Автор работы: Пользователь скрыл имя, 15 Ноября 2013 в 17:55, курсовая работа
Актуальність теми дослідження. Історичний досвід XX ст. показує, що самі жахливі звірства і жорстокості відбувалися під час воєн і збройних конфліктів. Науково-технічний прогрес і пов'язане з ним вдосконалення озброєнь, зростаючий розмах військових зіткнень до середини минулого століття поставили під загрозу саме існування людської цивілізації. Незважаючи на те, що загроза світової війни і глобального знищення в даний час не настільки велика, у світі налічується одночасно більше 20 військових зіткнень як міжнародного, так і внутрішнього характеру. І практично всі вони супроводжуються вчиненням найтяжчих злочинів, доказом чого служить діяльність заснованих Радою Безпеки ООН, створених вже в новітній час - в 1993 і 1994 рр.., Міжнародних трибуналів по колишній Югославії та Руанді.
Вступ………………………………………………………………………………3
Розділ І. Загальна характеристика злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку………………………………….6
Розділ ІІ. Геноцид……………………………………………………………...10
2.1 Об’єкт та об’єктивна сторона складу злочину……………..10
2.2 Суб’єкт та суб’єктивна сторона складу злочину…………12
Розділ ІІІ. Міжнародно-правова відповідальність за геноцид………….13
Висновки…………………………………………….…………………………26
Список використаних джерел…………………………………………….…28
Підводячи підсумок даної роботи, хочу ще раз підкреслити основну тезу: геноцид - це найтяжчий злочин у формі дискримінації, спрямоване на знищення групи людей, що виділяється за своєю приналежності до якого-небудь спільноті, що порушує цілий комплекс прав людини.
Основною метою боротьби з цим грубим порушенням прав людини має бути попередження геноциду. Будь-який міжнародний документ - це і політичний акт теж, але лише в тій мірі, в якій його політичний характер не суперечить праву. У зв'язку з цим необхідно вдосконалювати міжнародне законодавство про геноцид, не допускаючи при цьому політичних компромісів.
Список використаних джерел
1.Конституція України (ст. ст. 18, 21 і 24).
2. Кримінальний кодекс України – станом на 01.09.2013р.
3. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. Мельника М.І., Хавронюка М.І..- К.:Юридична думка, 2012.- 1316с.
4.Конвенція про попередження злочину геноциду і покарання за нього (Нью-Йорк, 9 грудня 1948 р.) / / Відомості Верховної Ради СРСР. 1954. № 12. С. 15.
5.Наумов А.В. Нюрнберзький процес: історія і сучасність / / Відомості Верховної Ради. 2006. № 9, 10. С. 31.
6.Мошенська Н.В. Проблеми відповідальності за геноцид. М., МАУП. 2008. С. 46.
7. Цюрюпа О.М. Міжнародне гуманітарне право. Підручник для вузів. М., Юрінком. 2009. С. 123-124
8.Женевські конвенції від 12 серпня 1949 р. Ратифіковані СРСР 17 квітня 1954 р.
9.Додаткові протоколи до Женевських конвенцій від 10 червня 1977 р. Ратифіковані Україною 18 березня 1989 р.
10.Європейська конвенція з прав людини від 4 листопада 1950 р. Ратифікована Україною 17 липня 1997 р. (ст. 4)
11.Європейська конвенція про запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, від 28 листопада 1987 р. Ратифікована Україною 24 січня 1997 р.
12. Конвенція про запобігання злочинові геноцид та покарання за нього від 9 грудня 1948 р. Ратифікована УРСР 22 липня 1954 р.
13. Конвенція про ліквідацію усіх форм расової дискримінації від 7 березня 1966 р. Ратифікована УРСР 21 січня 1969 р.
14. Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження й покарання, від 10 грудня 1984 р. Ратифікована УРСР від 26 січня 1987 р.
15.Карпец И.И. Преступления международного характера. — М.: ЮЛ, 1979. — 262 с.
16.Панов В.П. Международное уголовное право: Учеб. пособие. — М.: ИНФРА-М, 1997. — 320 с.
17.Лукашук И.И., Наумов А.В. Международное уголовное право: Учеб. — М.: Спарк, 1999. — 287 с.
18.Международное уголовное право. Учебн. пособие / Под общей ред. В.Н. Кудрявцева. 2-е изд. перераб. и доп. — М.: Наука, 1999. — 264 с.
Информация о работе Кримінально-правова характеристика геноциду