Шпаргалка по "Криминалистике"

Набуття неповнолітнім цивільно-правової дієздатності у повному обсязі до 18 років (у разі реєстрації шлюбу - ст. 34 ЦК, під час роботи за трудовим договором, зайняття підприємницькою діяльністю, у разі запису матір'ю або батьком дитини -ст. 35 ЦК) не є підставою для того, щоб відмовитися від застосування ст. 226 КПК.

Допит малолітньої або неповнолітньої особи проводиться обов'язково у присутності законного представника, педагога або психолога, а за необхідності - лікаря. Стосовно допиту малолітніх поняття "педагог" включає також і вихователів дитячих дошкільних установ. Допит неповнолітнього підозрюваного здійснюється також у присутності захисника (ст. 490 КПК).

Присутність лікаря разом із законним представником, педагогом або психологом необхідна при наявності даних про розумову відсталість дитини, її хворобливість тощо.

Як законні представники до участі в допиті можуть бути залучені батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності - опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім'ї, а також представники органів опіки і піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній.

Процесуальний порядок залучення законного представника до участі у кримінальному провадженні передбачений ст. 44 КПК.

Батьки та інші законні представники, як правило, мають авторитет і довіру неповнолітнього, можуть сприяти встановленню контакту з дитиною, отриманню правдивих показань, а також захисту його прав і законних інтересів. Разом із тим, якщо є підстави вважати, що батьки або інші законні представники заінтересовані в неправдивих показаннях неповнолітнього, справляють на нього негативний вплив чи їх інтереси суперечать інтересам особи, яку вони представляють, за рішенням слідчого чи прокурора такий законний представник замінюється іншим.

Кримінальний процесуальний закон чітко не регламентує права й обов'язки педагога та психолога. Уявляється, що вони виступають у даному випадку як спеціалісти. Педагог повинен займатися вихованням і навчанням малолітніх або неповнолітніх такого ж віку, що і дитина, яка підлягає допиту. Психолог повинен бути фахівцем у галузі дитячої та юнацької психології. Завдання педагога або психолога допомогти слідчому встановити психологічний контакт, виробити правильну тактику проведення допиту, сформулювати запитання з урахуванням дитячої психіки або індивідуальних особливостей психіки неповнолітнього. Для цього педагог або психолог може бути ознайомлений із деякими обставинами кримінального провадження, даними про особу неповнолітнього, про його ставлення до підозрюваного, потерпілого, про подію кримінального правопорушення тощо.

Педагог може бути викликаний через адміністрацію школи або дитячої дошкільної установи в порядку, передбаченому гл. 11 КПК.

У разі необхідності для вирішення питання про наявність у неповнолітнього психічного захворювання чи затримки психічного розвитку та його здатності повністю або частково усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними в конкретній ситуації призначається комплексна психолого-психіатрична експертиза (ч. 1 ст. 486 КПК).

Особи, що мають право брати участь у допиті неповнолітнього, чітко вказані в законі. Тому слідчий чи прокурор має право відмовити учасникам процесу в їх проханні бути присутніми при проведенні допиту, навіть у тому випадку, якщо ця слідча дія проводиться за їх клопотанням. Цей висновок можна зробити при подоланні за допомогою колізійних правил колізії, яка виникає при тлумаченні ч. 6 ст. 223 та ч. 1 ст. 226 КПК. Оскільки ч. 1 ст. 226 є нормою спеціальною щодо ч. 6 ст. 223 КПК, застосуванню підлягає саме вона.

2. Тривалість допиту неповнолітнього  визначається часом, необхідним  і достатнім для отримання  від нього в розумному режимі відомостей, що мають значення для кримінального провадження. Але оскільки проведення допиту пов'язано із важким психологічним напруженням, діти швидко втомлюються, вони стають неуважними, статтею передбачається час проведення допиту, який не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загалом - понад дві години на день.

Закон не встановлює тривалості перерви. Слідчий повинен визначити її за своїм внутрішнім переконанням. Допомогу в цьому можуть йому надати законні представники, педагог, психолог чи лікар, які присутні при допиті. У будь-якому випадку слід ураховувати вік дитини, її процесуальний статус, психічне здоров'я, психологічні особливості, здатність швидко втомлюватися, уміння зосереджувати увагу тощо.

3. Неповнолітні у віці до 16 років не попереджаються про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань і за надання неправдивих показань. Разом із тим слідчий повинен у зрозумілих виразах роз'яснити дитині, що дача правдивих показань - це її громадський обов'язок, про що в протоколі допиту робиться відмітка.

4. До початку допиту законному  представнику, педагогу, психологу  або лікарю роз'яснюється їхній  обов'язок з'явитися на виклик  слідчого, бути присутніми при  допиті, ставити запитання, а також  право заперечувати проти запитань. Слідчий, прокурор має право відвести поставлене запитання, але відведене запитання повинно бути занесене до протоколу (див. також ч. 2 ст. 491 КПК).

Психічний стан підозрюваного - основний предмет допиту його рідних, колег і знайомих. Слідчий отримує можливість детально з'ясувати не тільки спосіб життя цієї особи, але і які хвороби або травми воно перенесло, чи знаходилася на лікуванні в психоневрологічному лікувальному установі, в якому саме, коли, з яким діагнозом було виписано; не скоював Чи підозрюваний раніше суспільно небезпечних діянь, якщо скоював, то які саме, з якими наслідками, не піддавався лікуванню і т. п.

У підозрюваного повинні бути зроблені обшуки - за місцем проживання, робочого місця, а при необхідності у його зв'язків. Цілі обшуку - пошук знарядь суспільно небезпечного діяння, медичних та інших документів, свідчать про його душевної хвороби, спеціальної літератури з психіатрії, старих рецептів на психотропні лікарські засоби і т. п. Про душевному захворюванні можуть свідчити колекційні предмети (фетишизм), малюнки, виконані в незвичайній манері, вірші, Певне значення можуть мати і дії обшукуваного під час обшуку: істеричні реакції, метушливість або агресивність та ін

Дуже важливу інформацію може дати допит затриманого правопорушника. Однак при цьому треба мати на увазі, що його психічний стан нерідко виключає виробництво подібних слідчих дій, допускаючи лише ті з них, де йому відводиться пасивна роль - пред'явлення його для впізнання, отримання деяких зразків для порівняльного дослідження, огляд і т. п.

Якщо перешкод до допиту затриманого немає, то до нього належить ретельно підготуватися: проаналізувати докази та оперативні дані, продумати зміст і послідовність питань, порадитися з психіатром про засоби емоційного і логічного впливу на допитуваного.

Обвинувачені, які раніше були судимі, як правило, не приховують своєї психічної неповноцінності. Рідше інших про це за власною ініціативою повідомляють страждають дебильностью. Часто душевнохворі, не називаючи свого захворювання, скаржаться на погану пам'ять, слабкі нерви і т. п. [38]

При допиті затриманого, коли в слідчого є обгрунтовані припущення про його психічної хвороби, важливо з'ясувати:

1) чи немає у допитуваного  яких хворобливих проявів, чи  вважає він, що хворий і чим  саме, як давно і в чому полягає  його захворювання;

2) якщо допитуваний заявляє  про психічну хворобу, то як  давно він хворий, де лікується, чи складається на обліку і якщо так, то де;

3) що він може показати  про скоєне, коли у нього виник  задум його здійснити, як він  до цього готувався, розповідав  чи комусь про свої планах, не напоумив чи його хто-небудь  зробити це, хто конкретно, за  яких обставинах, не обіцяв чи яку-небудь винагороду;

4) які почуття випробовував  після скоєного, кому розповідав  про ньому; чи не робив раніше  чогось подібного, якщо так, то  що саме, коли і за яких обставин.

Дані про психічну хворобу допитуваного, перенесені травми, ненормальності поведінки як до, так і під час і після вчинення суспільно небезпечних дій, які явно неадекватна реакція на навколишнє оточення, поведінку в побуті, з товаришами по службі і т. п. служать підставою для призначення судово-психіатричної та інших видів експертизи. Так, судово-почеркознавча експертиза може встановити ознаки, що свідчать про патологічні зміни почерку, характерних для душевнохворих; авторознавча експертиза дозволяє виявити ознаки хворобливого розладу писемного мовлення; ознаки розладу емоційної сфери може виявити мистецтвознавча експертиза.

При встановленні ступеня розумової відсталості неповнолітнього з'ясовується не просто відповідність рівня розвитку підлітка віковій нормі. Діагностика відхилень у психічному розвитку підлітка є лише першим етапом експертної оцінки.

Другий і основний етап полягає саме у вирішенні питання про те, чи міг неповнолітній, що володіє встановленими віковими особливостями психіки, в ситуації вчинення інкримінованого йому злочину повністю усвідомлювати фактичний характер своїх дій і керувати ними.

Вирішення цього головного питання у випадках психічної відсталості, не пов'язаної з душевною хворобою, здійснюється на підставі ступеня відхилення реального рівня психічного розвитку неповнолітнього від існуючих вікових стандартів. При цьому можливі три варіанти відповідей:

1. неповнолітній в повній  мірі міг усвідомлювати значення  своїх дій та керувати ними;

2. неповнолітній не повною  мірою міг усвідомлювати фактичний  характер своїх дій і керувати  ними;

3. неповнолітній не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

При другому варіанті висновку експерта наявність розумової відсталості у неповнолітнього, як представляється, повинно бути враховано судом як пом'якшувальну його відповідальність обставини при призначенні виду та розміру покарання.

Третій варіант відповіді, як правило, пов'язаний з наявністю психічної патології і, по суті, означає визнання підлітка неосудним, що, як було зазначено вище, тягне припинення в його відношенні кримінального переслідування у зв'язку з відсутністю складу злочину.

7. Особливості фіксації  показань у протоколі допиту.

Основним засобом фіксації ходу і результатів допиту та очної ставки є протокол. Записи у ньому мають бути викладені в логічній послідовності: після анкетних даних про допитувану особу, роз'яснення її прав та обов'язків і можливості реалізації наданих прав, попередження про кримінальну відповідальність наводиться вільна розповідь допитуваного, а потім поставлені слідчим запитання та відповіді на них.

Показання у протоколі викладають від першої особи. Відповіді на поставлені слідчим запитання, як правило, викладаються у протоколі дослівно. Треба уникати нецензурних слів, жаргонних виразів, а маловідомі спеціальні терміни повинні мати роз'яснення (у дужках).

Індивідуальну форму стилю викладення тексту розповіді допитуваного в протоколі необхідно в основномузберігати. Треба також уникати літературної обробки тексту при його викладенні слідчим у протоколі, якщо вона викривляє мову допитуваного. Протокол має повно і зрозуміло передавати всю розповідь допитуваного, а у разі недодержання цих вимог допитуваний має право на доповнення протоколу, внесення до тексту уточнень і поправок.

Показання неповнолітнього свідка у протоколі допиту записуються простими, зрозумілими йому, реченнями, з урахуванням його мовних особливостей.

До протоколу можуть бути додані плани, малюнки, схеми, які зроблені допитуваною особою і пояснюють її показання. Факт виготовлення цих додатків зазначається у протоколі допиту, а всі додатки долучаються до протоколу.

Якщо за ініціативою слідчого під час проведення допиту застосовувалися звуко-, відеозапис, фотозйомка, про це зазначається в протоколі: вказуються назва, марка технічного засобу; зазначається також про обізнаність учасників допиту щодо застосування даних технічних засобів. Зроблені при цьому відео-, звукозаписи, а також негативи фотоплівки додаються до протоколу. На основі звуко- або відеозапису може бути зроблена відповідна стенограма, яка також додається до протоколу.

Положення, що гарантують найбільш правильну і точну фіксацію показань, зводяться до такого:

1) показання записують  від першої особи і по можливості  дослівно;

2) поставлені запитання  та відповіді на них у разі  необхідності записуються дослівно;

3) на прохання допитуваного  йому надається можливість власноручно викласти показання, про що в протоколі слідчий робить відмітку;

4) протокол не може  бути стилізованим, а повинен  точно фіксувати вирази, які вживає  допитуваний;

5) протокол підписують  допитуваний, слідчий та інші  особи, присутні на допиті.

Протокол допиту повинен містити:

1) відмітку про попередження  допитуваного (свідка) про кримінальну  відповідальність за відмову  від давання показань і за  давання свідомо неправдивих  показань, що підтверджується його  підписом;

2) відмітку про роз’яснення допитуваному свідоцького імунітету; 

3) відмітку про роз’яснення  допитуваному у вчиненні якого  злочину його підозрюють та  про його право на захист;

4) заяву обвинуваченого  про те, чи визнає він себе  винним;

5) відомості про перекладача, експерта, захисника, педагога, батьків або законних представників неповнолітнього.