Проблема мистецтва митця у творчості Бальзака «Втрачені ілюзії»

Як і інші зрілі твори Бальзака, роман «Втрачені ілюзії» тісно пов'язаний з основною проблематикою «Людської комедії». Зокрема, в ньому знаходить подальший розвиток критика індивідуалізму буржуазної людини, її всепроникаючого егоїзму, в якому письменник вбачав найбільше соціальне зло сучасності. «Розвиваючись, задум повинен був включити в себе досить-таки різноманітні проблеми, розглянуті під одним кутом зору, - індивідуалізму, що роз'їдає сучасне суспільство, руйнує не тільки суспільні й сімейні відносини, а й саму моральність індивіда. Чи то в егоїзмі підприємця, не обмеженому ніякими державними установами, чи в честолюбстві поета, чи в жадобі насолод безпутного жуїра, - всюди виявляється основне лихо сучасності - індивідуалізм, проголошений французькою революцією XVIII століття в її деклараціях і законодавстві, який йде до згубного торжества». Окремо слід відмітити, що у цьому творі Бальзак з особливою виразністю показав, як цей руйнівний буржуазний індивідуалізм проникає в літературу, театр, пресу, як згубно діє він на духовну культуру сучасного суспільства.

Центральний герой роману - Люсьєн Шардон, що привласнив собі аристократичне прізвище де Рюбампре, - молодий талановитий поет, який вступив у життя, мріючи про безхмарну славу, а закінчив її самогубством, «зав'язнувши по горло» в «океані бруду».

Люсьєн був знищений суспільством із жорстокою послідовністю: воно його розбестило, зробило своїм знаряддям, духовно спустошило, а потім збиралося «покарати», судити. В останніх розділах роману «Блиск і убогість куртизанок», який є продовженням «Втрачених ілюзій», ми бачимо поета Люсьєна Шардона у в'язниці, що прийшов у відчай від свого власного етичного падіння.

Бальзак показує, що буржуазний світ ворожий людині, що в ньому гинуть люди, які не вміють постояти за себе до кінця, гинуть таланти, гине мистецтво.

Примітні сторінки роману, що зображають життя журналістів і вдачі буржуазної преси. Бальзак проникливо помітив, як «вільна» преса все більше й більше стає іграшкою в руках власників. «І недалека година, - говорить один із героїв роману, - коли всі газети стануть віроломні, лицемірні, ганебні, брехливі й смертоносні».

Проте Бальзак бачив довкола себе не тільки люсьєнів шардонів, растиньяків та інших, він знав, що у Франції 30-х років є й чесні трудівники, що не піддалися спокусі золотом, а серед них - республіканці, пов'язані з народом і готові захищати його. Такими чесними трудівниками в романі є винахідник Давид Сешар, письменник д'Артез і молодий політичний діяч республіканець Мішель Кретьєн.

Пихатості і легковажності Люсьєна Бальзак протиставляє безкорисливість і змістовність Давида, аморальності Люсьєна - високі уявлення про обов'язок і моральність Давида.

Давид Сешар виступає в романі і як талановитий трудівник, і як жертва буржуазних «піратів», які розоряють його, щоб скористатися в цілях наживи його винаходом.

Велике значення в романі має образ Мішеля Кретьєна, що свідчить про те, що Бальзак-реаліст був об'єктивним істориком свого часу. Зображаючи політичного супротивника - республіканця, Бальзак говорить про Кретьєна з неприхованим захопленням, називає його «одним із благородних створінь».

Щодо ілюзій головних героїв, то ми поділили їх на тілесні й душевні, реальні та примарні:

Тілесні ілюзії - це ілюзії героїв, які певним чином пов'язані з матеріальним добробутом, тілесними чи б пак, життєвими насолодами.

Душевні - це ілюзії, які мають на меті дещо вище, ніж просто матеріальне збагачення.

Реальними ілюзіями ми вирішили назвати примарні, далекі, але трішечки реальні мрії героїв.

Примарні ілюзії - це звичайнісінькі ілюзії, яким не судилося ніколи справдитися.

Варто згадати і те, що тема втрачених ілюзій уже не раз була предметом літературознавчих досліджень. Адже, саме ця тема посідає почесне центральне місце майже у всіх творах Бальзака. А загалом, слід відзначити новаторський характер образотворення й жанрової системи, вдале поєднання різних прийомів оповіді, велику емоційну експресивність авторського мовлення, що свідчить про творче зростання Оноре де Бальзака як митця і вводить його романи у світовий літературний контекст.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Анисимов И. И. Бальзак. // Анисимов И. И. Французские классики со времен Рабле до Ромена Роллана. М., 1997, – С. 44-49.

2. Бальзак О. Втрачені Ілюзії. - К., 1996. - 631с

3. Бальзак в воспоминаниях современников// сост. И. Лилеевой. - М., 1996. - 559с.

4. Гербстман А.И. Оноре Бальзак. Биография писателя. – Л., 1992.

5. Елизарова М. Е. Бальзак, Очерк  творчества. – М., 1991.

6. Єрізов Б. Г. Французький історичний  роман в епоху романтизму. –  М.: Видавництво художньої літератури, 1998. – 160 с.

7. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. - К., 1991. - С. 15-25.

8. Кучборская В. П. Творчество Бальзака. – М, 2000.

9. Лексикон загального і порівняльного літературознавства. - Чернівці, 2001. - 634 с.

10. Лифшиц М. Художественный метод Бальзака// Лифшиц М. Собрание сочинений в 3-х т. Т. 2. - М., 2006. - С. 294-349.

11. Могилева Т. Иностранная литература  и современность. – М., 2001.

12. Моруа, Андре. Прометей, или жизнь  Бальзака: Пер. с франц. – М., 2008.

13. Муравьева Н. И. Оноре Бальзак. Очерк творчества. 2-е изд. – М., 2008.

14. Наливайко Д. С. Оноре де Бальзак: Життя і творчість. - К., 1995. - 198с.

15. Пузиков А. И. Бальзак и его герои - в кн. Пузиков А. И. Портреты французских писателей. - М., Художественная литература, 1996. - С. 7-59.

16. Українська літературна енциклопедія. - Київ, 1995. - том 3. - 493с.

17. Федин К. А. Бальзак // Федин К.А. Писатель. Искусство. Время. – 4-е изд. – М., 2000. – С. 134-144.

18. Чичерин А. В. Историческая продуктивность стиля Бальзака. - В кн. Чичерина А. В. Ритм образа. Стилистические проблемы. - М., 2000. - С. 11-25.

19. Чичерин А. В. Произведения О. Бальзака «Гобсек» и «Утраченные иллюзии»: Учебное пособие для филол. спец. пед. ин-тов. - М., 2002. - 95с.  
20. Яшенькина Р. Ф. К вопросу об историзме в эстетике Бальзака // Реализм в зарубежных литературах XIX-XX вв. Межвузов. науч. сб. – Саратов, 2009. – Вып. 6. – С. 127-143.