Історія Александрійської бібліотеки

Заснування  легендарної бібліотеки

У сиву давнину неподалік  від міста Александрія височів  славнозвісний Фароський маяк, який згодом безслідно зник. Його зараховують  до семи чудес стародавнього світу. Говорять, що маяк мав більш як 110 метрів заввишки. Місто уславилось ще однією спорудою, яку також було зруйновано,— це гробниця Александра Македонського. Після смерті Александра владу над Єгиптом захопили Птолемеї. Ця династія правила аж до 30-го року до н. е., коли війська Октавіана перемогли об’єднану армію Антонія і Клеопатри. За Птолемеїв Александрія перетворилась на величне та впливове місто. «Довгий час місто було торговим і культурним центром тодішнього світу»,— повідомляється в праці «Атлас елліністичного світу» (англ.). У період найбільшого розквіту кількість населення в Александрії сягнула близько 600 тисяч осіб.

Проте найбільшою гордістю міста  була книгозбірня, яку заснували  на початку III століття до н. е. Правителі з династії Птолемеїв не шкодували коштів для її підтримки. Поряд з Мусейоном, або Храмом муз, бібліотека стала осередком освіти і наукових відкриттів в епоху еллінізму.

Вважають, що ця стародавня книгозбірня  налічувала 700 000 папірусних сувоїв. Для порівняння: у XIV сторіччі н. е. Сарбоннській бібліотеці в Парижі належало всього 1700 рукописів — найбільша в той час колекція пам’яток писемності. Єгипетські правителі були настільки завзятими бібліофілами, що заради поповнення Александрійської бібліотеки наказали своїм воїнам обшукувати кожен корабель, який заходив у міський порт,— чи, бува, не відшукають вони хоча б кілька сувоїв. Якщо знаходили, то оригінали рукописів залишались у книгозбірні, а власникам повертали копії. Згідно з певними джерелами, Птолемей III, пообіцявши високу грошову заставу, позичив в Афін оригінали безцінних творів грецьких класиків. За його словами, він хотів зробити копії для своєї бібліотеки. Натомість цей правитель залишив собі оригінали, відмовився заплатити заставу, а афінянам віддав копії.

Сьогодні великих мислителів, які трудилися в Александрійській бібліотеці і Мусейоні, вважають геніями стародавнього світу. Цим ученим мужам належать основоположні праці з геометрії, тригонометрії й астрономії, а також з мовознавства, літератури і медицини. За переданням, саме тут 72 юдейських учених працювали над перекладом Єврейського Письма на грецьку мову. Плодом їхнього труда стала знаменита Септуагінта.

Загибель  бібліотеки

Як не дивно, але тодішні  історики не вважали за потрібне залишити для майбутніх поколінь детальний  опис громадських установ Александрії. Про це, зокрема, свідчать слова історика третього століття нашої ери Атеневса: «Хіба потрібно розповідати про  бібліотечний комплекс, кількість книжок і про колекцію Мусейону? Ні, адже про них всім відомо». Після таких коментарів сучасним науковцям залишається хіба що розводити руками. Адже їм хотілось би знати якомога більше про надзвичайну книгозбірню прадавньої Александрії.

Коли 640 року н. е. араби завоювали Єгипет, Александрійська бібліотека, ймовірно, вже лежала в руїнах. Серед учених немає єдиної думки щодо того, коли і як було знищено бібліотеку. Дехто каже, що чимало рукописів загинуло ще 47 року до н. е., коли Юлій Цезар спалив частину міста. Та хоч би якою була причина, разом з бібліотекою людство втратило і безцінну скарбницю знань. Назавжди канули в небуття сотні творів грецьких драматургів, а разом з ними й перші 500 років грецької історіографії. Залишилися хіба що деякі праці Геродота, Фукідіда і Ксенофонта.

З третього по шосте століття нашої ери мешканці Александрії  постійно потерпали від сутичок  між язичниками, юдеями і так званими християнами, які часто воювали одні з одними через суперечності в заплутаних догматах віри. У багатьох випадках церква заохочувала своїх прихильників плюндрувати язичницькі храми. Так загинуло безліч старовинних рукописів.

ПЛЕЯДА  СЛАВНИХ АЛЕКСАНДРІЙСЬКИХ УЧЕНИХ

АРИСТАРХ  САМОСЬКИЙ. Астроном, який жив у III столітті до н. е. Саме він першим зробив припущення, що планети обертаються навколо Сонця. За допомогою тригонометричних рівнянь вирахував відстань від Землі до Сонця та Місяця, а також обчислив розміри цих двох світил.

АРХІМЕД. Математик і винахідник, що жив у III сторіччі до н. е. Зробив численні відкриття і вперше науковим методом вирахував число π (пі).

ГАЛЕН. Лікар, котрий жив у II столітті н. е. Його 15 праць були загальновизнаними посібниками з медицини протягом 12 століть.

ЕВКЛІД. Математик, який жив у IV столітті до н. е. Родоначальник геометрії і зачинатель у галузі оптики. Його праця «Начала» була авторитетним посібником з геометрії аж до XIX сторіччя.

ЕРАТОСФЕН. Визначний учений і один з перших бібліотекарів Александрії, що жив у III столітті до н. е. Досить точно обчислив окружність земної кулі.

КАЛЛІМАХ. Керівник бібліотеки та відомий поет, що жив у III сторіччі до н. е. Склав перший індекс Александрійської бібліотеки. Ця праця була каталогом класичних грецьких творів.

КЛАВДІЙ ПТОЛЕМЕЙ. Астроном, який жив у II столітті н. е. Його праці з географії й астрономії довгий час відігравали провідну роль у цих галузях науки.

Введення  
Бували часи, коли слава про сім див світу гриміла на весь античний світ. Два прославлених «дива» перебували в Єгипті: стародавні піраміди в пустелі і маяк в місті Олександрії. Третім чудом Єгипту цілком могла б вважатися Bibliotheca Alexandrina-міська бібліотека Александрії, заснована в період еллінізму на початку III століття до н.е.  
Чудові елліни III століття до нашої ери не були ні першими, ні єдиними, хто усвідомив важливість колекціонування книг і перекладу їх на рідну мову з метою культурного та політичного розвідки. Давні царства хетів і ассірійців мали вражаючі архіви з текстами на різних мовах, парфянський цар Ксеркс як військовий трофей привласнив афінську бібліотеку - вчинок, якого часто йшли переможці. І все ж створення Александрійської бібліотеки належить до розряду нечуваних інтелектуальних авантюр в античній історії.  
Юній столиці Єгипту, увічнивши ім'я великого героя, зумовлене було стати втіленням вченості і смаку, що перевершують світову славу поваленої Еллади. Така була воля неприборканого Олександра Македонського - самого знаменитого вихованця Арістотеля. Через рік після смерті завойовника створена ним гігантська імперія розпалася. Провінції стали незалежними царствами і генерали Олександра оголосили себе царями. Єгипту дістався один із найздібніших генералів - македонянин на ім'я Птолемей. Він не носився з мрією Арістотеля еллінізувати весь світ, ні тим більше гармонізувати його. Не був він і обмеженим циніком: засновник нової греко-македонської династії Птолемей I Сотер («Рятівник») - поважав інтелектуальну діяльність. Він і сам практикувався в літературі - встиг закінчити дивно достовірну історію воєнних кампаній Олександра. Птолемей був присутній при зведенні фундаменту Олександрії пам'ятної навесні 331 г . до н.е. і тепер невтомно продовжував будувати місто, господарем якого зумів стати після жорстокої боротьби.  
Зусиллями Птоломея I був побудований палац муз - Мусейон (звідси російське слово «музей») - найбільший центр передової наукової думки того часу, де працювали запрошені з усього світу вчені, поети і художники. Як досвідченому адміністратору, добре знайомому зі структурою академії Платона і Аристотеля лікея, організацію «храму муз» - на кшталт Афінського мусейону, довірили опальному екс-губернатору Афін і учневі Арістотеля Деметрій Фалернський.  
Побудований в 290 г . до н.е., Олександрійський мусейон сильно відрізнявся від афінської моделі. Він виявився значно більше і розкішніше, по-перше. По-друге, це була абсолютно нова концепція - поєднання науково-дослідного інституту і бібліотеки. По-третє, виключно придворне установа створювалося молодий монархією на противагу демократичним школам Афін, і йому потрібно було відчути всі переваги й тіньові сторони царського патронату. Вчені, поети і філософи зобов'язані були створювати такі творіння, в яких сяюча слава Птолемеїв не могла залишитися непоміченою.  
Мусейон утримувався за рахунок єгипетського царства; звільнені від необхідності шукати собі заробіток, вчені займалися тільки наукою. При Мусейоні існували обсерваторія і анатомічний театр, ботанічний сад і невеликий звіринець - Птолемей постарався створити вченим всі умови для плідної творчої роботи, і незабаром Мусейон став свого роду прообразом академії наук. У Мусейоні жили і працювали геометр Евклід і астроном Аристарх Самоський, геніальний Архімед і великий художник Апеллес, творець перших автоматів механік Герон і багато інших вчених і художники, чий внесок у світову культуру неможливо переоцінити. При Мусейоні Птоломеєм I була заснована Олександрійська бібліотека, яка налічувала сотні тисяч унікальних рукописів.

Середземноморське місто Александрія живе в очікуванні видатної культурної події XXI століття. Монархи, глави держав, світові знаменитості і вчені інтелектуали готуються  взяти участь в церемонії відкриття  Александрійської бібліотеки. 
Найбільша скарбниця миру, що зберігала всі відомі тексти античності, прославилася не тільки кількістю книг, але, перш за все, сузір’ям блискучих учених. Фактично, не було жодної області науки, в якій би генії Александрійської бібліотеки не перевершили весь світ. Вона не зникла в одном-едінственном пожежі, але стала жертвою повільного занепаду, що тривав століттями. 
Історія Александрійської бібліотеки - це реальні події, переплетені з легендами, що проіснували в пам’яті людства набагато довше, ніж цегляна кладка її будівлі, що звалилася 1600 років тому.

квартиры  посуточно в киеве

«Видатне досягнення доброго смаку і царської турботи»

 
Відроджена в 2002 р. 
 
Александрійська бібліотека 
 
де працювалі Евклід, Архімед 
 
Ератосфен, Клавдій Птолемей Це була непорушна аксіома Олександра Македонського - щоб управляти, завойовники повинні спочатку дізнатися тих, ким вони збираються правити. Прекрасні елліни III століття до нашої ери не були ні першими, ні єдиними, такими, що усвідомили важливість колекціонування книг і перекладу їх на рідну мову з метою культурної і політичної розвідки. 
Стародавні царства хеттов і ассірійців мали вражаючі архіви з текстами на різних мовах, парфянський цар Ксеркс як військовий трофей привласнив афінську бібліотеку - вчинок, якому часто слідували переможці. Та все ж створення Александрійської бібліотеки відноситься до розряду безприкладних інтелектуальних авантюр в античній історії.

Юній столиці, що увічнила ім’я великого героя, зумовлено  було стати втіленням ученості і  смаку, що перевершують світову славу  поверженої Еллади. Така була воля неприборкного  Олександра - найзнаменитішого вихованця  Арістотеля. Через рік після смерті завойовника створена їм гігантська імперія розпалася. 
Провінції стали незалежними царствами і генерали Олександра оголосили себе царями. Єгипту дістався один із способнейших генералів - македонянін на ім’я Птолемей. Він не носився з мрією Арістотеля еллінізіровать весь світ, ні тим більше гармонізувати його. 
Александрійська бібліотека - Бібліотека миру rad.rv.ua Не був він і обмеженим циніком: засновник нової греко-македонської династії Птолемей I Сотер («Рятівник») - поважав інтелектуальну діяльність. Він і сам практикувався в літературі - встиг закінчити дивно достовірну історію військових кампаній Олександра. Птолемей був присутній при зведенні фундаменту Александрії пам’ятною весною 331 р. до н.е. 
і тепер невтомно продовжував будувати місто, господарем якого зумів стати після жорстокої боротьби.

Спочатку з’явився палац. Він піднявся на березі Середземного моря, величний і непідвладний храмам Олімпу, такий, що розрісся незабаром  до цілого кварталу. Серед царських садів і палацових колонад, в  блиску морить і сяйві сонця, під  невсипущим македонським оком зароджувалася  велика александрійська література. Біля її витоків стояли видатні грецькі  дисиденти, запрошені Сотером. 
У числі перших опинився опальний екс-губернатор Афін і арістотельов учень Деметрій Фалернській. У палаці Александрії сорокатрирічний вигнанець знайшов політичний притулок, посаду царського радника і мінливе щастя наставника птолемєєвих нащадків. 
Як досвідченому адміністраторові, добре знайомому із структурою академії Платона і Лікея Арістотеля, йому довірили організувати «храм муз» - на зразок Афінського мусейона.

Побудований в 290 р. до н.е., Александрійський мусейон сильно відрізнявся від афінської моделі. Він опинився значно більше і розкішніше, по-перше. По-друге, це була абсолютно  нова концепція - поєднання науково-дослідного інституту і бібліотеки. 
По-третє, виключно придворна установа створювалася молодою монархією на противагу демократичним школам Афін, і йому належало відчути всі переваги і тіньові сторони царського патронату. Учені, поети і філософи зобов′язані були створювати такі творіння, в яких сяюча слава Птолемєєв не могла залишитися непоміченою.

Нам небагато відомо про точну організацію мусейона, крім того, що він щедро фінансувався, принаймні, при перших Птолемеях. Тіт  Лівії охарактеризував його як «видатне досягнення доброго смаку і царської турботи». На його території були сусідами дві установи з роздільною юрисдикцією: власне museion, призначений для музею  і мистецтв, і бібліотека - biblion. 
Александрійська бібліотека - Бібліотека миру rad.rv.ua Її називали головною бібліотекою на відміну від філіалу, побудованого Птолемєєм III Евергетом в храмі Серапіса в 235 р. до н.е.. Бібліотека і мусейон були організовані у факультети з президентом-жерцем во розділу. Бібліотекою керував поет-учений по царському вибору. Багато хто з них був одночасно археологами, астрономами, лікарями і критиками. 
Для них поетична форма стала зручним засобом виразу наукових ідей. Посада головного бібліотекаря була неймовірно престижною, і її володар ставав провідним чиновником в мусейоне.

Будівлю бібліотеки мало декілька бічних прибудов і критих галерей з колонами, де розташовувалися  ряди книжкових полиць - theke. Книги  не видавалися додому, вони призначалися для роботи в читальному залі. Бібліотека була суспільною установою, і її зміст  оплачувався з державної скарбниці. 
Це не було загальною практикою в світі еллінізму, де наукові установи і їх бібліотеки належали тим, хто їх фундирував, як, наприклад академія, заснована Платоном, або Лікей Арістотеля.

Весь комплекс, включаючи зоопарк, знаходився в  межах царського кварталу в центрі міста, поряд з портом. Архітектурний  стиль невідомий, швидше за все, ансамбль мав ті ж форми, що і академія Платона  в Афінах. У обширних будівлях розміщувалися  лекційні зали, лабораторії, обсерваторія, банкетний зал і класні кімнати, оскільки час від часу вченим резидентам доводилося викладати.

Слідуючи манері Платона, Деметрій Фалернській підбирав книги з працями по державному управлінню, оскільки прогрес в управлінні і культурі був подвійною метою  мудрих правителів. Він був енергійним і далекоглядним у багатьох відношеннях, і все-таки вмудрився нарадити паную  оголосити наступником сина від  Еврідіки. У 285 р. до н.е. 
Александрійська бібліотека - Бібліотека миру rad.rv.ua Птолемей I загинув від удару блискавки, і інший син - від зовсім іншої дружини - закріпився на троні. Зірка Деметрія закотилася. Висланий в пустелю, він закінчив свої дні в сумній тузі і помер, як говорили, від укусу гадюки. Деметрій Фалернській так і залишився в історії всього лише радником, але не головним бібліотекарем. 
А заснована ним бібліотека перетворювалася на щось грандіозніше, ніж сховище для сувоїв, і незабаром набула особливого характеру, заданого македонськими правителями: вона стала символом міста і живила мусейон незрівнянними книгами.

«Книги - це пристрасть, а їх колекціонування - хвороба» - мабуть, подібний вислів народився в Александрії. Схоже, що із самого початку бібліотека володіла певною кількістю книг. Птолемєї мало поважали право на інтелектуальну власність і набували книг з пожадливістю, який мир ще не бачив. 
Частина оригінальних праць Арістотеля опинилася в Александрійській бібліотеці після їх викрадання Сотером. Для царя, який зумів привласнити тлінні останки Олександра Македонського, подібна анексія не представляла труднощів. Робота, почата Сотером, продовжувалася його наступниками - Птолемєєм II Філадельфом («Що любить сестру») і Птолемєєм III Евергетом («Добродійником»). Філадельф (роки правл.

285-247 до н.е.) викупив  всю колекцію творів Арістотеля, а також зібрав роботи іудейських, халдейських, єгипетських і римських  авторів. З неймовірним ентузіазмом  агенти Птолемея III Евергета (роки  правл. 246-221 до н.е.) нишпорили по  всьому Середземномор’ю у пошуках  рукописів, якими поповнювали  бібліотечну колекцію. 
Цар звернувся до правителів цивілізованого миру з проханням позичити цінні книги для копіювання. Цілий штат переписувачів трудився при бібліотеці. Коли Афіни прислали йому оригінальні тексти творінь Евріпіда, Есхила і Софокла, Евергет наказав їх скопіювати, а оригінали так і не повернув, свідомо пожертвувавши кругленькою сумою, внесеною під заставу. 
Дискусия: Датчики уровня в Киеве Митні чиновники на догоду Евергету здалека наказ конфіскувати з кораблів, що заходять в александрійський порт, книги, що все є на них, нібито для копіювання. Багато власників книг виїжджали з Єгипту без своїх оригінальних видань, але, якщо їм везло, отримували копії. Оригінали, що «поступили з кораблів», прямували в бібліотечні склади і іменувалися в каталогах як «корабельна бібліотека». 
Таким чином в Александрії опинилася медична література, в т.ч. безцінні твори Гіппократа «Інфекційні хвороби».