Влияние коммерциализации на информационную политику СМИ

CNN - одна з перших телекомпаній, яка популяризувала фінансово - економічні новини. На CNN виходить багато програм, присвячених темі бізнесу, економіки та фінансів («Міжнародний бізнес», «Мандрівний бізнесмен» тощо), новітнім технологіям та інформаційним тенденціям (Next @ CNN, «Індустрія новин», «Люди в новинах»), передачі про спорт, музику та моду [9].

Завдяки своїй всеохоплюваності CNN дійсно стала однією з найвпливовіших телекомпаній у світі. Після освітлення війни в Перській затоці медіа-аналітики вперше заговорили про «ефект CNN», який полягає в перетворенні подій в силу «агресивного» впливу прямого ефіру. Політики та дипломати, які коментують військові дії в ефірі CNN, могли аналізувати ефективність пропонованих ними заходів і одночасно стежити за реакцією громадськості. Це вплинуло на хід політичного процесу і на методи традиційної дипломатії.

Ретроспективно аналізуючи інформацію CNN, вона виявляється іноді спотвореною. Концепція миттєвої передачі даних не виключає фальсифікацій. Ця техніка іноді навіть суперечить поняттям журналістики, яка, навпаки, ґрунтується на тимчасовому відході від описуваних подій, необхідному для того, щоб зібрати потрібні факти, зіставити інформацію з різних джерел, перевірити висунуті звинувачення і проаналізувати всю сукупність отриманої інформації. Журналістика - не техніка опису подій, а мистецтво їх розуміння. Миттєва передача інформації не тільки не гарантує її достовірність, а й змушує людей покладатися на часто оманливу видимість і забобони. У новій концепції CNN інформація перестає бути інструментом для отримання знань, перетворюючись на спектакль, постановка якого нагадує грецькі трагедії. У цьому спектаклі диктори та кореспонденти грають роль античного хору. У 1991 році, також, як і в 2003, кожен заздалегідь знав розв'язку сюжету: наймогутніша в світі військова держава розчавить сміховинну іракську армію. Як і в давньогрецьких трагедіях, у глядачів захоплювало дух не від неіснуючої інтриги, а від гіпнотичної чарівності невблаганної долі. У цих умовах достовірність перестає бути критерієм інформації, поступившись місцем трагедії.

Викликає тривогу те, що не вироблено ніяких правил, здатних попередити спотворення фактів. Так, під час операції «Буря в пустелі» міністр оборони Дік Чейні і глава генштабу Колін Пауелл оголосили, що Саддам Хусейн відкрив клапани нафтових колодязів і виливає нафту в Перську затоку, провокуючи «найбільшу екологічну катастрофу всіх часів». CNN підтвердило, що біля берегів вода покрита нафтовими плямами, поширивши картинку забрудненого мазутом баклана, що сидить на пляжі. Проте агентство Reuters відразу ж пояснило, що невелика нафтова пляма стала наслідком нападу на іракський танкер американців, які, можливо помилково, порахували, що судно перевозило зброю. А висунуте проти Саддама звинувачення дозволило Вашингтону приховати військову помилку і, заодно, демонізувати Хусейна в очах екологів.

І в цьому випадку «ефект CNN» надав достовірність цієї інформації. Крім того, що ніхто з журналістів не перевірив розмір нафтової плями, ніхто також не засумнівався в істинності обвинувачення. Лише набагато пізніше журналісти дізналися в трансльованих картинках старі кадри каналу ITN і відзначили, що, розлившись в море , шар мазуту не міг потрапити на берег, і що даний вид баклана не зустрічається в Перській затоці. Було відзначено також, що особлива примітивність звинувачення полягала в тому, що для іракців не було ніякого сенсу знищувати кувейтські берега, на які вони якраз і посягали [10].

Все вищесказане підводить нас до ще одного факту: для того, щоб спрацював «ефект CNN» зовсім не обов'язково, щоб інформація була правдоподібною, достатньо, щоб вона була трагічною.

CNN бачить себе в якості  новинного місіонера, забезпечуючи людей інформацією в найвіддаленіших куточках нашого світу. Завдяки CNN, мільйони глядачів стали «очевидцями» значних подій, багато з яких дійсно змінили світ.

Тим не менше, хоча CNN фактично перша відкрила світу світ, її інформаційна політика переслідує й комерційні цілі. Комерціалізація ЗМІ як явище в міжнародній журналістиці негативно відбилася на достовірності висвітлення фактів CNN. І хоча компанія продовжує запевняти, що комерційний чинник в її інформаційній політиці не основний, історія діяльності телемережі говорить про інше.

Надпопулярність CNN завжди змушувала дослідників мас-медіа тримати телемережу «під прицілом» критики. Критичні оцінки варіювалися від твердження, що новини CNN схожі на «жувальну гумку» до звинувачень у недостатньому аналізі, «американському» стилі «фаст-фуд»: приготовані на «швидку руку» сюжети подаються швидко і просто. «Протягом усього дня - музична заставка, сенсація, новини, новини, реклама, новини, реклама ... Але ж необхідна фільтрація» , - стверджувала британська журналістка Daily Telegraph Аманда Мітчісон .

Новини CNN - репортажі миттєвого реагування на подію, акцентування на тому, що відбувається, на самому дійстві, ніж на аналізі ситуації. Як говорять дослідники, CNN повідомляє не про те, що сталося, а про те, що відбувається. «Невідредаговані», «нефільтровані» новини - таке визначення давав новинам колишній президент CNN Том Джонсон. Найчастіше саме за це CNN потрапляла під приціл критиків, які порівнюють манеру висвітлення подій журналістами CNN з потоком свідомості.

Проте в такому моментальному висвітленні подій і приховується комерційний інтерес телекомпанії. Це саме той чинник, який забезпечує їй популярність. І часом в погоні за рейтингом простежуються негативні наслідки комерціалізації. Наприклад, «інфотейнмент» - спільна риса засобів масової інформації, яка почасти стала наслідком особливостей економіки ЗМІ - новини повинні бути привабливими і знайти численних «покупців». Таким чином, вміст новин на CNN вийшов з-під редакторського контролю, що породило «гонку» за сенсаціями. Прагнення ж стати першими у висвітленні подій - пріоритетне завдання для CNN, і іноді саме це призводить до курйозів і недостовірності висвітлення фактів. Наприклад, під час виборів президента США у 2000 році, CNN, не дочекавшись остаточного результату підрахунку голосів, оголосила президентом спочатку А. Гора, потім Дж. Буша, а через деякий час їй довелося повідомити, що необхідне перерахування голосів і переможець в президентській гонці поки невідомий [10].

Історія CNN налічує всього 33 роки. За цей період американський телеканал з аудиторією в 1,7 мільйона абонентів перетворився на Мультиканальну мережу новин, відому у всьому світі, а його аудиторія виросла більш ніж у сто разів. CNN послужила зразком для інших телекомпаній, вплинула на практику створення та розповсюдження міжнародних новинних програм, але при цьому й зазнала негативного впливу комерціалізації на достовірність новинної інформації. CNN стала одним з факторів впливу на швидкість рішень політиків і дипломатів у періоди гострих міжнародних криз. Створені після CNN телеканали новин вважали своїм обов'язком представити себе альтернативою компанії, прийнявши формат каналу і особливості створення новин, але разом з тим пропонуючи аудиторії свою унікальну подачу матеріалу. Так, якість програм та високий рівень аналітики ВВС World залучають як елітну аудиторію, так і пересічних громадян з різних країн світу. Далі розглянемо пріоритети інформаційної політики міжнародної телеслужби Британської мовної корпорації.

Якщо мережа CNN «виросла» з практично нікому не відомої телекомпанії та сама зробила себе знаменитою, то ВВС World носить марку всесвітньо шанованої теле- і радіослужби. ВВС - національне надбання Великобританії. З 1927 року, коли Джон Рейт заснував Британську мовну корпорацію, ВВС домінує на національному медіаринку Великобританії.

Початок мовлення на міжнародному інформаційному ринку ВВС World прийнято відраховувати з жовтня 1991 року. Тоді канал називався ВВС World Service Television («Всесвітня служба телебачення ВВС») і поширювався на Азію і Близький Схід. Тріумф CNN і високі рейтинги під час висвітлення війни в Перській затоці сприяли появі конкуруючих телемереж глобального охоплення. Це і стало одним із стимулів запустити міжнародну службу ВВС.

Розпочата в 1990-х рр. комерціалізація британського теле- і радіомовлення сприяла і розширенню комерційної діяльності Британської мовної корпорації. Так, на комерційних засадах, з 1991 року ВВС World Service Television стала поступово завойовувати світ. Телеканал запустили спочатку на азіатському ринку. Перший рік мовлення на Азію виявився досить успішним: ВВС отримала 7,5 мільйонів абонентів. У грудні 1992 року почалося мовлення на Африку: тільки в Гані через перші півроку трансляції на ВВС World Service Television підписувалося 20 відсотків сімей країни.

У січні 1995 року ВВС World почала мовлення на Європу, Індію та Близький Схід. За 1995-1999 рр. відбулося стрімке просування ВВС World на світовий ринок: до 2000 року телемережа стала транслюватися на території понад 200 країн світу [11].

 ВВС World довгий час відчувала гостру нестачу фінансового забезпечення. Каналу цілком доводиться покладатися на комерційний прибуток, адже, будучи комерційною структурою, вона не отримує фінансової підтримки від держави. Комерціалізація певною мірою вплинула на інформаційну політику телемережі, але сьогодні в пріоритети ВBC входять не тільки такі традиційні комерційні завдання як «розважати» й «рекламувати», а ще й «збагачувати» інформацією аудиторію, навчати її.

Незважаючи на те, що ВBС World є комерційною службою мовлення, вона слідує високим редакційними ідеям і стандартам, завдяки яким Британська мовна корпорація завоювала авторитет. Якість коментарів і аналітичних оглядів, об'єктивність, точність і неупередженість приваблюють глядачів у всьому світі.

Незважаючи на деякі проблеми в управлінні, властиві, втім, багатьом телекомпаніям, ВBС World має ключовий фактор успіху. Він полягає у головній концепції ВВС World - якості новинних програм, високому рівні аналітики, багатосторонній інтерпретації подій, компетентності журналістів та ведучих.

Британська мовна корпорація постійно вивчає аудиторію і, виходячи з результатів досліджень, ставить перед новинною службою нові завдання. Відділення фактів від коментарів - один з основних критеріїв мовлення ВВС World. У компанії вважають, що тільки дотримання цього правила допоможе журналістам уникнути негативних ніслідків комерціалізації ЗМІ, досягти необхідної точності і зберегти репутацію в разі пред'явлення звинувачень в упередженості.

Новинні репортажі BBC вибудовуються таким чином, щоб аудиторія сама змогла зробити висновки з отриманої інформації. Всі судження репортерів повинні виходити виключно з фактичного матеріалу. Так, наприклад, наприкінці 1999 року Джон Сімпсон, редактор і кореспондент відділу міжнародних подій ВВС, вирішив зняти фільм про корупцію. У пошуках конкретного прикладу, який повинен був лягти в основу фільму, він звернувся в Інтерпол, де йому порадили провести розслідування в Угорщині. Відправившись в Угорщину, Сімпсон зняв фільм про контрабандний продаж нафти на території країни. Те, що поліцейські та політики не боялися говорити про цю проблему і вільно виступали перед камерою, справило на Сімпсона величезне враження. Фільм, що вийшов на ВВС World, викликав справжню сенсацію в Угорщині. Угорський уряд тут же звинуватив ВВС у спотворенні фактів і пригрозив судовим позовом. Однак така позиція була не більше ніж блефом, оскільки фільм був збудований виключно на фактах: у ньому не було ні помилок, ні вигаданих свідчень. Звичайно, показ фільму в період, коли країна покладала надії на швидкий вступ до ЄС, викликав обурення звичайних громадян і урядовців, які вважали, що прання «брудної білизни» сильно підмочить репутацію держави, що претендує на членство в європейському альянсі. «Не можна догодити всім, - коментував резонанс від фільму Джон Сімпсон. - Телебачення не підходить для узагальнень, його сила - в конкретному прикладі».

З цього очевидно, що BBC World надає велике значення достовірності фактів, які вона висвітлює, і не дозволяє собі таких помилок як, наприклад, CNN. ВВС завжди відрізнялася підвищеною увагою до своєї аудиторії, відповідальністю за свої програми та ефекти, які вони виробляють. У новинних репортажах ВВС рідко можна побачити сцени насильства, а якщо вони демонструються, то гранично коректно. Це свідчить про те, що телекомпанія не ганяється за комерційним успіхом, жертвуючи при цьому інтересами своїх глядачів. Вона навпаки намагається надати аудиторії якомога достовірну і проаналізовану інформацію. Аналітичні програми - своєрідний «козир» ВВС World: в студію запрошуються всілякі експерти, політики, дипломати, проводяться телемости, якщо, скажімо, треба отримати думку політичного аналітика з Вашингтона. ВВС відпрацювала метод фільтрації всіх джерел інформації. Незалежно від того, урядова це інформація або висловлювання пересічного громадянина, - все оцінюється на ВВС з точки зору ясності, точності та об'єктивності. Спірні питання вирішують консультанти та редактори, які спеціалізуються в різних сферах. Не випадково, девіз ВВС World: зрозуміти все, що відбувається, і надати подіям сенс [4, c. 80].

Отож, унікальність ВВС World в тому, що на відміну від CNN ця телемережа завоювала позиції на інформаційному ринку практично без допомоги комерційних партнерів, багато в чому завдяки журналістській майстерності співробітників.

Безумовно, компанію ВВС дуже важко критикувати і з тієї причини, що занадто висока планка журналістської майстерності і бездоганний стиль. Під час висвітлення війни в Іраку 2003 вона все ж потрапила під приціл критиків. При чому, якщо урядові чиновники звинувачували її в нав'язуванні антивоєнних настроїв, то, наприклад, арабські ЗМІ критикували ВВС за підтримку державних інтересів Великобританії.

Хоча міжнародне телебачення Великобританії «із запізненням» прийшло на інформаційний ринок глобальних теленовин, нішу якого обгрунтувала CNN, і перші і наступні кроки в глобальному мовленні ВВС виявилися досить успішними: вона завоювала популярність в Азії та Африці, її авторитет у Європі чимало сприяв залученню багатомільйонної аудиторії. Якість програм ВВС World поза всякою конкуренцією. Багато в чому це результат багатосторонньої інформаційної політики ВВС, націленої на професіоналізм і достовірність висвітлюваних подій і фактів.

3. Наслідки комерціалізації ЗМІ в Україні

Процес утворення національної системи ЗМІ, що почався після здобуття незалежності України, супроводжувався переходом державних ЗМІ у нові форми власності: приватну та комунальну. Процес роздержавлення ЗМІ мав свої позитивні й негативні наслідки. Поступово утворилось конкуренте середовище національних, мультирегіональних та регіональних ЗМІ, що, безумовно, сприяло альтернативності та плюралізму інформування громадян про політичні події. Але процес утворення системи суспільних ЗМІ залишився на рівні декларацій різних політичних парламентських сил, а потужна, з технічної точки зору, система державної телерадіокомпанії практично уникнула реформування. Можна стверджувати, що з часом, десь наприкінці 90-х років минулого століття, в нашій країні утворилась авторитарна модель відносин між владою та представниками ЗМІ, основні ознаки якої полягають у наступному: 1) провідні ЗМІ суспільно-політичного спрямування належать державі або перебувають під впливом невеликої кількості фінансово-промислових груп, які є залежними від влади; 2) влада продовжує використовувати протекціоністські заходи щодо підтримки власних або лояльних до неї ЗМІ; 3) держава здійснює адміністративний тиск та пряме втручання у діяльність ЗМІ; 4) більшість ЗМІ заангажовані, не дають повної та об’єктивної інформації про політиків та значущі політичні події, не забезпечують комунікаційного діалогу між населенням та владою, а є інструментом маргіналізації та управління масами в руках можновладців; 5) такі функції, як кореляція, артикуляція, соціалізація, критика та контроль, що визначають демократичний характер ЗМІ, спотворені на користь функціям обслуговування, реклами та розважання; 6) наявна нерівність можливостей доступу до інформації між різними групами населення. [6, с. 5]