Автор работы: Пользователь скрыл имя, 07 Февраля 2014 в 15:48, курсовая работа
Дослідження вживання фонетичних засобів в англійській поезії вже давно привертають увагу учених у різних галузях науки. Поетичний текст, фонетичні засоби і художні особливості поезії все частіше стає предметом вивчення спеціалістів.
« The waves lie still and gleaming…..»[19]
Автор вживає слово « gleam », яке створює зображення іскристості, описує мерехтіння промінів світла на поверхні, що більш виразно передає усю красу хвиль у морі.
«Then did she feel keen sorrow's keenest sting …..»[19]
( Percy Bysshe Shelley )
Цей приклад ономатопеї зображує як за допомогою саме цього прийому автор передає біль та скорботу, кожне слово доповнює одне одного і надає жалісного настрою усій сцені цього твору.
«Darkness, weep thy holiest dew……»[19]
( Percy Bysshe Shelley )
Дієслово « weep » означає шмигати носом, у цій строчці саме це слово обирає автор, яке надає ефект уособлення, яке тим самим придає неживій істоті ознаки живого предмета.
«And the good cease to tremble at Tyranny's nod…»[19]
( Lord Byron )
Ця строчка є прикладом непрямої ономатопеї, яка зображується автором за допомогою слова « tremble », яке імітує настрій страху та хвилювання, яке хоче передати автор.
«Not a groan of regret, not a sigh, not a breath….»[19]
( Percy Bysshe Shelley )
Автор створює ефект імітації звуків, які відтворюються під час вживання даних способів у мові.
«Hark, hark!
Bow-wow.
The watch-dogs bark!
Bow-wow.
Hark, hark! I hear
The strain of strutting chanticleer
Cry, 'cock-a-diddle-dow!»[16, c. 38]
(Ariel in William Shakespeare's The Tempest, Act One, scene 2)
Цей уривок є гарним прикладом прямої ономатопеї, одразу видно, що мається на увазі, а саме гавкання собак і кукурікання півня.
« The moan of doves in immemorial elms,
And murmuring of innumerable bees...» [19]
( Lord Byron )
Вживання цих дієслів автором несе у собі значення невиразного мовлення, мурмотіння, притаманне негативне значення, яке автор хоче донести до читача.
« That poverty, the crime of tainting stain….»[19]
( Percy Bysshe Shelley )
Дана непряма ономатопея зображує негативне ставлення автора до навколишнього середовища, розцінює його як пляму чи клеймо, що є соромом.
«The warm sun is falling, the bleak wind is wailing,
The chill rain is falling, the nipped worm is crawling,
The rivers are swelling, the thunder is knelling…»[19]
( Percy Bysshe Shelley )
У даному уривку дуже добре видно, як за допомогою звичайних слів автор відтворює звуконаслідування, у цьому випадку це звуки природи, а саме дождю, вітру і грому.
« And the midnight moon is weaving…»[19]
( Lord Byron )
У цьому прикладі хочеться відзначити, по-перше надання неживому ознак живого, по-друге настрій, який передає автор, зображення луни як чогось живого, що грає головну роль у всьому, що відбувається.
ВИСНОВКИ
Дана робота присвячена дослідженню явища, без якого поетично-фонетичний процес не зміг би відбуватись взагалі, а саме дослідженню такого поняття як фонетичні засоби та їх вживання для забарвленості віршів англійської поезії, які вживалися поетами з метою досягнення більшої виразності.
З теоретичного матеріалу можна зробити висновок, що поетичний є самостійним типом художнього твору, адже було з’ясовано, що у поетичного тексту є свої специфічні ознаки і риси. Крім того було виявлено, що велику роль несе у собі художні символи, які є у кожному вірші.
На основі опрацьованого матеріалу було встановлено, що більш виразним фонетичним засобом є рима, яка має 3 типи і 2 підтипи, крім того виявилося, що ономатопея вживається рідше ніж інші засоби. Що стосується ритму, то найчастіше зустрічається ямб і анапест, у ході аналізу було виявлено, що саме за допомогою цих метрів вірш є мелодичнішим, в ньому більша забарвленість, яка виражається великою кількістю інших виразних засобів. Алітерація – це ще один невід’ємний засіб виразності, який було знайдено, практично, у кожному вірші, за допомогою цього засобу відбувається передача фонової картини вірша, який нам передає автор за допомогою цього прийому.
Специфіка кожного із літературно - фонетичних засобів із характерними для них стилями відображається, безумовно, на умовах поетики. При аналізі художніх творів в основному звертають увагу на фонетичні засоби (адже такі твори впливають не лише на розум, а й на почуття), тому саме такі тексти містять в собі більше забарвленності, яку треба відповідним чином виразити. Відповідно поет має бути дуже уважним при написанні художньої літератури.
Також, саме у період ХІХ сторіччя вживання фонетичних засобів є найбільш поширеним серед поетів англійської літератури.
Отже при аналізі поетичних текстів потрібно бути уважним, щоб не пропустити жодного засобу за допомогою якого поет хоче передати настрій та характер вірша, який він виражає за допомогою фонетичних засобів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Монографія. – К.: Логос, 2004. – 72 с.
http://www.hwlongfellow.org/
http://www.poetry-archive.com/