Інтолерантна лексика в сучасному інформаційному просторі

1. ІНТОЛЕРАНТНА ЛЕКСИКА В СУЧАСНОМУ ІНФОРМАЦІЙНОМУ ПРОСТОРІ

Жодне суспільство  не є й не може бути однорідним, тому що кожне суспільство складається  з людей, різних не тільки з погляду  їхнього етнічного походження, віросповідання, політичних поглядів, але і з погляду  віку, статі, інтересів, виховання, матеріального  становища тощо. 
Якість будь-якого суспільства залежить від здатності людей співіснувати одне з одним, від того, чи сприймають вони одне одного, чи поважають і підтримують, чи навчаються одне від одного, чи об’єднують свої зусилля в ім’я загального добра, для постійного поліпшення свого матеріального й духовного життя. В умовах соціальної розмаїтності дуже важливо встановити культуру миру, що неможливо без дієвого виховання, заснованого на принципах толерантності.(хомяков)

Останнім  часом проблема толерантності / інтолерантності  і проявлення нетерпимості в ЗМІ  є предметом широкого обговорення. Демократично орієнтована частина суспільства виявляє таку ж цікавість до викорінювання інтолерантності , як і до збереження важливої для неї цінності – свободи слова.

Визначення інтолерантності неможливо без прояснення поняття толерантності. Толерантність визначається як цінність і соціальна норма цивільного суспільства, що виявляється в праві бути різними всіх індивідів цивільного суспільства, забезпеченні стійкої гармонії між різними конфесіями, політичними, етнічними і іншими соціальними групами; пошані до різноманітності різних світових культур, цивілізацій і народів; готовності до розуміння і співробітництва з людьми, що розрізняються по зовнішності, мові, переконанням, звичаям і віруванням. (В.эм)

Як термін слово толерантність з’явилося в нашому краї не дуже давно. Толерантність - це здатність без агресії сприймати думки, поведінку, форми самовираження та спосіб життя іншої людини, які відрізняються від власних.

На території  нашої країни проживали й проживають люди різних національностей з властивими їм особливостями духовно-культурного життя. Згодом у наслідок соціальних, економічних та інших взаємодій вони запозичили одне в одного окремі елементи, які стали в такий спосіб спільними для більшості етнічних груп. Разом з тим вони, в основному, зберегли свою ідентичність. У результаті цих взаємин зародилися споконвічні соціальні уявлення про людей залежно від етнічних, конфесійних, світоглядних та інших відмінностей, що неминуче призвело до появи стереотипів. Відомо, що стереотипи бувають як позитивними, заснованими на повазі, визнанні й підтвердженні чужих цінностей, так і негативними, заснованими на відштовхуванні, презирстві чи навіть ненависті.

Інтолерантність - це неприйняття іншої людини, неготовність до співіснування з іншими людьми. Інтолерантність проявляється через конфліктну, агресивну поведінку. [Зезюля]

Нетолерантність – це особливість поведінки та способу життя інших. Нетолерантність рівносильна байдужості. [мокиенко ]

На жаль, останнім часом домінує мовна  агресивність як форма досягнення цілей, що виявляється в надмірному вживанні жаргонної, нецензурної, негативної, емоційної  лексики, «нищівній», принижує і ображає  партнера по спілкуванню, яка ускладнює  взаємодію людей і досить часто  призводить до конфліктності. У відносинах між людьми посилюється егоїзм, все частіше при мовній взаємодії з'являється установка на конфлікт. Конфронтацію характеризує вибір мовної поведінки, яке призводить до порушення норм мовного спілкування [крысин].

Головна особливість інтолерантної особистості  полягає в тому, що вона свідомо  вибирає способи і засоби мовного  спілкування, що руйнують саме спілкування  та особистість іншого комуніканта, але не завжди усвідомлює наслідки своїх дій, вчинків. Інтолерантна особистість  не визнає свободу, унікальність, цінність іншої людини, вона прагне домінувати над ним, нав'язує свої переконання, проявляє ворожість, відчуженість, роздратування, ігнорування, нетерпимість, підкреслює своє зневажливе ставлення до оточуючих, свою агресивну налаштованість по відношенню до партнерів по комунікації.

Відсутність самоконтролю, розуміння іншого, презирство, підозрілість, недовіра, егоїзм, емоційна неврівноваженість породжують конфлікти  й напруженість, позбавляють простір  міжособистісних відносин почуття  захищеності й безпеки. Отже це, є наслідком інтолерантності, суть котрої полягає в ігноруванні відмінностей між людьми, групами, культурами, що перешкоджає їхньому природному прагненню до унікальності. Повага унікальності, визнання різноманітності людей, соціальних груп, культур - один з основних принципів демократії.

Мовленнєва  агресивність проявляється не тільки в перевазі вибору мовних одиниць, пов'язаних із грубим, жорстоким, силовою поведінкою (вульгарні слова, просторіччя, жаргон, в тому числі і кримінальний, і  ін), але і в нав'язуванні з боку мовця свого комунікативної поведінки, в відмову від діалогічності, в невмінні слухати співрозмовника.

 Ще  одним проявом мовної агресивності  можна вважати захоплення власним  «я». Зайва увага до власного  «я» створює бар'єр між адресантом  та адресатом. Мовленнєва агресивність, мовний егоїзм, на наш погляд, є одним із способів проявити себе як унікальну особистість, що знаходить відображення в мовній поведінці мовця і часто призводить до нерозуміння, заподіянню психологічного збитку і, як наслідок, до конфлікту між співрозмовниками. 
         У сучасному суспільстві, яке стало більш агресивним, відзначається і 
агресивність у мові, оскільки він є дзеркалом наших думок.

У практичному вимірі дослідження актуальне з точки зору виявлення наслідків інтолерантного поводження в інформаційному просторі, зокрема маніпулювання засобами масової інформації і масовою свідомістю агентами політичної влади. (конончук Проблема толерантності в інформаційномупросторі :дис... канд. політ. наук: 23.00.03 /Київськийнаціональний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2007. — 200арк. — Бібліогр.: арк. 167-195.]

“Інформаційний простір (поле)” якраз і означає те середовище, в якому і завдяки  якому виробляється, існує та обертається  інформація. Це поняття – соціально-політичне  і вбирає в себе як територіальний, космічний, технічний, економічний  фактори, так і людський, оскільки суспільна інформація призначається  для людини, людина – її споживач, без людини вона  втрачає свій сенс.    (КАРПЕНОК)

Інформаційний простір - це сукупність стосунків,  що виражають координацію матеріальних об’єктів, їх розташування один  відносно одного  і відносну величину (відстань і орієнтацію). Простір виражає порядок розташування одночасно існуючих об’єктів, їх протяжність.[5  Прохоров А.М.Физическийэнциклопедическийсловарь/ А.М. Прохоров// М.: Советскаяэнциклопедия, 1984.- 944C.].

Незважаючи  на поширеність нецензурних виразів  в інформаційному просторі на всіх етапах в Україні традиційно існувало табу на використання інтолерантної  лексики в друкованому вигляді (звідси, очевидно, й походить назва  «нецензурна лайка»). Це табу кілька ослабла останнім часом у зв'язку з демократизацією суспільства  і ослабленням державного контролю за друкованою сферою, масової публікацією  літературних творів, письменників-дисидентів і нинішніх постмодерністів. Зняття заборони на висвітлення певних тем  і соціальних груп призвело до розширення рамок прийнятною лексики в письмовій  мові. Мат і жаргон увійшли в  моду, ставши одним із засобів піару.

 У  радянський період громадська  заборона на інтолерантну лексику діяла дуже послідовно, що не заважало (і до цих пір не заважає) переважній більшості населення охоче вживати цю лексику в приватному житті. З 1990-х р., коли цензурні заборони зникли, інтолерантна лексика ширше проникає в літературу, використовуючись в різних функціях. Найпростіша з цих функцій ¾ реалістична передача розмовної мови: якщо в житті люди матюкаються, то було б дивно, якби в книгах точно такі ж люди цього не робили. У деяких авторів персонажі не зловживають інтолерантної лексики (так в книгах Віктора Пелевіна вона майже завжди присутня, але в дуже невеликих кількостях), в інших мова персонажів рясніє сильними виразами (так в романах Баяна Ширянова з життя наркоманів герої, відповідно до принципу життєвої правди , не соромляться у висловах). Інтолерантна лексика в з’єднанні з суржиком присутня в сатирично-комедійних п’єсах Леся Подерв’янського (укр.ЛесьПодерв’янський), де вона допомагає зробити їх більш реальними, показати приналежність героїв певним верствам населення. 
          Серед користувачів комп’ютерних мереж поширена заміна деяких букв в матірних словах спеціальними символами ("*! @ # $% ^ &»), Наприклад: «це ох # @ тельно», «I f * edupmysystem». Іноді на форумах фільтрація ненормативної лексики проводиться автоматично, і тоді можна зустріти осквернення абсолютно нешкідливих виразів, наприклад «ходові ~ ~ ~ ~ ки» замість «ходові балки». (А. В. Хруненкова)

Узагальнюючи  сказане вище, представимо основні, на наш погляд, риси інтолерантності. У інтолерантному спілкуванні можна  виділити наступні риси:

• домінування одного з партнерів (позиція «над»);
• незадоволеність взаєминами;
• одностороння активність у впливі на партнера;
• ставлення до партнера по комунікації як до засобу для реалізації своїх цілей;
• невміння і небажання встати на точку зору співрозмовника;

• низький рівень довірчості в спілкуванні;

• порушення балансу відповідальності за процес і результат спілкування. 
            Таким чином, інтолерантна особистість - це така особистість, яка займає в спілкуванні домінуючу позицію, утруднюючи спілкування інших, не вміє і не хоче вставати на точку зору партнера, тобто центрована тільки на собі і своїх інтересах, думках, переконаннях, не поважає партнера по комунікації, проявляє мовну агресію і, відповідно, не прагне до конструктивного діалогу. Крім того, сама вона може як переживати, так і не переживати труднощі в спілкуванні з тим чи іншим партнером, його оцінками, ставленням, поведінкою.

2.ТИПИ ЛЕКСИКИ

 З точки зору стилістичного  забарвлення (стилістичних характеристик) лексика розмежовується на два великі розряди:

• стилістично нейтральна лексика;
• стилістично забарвлена ​​лексика.      

Стилістично нейтральна лексика становить найбільше коло слів, не закріплена за яким-небудь функціональним стилем літературної мови (офіційно-діловим, науковим, публіцистичним, художнім або розмовною) і доречна в різних сферах спілкування: вода, будинок, читати, труднощі, білий і ін [загоровская,48]

До стилістично  нейтральної лексики відносяться слова, які зазвичай не мають чітко орієнтованої функціонально-стильової закріпленості. Така лексика складає основу словникового запасу мови. До неї відносяться найменування конкретних предметів (афіша, банку, будинок, паркан, кисть, ніж, стеля, рама, слюда, телефон, вулик, фартух, хліб, шарф, поверх, ящик), явищ (буран, вітер, вечір, гроза, дощ, засуха, ранок), ознак (безлісий, речовин венний, географічний, гуманітарний, дугоподібний, зональний, календарний, машинний, наземний, відлитий, пастеризований, підручний, черепашковий, садовий), дій і станів (бігти, біліти, говорити, робити , червоніти, писати, спати, стояти, топити, заспокоїти, цінити) і так далі. Подібні слова однаково вільно використовуються у всіх функціональних стилях. Саме на їх фоні зазвичай виділяється лексика, щодо закріплення за тим чи іншим стилем.  У оціночно-експресивному плані межстилева лексика поза контекстуального вживання вважається стилістично нейтральною, або немаркованою. Однак це не означає, що вона зовсім позбавлена ​​емоційно-експресивних елементів. Про це свідчить хоча б той факт, що її переважне використання у багатьох жанрах газетно-публіцистичної мови створює і досить яскраву виразність тексту, і необхідну для публікації модальність (тобто вираз об'єктивного і суб'єктивного ставлення пишучого до описуваних явищ і фактів реальної дійсності). Отже, експресивна забарвлення висловлювання часто пов'язана безпосередньо зі стилістичним добором слів.

У новітній літературі і публіцистиці домінують  слова нейтрального ряду, і все  ж експресивний заряд цих, творів може перевершувати той ефект, який був би досягнутий в наші дні орнаментальної, насиченою стилістичними фігурами прозою. Сила нейтральної лексики  полягає в чітко продуманому  відборі подібних слів, переконливому  і доказовому побудові промови, логічної послідовності розповіді і в  добре продуманій організації відібраних лексичних одиниць. У цьому випадку  експресивно-стилістичну функцію  виконують не стільки власне мовні  засоби, скільки немовні причини, що впливають на систему відбору  слів, тобто все пов'язане з  темою і змістом публікації, самим фактом звернення до теми, роллю і значенням публікує органу і навіть місцем, де поміщається публікація.        Якщо зіставити слова емоційно забарвлені з їх нейтральними синонімами, то стане особливо значущим семантико-стилістична різниця між ними: битва (високе) - битва; дерзання (високе) - прагнення. [Www.lingvotech.com]

Міжстильова лексика є основою словникового фонду мови. До неї відносяться  слова, однаково вільно вживаються в  усіх функціональних стилях. Ці слова  виконують номінативну функцію  і не мають оцінного значення. До межстилевой лексики відносяться слова, які називають конкретні предмети, явища, абстрактні поняття: будинок, ліс, світ; якості та ознаки предметів: холодний, негативний; дії та стану: жити, плисти. Виділення тих чи інших функціональних стилів, а також визначення їх стилістичної суті можливо на тлі лексики межстилевой, стилістично нейтральної, використовуваної для виконання функцій мови - спілкування, повідомлення чи впливу. Зауважимо, що при цьому стилістична нейтральність слів нерідко зникає.

Лексика книжкова: офіційно-ділова, наукова, громадсько-публіцистична  та ін..

У книжковому стилі виділяються додатково  кілька функціонально-стильових різновидів: офіційно-ділова, наукова, газетно-публіцистична, кожна з яких має свої лексичні особливості.

В цілому лексиці книжкових стилів властиві такі розпізнавальних ознак:

1) первинність  письмової форми вираження;

2) абсолютна  узаконених значень уживаних  слів;

3) наявність  великої кількості абстрактної  лексики;

4) чіткість  використовуваних термінологічних  систем;

5) рідкісні  вкраплення іностілевие елементів;

6) активне  використання в окремих стильових  різновидах (наприклад, в газетно-публіцистичної  мови) слів, що володіють особливими  стилістичними властивостями (офіційних,  урочистих, піднесених і т.д.). Однак кожній з різновидів  книжного стилю властиві свої  особливості [Розенталь Д.Э., Голуб И.Б., Теленкова М.А. Современный русский язык. М.: Айрис-Пресс, 2002 ] .