Особливості функціонування прикметників із семантикою кольору в мовотворчості І. Багряного

Якщо в першому прикладі наголошується на самотності, на тому, що людина забута, покинута, а її незначущість та непримітність передається означенням сіра, то другий контекст мотивує значення епітета сірі (істоти) – однакові, невиразні, позбавлені індивідуальності. Така оцінка з’являється в результаті узагальнення опису зовнішнього вигляду людей – їхнього одягу, облич, їхнього страждання через холод, голод, страх. На позначення великої кількості людей автор уживає вислови типу сірі люди, сіра маса, сіра колона людей, сіра лавина людей. Наприклад: «А надворі ту всю людську лаву брали, як у шори, дві тісні й довжелезні шпалери варти, наїжаченої сталевими цівками автоматів і злісними очима, так ніби причиною того, що вони мусили підставляти тут свої голови під бомби, була саме ця сіра людська лава»; «Вишикувані в довгу колону «по чотири», вони являли собою вже цілком знеособлену сіру масу»; «Сіра колона людей, замотаних у ковдри й простирадла...»; «Вона лише бачила суцільну сіру масу людей, десь ведених на страту. І не хотіла з ними розлучатися, мов це вели останніх людей, що були на цьому світі...». Уточнювальний відтінок у семантику епітета сірий вносять інші, не кольористичні означення, зокрема знеособлена, суцільна, людська (маса). У таких епітетних ознаках наявний кольористичний зміст лексеми сірий, хоча звуковий комплекс і не відповідає такому значенню.

Семантика цього епітета розкривається в контексті, де поряд функціонують додаткові характеристики людини ХХ століття, образ якої є збірним поняттям : «Ні, цей герой – це звичайна собі сіренька, в лахміття вдягнена, заштовхана, стероризована, отака собі мізерна людина 20-го століття». Нанизані епітетні характеристики об’єднають і зовнішній вигляд, і внутрішній стан людини; вони сприймаються як контекстуальні синоніми до ключової лексеми – сірий .Разом це створює монохроматичний ефект, який споріднює техніку Багряного– прозаїка з концепцією кольору в імпресіонізмі.

Кольористичне означення чорний у поєднанні зі словами вода, діра, земля, море використовується зі стилістичною функцією пейзажної деталі.

Як зазначено в Тлумачному словнику, епітет чорний має значення «непроглядний, густий, темний», коли йдеться про воду чи дим.

У романі «Людина біжить над прірвою» чорний колір передає позитивне естетичне враження від природи («Спустився з урвища на Ворсклу, пройшов повз роззяплені чорні діри в кризі, ще й зазирнув у них – там було тільки повно чорної води спутаних водоростей, і жодної тобі оглушеної риби»), логіко-кольористичний зміст метафоричних образів («Над чорними кратерами бомбових вирв пробиваються ніжні пагінці трав і квітів. Над прірвою буйним цвітом зацвітає весна!». Однак традиційно, а отже, особливо часто епітет чорний пов’язується з темою страждання. А тому й з’являється в мові автора означення чорна (чорна загибель, чорна смерть, чорна зненависть, чорна трагедія, чорна зневіра), які нагнітають психологічну атмосферу, оскільки їх об’єднує спільне значення-- «втрата чогось назавжди»: «Гірше те, що душа його розгублена й квилить над безоднею чорної, найчорнішої зневіри в усьому, в усьому, в що можна людині вірити, – вона спинилась без найменшого опертя»; «І Соломон – лише вірний, сліпий прапороносець, речник тієї нової епохи – чорної-чорної епохи насильства, епохи відчаю, сум’яття, наруги тьми»; «Самотній, загубленій у безкраїй чорноті, як у справді чорному-чорному морі, безмежно вимученій людині було моторошно»).

Увагу читача привертають контексти, де зміст колірного епітета чорний контрастує з такими лексемами, як сонце, Воскресіння, добро, світ (синонім до світло). У такий спосіб автор намагається вселити оптимізм не лише в читачів, але й у своїх героїв, яким щиро симпатизує і співчуває: «Це сліпуче сонце його, Максимової, Вітчизни, загорожене чорною-чорною смертю великого Воскресіння. Сонце їхньої Вітчизни – його й Миколиної! Це вони вдвох поставили там своє сонце, ту сліпучу феєрію»; «В любові тріумфує над чорною тьмою світ – сонячний, прекрасний, божественний світ завжди живе тріумфує над мертвим».

 Щодо останнього прикладу, то в ньому привертає увагу свідоме поєднання автором лексем із мікрополя чорного кольору й мікрополя темряви (тьма),яке з ним перехрещується. Це створює монохроматичний художній ефект, який спостерігається і в деяких інших випадках: «Вони співали над чорним хаосом, над проваллям хаосу, над проваллям жаху...» (мікрополе темряви створюють лексеми хаос, провалля, жах; «В той самий ліс, куди ось уже не один десяток літ водять усіх приречених на розстріл темними, чорними ночами» (мікрополе темряви створюється прикметником темними й опосередковано іменником ніч).

 Ще більш яскраво монохроматичний ефект виявляється тоді, коли автор підсилює ознаку чорного кольору, вводячи в близький контекст іменник чорнота: «Може, чекати довго, а може, лише мить, щоб переселитися в тісноту ще тіснішу й чорноту ще чорнішу, вже зовсім ідеальну».

 В окремих випадках, маючи на меті закцентувати увагу читача не стільки на інформаційній функції кольористичного прикметника чорний, скільки на мірі психологізму сприйняття описуваного явища, автор вдається до тавтології (І Соломон – лише вірний, сліпий прапороносець, речник тієї нової епохи – чорної-чорної епохи насильства, епохи відчаю, сум’яття, наруги тьми».) або ж словотворчого ускладнення на фоні тавтології («Гірше те, що душа його розгублена й квилить над безоднею чорної, найчорнішої зневіри в усьому, в що можна людині вірити – вона опинилась без найменшого опертя»).

У цілому робимо висновок, що кольористична символіка розглянутих лексем підпорядковується авторському задуму створити широке художнє тло, на якому в усій повноті буде відображено характер епохи, її співзвучність або контрастність (залежно від описуваної ситуації) до пейзажних та психологічних малюнків.

 

                                          

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                             ВИСНОВКИ

 

Досліджуючи питання про функціонування кольористичних прикметників у мові прозових творів І. Багряного, ми дійшли ряду висновків, які узагальнюють та приводять у систему результати нашої роботи.

1. Словники сучасної української мови фіксують понад триста лексичних одиниць на позначення всіх відтінків, яких можуть набувати сім кольорів спектру. Серед названої кількості слів домінують прикметники як найдавніші мовні прояви кольоросприйняття людини. Семантику кольору позначають також іменники, дієслова, в окремих випадках – прислівники (причому виключно в художній функції).
2. Кольористичні прикметники розрізняють за походженням і часом виникнення: одні з них успадковані ще з давньоруської мови (білий, чорний, сірий, синій, зелений, жовтий, червоний), інші запозичені з чужомовних словників (оранжевий, фіолетовий, індиго тощо), ще інші утворюються на матеріалі української мови за певними асоціативними зв’язками (мигдалевий, маковий, бірюзовий, фісташковий тощо).
3. Прикметники з семантикою кольору розрізняються за стильовими особливостями. Так, у розмовному і художньому стилях найчастіше використовуються прикметники білий, чорний, сірий, синій, зелений, жовтий, червоний; у мові прози та поезії найбільш поширені лексеми блакитний, рудий, сивий, рожевий; малу питому вагу в художньому стилі й особливо в розмовному мають лексеми сизий, коричневий, голубий, фіолетовий, багровий, пурпурний, рижий, ліловий, вороний, гнідий, буряковий.
4. Ознака кольору виявляється різною мірою. У мові це передається з допомогою словотворчих засобів: ступінь яскравості підкреслюється у складних прикметниках такими основами, як густо- (густо-зелений), яро- (яро-червоний), отруйно- (отруйно-жовтий), сліпучо- (сліпучо-білий), ніжно- (ніжно-зелений) суфіксами -яв-, -юват-, -яст- (передають неповний ступінь вияву ознаки), суфіксами -ісіньк-, -езн- та префіксами за-, пре-, (передають надмірно виявлений ступінь ознаки: білісінький, сивезний, забілий, пребілий), тавтологією (білий-білий, темний-претемний).
5. Колір як один із видів словесних образів у художньому тексті є не лише ознакою оригінальної мистецької техніки письменників – імпресіоністів, символістів, реалістів, але й взагалі слугує способом вираження так званої «психо-духовної конституції митця» (А. Швець).
6. Одним із проявів мистецької кольоропристрасті письменника                 І. Лозов’ягіна є той факт, що він вибрав свій псевдонім саме із кольористичної лексики: багряний входить до семантичного мікрополя червоного кольору; у сприйнятті письменника він набуває виразного стилістичного забарвлення й асоціюється з семантикою прикметників «революційний», «войовничий». Згодом сам автор переосмислює символіку цього кольору і сприймає його як синонім до скривавлений, переслідуваний, інакомислячий.
7. Лексика кольору й освітленості відіграє важливу роль у мовній системі роману «Тигролови». Із зафіксованих 404 лексичних одиниць на позначення кольору 339 випадків уживання складають саме прикметники з семантикою кольору, які об’єднуються у 8 мікрополів спектральних кольорів – чорного, червоного, білого, голубого, синього, зеленого, жовтого, фіолетового (подано за спадом частотності використання в мові роману). 129 лексем, у тому числі 65 випадків уживання кольористичних прикметників, використовуються для позначення змішаних кольорів.
8. У романі «Людина біжить над прірвою» семантику кольору передають 438 прикметників, що становить в середньому 0,52% від загальної кількості лексичних одиниць і 50% від усіх кольоративів. Кількісно найбільший вияв мають прикметникові кольоративи чорний – 129 випадків уживання, або 29,4%) та сірий і сизий – разом 58 випадків уживання, або 13,24%.
9. У мовотворчості І. Багряного колір функціонує здебільшого в трьох аспектах: як характерна ознака тоталітарного режиму (чорний, червоний, кривавий, рудий, білий, блідий, золотий), як домінантна ознака в екзотичних пейзажах Уссурійського краю (функціонують практично всі зафіксовані нами прикметники з семантикою кольору), як яскрава та поліфункціональна деталь у техніці портретування персонажів.

Така особливість функціонування  кольористичних прикметників є питомою ознакою художньої техніки Багряного-імпресіоніста.

 

      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Бабич Н.Д. Практична стилістика і культура української мови / Н.Д.Бабич. – Львів, 2003. – 432 с.
2. Багряний Іван. Тигролови. Людина біжить над прірвою/І.Багряний. – К., 1991. – 320 с.
3. Білодід І.К. Питання розвитку мови української радянської художньої прози/ І.К.Білодід. – К., 1985. – 278 с.
4. Братусь М. Кольоративний епітет як ознака тоталітарної доби. За творами Івана Багряного// Дивослово. – 2001. − №5. – С. 14-16.
5. Великий тлумачний словник сучасної української мови. – К.− Ірпінь, 2001. −  1236 с.
6. Григорчук С. Психолингвистический аспект исследования поэтической колористики // Вісник Харківського національного університету. – Х., 2000. − № 491.
7. Етимологічний словник української мови: У семи томах. Т. 1. – К., 1982.
8. Клименко Н.Ф. Як народжується слово /Н.Ф. Клименко. – К., 1991. – 288 с.
9. Клочек Г. Романи Івана Багряного «Тигролови» і «Сад Гетсиманський»/ Г.Клочек. − Кіровоград, 1998. – 56с.
10. Кононенко В.І. Сила слова/В.І.Кононенко. – К.,1996. – 115с.
11. Миронова Л. Цветоведение /Л.Миронова. – Минск, 1984. – 367 с.
12. Муравицька М.П. Статистичні лінгвістичні дослідження та їх розвиток в українському мовознавстві// Мовознавство. – 1967. − №5.
13. Оголовець А. Лексика кольору й освітленості в романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» // Дивослово. − №11. – С. 25-28.
14. Пономарів О. Стилістика сучасної української мови. – Тернопіль, 2000. − 272с.
15. Словник  української мови: В 11т. – К., 1970-1980. – Т.8.
16. Соловьев С. Цвет, число  русская словесность// Знание – сила. – 1971. − №1.
17. Содомора А. Наодинці зі словом/ А. Содомора. –  Львів, 1999. – 475с.
18. Сучасна українська літературна мова: Лексика і фразеологія/ За заг. ред. І.К.Білодіда. – К., 1973. – 439с.
19. Франко І. Зібрання творів: У 50 т. – К., 1976-1986.
20. Частотний словник сучасної української художньої прози (пробний зошит). – К., 1969.
21. Чумак-Жунь І. Лексико-семантичне поле кольору в мові поезії І.О. Буніна: склад, структура, функціонування: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. – К., 1996.
22. Швець А. Художня функціональність кольоративів у прозі І. Франка // Дивослово. – 2006. − №6. – С. 54-58.
23. Шулінова Л. Семантичне поле на позначення кольору в поетичному мовленні М. Вороного// Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика. – К., 2001. − Вип. 4.
24. Яскевич К.О. До питання про ознаки стилів, основні поняття стилістики /     К.О.Яскевич // Українське мовознавство: Респ.зб-к. – Вип. 5. – К, 1997. – с. 68-72.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

Додаток 1

 

 

 

Частота вживання мікрополів кольористичних прикметників

 у романі І.Багряного «Тигролови»

 

 

 

0...50 – шкала частотності вживань

 

Додаток 2

 

 

Частота вживання змішаних кольорів та їх відтінків

 у романі І.Багряного «Тигролови»

 

 

84 %                                                        

                                         

 

                                            

                                    

                                      

                                                                                     16% 

Додаток 3

 

 

Питома вага кольоративної лексики у мовній канві роману

І. Багряного «Людина біжить над прірвою»

 

 

         99%

 

 

 

                                                                                                   1%

                            

 

Додаток 4

 

Питома вага кольористичних прикметників

 

        99,48%

 

                                                                                0,52%

 

 

 

 

 

 

 

    50%                                                                                 50%

 

Додаток 5

 

 

Прикметникові кольоративи - домінанти

в романі І.Багряного «Людина біжить над прірвою»

 

13,24%

 

 

 

 

29,4 %                                                                                     42,64 %