Автор работы: Пользователь скрыл имя, 02 Мая 2014 в 14:36, курсовая работа
Головна мета дослідження полягає в розгляді моделюючої ролі метафори в концептуальній системі автора.
Виходячи з поставленої мети, предметом дослідження виступає визначення сутності метафори й механізмів її утворення.
Об’єктом дослідження послужили засоби субстанціональності мови художньої прози, аспекти язикової характеристики образів, подій, а також засобу вираження в мові роману Вільяма Голдінга «Паперові люди»
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:
1) проаналізувати різні підходи до визначення сутності метафори й механізмів її утворення;
2) обґрунтувати необхідність введення поняття "картина миру" у концептуальний апарат дослідника метафори;
3) розглянути деякі аспекти художнього тексту як засобу репрезентації концептуальної картини миру його автора;
Вступ……………………………………………………………………….3
Розділ 1. В. Голдінг та основні поняття метафори………………..……..5
1. 1. Різноманітні підходи до розуміння сутності метафори…………....5
1. 2. Знайомимося: Вільям Голдінг...............................................……….14
Розділ 2. Метафоричність роману В. Голдінга " Паперові люди "……19
2. 1. Вільям Голдінг: Паперові люди…...………………………………..22
2. 2. Метафоричні прийоми В. Голдінга: відображення життєвих явищ на прикладі роману «Паперові люди»………………………………………….24
Висновки…………………………………………………………………..33
Список використаної літератури………………………………………...35
Голдінг виробив особливий стиль, особливу авторську манеру, що дозволяє йому з надзвичайною об'єктивністю та повнотою змальовувати життєві явища. Його проза вирізняється зримим описом деталей, живописанням тіней, способів освітлення, одягу, його кольорів і відтінків. Але за всієї глибини занурення в історію Голдінг не боїться діахронічних втручань.
Метафоричні прийоми Голдінг при описі в своєму романі "Паперові люди" використовує за допомогою абстрацій, переносного значення, відображення емоцій та різноманітних почуттів.
Описуючи свій розпал до професора Таккера, він характеризує його такими словами в переносному значенні:
«Він мені осточортів, він усюди влазил, усьо винюхував й явно хотів зробити мене своєю персональною годівницею».
«….Але згодом він знову розлютився на всіх і примусив критика хлебтати вино, як собаку, з тарілки».
«…..От, на тильній стороні кисті, мої ініціали, що палають, як шрами, випалені...»
«Я сидів улещений, тому що ці слова легонько лоскотали п'яти моєму самолюбству, і отут Рик Таккер, перевернувши сторінку, підняв погляд на аудиторію…..».
Голдінг використовує метафоричні прийоми як спосіб відображення емоцій та емоційних станів головних персонажів по типу абстрактних сутностей:
«….."Колдхарбор", звичайно, був удачею. Але й наступні книги виявилися непоганими. Там були місця, моменти, цілі епізоди, які сіяли, які були перейняті щирим болем, стражданням - і всі впустую. ……Коли читаєш книгу, встає питання: з яких інших книг вона виникає? Не можу сказати, що побачив світло істини - зрештою , чим же ще займатися філологам? - але зате я зрозумів, як легко можна буде скласти наступну книгу. Там я її й написав, на березі Тразименского озера. Мені не потрібно було видумувати, поринати, страждати, переносити всі ці зовсім не обов'язкові борошна в пошуках неудобочитаємого.
……Там, у відрогах Апеннін, історія роду моєї колишньої приятельки була як на долоні. От я й склав "Хижих птахів" буквально з ходу, вклавши в неї не більше п'яти відсотків самого себе - причому не кращі п'ять відсотків, відправив своєму агентові разом з адресою до запитання й покотив у прокатній машині.
«……При цій думці щиросердечна порожнеча від спілкування з Матір'ю Природою заповнилася потребою випити. Я вибрався з-під ковдри, сходив у туалет і зайнявся пошуками бара, що виявився недалеко. Щоб покарати себе за "доль" я зажадав дику суміш по власному рецепту….. По кольору моя суміш нагадувала понос. Навіть керуючий, він же по сумісництву й бармен, був уражений. ..»
Осмислення емоцій та почуттів Голдінг відображає як почуття складними психічними феноменами:
«Я бичував своє небо огидним пійлом, поздоровляючи себе з безпосереднім сприйняттям крас природи й відзначаючи вдалу втечу від небезпек эмоциолизма в тиху гавань, як раптом за плечем у мене виникла височенна масивна фігура…».
-метафорічне порівняння:
«…і чоботи на таких товстих підошвах, немов до них прилипли шматки асфальту».
В стилі письменика використовується метафора-епітети – як наділення об’єкта властивостями або ж якостями, які йому не притаманні.
«…Все це, звичайно, було перейнято духом фарсу. Я міг би описати все своє життя як просування від одного фарсу до іншого - у різних площинах, життя природного коміка, клоуна із червоним носом, рудою перукою й штанами, що спадають у самий невідповідний момент…».
Почуття відчаю головних персонажів Голдінгом репрезентується у тексті через метафоричні художні образи (порівняння, епітети), що використовуються для зображення світу явищ не таким, яким він є насправді, а таким, яким його уявляють у творчій лабораторії:
«Моє життя, це життя, ця довга й довга стежка - чого? Сліди на піску... Слід равлика».
«Я зрозумів, яке ж воно нудна, ця танцююча свідомість, це мерехтіння розуму, з якого я складав свої неправдоподібні, але цікаві сюжети. А потім я затурбувався, тому що балкон почав розкручуватися і я завис під якимсь незрозумілим кутом; так що свідомо або несвідомо мій розум ширяв у висоті, і до мене дійшло, що я просто один з безлічі метеликів, яких містер Холидей тримав під склом на шпильках, тільки боляче від шпильки не було і я не міг розібрати ентомологічний напис на латині, що класифікувала мене».
- описуючи професора знову використиовує метафору-епітет – як наділення об’єкта властивостями або ж якостями, які йому не притаманні
«…він небагато розслабився, хоча хмара на ньму ще залишалася. Я згадав, як його особа виглядала раніш. День на гірському сонці перетворив ніс, щоки й чоло в яскраво-червоні яблука, вишні, помідори».
У. Голдінг описує стан головного героя, його почуття через метафори-абстракції. В своєму романі на першому плані Голдінг передає страждання персонажа, у його роздумах зазвичай постає образ тривоги як мучителя, що переслідує героя:
«Я утомився від плавання й розумів, що будь-який одяг буде липкою від солі й поту. Я сіл на край ліжка й вирішив нічого не робити. Я не ворушився, по-моєму, навіть не дихав. Нічого не думав і не почував. Я загнав себе в стан абсолютного ніщо, навмисної кататонії, немов молюск, залишений припливом на піску. Вийшов я із цього стану, коли в мене в мозку щось клацнуло - напевно, з голосним звуком! - немов сліпий вибіг на жахливо яскраве світло».
Мова метафоричних образів являє собою первинний мовний код, а метафора виступає як інструмент первинної когнітивної функції свідомості ... Для У.Голдінга метафоричний перенос зводиться або до дуже складної проблеми, або до дуже просто..
Наприклад, тут метафоричний прийом показан по типу метафори-абстракції – як наділення об’єкта властивостями або ж якостями, які йому не притаманні, так він оцінює Джоні – Паперову людину:
«….Чи бачиш, ти належиш до того типу, що біологи називають екзоскелетним. Більшість людей ендоскелетні, у них кістки усередині. Але ти, друг мій, з якихось причин, відомим лише Богові, як говориться про невпізнані трупи, провів своє життя, створюючи кістяк зовні. Начебто крабів або омарів. Це жахливо, чи розумієш, тому що хробаки забираються усередину, а вони, клянуся бідною моєю тіточкою, мають потребу в просторі. Так що я раджу, бачачи, що ти має намір дати мені позичку, a noblesse oblіge28 і все таке, позбутися від цієї броні, экзоскелета, панцира, поки ще не пізно…».
Такий короткий зміст добутку, де тотальне розчарування Голдінга в людях – «Паперових людей» досягло апогею, а сам добуток можна назвати "антибіографією антиписьменника".
Відкликання про цей добуток були разнообразнейшие, - аж до полярних. Дехто бачив автопортрет самого Голдінга, дехто самопародію, минулого твердження, що це взагалі пародія на всю літературу або на засилля в ній добутків про письменників.
Отже, мова письменика наділенна різноманітними метафоричними прийомами, для письменника це дуже важливі неповторні відтінки почуття, стану душі, які він висловлює за своїми законами світосприйняття.
Мистецтво слова У.Голдінга - це особлива організація художнього часу та простору, що розкривається світом засобами епічних, поетичних та драматичних його творів. Художній зміст слова Голдінга реалізується в мові його романів, яка здатни виховати особистість.
Способи викликати враження в душі читача У.Голдінг визначав як поетику твору літератури. Саме поетика його творів допомагає відійти від предметності буквального смислу слова, здійснювати вплив на читача. Тому завдання слова в художньому тексті полягає не лише в донесенні змісту до читача.
Вона здатна впливати на внутрішній стан того, хто його сприймає.
У.Голдінг в своїх добутках розглядав метафоризацію не стільки як спосіб прикрашання мови, скільки як найважливіший розумовий механізм, Це пов'язано, насамперед, із тим, що «в центр уваги перемістився людський фактор у мові та мовний чинник у людині».
Метафора в романі «Паперові люди» у нього стає центральним об'єктом психологічного, філософського, логічного, лінгвістичного та літературознавчого осмислення.
При конструюванні свого роману «Паперові люди» У. Голдінг використав прийом “непомітного споглядача”, розбору сутності людських душ.
Висновки
Отже, з проведенного дослідження можна зробити наступні висновки:
У поетиці під метафорою розуміють один з тропів, один із шляхів асоціативно-образного використання слова. Метафору розглядають як «найпродуктивніший креативний засіб збагачення мови» [6, с. 326], як троп, що володіє значним образним та експресивним потенціалом.
Метафора - троп або механізм мовлення, що перебуває у використанні слова, яке позначає певний клас предметів, явищ і т. ін., дає характеристики або назви об'єкта, що входить до іншого класу, або для найменування іншого класу об'єктів, аналогічного цьому класу в будь-якому відношенні. В ширшому значенні термін «метафора» застосовується до будь-яких видів використання слів у переносному значенні. Асоціюючи дві різні категорії об'єктів, метафора є семантично подвійною. Ця здатність, що складає найважливішу ознаку «живої» метафори, не дозволяє розглядати її ізольовано від предмета, який вона визначає.
Творчість англійського письменника, лауреата Нобелівської премії по літературі Вільяма Голдинга - одне із самих яскравих і суперечливих явищ британської післявоєнної прози.
При конструюванні свого роману «Паперові люди» У. Голдінг використав прийом “непомітного споглядача”, розбору сутності людських душ.
Метафора в романі «Паперові люди» у нього стає центральним об'єктом психологічного, філософського, логічного, лінгвістичного та літературознавчого осмислення.
У.Голдінг в своїх добутках розглядав метафоризацію не стільки як спосіб прикрашання мови, скільки як найважливіший розумовий механізм, Це пов'язано, насамперед, із тим, що «в центр уваги перемістився людський фактор у мові та мовний чинник у людині».
Мистецтво слова У.Голдінга - це особлива організація художнього часу та простору, що розкривається світом засобами епічних, поетичних та драматичних його творів.
Художній зміст слова Голдінга реалізується в мові його романів, яка здатни виховати особистість.
В роботі було: проаналізоване різні підходи до визначення сутності метафори й механізмів її утворення; розглянуті деякі аспекти художнього тексту як засобу репрезентації концептуальної картини миру його автора; на прикладі творчого шляху Вільяма Голдінга та його роману «Паперові люди» досліджено використання стилістичних прийомів, а саме метафори для зображення головних персонажів та відображення життєвих явищ.
Список використаної літератури
Информация о работе Метафоричність роману В. Голдінга "Паперові люди"