Засоби створеня звукового образу на радіо

Таблиця 1

Кореляція музики й тексту в рекламному повідомленні

Протягом цієї реклами лунає  швидка, енергійна мелодія. У цьому випадку музика є фоном, який доповнює текст рекламного повідомлення. Вона свідчить про те, що це реаліті-шоу буде цікавим, емоційним, динамічним.

Не менш важливим елементом звукового образу є шуми. У радіокомунікації їх розуміють як звукові вияви (у живій і неживій природі), що протиставляються мові та музиці як компонентам, що самостійно й організовано лунають в ефірі. Так, незрозуміла мова, шум натовпу, обривки музичних фраз, які випадково потрапляють у мікрофон, є шумами.

У дитячих радіопрограмах шуми є обов’язковим елементом, адже вони активізують дитячу уяву, створюють певний асоціативний ряд. Шуми бувають природними та штучними (імітація в студії запису). Для проаналізованих дитячих програм «Вечірньої колисанки» характерним є другий тип шумів. Диктор намагається імітувати певні звуки: «… Та струмочок не довго думає та в землю своїм льодяним носиком – бр-р-р-р, бр-р-р-р і тоді назад…» (див. Дод. Г). Для дитячих програм це характерно, адже  максимально наближує їх до реальних, «живих» розповідей.

Шуми мають і виражальне, і зображальне значення. Вони створюють в уяві слухача певні асоціації, а в деяких випадках – зоровий образ його джерела. Найбільш яскраві шуми можуть створювати звукову символіку. Вони малюють своєрідну «слухову картину», що не лише характеризує обстановку, ситуацію, але й формує ставлення слухача до тексту, що звучить, і насамперед – до його достовірності.

Шуми використовують для підсилення змісту повідомлення. Реклама програми «Водна хвилина» на «Люкс FM» розпочинається звучанням хлюпоту води, що триває 2 секунди, а потім лунає накладений на шум текст.

Таблиця 2

Роль шумів у радіо рекламі

Шуми часто вказують на місце  дії чи розмови. Наприклад, в одному з матеріалів на Радіо Свобода про Ігоря Коктажа є фрагмент уривку розмови виконавчого директора Гельсінської спілки В. Яворського: «Насправді в Україні немає чітких механізмів протидії цьому явищу і є вже декілька рішень Європейського суду з прав людини, які прямо вказують, що це – велика проблема» (див. Дод. В). Ці слова лунають гучно, нечітко, ніби через мікрофон, із деформаціями голосу, шуми перебивають окремі слова. Це свідчить про те, що відбувається не приватна розмова з автором радіоповідомлення, проблема обговорюється на прес-конференції, тому і якісний запис було важко зробити.

Отже, музика й шуми використовують як додаткові, але не менш важливі елементи звукового образу, що виконують кілька основних функцій. Музика створює своєрідний «настрій» радіореклами, підсилюючи текст повідомлення. Вона використовується як «джингли» для акцентування уваги на певних деталях, для перебивки між новинами у випуску тощо. Шуми малюють асоціативні образи, що активізує мислення та уяву слухача, створює образ місця, часу, умови певної події.

2.3. Роль монтажу у створенні  радійного образу

Процес роботи над створенням радіопрограми  складається з двох основних етапів: пошук та збирання інформації (фіксація звукової реальності) та монтажу. Монтаж на радіо є одним із основних засобів створення звукового образу радіопрограм. Традиційно радійний монтаж сприймався як складна обробка магнітної стрічки, на якій зроблено запис, що полягає в усуненні із запису непотрібних або невдалих місць, з’єднання окремих частин запису в єдине ціле. Проте останнім часом особливого значення набуває монтаж із використанням комп’ютерної техніки, що, без сумніву, надає ширші можливості для створення, а надто редагування акустичної метафори [7]. Саме завдяки комп’ютерному монтажеві нині здійснюється різноманітна обробка звуку, можливе використання будь-яких фрагментів запису в будь-якій послідовності та комбінації з регулюванням рівнів і часу звучання, навіть висоти тону. Надзвичайно важливим є той факт, що весь записаний матеріал у процесі монтажу залишається неушкодженим і може знову використовуватися [7].

Технічні прийоми використання монтажу бувають різноманітними: варіації сили звучання (підвищення, зниження, контраст), пауза, накладання одного виражального засобу на інший (слово на музику) тощо. Набір різноманітних способів монтажу дозволяє досягти в кожному конкретному випадку найбільшої виразності та правдивості звукового зображення. При невмілому використанні монтажу можна отримати протилежний результат.

Для створення та редагування звукової метафори використовуються різні прийоми  монтажу: реверберація (процес поступового  затихання звуку в приміщенні після закінчення дії джерела  звуку), мікшування (регулювання рівня  гучності, введення, виведення необхідного  звуку), накладання тексту на музичне тло, застосування ефекту «еха», прийому «мізансцени» (регулювання різної відстані до мікрофона) [7].

Монтаж використовують у випусках радіоновин. Напр., використання джунглів є характерним для випуску новин на Радіо «101 Далматин». Монтаж чітко простежується в новинах на «Радіо Свобода», коли лунають коментарі експертів, записані під час телефонної розмови, включення з місця подій тощо.

У рекламі джазового фестивалю  на радіо можна простежити використання монтажних елементів. «Жіночий голос: М’яке світло, вишуканий аромат віскі, звуки гітари наповнюють повітря блюзом, мелодію душі та серця. Чоловічий голос: Двадцять третього жовтня в палаці культури «залп» відбудеться п’ятий щорічний фестиваль блюзу «Jeminbluz-2010». Квитки можна придбати в магазинах «Yamaha» та «Чарівний звук». Розміщує готель «Dion». Жіночий голос: Поринь у неповторну атмосферу справжнього блюзу на фестивалі «Jeminbluz»» (див. Дод. З). У цій рекламі використано кілька прийомів монтажу. Репліки дикторів вдало комбіновані й почерговані. На текст реклами накладається блюзова мелодія, що лунає не дуже голосно, створюючи певний звуковий образ майбутньої події. У рекламі використано шуми. Так, коли ведуча говорить «звуки гітари», лунає акорд, що на підсвідомому рівні в поєднанні з музикою формує настрій фестивалю.

Радіореклама лікарського препарату  «Седасен форте» на «Люкс FM» привертає увагу слухачів, що є її основним функціональним завданням. Вона побудована на різкому контрасті виражальних засобів: «Жіночий голос: Підвищена агресивність, порушення сну… (Лунає повільно, чітко, з неприємним відтінком і водночас звучить насторожуюча мелодія). «Седасен форте» зніме напруження та роздратованість. Натуральний заспокійливий комплекс – «Седасен форте». «Седасен форте» – фортеця вашого спокою. (Різко голос стає жвавішим, лунає  з підвищеною інтонацією, а мелодія змінюється на бадьорішу, приємнішу). Для застосування обов’язково читайте інструкцію… (Технічне пришвидшення звуку – прийом «буратіно»)» (див. Дод. Е). На нашу думку, це приклад ефективної реклами. Незважаючи на те, що вона досить коротка, автори подбали, щоб вона зіграла на асоціаціях і почуттях слухача, викликала різнопланові відчуття. У рекламі використаний прийом «буратіно» – технічне пришвидшення звуку, його застосували з метою зменшення тривалості звучання реклами. Інформація, яка звучить пришвидшено, нецікава слухачеві (це зазвичай номер ліцензії та ін., що передбачено законодавством).

Отже, монтаж є останнім і важливим етапом у створенні звукового образу. Він дає змогу застосовувати різноманітні технічні прийоми для створення якісних та ефективних радіопрограм, почистити аудіофайли, зменшити ефірний час звучання, створити ефект «еха», «мізансцени» тощо.

Висновок

Виражальні засоби відіграють неабияку роль у створенні звукового образу радіопрограм. Слово, музика, шуми та монтаж – основні засоби створення радійного образу, що виконують надзвичайно важливі функції. Слід зазначити, що вдало сформований звуковий образ допомагає краще сприйняти та засвоїти інформацію.

У ході аналізу радіопрограм вдалося виявити таку закономірність: усі образи формуються за допомогою слова, що є основним засобом їхнього створення, оскільки саме вньому закладено основне смислове значення. Музика й шуми є додатковими елементами, що здатні акцентувати увагу на важливих моментах, деталях. Музика, на яку накладається текст, має логічно доповнювати його. Шуми, у свою чергу, викликають певні асоціації, створюють в уяві слухача враження про місце події.

У процесі роботи виявлено посутню роль монтажу. Саме цей стилетворчий засіб радіожурналістики є завершальним етапом створення радійного повідомлення. З його допомогою реалізуються такі прийоми: чистка звукових записів, накладання тексту на музику та шуми, використання прийомів «буратіно», «ревербація», «мізансцена» тощо.

Звуковий образ проходить кілька етапів створення: збирання інформації (текст, музика, шуми, документальні записи) – формотворчі засоби; її обробка й комбінування – стилетворчі засоби радіожурналістики. На будь-якому етапі створення звукового образу не слід забувати про слухача, на якого має орієнтуватися автор. Потрібно враховувати особливості аудиторії та лаконічно, чітко й цікаво презентувати повідомлення.

ВИСНОВКИ

Сучасне радіо виконує передусім розважальну, пізнавально-виховну функцію, є гарним фоном для людської діяльності. Аналіз сучасних ЗМІ дозволяє стверджувати, що радіо активно конкурує з пресою та телебаченням. Щоб зберегти свою аудиторію, йому необхідно формувати позитивний імідж, що насамперед залежить від інформаційного наповнення та якості радіопрограм. У час новітніх технологій існує можливість використання різноманітних технічних прийомів для формування звукового образу радіопрограм, який є безпосереднім показником ефективності роботи радіостанції.

У радіожурналістиці звуковий образ  тлумачать як сукупність мовленнєвих, музичних і шумових елементів, за допомогою яких у слухача формуються уявлення чи асоціації про матеріальні блага, життєвий досвід, характер людини. Він залежить від авторського досвіду, сприйняття та ставлення до інформації, адже журналіст формує радіопрограму, пропускаючи вихідний матеріал через свою свідомість.

У роботі визначено й охарактеризовано типи звукових радійних образів. Серед них виокремлюють реалістичні (достовірне висвітлення фактів, точність у зображенні конкретних деталей, що забезпечує неупереджене ставлення до інформації), фантастичні (використання ірраціональних мотивів, елементів) й абстрактні (виокремлення найхарактерніших ознак предметів, явищ, подій із решти, акцентування на конкретних деталях).

У ході проведеного дослідження  охарактеризовано основні функції звукового образу. Однією з найважливіших вважаємо інформаційну, що полягає в об’єктивному інформуванні слухача про події, явища та конкретних осіб. Не менш значимими є такі функції: відтворення обстановки, що створює ефект присутності на місці події; функція витлумачення ідей, яка реалізується шляхом словесного та звукового оформлення, доступно та неупереджено пояснюючи основні ідеї тексту; символіка, що полягає в опосередкованому вираженні особливостей певного явища за допомогою словесних або звукових знаків; імітація – підсилення враження від почутого шляхом використання виражальних засобів для демонстрування чи наслідування певних звуків природи, людини, тварин, створених штучно; функція ідентифікації полягає в тому, що основні засоби створення звукового образу спрямовані на ототожнення слухача з героєм програми.

У роботі проаналізовано основні засоби створення звукового образу, виокремлено дві важливі групи: стилетворчі та формотворчі. До першої слід зарахувати слово, музику, шуми й документальні звукові записи, до другої – монтаж, звуковий грим, звукову мізансцену, міксування, ревербацію та ін. У ході аналізу закцентовано увагу на чотирьох основних засобах створення звукового образу: слові, музиці, шумах та монтажі. Перші три є основним вихідним матеріалом, монтаж допомагає у створенні доступної та цікавої радіопрограми для слухача.

 На основі проведеного аналізу з’ясували, що виражальні засоби радіожурналістики продуктивно використовуються під час створення якісного радіопродукту. Виявлено такі закономірності й тенденції використання засобів створення звукового образу. По-перше, основою кожної радіопрограми є слово, що інформує про певну подію, явище, особу чи товар. По-друге, журналісти активно послуговуються музикою як фоном, на який накладають текст. Її слід використовувати продумано, адже контраст між гучністю, ритмом музики та змістом повідомлення не завжди доречні й можуть створити неправильне враження від предмета повідомлення, що сприятиме поганому розумінню інформації чи призведе до її неслухабельності. По-третє, шуми, як і музику, варто логічно використовувати для створення звукового образу, вони мають допомагати у сприйнятті інформації. По-четверте, останній етап підготовки радіо матеріалу – монтаж, який є не менш важливим у створенні індивідуального звукового образу. Сьогодні монтаж дає змогу використовувати технічні прийоми, що можуть безпосередньо впливати на слухача, формувати його думку, створювати певне враження від почутого чи виражати авторське. Варто вказати на прийом буратіно (технічне пришвидшення чи уповільнення звуку), прийом мізансцени, що полягає у регулюванні відстані до мікрофона, реверберацію (процес поступового затихання звуку в приміщенні після закінчення дії джерела звуку), мікшування (регулювання рівня гучності; введення/виведення необхідного звуку), накладання тексту на музичне тло, ефект «еха» тощо.