Поезія Південних та Північних династій

Авторами юефу Північних династій (北朝乐府) є північно-західні племена гунів (匈奴) і сяньбі (鲜卑), а також корінні жителі Китаю хань (汉). Усі складені ними твори були перекладені й записані китайською мовою (деякі, проте, з самого початку існували китайською мовою); під час та після панування династій Ці та Лян їх використовували при імператорському дворі, тому ці пісні були записані в Музичних палатах країни Лян. З цієї причини юефу Північних династій називають також “лянськими мелодіями на військових барабанах, ріжках та дудках” (梁鼓角横吹曲), загальна їх кількість – близько 70-и.

Хоч кількість юефу Північних династій набагато менша, ніж Південних, та зміст їхній багатший, а стиль – колоритніший. Основна тематика – хаос і соціальна нерівність у суспільстві, біди, які приносить війна, оспівування войовничого духу північних племен. У цих юефу також змальовувалися особливості північних краєвидів та життя скотарів, наприклад, їхнє майстерне володіння зброєю та вміння їздити верхи. Немало є й печальних пісень, ліричні героїні яких сумують за воїнами, що змушені поневірятися по світах далеко від дому і брати участь у безперервних війнах.

 

Пісні-залицяння

***

Дорогою дівчина йде, чимчикує – з якої такої родини?

Вдягла навпаки одяг нижній і верхній, тож видно її спідничину.

Чи ж доленька Небом  дарована – з нею йти разом  отак без упину?!

Та більше хотілось, була щоб довіку красуня мені за дружину.

***

Взуття дерев’яне  з шовковиці жовтої; в парі –  взуття трав’яне.

Шнурки посередині мають  вони, тож докупи їх можна зв’язати⁵³.

Малою любила матусю, зросла – лиш до мужа кохання одне;

Чому ж не піти швидше заміж мені – про свою вже родиноньку дбати?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Таким чином, багата народна  творчість Південних і Північних  династій яскраво віддзеркалила  народне життя, переживання, прагнення  та мрії простих китайців, чого не можна сказати про авторську (індивідуальну) поезію цього періоду, створену здебільшого інтелігенцією (文人) та аристократією (贵族), далекою від повсякдення і бід простого люду.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

1. Кравцова М.Е. Поэзия древнего Китая.Опыт культурологического анализа.СПб., 1994.- 544 с. ISBN 5-85803-019-X

2. Неизвестный автор XVI века "Цветы сливы в золотой вазе, или Цзинь, Пин, Мэй" Перевод В. Манухина. "Художественная литература", М-1993.

3. Китайская поэзия в переводах Льва Меньшикова / Предисловие И.Ф.Поповой. Ответственный редактор И.А.Алимов. СПб.: «Петербургское Востоковедение», 2007. 304 с.

4. Китайская пейзажная лирика III - XIV вв. `Стихи, поэмы, романсы, арии. / Под общ.ред. В.И.Саманова, Вст.ст. и коммент. И.С.Лисевича, ` М. Изд-во МГУ 1984г. 332 с.

5. Е.Дьяконова, И. Смирнова Светлый источник. Средневековая поэзия Китай, Кореи, Вьетнама. Изд. «Правда» М, 1989

6. Меньшиков Л.Н. Ю.К.Щуцкий -поэт и переводчик китайской классической поэзии // Дальнее эхо:Антология китайской лирики (VII-IX вв.)/ В переводахЮ.К. Щуцкого. СПб., 2000. С.7-22.

7. Виноградова Н.А. Китайская пейзажная лирика. М. Изобразительное искусство 1972г. 160 с

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

¹ Чжуан-цзи писав: 山林与，皋壤与？使我欣欣然而乐与！Близькість до гір та лісів, річкових долин і земель вселяють у мене величезну радість (із “Зовнішнього розділу” трактату “Чжуан-цзи”, «庄子·外篇·知北游第二十二»).

² Шістьма династіями (六朝) традиційно у китайській історіографії називали період 222-589 рр. і держави Східна У (东吴), Східна Цзінь (东晋) та Південні царства Сун (宋), Ці (齐), Лян (梁) і Чень (陈).

³ Червона Скеля (赤石) височіє на території суч. пров. Чжецзян. Назва г. Фаньхай (帆海), розташованої поблизу, пов’язана з тим, що раніше тут було море (海), по якому плавало багато човнів (帆 вітрило).

⁴ Сузір’я Води (水宿) – сім сузір’їв у північній частині неба. Згідно з астрологічними уявленнями давніх китайців, небо мало 28 сузір’їв (по 7 у східній, південній, західній та північній частинах неба). Вода, за натурфілософським вченням про п’ять першоелементів (五行), співвідноситься з північчю.

⁵ Тянь-у (天吴) – водяний дух, що живе у долині Чжаоян (朝阳 ранкове сонце); спина його чорно-жовта, має 8 голів, 8 ніг і 8 хвостів. Його вдача звичайно жорстока.

⁶ Циновка у давнину служила вітрилом. Із повним місяцем поет порівнює білі круглі мушлі.

⁷ Лу Чжун-лянь (鲁仲连, бл. 305 – бл. 245 до н.е.) – відомий літератор періоду Ворогуючих держав, уродженець країни Ці (齐). Допомігши батьківщині, він відмовився від нагород, що й прославляється у вірші (шовковий пояс – предмет одягу чиновника).

⁸ Гун Цзи-моу (公子牟), або Гун Цзи-нянь (公子年), – принц-спадкоємець Вей, який жив у країні Чжуншань (невелике царство періоду Ворогуючих держав в центральній та південній частинах суч. пров. Хебей; засноване північними племенами ді (狄), воно було завойоване Вей, потім відродилося, і зрештою в 296 р. було знищене Чжао). У розділі “Поступаюся ванові” даоського трактату “Чжуан-цзи” («庄子·让王») наводяться слова принца Цзи-моу: 身在江海之上，心居魏阙之下。Тіло моє поміж рік та озер, а серце живе під вежами, які обабіч воріт імператорського палацу. Іншими словами: хоча Цзи-моу і став відлюдником, та душа його прагне до слави і почестей при палаці.

⁹ Тай Гун-жень (太公任) – житель періоду Весни та Осені (春秋). У розділі “Гірські дерева” трактату “Чжуан-цзи” («庄子·山木») мовиться про те, що якось він повчав Конфуція: 直木先伐，甘泉先竭。Пряме дерево рубають першим, солодке джерело висихає [також] першим. Отже, на думку Тай Гун-женя, людині слід намагатися бути якомога менш корисною іншим – інакше її швидко використають чи й знищать.

¹⁰ Давнє юефу “Гуляємо весняного дня” належить до “Слів на різноманітні мелодії” («杂曲歌辞»).

¹¹ Йдеться про народну пісню “Збираю водяні горіхи” («采菱»), поширену в Цзяннані (江南, місцевість на південь від нижньої течії р. Янцзи, тобто південна частина суч. пров. Цзянсу й Аньхой і північна частина пров. Чжецзян).

¹² Йдеться про пісню “Кричать олені” («鹿鸣») із розділу “Малі оди” першої поетичної пам’ятки китайської літератури “Книга пісень” («诗经·小雅»).

¹³ Цикл “Імітую давні вірші” («拟古诗») складається із восьми поезій. Тут наводимо третю.

¹⁴ Ючжоу (幽州) і Бінчжоу (并州) – округи на території суч. пров. Хубей та Шаньсі.

¹⁵ Яньмень (雁门) – гора на території суч. пров. Шаньсі.

¹⁶ Лоуфань (屡翻) – повіт за часів Хань. Тепер – на території суч. пров. Шаньсі. Г. Яньмень та повіт Лоуфань – прикордонні стратегічно важливі пункти. Вони розташовані досить далеко один від одного, що свідчить про неабиякі військові здібності тогочасної молоді.

¹⁷ За легендою, в сиву давнину знаменитий стрілець Хоу І поцілив у праве око горобця, тоді як мав поцілити в ліве, і тому все життя дуже шкодував про це. Тут цей випадок поет використовує для порівняння зі стрілецьким умінням молоді.

¹⁸ Йдеться про відданість Батьківщині. У давні часи запорукою вірної служби слугувала стріла: її розламували навпіл і одну половину залишали в столиці, а іншу давали воїнові.

¹⁹ Бао Чжао створив 18 віршів цього циклу, з яких наводимо шостий. Назва “Важко йти дорогою” («行路难») початково належала народним пісням юефу, де найчастіше описувалися несправедливості суспільства та жаль із приводу втечі від нього.

²⁰ До мотиву оспівування давнини поети зверталися дуже часто (пор., наприклад, цикл Лу Цзі “Імітую давні вірші”, «拟古诗»). У цьому вірші («古意诗») автор не звертається до конкретної події минувшини; хоч описується тут життя на півночі Китаю, та поет натякає, що володарі Південних династій брали з навколишніх сіл дівчат до столиці, в палац, де ті співали, танцювали та прислужували вельможам.

²¹ Се (瑟) – див. прим. 1 на с. 12.

²² Р. Цішуй (淇水) – притока Хуанхе, протікає в північній частині суч. пров. Хенань. Ті краї – батьківщина ліричної героїні.

²³ Шаншу (尚书) – чиновницький титул, заснований у період Ворогуючих держав. Відав різноманітними документами та книгами.

²⁴ Іній (霜) – образ жорсткого ставлення до себе.

²⁵ Сє Тяо помер у 36 років у в’язниці.

²⁶ Цзінтін (敬亭) – гори на півночі повіту Сюаньчен суч. пров. Хубей, де поет близько року служив на посаді губернатора.

²⁷ Летяга (鼯) – маленька тварина, схожа на білку, яка має між передніми і задніми лапами літальну перетинку і живе на деревах.

²⁸ Кіноварна драбина (丹梯) – очевидно, йдеться про життєвий поступ, пов’язаний із даоськими техніками самовдосконалення і досягнення безсмертя, на що вказує ієрогліф 丹 кіновар (цей мінерал використовували даоські алхіміки для приготування еліксиру безсмертя).

²⁹ Східне Поле (东田) – палацовий комплекс, побудований у 80-х рр. V ст. за наказом тогочасного спадкоємного принца у горах, що оточували столичне м. Цзянькан (сучасний Нанкін). Оригінал цього вірша див. у Додатках (с. 180).

³⁰ Вірш присвячений дружині поета; він написаний тоді, коли Сяо Ган ще був спадкоємцем престолу. Оригінал цього вірша див. у Додатках (с. 180).

³¹ Піпа (琵琶) – китайська чотириструнна гітара.

³² Йдеться про поширену в ті часи професію актрис і співачок легкої поведінки; автор підкреслює, що хоч його дружина і грає на піпі, та він, чоловік, весь час поряд із нею, навіть під час сну.

³³ Оригінал цього вірша див. у Додатках (с. 180).

³⁴ Генерал середнього рівня (中军大将军) – один із розрядів генералів у ранньосередньовічному Китаї.

³⁵ Храпа – нижня й середня частина перенісся коня.

³⁶ Вірш написаний на мелодію давнього юефу, де змальовувалося життя молодого лицаря. Кінь із тілом, наче жовтий атлас, і чорними зубами також виступає духом.

³⁷ Сучасний дослідник Ло Юй-мін вважає, що тут маємо історичну ремінісценцію (див. 汉魏六朝诗鉴赏辞典 / 吴小如等 编著. – 上海：上海辞书出版社，1992. – С. 1266). У 57-му розділі “Історичних записок” Сима Цяня “Життєпис Сима Сянжу” («史记·司马相如列传») оповідається, що коли знаменитий одописець викрав Чжо Вень-цзюнь, то спершу їм було важко жити, і в Ченду Сима Сянжу відкрив невеликий шинок: сам він мив посуд, а красуня Вень-цзюнь продавала вино. Отже, у вірші алюзія на цю подію – натяк на те, що у житті лицарів почалася прекрасна пора.

³⁸ Цісі (七夕节), або Ціцяо (乞巧节), – свято 7-го числа 7-го місяця за місячним календарем, коли вшановують зорю Вегу, покровительку жіноцтва і рукоділля (див. прим. 2 на с. 12).

³⁹ Свято Середини осені (中秋节) традиційно відзначають 15-го числа 8-го місяця за місячним календарем, коли місяць найповніший і найяскравіший у році, – усі милуються ним та їдять місячні пряники (月饼).

⁴⁰ Застава Цзюй-юн (居庸塞, в оригіналі 蠮螉塞 застава Євен) – одна з дев’яти давніх застав, на території суч. м. Пекін.

⁴¹ У давнину вірили, що Сиріус (天狼) керує загарбницькими війнами, і якщо ця зірка зникне, то навалі завойовників буде покладено край.

⁴² У цій поезії помітна тенденція до наслідування народної пісні (乐府), проте у плані вираження поет наближається до чотиривірша (绝句). Оригінал вірша див. у Додатках (с. 181).

⁴³ Гроші-шаблі (钱刀) – монети, вилиті у формі шабель.

⁴⁴ Йдеться про оду Сима Сянжу (179-117 до н.е.) “Палац Чанмень” («长门赋»), а саме про те, як імператриця з роду Чень підкупила його, придворного поета, аби він написав оду володареві, імператорові Хань У-ді – з метою отримати ласку свого господаря.

⁴⁵ Поет натякає, що він не бажає слави і грошей при імператорському дворі, навіть незважаючи на те, що його поважали і добре ставилися до нього у правлячих колах.

⁴⁶ Країна У (吴) – держава періоду Чжоу, що розташовувалася на півдні Китаю (південна частина суч. пров. Цзянсу та північна частина пров. Чжецзян). Таку ж назву мала й одна з трьох країн періоду Трицарства. Хоча в цей період на півдні Китаю існували держави з іншими назвами, та найменування народних пісень залишилось традиційним.

⁴⁷ Цзяннань (江南) – див. прим. 2 на с. 62.

⁴⁸ Оксамитове дерево (黄檗) має також назви “оксамит амурський” та “пробкове дерево”. Листопадне дерево, що росте тільки на Далекому Сході. Широко застосовується у промисловості (пробки, поплавки для рибних сітей, меблі, лижі, фанера тощо) та медицині.

⁴⁹ Поширений образ давньої китайської поезії: розділені тисячами лі закохані або подружжя покладаються на місяць, який світить на всій території Піднебесної, і ніби передають почуття або звістку одне одному.

⁵⁰ Скелі з нефриту (玉岩) – тобто саме йде великий сніг, який замів навколишні гори.

⁵¹ Ідеться про гілки дерев, які тремтять під снігом.

⁵² Назва “Пісні-читання мелодії” («读曲歌») має таку історію: коли помирала імператриця Юань (袁皇后) із династії Сун (період Південних династій), її чиновники не сміли голосно співати на бенкетах, а могли тільки тихо читати слова пісень, наспівуючи мелодії.

⁵³ Ці два рядки – алегоричний зачин (兴): два види взуття так пов’язані між собою (їх, до того ж, можна зв’язати шнурками), як сім’ї матері й доньки, про які мовиться далі.