Поезія Богдана-Ігоря Антонича. Жанрово-Стильові домінанти

 

 

 

Дніпропетровський національний університет

імені Олеся ГОНЧАРА

 

 

 

 

 

Рубан Яна Григорівна

 

 

УДК: 821.161.2: 82-1

 

ПОЕЗІЯ БОГДАНА-ІГОРЯ АНТОНИЧА: ОСОБЛИВОСТІ АВТОРСЬКОЇ СВІДОМОСТІ, ЖАНРОВО-СТИЛЬОВІ ДОМІНАНТИ

 

Спеціальність: 10.01.01 – українська література

 

 

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

 

 

 

 

 

 

 

Дніпропетровськ, 2010

  

Дисертацією є рукопис.

 

Робота виконана в Запорізькому державному медичному університеті Міністерства охорони здоров’я України.

 

Науковий керівник:  доктор філологічних наук, професор

Турган Ольга Дмитрівна,

Запорізький державний медичний університет,

завідувач кафедри культурології та

українознавства.

 

Офіційні опоненти:  доктор філологічних наук, професор

Мейзерська Тетяна Северинівна,

Київський славістичний університет,

завідувач кафедри журналістики;

 

кандидат філологічних наук

Шаф Ольга Вольтівна,

Дніпропетровський національний університет

імені Олеся Гончара,

доцент кафедри української літератури.

 

Захист відбудеться “20” січня 2011 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.051.12 Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ, пл. Тараса Шевченка, 1.

 

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара (49050, м. Дніпропетровськ, вул. Козакова, 8).

 

Автореферат розісланий “20” грудня 2010 року

 

 

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради      доц. Біляцька В.П.

 

 

загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Період 20-30-х років ХХ століття – один із найбільш насичених і яскравих в історії української літератури. Революційні події та ідеї, що перевернули життя тогочасного суспільства, з подвійною силою виявилися в мистецькій сфері, яка зазвичай першою реагує на дійсність, інтуїтивно вловлюючи нові віяння в самому зародку. Кардинальні зміни в суспільному житті вимагали ревізії традиційних цінностей та стереотипів, формування нової особистості. На тлі доби поетичний доробок Богдана-Ігоря Антонича сприймається як цілісне і неординарне явище, перш за все, завдяки оригінальності авторського світобачення, еволюційності його мистецьких пошуків.

Два останні десятиліття в наукових та мистецьких колах не вщухає інтерес до творчості митця. Ґрунтовні дослідження різних аспектів поетичного доробку автора знаходимо у працях Ю. Андруховича, М. Жулинського, М. Ільницького, Ю. Коваліва, В. Махна, М. Новикової, О. Пономаренко, Е. Соловей, Л. Стефановської та інших. Водночас, складність художнього світу, твореного поетом, спричиняє широкий спектр дослідницької проблематики, яка досі не є до кінця осягненою. Однією з таких проблем є феномен авторської свідомості митця, способи її реалізації в поетичному тексті.

Проблема авторської свідомості отримала теоретичне обґрунтування в працях М. Бахтіна, Л. Гінзбург, Б. Кормана, М. Кодака, К. Фролової та інших. Саме авторська свідомість «організовує» художній текст, його тематичні, проблемні, жанрові, стильові рівні в єдину цілісну систему. Особливо актуальним є вивчення авторської свідомості в царині поетичної творчості, адже саме тут авторська суб’єктивність виражається якнайповніше. Аналіз особливостей авторської свідомості, що виявляються через поетику тексту, дозволяє окреслити індивідуальність митця, охарактеризувати його власні способи творення художньої реальності, їх динаміку та взаємодію.

Актуальність обраної теми зумовлена потребою ґрунтовного дослідження феномену авторської свідомості Б.-І. Антонича, суб’єктних та несуб’єктних форм її вираження в поетичному тексті, що сприятиме формуванню ціліснішого уявлення про особливості авторської художньої реальності, дасть змогу окреслити нові підходи до її інтерпретації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася в межах науково-дослідної теми «Культурна модель у художньому тексті (на матеріалі української літератури ХІХ-ХХІ ст.)», яку розробляє кафедра культурології та українознавства Запорізького державного медичного університету. Тема роботи затверджена науково-координаційною радою при Інституті літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України з проблеми «Класична спадщина та сучасна художня культура» (протокол №3 від 8 червня 2006 року).

Об’єкт дослідження: тексти поетичних збірок Богдана-Ігоря Антонича «Привітання життя», «Велика Гармонія», «Три перстені», «Книга Лева», «Зелена Євангелія», «Ротації», поезія поза збірками, також принагідно аналізуються літературно-критичні праці митця та біографічні джерела.

Предмет дослідження: суб’єктні (автор, оповідач, ліричний герой і т.д.) та несуб’єктні (жанрово-стильові домінанти) форми реалізації авторської свідомості у поетичному тексті Б.-І. Антонича.

Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертації є комплексне дослідження авторської свідомості Богдана-Ігоря Антонича, з’ясування механізмів формування суб’єктивної художньої реальності, вивчення системи засобів її відображення у структурі художнього твору, а також окреслення жанрово-стильових домінант поезії як вияву авторської свідомості.

Досягнення сформульованої мети передбачає виконання таких завдань:

• розглянути літературознавчу рецепцію творчості Б.-І. Антонича, систематизувати підходи до аналізу поетичного світу митця;
• з’ясувати рівень теоретичного осмислення проблеми авторської свідомості в сучасному літературознавстві та форми її реалізації в поетичному творі;
• проаналізувати суб’єктні форми авторської присутності в художньому тексті Б.-І. Антонича;
• розкрити специфіку авторського художнього світу, зокрема синтез світоглядних концепцій та мотивів у ліричних текстах поета;
• дослідити жанрові особливості текстів Б.-І. Антонича як несуб’єктну форму вираження змісту авторської свідомості;
• охарактеризувати стилетвірні домінанти поетичних творів Б.-І. Антонича.

Теоретико-методологічна основа дослідження. Теоретичне підґрунтя для вивчення феномену авторської свідомості, проблеми автора та його виявлення в художньому тексті, особливостей творчого процесу становлять дослідження С. Аверінцева, Р. Арнхейма, Р. Барта, М. Бахтіна, А. Берґсона, В. Бехтерєва, О. Веселовського, Л. Виготського, В. Виноградова, П. Гальперіна, Л. Гінзбург, Т. Гундорової, Ю. Коваліва, М. Кодака, Б. Кормана, Ф. Ніцше, Е. Нойманна, П. Зінченка, П. Симонова, О. Фрейденберг, І. Франка, З. Фройда, К. Фролової, К.Г. Юнґа, К. Ясперса та ін.

Для осягнення жанрових та стильових особливостей художнього тексту, способів їх аналізу були залучені окремі ідеї наукових праць Г.Ґ. Ґадамера, М. Гіршмана, В. Жирмунського, В. Кожинова, Н. Копистянської, О. Лосєва, Ю. Лотмана, П. Рікера, О. Соколова, С. Страшнова, Ю. Тинянова, А. Ткаченка, Б. Томашевського, В. Фащенка, В. Шкловського та ін.

Для досягнення поставленої мети був застосований герменевтичний метод як основна дослідницька стратегія. Під час вивчення окремих питань були використані елементи інших методів: серед них – засоби аналізу особистості автора, запропоновані психологічною школою, структурно-семіотичний підхід до розгляду тексту, елементи міфопоетичної критики та біографічного методу.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що предметом цілісного спеціального вивчення постала проблема еволюції та форм реалізації авторської свідомості у творчому доробку Б.-І. Антонича. Це дало змогу узагальнити попередні дослідження та конкретизувати окремі рівні художнього тексту письменника, які досі розглядалися лише частково як дотичні до інших літературознавчих систем. Зокрема в дисертації проаналізовані суб’єктні форми реалізації авторської свідомості поета, подана характеристика особливостей жанрової організації його творів, підрахована частотність використання самовизначень жанру, з’ясовані питання версифікаційних особливостей та стилетвірних домінант поетичної творчості автора.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали й наукові результати дисертації можуть бути використані літературознавцями під час підготовки лекцій, спецкурсів та проведення спецсемінарів, практичних занять з історії української літератури першої половини ХХ ст., написання курсових, дипломних та магістерських робіт, а також у практиці загальноосвітніх шкіл, ліцеїв і гімназій з поглибленим вивченням гуманітарних дисциплін.

Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалася на засіданні кафедри культурології та українознавства Запорізького державного медичного університету. Окремі її положення покладено в основу доповідей, виголошених на Науково-практичній конференції «Антоничевські читання» (Київ, 1999), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Поетика художнього тексту» (Запоріжжя, 2000), Міжнародній науково-практичній конференції «Греція і слов’янський світ: національна своєрідність і взаєморозуміння культур» (Київ-Ніжин, 2006), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Творчість В. Свідзінського: доба і контекст» (Кам’янець-Подільський, 2006), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Поетика художнього твору» (Дніпропетровськ, 2007), ІХ, Х Міжнародних конференціях молодих вчених (Київ, 2007, 2009), Міжнародній науковій конференції «Мистецтво творять шал і розум» до 100-річчя від дня народження Б.-І. Антонича» (Львів, 2009).

Основні положення дослідження розкриті в 7 статтях, серед них 6 вміщено у виданнях, внесених до реєстру ВАК України.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (233 позицій) та 1 додатку (таблиця частотного використання жанрових самоназв у поетичних збірках Б.-І. Антонича). Загальний обсяг роботи становить 195 сторінок, з них 172 – основного тексту.

 

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, формулюються мета й завдання дисертації, визначається її теоретико-методологічна основа, об’єкт, предмет аналізу, наукова новизна, практичне значення отриманих результатів, подається інформація про апробацію роботи та публікацію результатів дослідження.

У першому розділі «Літературознавча рецепція творчості Б.-І. Антонича» розглядається стан наукового осмислення мистецького доробку поета. У діахронічному зрізі виділено три періоди вивчення поетичної творчості Б.-І. Антонича: 30-ті рр. ХХ століття – час перших критичних реакцій на авторові поетичні збірки (І. Вільде, С. Гординський, Г. Костельник, М. Рудницький); 60-ті рр. – відкриття творчості письменника для радянського читача (Д. Павличко) та активізація досліджень діаспорних науковців (О. Зілинський, М. Неврлий, С. Гординський); кінець 80-х – 2000-ні рр. – ґрунтовне вивчення різних аспектів творчості поета (Ю. Андрухович, М. Ільницький, В. Махно, О. Пономаренко, Е. Соловей, Л. Стефановська та інші).

Серед численних критичних та наукових розвідок поетичної творчості Б.-І. Антонича були виокремлені, згруповані та проаналізовані праці, суголосні окремим аспектам авторської свідомості. Насамперед були схарактеризовані біографічні дослідження та спогади про Б.-І. Антонича, які надають первинну інформацію щодо особливостей та передумов формування індивідуальної авторської свідомості. Найбільш ґрунтовні міркування щодо цієї проблематики знаходимо у працях М. Ільницького, який перший узагальнив існуючі літературно-критичні дослідження та згадки про поета й створив цілісну біографію митця. У розділі зазначається, що одним із найбільш популярних аспектів вивчення творчості Б.-І. Антонича є порівняльно-типологічний аналіз його поезії. Зокрема, взаємодія авторської світоглядної системи з естетичними позиціями мистецьких напрямків та шкіл початку ХХ століття репрезентована працями Ю. Андруховича (осмислення і трансформація ідей модернізму в поетичних текстах та критичних статтях автора), Г. Білої (сюрреалістичні елементи мистецького доробку поета),  Л. Стефановської (тематичні та стильові паралелі західноукраїнського письменника та представників польської літератури). Не менш цікавими з погляду вивчення авторської свідомості є дослідження М. Ільницького, І. Качуровського, Я. Ключковської, Е. Соловей, Г. Кернера, Р. Лубківського, О. Пономаренко, у яких науковці віднаходять точки перетину творчих світів Б.-І. Антонича та інших митців (А. Рембо, Г. Апполінера, Ф.Г. Лорки, В. Вітмена, С. Єсеніна, Т. Шевченка, П. Тичини, В. Свідзінського і т.д.). Наукові праці компаративного типу окреслюють мистецьке тло, сферу ідей, поглядів, концепцій, що оточували поета і трансформувалися в його творчості. Важливі для розуміння авторської свідомості ідеї та міркування щодо язичницької та християнської основ Антоничевого світосприймання містять праці П. Дунай, Ю. Коваліва, В. Назарука, Г. Токмань та інших. Специфіку креативного процесу, роль свідомого та несвідомого в ньому стосовно до творчості поета висвітлюють наукові розвідки Ю. Андруховича, М. Ільницького, В. Махна та інших.

Розгляд літературознавчих праць, присвячених творчості Б.-І. Антонича, продемонстрував необхідність узагальнення різнорідних ідей, пошуку основного синтезуючого чинника, який би дав змогу цілісно проаналізувати поетичний доробок митця. На нашу думку, таким фактором об’єктивно може бути авторська свідомість. Внаслідок детального дослідження рецепції творчості поета були також виявлені проблеми, що потребують детальнішого вивчення, зокрема питання взаємодії різних суб’єктів мовлення в тексті, особливостей жанрової організації творів, версифікаційних характеристик, мовностильових домінант тощо.