Влияние коммерциализации на информационную политику СМИ

ВСТУП

З середини XIX ст., в США у зв'язку з подорожанням друкованих ЗМІ та зростаючою конкуренцією в промисловості представники різних промислових груп звернули свої погляди спочатку на пресу, а в XX ст. - і на електронні ЗМІ. Об'єктивний процес комерціалізації ЗМІ поступово витіснив порівняно невелику частку пожертвувань, що надаються пресі політичними партіями в ім'я принципів свободи слова і відкритої боротьби ідей. Сталося те, що і мало статися: ЗМІ почали допомагати продавати товари та послуги, без яких "економічна система не могла б вижити".    

Таким чином, рекламне спонсорство сприяло виживанню ЗМІ, але привнесло при цьому могутній елемент комерціалізації. Як результат, комерційний інтерес взяв гору над іншими мотивами; головним стало не виробництво самих програм, а формування аудиторії, яку можна легко перепродувати рекламодавцям.

Актуальність теми.

Сьогодні проблема комерціалізації ЗМІ є досить актуальною в контексті її колосального впливу на інформаційну політику медіакомпаній і достовірність висвітлення фактів, а, отже, об’єктивність медіа, з яких ми черпаємо інформацію мало не кожного дня. Комерціалізація засобів масової інформації – це тенденція, що охопила не тільки масову культуру, орієнтовану на масового споживача «культурного продукту», а й на ті медіа, які традиційно називаємо «четвертою владою». Медіа як рупор громадської активності особливо в умовах, де виникають проблеми з демократією, коли треба ззовні показати, що професійні стандарти витримуються часто перетворюються на інструмент вишуканих маніпулятивних технологій. З іншого боку, комерціалізація, що існує в умовах конкуренції, примушує створювати продукти медіа-культури все більшої технологічної якості, пропонує широкий вибір медіа-продукції, розширює можливості комунікації. Поєднуючи в собі і позитивні, і негативні аспекти для суспільства, явище комерціалізації ЗМІ є сьогодні цікавим об’єктом не тільки теоретичного, а й практичного дослідження.

Мета наукового дослідження - розглянути сучасні тенденції в сфері засобів масової інформації та інформаційної політики провідних медіакомпаній, пов’язані з їх комерціалізацією.

Завдання. Відповідно до мети курсової роботи визначено наступні її завдання:

1. визначити основні теоретичні та історичні підходи до вивчення явища комерціалізації ЗМІ;
2. на прикладі найвпливовіших медіакомпаній світу проаналізувати вплив комерціалізації ЗМІ на їх інформаційну політику і, зокрема, на достовірність висвітлення фактів;
3. виявити негативні і позитивні наслідки комерціалізації ЗМІ в Україні;

Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження виступає явище комерціалізації ЗМІ з його негативними та позитивними наслідками на прикладі інформаційної політики міжнародних та українських медіакомпаній.

Предмет дослідження. Предмет дослідження становлять змістовні та структурно-функціональні характеристики комерціалізації ЗМІ та її впливу на інформаційну політику медіакомпаній.

Практичне значення роботи полягає в тому, що вона може бути використана для більш ґрунтовного вивчення поставлених проблем, для ознайомлення з історичними передумовами процесу комерціалізації ЗМІ або для спецкурсів з теорії та практики комунікації.

Джерельна база дослідження. В основі проведених досліджень використовувались праці відомих культурологів, соціологів, комунікативістів (Г. Вільямса, Д. Мак-Квейла, Л. Землянової, Л. Беспалової), які розглядали питання комерціалізації ЗМІ у зв’язку з естетичними, культурними, ідеологічними, бізнесовими, пропагандистськими та іншими наслідками. Також були використані матеріали офіційних сайтів CNN, BBC, StarLightMedia (в тому числі СТБ).

Розділ 1. Комерціалізація ЗМІ як об’єкт теоретичного та історичного дослідження

1. Історичні передумови комерціалізації засобів масової інформації

У кінці XIX – на початку XX ст. періодична преса вперше за трьохсотрічну історію журналістики як соціального інституту знайшла воістину масову аудиторію. Тим самим було підтверджено перетворення періодики на засіб масової інформації. Це стало можливим під впливом комплексу факторів, породжених індустріальною революцією і розвитком ринкових відносин. Економічні та соціальні чинники оформилися внаслідок розвитку масового машинного виробництва і розширення збуту товарів та їх споживання. Застосування машин дозволило не тільки різко підняти продуктивність праці в індустріальному виробництві, але і в багато разів збільшити обсяг і різноманітність вступників на ринки товарів. У XIX ст. в країнах, що проходили етап індустріалізації, зросли доходи населення і платоспроможний попит. У «нижчих класів» з'явилася можливість направляти частину зароблених коштів на розваги і духовні потреби. Скорочення ж тривалості робочого дня забезпечило їм збільшення необхідного для цього дозвілля. За тридцять років, що передують початку XX ст., загальнорічна тривалість робочого часу скоротилася в провідних країнах Західної Європи та США в середньому на 250-300 годин, а напередодні Другої світової війни вона була вже на 600-1000 годин меншою, ніж у 1870 р. Так були сформовані передумови для суттєвого зростання аудиторії преси за рахунок низів суспільства, що складали в той період переважну більшість населення [1, с. 250-251].

У зв'язку з потребами індустріального виробництва в США і країнах Західної Європи впроваджувалася обов'язкова початкова освіта, яка сприяла подоланню масової неграмотності, формуванню робочої сили, пристосованої до умов праці з використанням машин. Так, в Англії в 1870 р. був введений відповідний закон про навчання в школах. Ліквідація масової неписьменності сприяла створенню умов для випуску високотиражних періодичних видань, адресованих тим верствам населення, які раніше не відчували впливу друкованого слова.

Участь робітників у профспілках та інших громадських об'єднаннях, зародження соціалістичного руху стимулювало розвиток інтересу до поточних політичних подій, до змісту періодичних видань. Боротьба за демократичні права громадян призвела до проголошення у найбільш передових країнах того часу загального виборчого права (яке поширювалося в більшості випадків тільки на дорослу чоловічу частину населення). Сформувався масовий електорат, здатний істотно впливати на результати виборів. Це підвищило зацікавленість політичної та економічної еліти в здійсненні впливу на поведінку нових шарів електорату - зокрема, за допомогою преси.

В умовах формування загальнонаціональних ринків істотно зросла роль реклами як засобу просування товарів і послуг. Різке зростання масового індустріального виробництва посилило ринкову конкуренцію виробничих і торгових фірм і стимулювало в другій половині XIX ст. бурхливе зростання рекламного бізнесу. Друк все частіше розглядався рекламодавцями як канал виведення рекламних оголошень на масову аудиторію потенційних споживачів товарів і послуг. Потік рекламних оголошень, які надходили до редакції періодичних видань, різко зріс в останній чверті століття. Всього за одне десятиліття обсяг реклами, що публікувалась у журналах США, збільшився на 200-300%. Істотно зросли і доходи від рекламної діяльності періодичних видань. Якщо в 1880-і роки доходи видавців газет наполовину складалися з коштів, отриманих від продажу тиражу, і наполовину - від плати за публікацію комерційних оголошень, то до 1910 року рекламні доходи становили вже 65% від загального обсягу надходжень. Таким чином, комерційна реклама перетворилася на основне джерело доходу.

Різке збільшення доходів від реклами перетворювало великі видання (особливо щоденні газети у великих містах) у високоприбуткові видавничі підприємства. Їх видавці стали володарями вельми великих на той час статків: Дж. Пулітцер мав понад 18 млн. дол., Е. Скріпс сколотив капітал, що перевищував 50 млн. дол. Газетний бізнес, для якого раніше були характерні високий ступінь ризику і низький рівень прибутковості, став дуже привабливим для ділових людей.

Найбільш процвітаючі газети перетворилися на гігантські комплекси з мільйонними витратами і численними штатами співробітників, з розгалуженими кореспондентськими мережами всередині країни і за кордоном. Деякі з них мали в своєму розпорядженні власні виробничі потужності з випуску поліграфічної техніки, шрифтів та ін. Протягом тривалого часу лондонська «The Times» самостійно забезпечувала себе всім необхідним обладнанням, друкарськими шрифтами і матеріалами (за винятком газетного паперу) [1, с. 255-260].

Під впливом соціально-економічних наслідків індустріальної революції і зростаючої комерціалізації видавничої справи сформувалася так звана «масова» преса з властивими їй рисами: сенсаційністю, поверхневим вибірковим висвітленням подій, спотворенням фактів, безцеремонним втручанням в особисте життя людей, акцентом на розвагу читацької аудиторії на шкоду її просвітництву. Видавці та редактори «масових» видань виробили особливий набір журналістських рецептів, дотримування яких забезпечувало комерційний успіх.

Перетворення газет у великі видавничі підприємства супроводжувалося розширенням їх діяльності і зростаючим зосередженням ЗМІ у власності небагатьох гігантських концернів, що з'явилися на рубежі XIX-XX ст. в найбільш розвинених індустріальних країнах світу (США, Англії, Німеччині, Франції). Їх монополістичні об'єднання ще в першій половині XX століття зайняли панівні позиції в сфері видавничої діяльності і радіомовлення своїх країн. Після Другої світової війни в країнах Заходу спостерігалася тенденція об'єднання медійних корпорацій з великими компаніями, діючими поза інформаційною індустрією (в області виробництва електротоварів, комунікаційної, комп'ютерної та військової техніки, у кіновиробництві і в інших галузях індустрії розваг і т.д.). Це призвело до переплетення власності та утворення гігантських медіаконцернів, тісно пов'язаних з іншими галузями економіки.

1.2. Сутність та основні прояви комерціалізації ЗМІ

У розвитку світової журналістики на початку XXI століття проглядаються суперечливі тенденції. З одного боку, в багатьох країнах світу спостерігається дедалі глибша комерціалізація друкованої та електронної преси, зростає концентрація медійної власності, що належить нечисленним гігантським транснаціональним корпораціям, розвивається глобальний інформаційний ринок та зростає вплив медіа на масову свідомість часто шляхом дезінформування і викривлення фактів. З іншого боку, все більш помітним стає зростання громадської активності в інформаційній сфері, що виявляється у створенні альтернативних мас-медіа, а також у діяльності громадських організацій, моніторингу ЗМІ та медіа-критиці, у відстоюванні вимог демократизації медійного сектору («медіадемократії»), збереження і розвитку потужних громадських засобів масової інформації.

Під комерціалізацією розуміються структурні та змістовні зміни в медійній сфері, породжені впливом факторів інформаційного ринку. Витоки комерціалізації преси в тому, що інформація перетворюється на товар, який можна вигідно продати аудиторії. У журналістиці, орієнтованій на комерційний успіх, поширене уявлення, що журналіст і преса обслуговують певний ринок, в той час як представники інших соціокультурних моделей журналістики декларують свою зверненість до громадянина, громадської думки, або особистості читача.

В умовах ринку видання газет і журналів, мовна діяльність у все більшій мірі стають галузями інформаційної індустрії, на яку повною мірою поширюються властиві діловій діяльності вимоги та схеми виробництва, «прив'язаного» до потреб ринку, а також стандарти ефективного менеджменту та маркетингу. «Американська індустрія новин є бізнесом», - декларує американський Центр для іноземних журналістів. У «великій Європі» засоби масової інформації також все частіше називають «медіа індустрією», а журналістські твори - «медіапродуктами», розглядаючи їх як товарну продукцію, а журналістів і ЗМІ - як постачальників товарів і послуг на інформаційний ринок [8, c. 9-10].

В умовах наростаючої комерціалізації ЗМІ та скорочення державного регулювання мас-медіа вирішальне значення набуває економічне регулювання діяльності журналістів та ЗМІ, здійснюване в основному через ринковий механізм. А в ринковому середовищі з її жорсткими конкурентними відносинами на перший план виходять ті засоби масової інформації та ті журналістські твори, які здатні привернути увагу найбільшої кількості людей, забезпечити високий рейтинг, який є запорукою комерційного успіху, стабільності надходження доходів від публікації реклами і мірилом вартості рекламних послуг. В умовах, коли редактори та журналісти охоплені «рейтинговим божевіллям», вимоги ринку набувають сили закону. Прагнення постійно домагатися високого рейтингу, максимального охоплення ринку, виливається у свого роду тіньову цензуру - негласну, але ефективну обмежувальну систему, що змушує журналістів відмовлятися від освітлення складних, спірних, «незручних» проблем або викривляти їх достовірність лише з тієї причини, що такого роду публікації і передачі не здатні залучити широку аудиторію. Ця система «повністю або частково закриває або деформує у необхідному для ринку світлі теми і твори, що не відповідають очікуванням аудиторії [8, c. 90-92].

Очікування ж більшої частини аудиторії, що формуються комерційними засобами масової інформації, не простягаються далі маловагомих, але зовні привабливих матеріалів, орієнтованих на «середнього» споживача інформації з його посередніми смаками і вузькими інтересами. Зазвичай ці інтереси не виходять за межі проблем злочинності, здоров'я, спорту, життя знаменитостей, бізнесу і розваг. Американський дослідник Л. Беннет виявив, що в 1990-і рр. кількість кримінальних новин у ЗМІ США збільшилася в сім разів, хоча за цей період злочинність в країні істотно скоротилася. Дослідження Т. Паттерсона (Гарвардський університет), що проводилися з 1980 року, виявили, що за минулі 2 десятиліття частка новин про злочинність, катастрофи, життя знаменитостей в американській пресі і на ТБ збільшилася з 35 до 50%.