльність населення регіонів. Головними причинами такого положення стали: скорочення обсягів інвестицій у галузь, відсутність державної підтримки. Оскільки підприємства міського електротранспорту є елементом інфраструктури, те його проблеми автоматично відображаються на ефективності всього господарського комплексу регіону. [12]

Забезпечення ефективної роботи міськелектротранспорту, формування ринкових умов його діяльності потребує:

• державної підтримки у вирішенні проблем подальшої модернізації та оновлення рухомого складу, розвитку вітчизняного виробництва сучасних трамвайних вагонів та тролейбусів;
• з боку місцевих органів влади:
• оптимізації та розвитку транспортних схем населених пунктів;
• забезпечення рівних умов конкуренції на ринку транспортних послуг, створення акціонерних компаній на базі трамвайно-тролейбусних управлінь та їх служб і дільниць із залученням приватних структур та громадськості;
• впровадження договірних взаємовідносин між виконавцями послуг з пасажироперевезення та замовниками цих послуг;
• завершення впорядкування пільг на проїзд у міськелектротранспорті, запровадження адресних грошових компенсаційних виплат на проїзд безпосередньо споживачам транспортних послуг;
• проведення акціонування підприємств міськелектротранспорту, переходу на ринкові умови його функціонування. [14]

Усі ці заходи потребують законодавчо-правової підтримки, прийняття нових нормативних актів та положень.

У зв'язку із цим дуже важливо сформувати такий механізм управління міським електротранспортом, практичне використання якого дозволило забезпечити організаційно-економічну стабільність його роботи як у цілому по Україні, так і в окремому регіоні.

Розглядаючи проблему організаційно-економічної стабільності роботи підприємств, слід зазначити, що в сучасній практиці існують різні підходи до визначення її втримування й шляхів досягнення. Одні автори під організаційно-економічною стабільністю розуміють здатність підприємства досягати стабільних показників фінансової стабільності. Так, В. Астахов відзначає, що саме показники фінансової стабільності характеризують ступінь захищеності капіталу, а сама фінансова стабільність зв'язана тільки з борговими зобов'язаннями [2].

На думку А. Шеремета [11], Е. Стоянова [8], Н. Любушкіна [6], фінансова стабільність є нормальною (припустимої), якщо величина короткострокових кредитів і позикових коштів, притягнутих для формування запасів і витрат, не перевищує сумарної вартості виробничих запасів і готової продукції (найбільш ліквідної частини запасів і витрат). О. Кондратьєв пропонує визначати фінансову стабільність при умовах, коли власні й притягнуті кошти використовуються так, щоб грошові надходження від його діяльності були достатніми для погашення кредиторської заборгованості й здійснення податкових і інших обов'язкових платежів [5].

Однак, на наш погляд, у результаті використання тільки методів оцінки фінансової стабільності, не враховується положення на ринках постачальників, споживачів і конкурентів. У той же час, економічний механізм забезпечення організаційно-економічної стабільності підприємства включає безліч функцій управління, форми й методи реалізації цих функцій, а також взаємозв'язку цих функцій. У свою чергу, економічний механізм можна розділити на організаційно-економічний і організаційно-управлінський.

Організаційно-управлінський механізм дозволяє формувати й планувати послідовність прийняття управлінських рішень, використовуваних у процесах управління підприємством. Організаційно-економічний механізм характеризується здатністю регулювати економічні процеси на підприємстві.

Ю. Саенко й П. Егоров дають визначення організаційно-економічному механізму, під яким вони розуміють систему формування цілей і стимулів, що дозволяють перетворити в процесі трудової діяльності рух матеріальних і духовних потреб членів суспільства в русі коштів виробництва і його кінцевих результатів, спрямованих на задоволення платоспроможного попиту споживачів [3].

У той же час Ю. Путятін, А. Пушкар під організаційно-економічним механізмом управління розуміють сукупність концептуальних, методичних і програмних інструментів, що дозволяють моделювати варіанти прийнятих рішень, розробляти коштів їхнього аналізу й реалізації, підвищуючи тим самим їхня обґрунтованість і знижуючи ризик від впровадження [7].

В основу функціонування запропонованої виробничо-збутової системи нами були запропоновані принципи логістики, основна ідея яких укладається у всебічному комплексному підході до процесу підготовки й надання транспортних послуг. Представлена система націлена на створення єдиної структури управління виробничої й фінансової діяльності підприємства.

Досліджуючи проблему управління стабільністю підприємств міського електротранспорту, ми прийшли до висновку, що її необхідно розглядати як виробничо-збутову систему, тобто представляти як єдину організаційно-господарську структуру, що складається з комунального підприємства, постачальників сировини, матеріалів і комплектуючих виробів, споживачів послуг.

Аналіз діяльності підприємств житлово-комунального господарства окремих регіонів України дозволяє укласти, що на їх виробничу й фінансову діяльність впливає цілий ряд показників, які для визначення оптимальних параметрів функціонування виробничо-збутової системи пропонується розглянути в складі чотирьох підсистем:

1) внутрішньовиробнича  підсистема забезпечує управління  постачальницько-збутової системи  по всім матеріальним і інформаційним  потоках у рамках виробничих  підрозділів, визначаючих основну  виробничо-господарську діяльність  системи;

2) соціально-ринкова  підсистема забезпечує управління  взаємозв'язками з усіма суб'єктами, з якими підприємство співпрацює  в процесі виробничо-господарської  діяльності;

3) підсистема  сервісної підтримки забезпечує  управління процесами, що зв'язують  підприємство й споживачів, що  виявляється найбільш важливим, оскільки наявність цих зв'язків  забезпечує життєдіяльність будь-якої  виробничо-збутової системи;

4) інформаційно-логічна  підсистема управління організаційно-економічною  стабільністю підприємства забезпечує  збір інформації і її аналіз  по всіх факторах впливу.

Стабільність виробничо-збутової системи може бути досягнута тільки при повній сукупності названих показників. [10]

В даний час одним із законодавчих актів, який регламентує діяльність підприємств транспорту, є Закон України «Про міський електротранспорт. Цей Закон визначає правові, організаційні та соціально-економічні засади функціонування міського електричного транспорту загального користування на ринку транспортних послуг і спрямований на створення сприятливих умов для його розвитку, задоволення потреб громадян у доступних, якісних і безпечних перевезеннях. Загальне регулювання діяльності у сфері міського електричного транспорту та його розвитку здійснює Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у межах своїх повноважень.

Забезпечення реалізації державної політики у сфері міського електричного транспорту здійснюють у межах відповідних повноважень центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства і центральний орган виконавчої влади у галузі транспорту.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування забезпечують реалізацію державної політики у сфері міського електричного транспорту, а також розробляють регіональні та місцеві програми його розвитку і забезпечують їх виконання, встановлюють тарифи на проїзд, організовують перевезення пасажирів та здійснюють контроль за ним, встановлюють порядок справляння плати за проїзд, інформують населення про зміни, що стосуються надання транспортних послуг, забезпечують координацію роботи, пов’язаної з функціонуванням міського електричного транспорту та інших видів міського транспорту, створюють належні дорожні умови для здійснення перевезень, реалізують заходи з розвитку, вдосконалення та облаштування маршрутної мережі, виконують інші функції щодо створення безпечних умов діяльності у сфері міського електричного транспорту згідно із законодавством.

Функції державного управління міським електричним транспортом здійснює Міністерство з питань житлово-комунального господарства країни. Регулювання діяльності підприємств міського електричного транспорту виконується обласними управліннями комунального господарства. Проте в багатьох середніх та великих містах вони не мають для цього ні відповідних фахівців, ні повноважень.

Тому функції галузевого управління обмежуються нормативно – технологічними питаннями, виконанням окремих функцій, пов'язаних із здійсненням єдиної технічної політики. [4]

 

 

1.2 Стан розвитку електротранспорту в Україні

 

Серед підприємств житлово-комунального господарства (ЖКГ) значне місце посідають підприємства, які виконують пасажирські перевезення і транспортне обслуговування населення – міський електротранспорт (МЕТ).

МЕТ – важлива галузь народного господарства. Без чіткої функціональної транспортної системи сучасне місто просто не зможе існувати. В більшості міст України міський електротранспорт відіграє велику роль в обслуговуванні населення. На його долю приходиться від 42% до 56% міських перевезень пасажирів. В місті Харкові перевезення пасажирів МЕТ складає близько 55%-60%.

Міста і селища мають представляти собою раціональну комплексну організацію промислових зон, житлових районів, мережі громадських та культурних, побутових підприємств, транспорту, інженерного обладнання і енергетики, відпочинку людей. Саме таку задачу покликана вирішувати система міського електротранспорту, і це визначає його галузеву специфіку.

Перш за все, це своєрідність „продукції” міського транспорту. Ця „продукція” – послуги, тобто пасажирські перевезення, які вимірюються кількістю перевезених пасажирів (інколи кількістю виконуваних пасажиро-кілометрів).

Продукція міського електротранспорту на відміну від продукції промисловості або сільського господарства – не може бути в часі і в просторі відірвана від виробничого процесу, не може існувати поза цим процесом.

Тому, з однієї сторони не можна за рахунок перевиконання плану створити якийсь запас продукції, а з іншої – невиконання плану за деякий період не можна компенсувати в наступні періоди без збитку для інтересів пасажирів. Ця своєрідність „продукції” ставить транспортні підприємства в пряму залежність від коливань попиту на перевезення, веде до планової рівномірності виробництва. До того ж сама потреба населення міста в послугах транспорту не однакова в часі (сезонні, місячні, внутрішньо денні по часові та інші коливання) і залежить від цілого ряду різних факторів. Будь-які відхилення, прорахунки, неефективність роботи МЕТ ведуть не тільки до поганого надання послуг, а цілому ряду непродуктивного перерозподілу трудових, фінансових, енергетичних та інших ресурсів. Перерозподіл основних ресурсів в результаті виробництва в значній степені відбивається на готовій „продукції”, яка напряму попадає до споживача.