Реалізація проектної технології на уроках зарубіжної літератури

Так як програма для 12-річної школи вимагає цілісного сприйняття твору у єдності форми і змісту, то змістом другого уроку є переказ частин «Різдвяної пісні у прозі».

Другий урок з вивчення твору - урок зв'язного мовлення:

переказ частин "Різдвяної пісні у прозі".

Завдання визначається чотирьом групам:

I група: Розповідь про життя Скруджа (початок твору, запитання 1-5)

II група: Мандрівка Скруджа з духом минулого Різдва.

3. група: Розповідь про те, кого відвідали під час подорожі Скрудж і дух теперішнього Різдва.
4. група: Розповідь про третю подорож Скруджа.

Третій урок. До цього уроку учні виконують завдання творчо-репродуктивного рівня.

Питання.

1. Пригадайте характер, вчинки і почуття Скруджа до подорожі з духами. Виконайте записи у зошиті.

Заздрість

Жадність 

Скритість

Потайність 

Непривітливість

2. Дослідіть, як перероджується об'єкт упродовж трьох подорожей (завдання трьом групам). Відразу чи поступово змінюється герой. Підтвердіть відповідь цитатами з твору.

Четвертий урок.

Тема. Життя родини Кретчетів.

У центрі уроку питання  про те, як реагують персонажі твору  на заздрість, жадність, скритість, непривітливість.

Життя родини Кретчитів.

Питання.

1. Кого у творі автор протиставляє Скруджу?
2. Життя родини Кретчитів.
3. Які деталі свідчать про бідність цієї родини?
4. Які життєві цінності сповідує ця родина?
5. Чи можна вважати Скруджа причиною нестатків сім'ї Кретчита?
6. Як ставляться до Скруджа різні члени родини?

П'ятий урок.

Скрудж після подорожі з духами.

Питання.

1. Пригадайте характер, вчинки і почуття Скруджа до подорожі з духами і після неї. Виконайте записи у зошиті за схемою:

Характер, вчинки, почуття  Скруджа

 

до подорожі з духами   після подорожі з духами

2. У чому ви вбачаєте основні причини моральної деградації Скруджа?

3. Чи вірите ви в те, що людину може змінити випадкова зустріч, позитивний приклад, сон тощо?

4. Які випадки у вашому житті примушували вас змінюватися на краще?

5. До якої думки хоче підвести читачів Ч. Діккенс повістю "Різдвяна пісня у прозі"?
6. Пригадайте визначення поняття гуманізм. У чому полягає висока людяність твору?

7. Що, на вашу думку, у житті людини найцінніше?

Підсумком даного проекту  є твір "Що у житті людини найцінніше".

Ось що написала Антоніна Грега  у своїй роботі:

Що  в житті людини найцінніше?

(За повістю Ч. Діккенса  «Різдвяна казка в прозі…»)

Існують матеріальні та моральні цінності. Матеріальні – це дорогі автомобілі, безліч грошей та дорогоцінні  метали: золото, срібло та ін. а моральні, або ж духовні цінності - це доброта, любов, милосердя, повага, взаємовиручка, щирість, чесність, справедливість.

Англійський письменник Чарльз Діккенс створив чудову повість  «Різдвяна пісня в прозі», в  якій головним героєм є Ебенезер Скрудж, що вважав головною цінністю гроші.

На перший погляд, здається, що це справді так. Адже за гроші можна купити майже все, що потрібно для розкішного життя, за гроші можна забезпечити потрібний статус у суспільстві. Єдине, чого не можна купити за гроші – це людські щирі почуття. Адже скільки б у тебе не було грошей, головне те, що в тебе усередині, яке в тебе серце – черстве чи здатне відгукнутися на людську біду, допомогти ближньому.

Якби не подорожі Скруджа  з трьома Духами у минуле, теперішнє  і майбутнє, то він залишився б  такою ж черствою людиною, яку  ніхто не любив і не поважав. А  так він дуже змінився у хороший  бік. Став добрим і привітним до людей, а головне – полюбив Різдво, хоча раніше його ненавидів.

Я думаю, що кожна людина на цій планеті знає: не гроші  роблять людину щасливою, а людяність.

Без сумніву, саме матеріальні  цінності є основою життя людини, бо ж не може бути щасливою людина без даху над головою, одягу, предметів побуту.

Це розумів і Чарльз Діккенс, і все ж великий англієць усвідомлював і те, що навіть найбагатша людина не може бути щасливою, якщо поряд немає близької людини, друзів, людей, які б поважали, розуміли, співчували. Людина щаслива не тоді, коли має багато, а тоді, коли вона ділиться з кимось шматком хліба, радістю, горем.

Класичний твір завжди актуальний. Злободенною нині є казка Е. Т. А. Гофмана "Малюк Цахес".

Чому іноді при владі  стоїть правитель, який не заслуговує на довіру людей, чому людина, яка не в змозі зв’язати двох слів у речення, користується більшим авторитетом, ніж мудра, порядна людина, чому часто талановита людина приречена бути на побігеньках у бізнесмена, який ледве вміє рахувати, - саме над цими запитаннями примушує задуматися філософська казка «Малюк Цахес», створена майже два століття назад.

Система уроків з вивчення казки вибудовується таким чином, щоб підвести дітей до висновку: людину слід шанувати за порядність, чесність; соромно пристосовуватися до життя, потурати невігласам, треба шукати себе, вдосконалювати свою душу, робити життя самим. Гофман – сатирик висміяв вади свого часу. Разом з тим він допомагає побачити у минулому проблеми сьогодення. Звідки виростає безвідповідальність, жорстокість? З дитинства.

На завершальному етапі  ставлю завдання: що може бути об’єктом критики, висміювання для сучасних дітей? Завдання – написати сатиричну казку спонукає до роздумів над нинішніми проблемами, сприяє розвитку образно-логічного та критичного мислення, вихованню ціннісного ставлення до справжнього таланту, до праці. Жорстокість у ставленні до тварин, лінь, безвідповідальне ставлення до навчання – ось об’єкти для висміювання. Так народжуються сатиричні казки.

Сатиричні казки

Казки:

Поганий король   Кривко Людмила

Олесь і Лінь    Мойсюк Наталія

Чи вірите ви у  Назарчика?  Валюшко Іванна

Пані Лінь    Мельник Галина

Телефон    Валюшко Зоряна

 

Поганий король.

Дуже давно жив собі мирний народ, а правили ним король з королевою. Хорошими вони були правителями, любив їх народ, і король з королевою поважали і цінували свій народ. Всі жили в достатку. Вранці люди з піснями йшли працювати: хлібороби орали землю і вирощували жито та пшеницю, садівники плекали прекрасні сади. А ввечері люди влаштовували гулянки, славлячи своїх незамінних правителів.

Та одного разу сталося  диво – королева, що довго не мала дітей, народила хлопчика. Таку приємну новину королівство святкувало цілий місяць. Всі раділи появі майбутнього короля, бо, чесно кажучи, наш король був уже не молодий.

Батьки дуже любили свого  сина, самі не знаючи, що вони його розбещують. Малий королевич змалку був дуже великим бешкетником: підкидав служникам  дохлих котів, замикав конюхів у  конюшнях, скубав маленьких дівчаток за волосся і чіпляв на їхні пишні  зачіски жаб, ображав слуг, а бувало, що і батьків.

Коли хлопець підріс, сталося  велике горе – помер король. Довго народ оплакував свого мудрого правителя. Люди ще не встигли оговтатись після тяжкої втрати, як молодий король, посівши трон, забув настанови батька вірно служити своєму народу. На вулицях вже не лунали пісні, люди ходили сумні, стомлені від тяжкої роботи з ранку до ночі. Народ важко страждав.

Коли король святкував своє вісімнадцятиріччя, було запрошено багато знаті із заморських країн. Серед них була дивна, але дуже знатна жінка. Ходили чутки, що вона – чаклунка, бо люди помічали, як біля неї творилися дивні речі. Ця жінка подарувала королю якогось незвичайного діамантового персня.

Після добрячого святкування  – гулянки король, зовсім стомлений, ліг спати. На пальці блищав діамантовий  перстень, що подарувала йому та жінка. Король думав, що заснув, але сон  його не брав. Пізніше він нарешті  усвідомив, що лежить не на своєму м’якому  королівському ліжку, а на якомусь  бідному твердому тапчані. На міському годиннику пробило п’яту ранку, і всюди почувся страшенний галас. По місту бігали люди, яких гнали на роботу королівські слуги.

• Працювати ідіть, працювати! – кричали вони. – Король наказав сьогодні працювати якомога більше, бо завтра в нього День Народження, приїдуть знатні гості.
• Що? – закричав наш розгублений король, вибігши на вулицю. – Це я король, і мій День народження вже був вчора. Та його ніхто не слухав.

Всі почали голосно сміятися, навіть слуги, бо ж ніхто не вірив самозванцю. Ви, мабуть, здогадались, що душа молодого короля переселилася у тіло бідного юнака. Та наш король нічого не розумів. Ледве не плачучи, він витримував побої слуг, які гнали його на поле. Там йому довелося тяжко працювати. На руках з’явилися мозолі, все тіло ломило, боліло, він молив Бога, щоб все це скінчилось. Коли всі вже збиралися додому і король, ледве не падаючи від утоми, радів, що закінчилися муки, під’їхала золота карета, схожа на його власну. На превелике диво, звідти вийшов сам король і почав кричати, що люди мало попрацювали і наказав працювати ще дві години. В цей момент, на щастя, юнак зрозумів усе.

• Ах, яким же я був поганим королем, – печально промовив

він. Якби мені знову стати королем, мій народ жив би в багатстві та щасті.

Промовивши ці слова, король раптом прокинувся у своєму м’якому  королівському ліжку, але вже  не спав так довго, як завжди, а негайно  поїхав у місто, щоб побачити свій народ, він вірив що його народ заживе у достатку. Так і сталося. Люди прославляли свого мудрого короля, а шрами, які залишились на королівському тілі після тієї ночі, завжди нагадували йому, що правитель повинен бути мудрим і справедливим.

 

Кривко Людмила

 

Олесь і Лінь.

Десь далеко-далеко за полями, за лісами, за селами і містами у  своєму замку жила-була пані Лінь. Вона приходила в гості до дітей  і приносила їм в подарунки  лінощі.

Це була літня жінка, гарно  вбрана. Навколо неї завжди бігало багато прислуги, виконуючи її забаганки.

Лінь жила у маєтку, а  у звичайній міській квартирі жив хлопчик на ім’я Олесь. Батьки пишались сином, адже він був відмінником  у школі, завжди і в усьому був  першим. За що не візьметься, все у  нього виходило. І мав Олесь  дуже багато друзів, які його поважали, але найкращим другом був Ігор. Хлопці разом росли, разом ходили у школу, вчити уроки.

Якось Олесь, повернувшись зі школи, переодягнувся, пообідав і хотів вже сідати за уроки, як в двері хтось постукав. Хлопець поспішив їх відкрити – за порогом стояла знайома нам пані. На жаль, цієї пані не знав Олесь. Хлопець тільки встиг закрити двері, як Лінь, вже зручненько вмостилась на дивані.

• Ви хто така? – запитав Олег вдягаючись, бо згадав, що мати просила сходити в магазин.
• Я, - повела свою розмову дама, - пані, яку шанують всі, хто не хоче працювати, допомагати батькам, хто не слухає пояснень вчителя на уроці.
• Тоді ви звернулись не за адресою.

Лінь лукаво посміхнулась і сказала:

• А ти спробуй хоч раз прожити день так, як я скажу, а тоді побачимо, чи сподобалось тобі.

Не йди в магазин: мамі треба - нехай сама йде.

• Гаразд, тоді піду вчити уроки.
• Що? Які уроки?! Зараз саме бойовик починається.

Олесь вмостився на диван, включив телевізор і зовсім забув  про уроки. Коли це задзвонив телефон. Хлопець підвівся, щоб відповісти на дзвінок, коли Лінь зупинила його:

• Нехай дзвонить.

Коли хлопцеві урвався терпець, він нехотя підвівся, зняв слухавку і почув на другому кінці дроту голос друга:

• Олесю, привіт! Допоможи мені, будь-ласка, з домашнім завданням, поясни, як розв’язати задачу.
• Що? Я не маю часу на розв’язування всіляких задач, - відповів найкращий друг і поклав слухавку.

Прийшовши з роботи, мама помітила, що з сином коїться щось не те. Вперше він не виконав її прохання, і їй, утомленій, самій довелось піти за продуктами.

Наступного дня Олесь  на здивування всьому класові отримав  три двійки і несхвальний запис  у щоденнику. До того ж він ще й  посварився з найкращим другом. Так  продовжувалось ще декілька днів. Хлопчик  товаришував з Лінню і отримував  двійки в школі. Через два дні  він мав святкувати свій день народження, вже й друзів запросив.