Автор работы: Пользователь скрыл имя, 17 Декабря 2012 в 13:49, реферат
Ренесансний гуманізм, також класичний гуманізм — європейський інтелектуальний рух, що є одним з визначальних компонентів Ренесансу як історичної й культурної епохи, основною ідеєю якого було поліпшення людської природи через вивчення античної літератури. Виник у Флоренції в середині XIV століття, існував до середини XVI століття; з кінця XV століття поширився на Німеччину, Францію, Нідерланди, Англію, і меншою мірою на Австрію, Швейцарію, Іспанію, Португалію, Польщу, Моравію, Богемію, Угорщину, Хорватію та інші країни.
Гуманізм і Ренесанс були
явищем винятково міським. Зовсім безсумнівна
та обставина, що міський характер культури
Ренесансу і зв'язаний з ним
ренесансний індивідуалізм
Але аж ніяк не можна говорити
про повну незалежність індивідуалістичної
естетики Ренесансу як від середньовічної
ортодоксії, так і від античної
скульптурної тілесності. Усім цим
визначається людина ренесансної естетики
по її змісту й сутності. Однак їй
була властива і своя власна, теж
цілком специфічна духовна структура,
що виявлялася в двох видах, що завжди
переходили один в інший і часто
навіть мало чим відрізнялися, а
саме в неоплатонізмі і гуманізмі.
Неоплатонізм Ренесансу додавав
його естетиці піднесений, оживлений,
завжди поетичний і часто навіть
веселий, художньо-грайливий і життєво-
На відміну від теоретичного неоплатонізму ми розуміємо гуманізм як практичну систему вільнодумних переконань в області моралі, громадськості, політики, педагогіки і взагалі історичного прогресу. Власне кажучи, усі ренесансні неоплатоніки теж були гуманістами, включаючи і тих, котрі минулого ближче усього до середньовічної ортодоксії.
Ці напрямки думки могли
і нескінченно близько