Розвиток письма

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Виникнення і розвиток письма

1. Значення та передумови виникнення письма

РОЗДІЛ 2. Етапи розвитку писемності

1. Предметне письмо
1. Вампум
2. Кіпу
3. Письмо палицями
2. Піктографічне письмо
3. Ідеографічне письмо
4. Логографічне письмо
1. Іерографічна система письма
2. Клинописна система письма
5. Фонографічне письмо

РОЗДІЛ 3. Слов’янська писемність

1. Виникнення слов’янської писемності
2. Слов’янські абетки: кирилиця і глаголиця

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

 

 

ВСТУП

Писемність  виникла на певному етапі розвитку  людства, коли продуктивні сили і суспільні відносини почали досягати  певного, досить високого рівня.

Письмо відіграє надзвичайно важливу роль у людському суспільстві, воно могутній двигун людської культури. Завдяки письму люди можуть використовувати величезний запас знань, накопичений людством, розвивати далі спадщину минулого і зберігати досвід багатьох поколінь для майбутнього.

Актуальність  курсової роботи полягає у тому, що сьогодні письмо має надзвичайне значення для людства, це найважливіший засіб передачі мови на відстань або закріплення її в часі, здійснюване за допомогою графічних знаків та зображень, що передають ті чи інші елементи мови – цілі повідомлення, окремі слова, склади та звуки.

Основною  метою даної роботи є дослідження виникнення та розвитку письма.

Об’єктом  дослідження є вивчення виникнення та розвитку писемності, еволюції письма від предметного до фонографічного, а також розвитку слов’янської писемності.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури, який налічує 18 джерел та додатків. Загальний обсяг роботи 41 сторінка.

Винахід письма вважається другим за важливістю після звукової мови.

Світовий розвиток писемності  протікав у напрямку передачі письмовими знаками все більш і більш дрібних елементів мови, що дозволяло обходитися все меншою кількістю різних знаків. При цьому письмові знаки втрачали свій первісний образотворчий характер.

Поява письма було викликана практичною потребою розширення зв’язків між людьми при їх спілкуванні на великих відстанях і необхідністю збереження і передачі знань майбутнім поколінням.

Письмо пройшло  довгий шлях становлення і лише кілька тисячоріч тому для запису мови стали застосовувати знаки. У його розвитку ми виділяємо декілька етапів, серед яких – предметне письмо, піктографічне, ідеографічне, логографічне та фонографічне. Кожний з цих етапів мав певні особливості розвитку, які розкриті в основній частині нашої роботи.

 

РОЗДІЛ 1

ВИНИКНЕННЯ  І РОЗВИТОК ПИСЬМА

1. Значення та передумови виникнення письма

Писемність  є найважливішою складовою частиною соціального, культурного, наукового  здобутку будь-якого народу. Письмо є одним з таких винаходів людства, без якого було би неможливе його існування [16, с. 216].

Письмо –  штучно створена система фіксації мовлення, яка дає змогу за допомогою графічних елементів передавати мовленнєву інформацію на відстані та закріплювати її в часі

Справді, звукова  мова, яка є одним із найгеніальніших  винаходів людства, обмежена в просторі й часі. За допомогою звукової мови неможливо передати інформацію на великі відстані, як і неможливо передати її безпосередньо майбутнім поколінням. Тому цілком природно, що людство шукало допоміжний засіб передачі інформації, який би усунув названі перешкоди [7, с. 164].

Винахід письма можна вважати другим за важливістю (після звукової мови). Він спричинив справжню інтелектуальну революцію, забезпечивши повноцінну передачу інформації, а, отже досвіду поколінь. Значно зросла взаємодія між різними групами людей, прискорилася торгівля, виробництво, стало можливою повноцінне функціонування художньої літератури.

Навіть зараз  після винаходу способів передачі звукового  мовлення роль письма анітрохи не зменшилася [4, с. 42].

Письмо має  довгу і складну історію свого  розвитку, яка охоплює період у  кілька тисяч років. Письмо, яким ми користуємося сьогодні, вже давно втратило свою первісну форму та пройшло всілякі щаблі розвитку на шляху до досягнення досконалості. Виникнення і розвиток письма нероздільно пов’язано з історією народу, розвитком мовної культури. Чим вище рівень матеріальної і духовної культури того чи іншого народу, тим досконаліше система його листи [13, с. 12].

До винаходу письма людство йшло довгими шляхами  й кілька тисячоріч тому стали застосовувати для запису мови знаки. Прийнято вважати, що це відбулося біля шести тисяч років тому, у IV тис. до н. е. на думку інших дослідників – уже з VIII тис. [4, с. 35–36]. У науці трапляються твердження, що письмо з’явилося ще до виникнення звукової мови. Однак це не є достовірним, бо про що могли писати безмовні люди. Все було якраз навпаки: між виникненням мови і винайденням письма минуло багато часу.

Письмо виникло в епоху, коли в людей з’явилася потреба передати інформацію віддаленим членам роду чи іншим племенам або щось увіковічити, тобто в період уже складніших суспільних відносин [7, с. 165].

Виникнення  та існування письма має надзвичайне  значення: письмо допомогло подолати людям простір і час. Зберегти людський досвід, передаючи його від  покоління до покоління, від народу до народу. Завдячуючи письму кожна людина спирається на досвід людства, використовуючи та примножуючи його.

Можливість  передачі повідомлення на відстані сприяло тому, що кожне значуще політичне, літературне та наукове явище, виникнувши в одній точці, ставало здобутком усього народу. Письмо відіграло велику роль для розвитку наукового мислення. Зафіксовані в чітких формулюваннях наукові положення ставали доступними для всіх бажаючих. Наукова символіка, що виникла на базі буквеного письма, має велике значення в прискоренні наукового мислення [5, с. 324].

 

РОЗДІЛ 2

ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПИСЕМНОСТІ

1. Предметне письмо

Виникненню  письма передував тривалий підготовчий  період. Протягом багатьох тисячоліть, ще задовго до виникнення графічної системи фіксування інформації, людство випробувало декілька примітивних типів „письма”, які базувалися на використанні різноманітних предметів [12, с. 12]. Перші спроби передачі на відстань інформації мало нагадували графічне письмо. Йдеться про так зване „предметне письмо”, або протописьмо, – оптичні мнемонічні системи, які не відтворюють безпосереднього мовлення, а є нагадуванням чи підказкою для особи, яка приймає повідомлення. Такі засоби інформації практикували різні племена вже в епоху неоліту (VIII–III тисячоліття до н. е.) [7, с. 165].

Наприклад, перед тим як почати війну, північноамериканські індіанські племена посилали ворогові стрілу; коли ж закінчували війну, передавали зелену гілку або люльку та кисет із тютюном. До нашого часу дійшла традиція піднімати білий прапор і посилати з ним парламентерів для припинення військових дій і початку переговорів [12, с. 12].

Мнемонічним і  символічним знаком міг бути предмет  чи декілька предметів і ритуальні дії з ними. Такі способи спілкування збереглися й до наших днів. Так, зокрема, в північноамериканських індіанців передача томагавка означала оголошення війни, а спільне викурювання люльки – укладення миру.

Предметна символіка  була передісторією письма [1, с. 315].

Цікавий факт „предметного письма” описав грецький історик Геродот (V ст. до н. е.). Скіфи послали персам жабу, мишу, птаха і п’ять стріл. Жерці перського царя Дарія „прочитали” це „послання” так: „Якщо ви, перси, не вмієте літати, як птахи, стрибати по болотах, як жаби, і ховатися під землею, як миші, ви всі будете знищені нашими стрілами”. Усі наведені факти – приклади мнемонічного і символічного „письма” [7, с. 165–166].

Предметне письмо використовується деякими народами Африки й Тибету і в наш час. У сучасному житті також трапляються  деякі форми предметної передачі інформації.

Треба зазначити, що жоден тип або система предметного письма не могли стати підґрунтям для розвитку писемності в нашому розумінні, оскільки предметне письмо, як правило, було незрозумілим для сторонньої людини і трактувалося нею довільно. Правильно відчитати предметне письмо міг лише той, хто знав про закладений зміст або був спеціально навчений розшифрувати такі послання.

До різновиду  предметної писемності належать такі писемні системи як вампум, кіпу і так зване письмо палицями [12, с. 14].

 

 

1. Вампум

Вампум (від  індіан. wampumpeag – нитки, на які нанизано черепашки) – різновид предметної писемності у північноамериканських індіанців ірокезів. Інформацію передавало намисто, сплетене з ниток, на кожній із яких були нанизані різні за формою та розміром кольорові черепашки, яких іноді налічувалося до шести-семи тисяч. Символічно-асоціативне значення тут мала і кількість черепашок, і їх колір, і розташування: білі асоціювалися зі щастям, здоров’ям, темні – з горем, хворобою, смертю. На черепашки іноді наносили малюнки, які уточнювали зміст інформації [12, с. 13].

Відомий вампум, що став важливим політичним документом кінця XVІІ століття. Це так названий вампум Пенна – білий пояс із двома чорними фігурками посередині. Його подарували індіанці племені лені-ленапе В. Пеніу, засновнику Пенсільванії, як заставу світу і дружби білих і індіанців.

За допомогою  поясів вампум племена американських  індіанців складали договори, укладали союзи і уповноважували послів. Зазвичай представник індіанського племені, укладаючи договір, приносив із собою пояс – вампум і протягом своєї промови намагався закріпити у свідомості слухачів зв’язок між вираженими думками і певними раковинами. Вампум залишався у вождя, який добре пам’ятав, хто його приніс і що при цьому говорив. І подібно до того, як ми легко знаходимо в добре знайомої нам книзі, де надрукований той чи інший уривок, індіанці з точністю могли вказати на вампумі місце відповідне тій чи іншої частини мови посла, який приніс пояс [9, с. 8].

 

 

2. Кіпу

Цікавим зразком  предметного письма служить кіпу інків – споконвічних жителів нинішнього Перу. Вважається, що в ньому предметне письмо розкрило усі свої можливості [8, с. 62]. Кіпу (мовою кечуа kipu – вузол) – це вузликове письмо, яке використовувалося індіанцями Південної Америки в могутній державі древніх інків. Складати або читати такі „писання” могла тільки навчена цій справі людина. Кіпу виконувалося так: до горизонтально натягнутої мотузки або палиці чіпляли кольорові шнурочки й нитки різної товщини, на яких в’язали прості, подвійні або складні вузлики, розміщуючи їх на різних відстанях один від одного. Складність вузликів, відстані між ними, а також колір, товщина та довжина шнурочків і ниток зумовлювали певний зміст зробленого в такий спосіб „запису”. Колір, наприклад, мав таке значення: жовтий – золото, чорний – нещастя чи смерть, фіолетовий – небезпеку чи ворожнечу, жовтий – золото, зелений – зерно, червоний – війна, білий – срібло. Використовуючи вузликове письмо, інки „записували” навіть дуже складну інформацію, наприклад, державні укази або математичні дані астрономів.

У XV ст. інки створили велику державу, в яку входило кілька народностей, що населяли територію сучасних Перу, Болівії та Еквадору. У добре організованому державному апараті інків урядовці були строго підпорядковані один одному. Ось що пише іспанський історик XVI ст. Гарсіласо де ла Вега у своїй книзі „Історія держави інків”, розповідаючи про Великого Інку та його урядовців: „Доручення передавали не усні, а писані, назвемо це так, хоча ми говорили, що в них не було письма. Вони виготовляли різнобарвні нитки: одноколірні або з двох чи більше кольорів. І простий, і мішаний колір мали своє власне значення. На різних нитках зав’язували різні вузлики – у певному порядку, але не завжди однаково. Кіпу й означає зав’язувати вузлик...”. Де ла Вега вказує на відносну досконалість розробленої інками системи вузликового письма, за допомогою якого вони могли передавати будь-яку інформацію [12, с. 13–14].

Деякі учені  вважають, що на кіпу могли бути записані зводи законів, хроніки і навіть вірші. Інші, однак, дотримуються думки, що складні записи за допомогою вузлів і різнобарвних шнурів зробити неможливо [8, с. 64].

 

 

3. Письмо палицями

Системою письма палицями послуговувалися народи Австралії, Нової Зеландії, племена Скандинавії. Одним із давніх прикладів цього виду письма можна назвати використання палиць, які встромлювали в землю вздовж дороги. Їх різний розмір, певний нахил, ритм розміщення не тільки вказували напрям руху, а й „розповідали” про те, які перешкоди чекають людину на шляху та як їх можна подолати (наприклад, де і як перейти на протилежний берег річки). На палиці розміру п’яді (приблизно 20 см) наносили різні за формою зарубки та мітки, які теж несли певну інформацію [12, с. 14].

Пошуки форм і способів передачі складніших повідомлень  зумовили появу графічного письма.

 

2. Піктографічне письмо

Власне письмо – графічне. Воно пов’язане з використанням графічних знаків – малюнків, значків, букв, цифр. Графічне письмо пройшло декілька етапів у своєму розвитку. Першим етапом була піктографія.

Піктографія (від лат. pictus – намальований і грец. grapho – пишу), або малюнкове письмо – це зображення предметів, подій і явищ за допомогою умовних знаків, схем, малюнків. Цей найдавніший тип передачі інформації став основою для розвитку сучасного письма [7, с. 166].

Особливість її як способу передачі інформації полягає в тім, що рисунковий запис повідомлення передає думку цілком, не виділяючи окремих понять. Навіть найдрібніші фрагменти піктограми мають таку ж значеннєву закінченість, як і сучасне речення. Виділити в піктограмі складові частини, як у реченні, не можна. Вона зображує дію, подію, однак ніяк не відбиває усної мови, назв предметів. Піктограма позначає те ж, що і зображує, символіка в ній відсутня. Тому піктограма може бути розшифрована будь-якою людиною, незалежно від того, якою мовою вона говорить [17, с. 124].