Влияние коммерциализации на информационную политику СМИ

Критики комерційно орієнтованих ЗМІ, підлаштованих під вивчення очікувань і запитів споживача, відзначають, що подібне підстроювання призводить у результаті до обмеження і придушення пізнавальної активності та інтелектуального кругозору аудиторії. У результаті залишаються незатребуваними публікою «непопулярні», незвичні для неї теми і пласти інформації. Таке підстроювання істотно підриває розвиваючий, просвітницький потенціал масових комунікацій, утримуючи аудиторію в наїждженій колії стандартних ідей, уявлень, міфів, пригнічуючи її творчі можливості, духовну самостійність - тобто, якості, життєво необхідні свідомим і активним громадянам демократичного суспільства.

Д. Мак-Квейл зазначає, що аудиторія ЗМІ стрімко перетворюється на важливий ринок споживачів, а медіа стають дедалі більшим бізнесом. Дослідник акцентує увагу на медійному споживанні, а не на сприйнятті. Він вважає, що погляд на аудиторію, як на ринок, – це завжди погляд «від медіа» крізь призму дискурсу медійної індустрії [5, с. 358-359]. Аудиторія як ринок характеризується наступними характеристиками: її члени – це сукупність окремих споживачів, межі ґрунтуються переважно на економічних критеріях, учасники не пов’язані одні з одними, учасники не мають спільної ідентичності, їхнє згуртування тимчасове. Д. Мак-Квейл резонно стверджує, що ефективна комунікація і якість досвіду аудиторії в ринковому мисленні другорядні. Значущістю досвіду аудиторії для широкої громадської сфери також нехтують. Це говорить лише про негативні наслідки ринкової політики в медіа-сфері.

Як зазначає Л. Землянова, «прибічники комерціалізації ЗМІ та їх міцного союзу з рекламним бізнесом пов’язують конс’юмеризм із захистом споживчих прав громадян. Їх опоненти звертають увагу на культурне збіднення суспільства, що стало жертвою безмежного споживання. У пошуках альтернатив і компромісів деякі аналітики (Е. Тоффлер) висувають ідею «прос’юмеризму» [3, с. 80]. Ця ідея полягає у поєднанні інтересів виробників і споживачів (prosumer = producer +consumer). Прос’юмери – люди Третьої хвилі, на думку, Е. Тоффлера, будуть самі себе забезпечувати необхідними товарами і бути вільними від участі пасивних жертв маніпулювання їх свідомістю засобами медіа. Такий оптимістичний прогноз викликає багато заперечень і потребує подальших дискусій.

Розділ 2. Вплив комерціалізації на інформаційну політику міжнародних та вітчизняних ЗМІ

1. Концентрація власності в сучасній медійній сфері

Внаслідок комерціалізації ЗМІ в медіаіндустрії спостерігається таке явище як концентрація власності.

Так, глобалізація засобів масової інформації - все більш розповсюджуване явище в країнах Північної Америки, Західної Європи, а тепер і в країнах Східної Європи. Після розвалу Радянського Союзу почалися активні процеси демонополізації ЗМІ, коли була приватизована державно-партійна преса, стали з'являтися перші приватні видання, радіомовлення, пізніше телебачення.

Демонополізація привела до інших змін, а саме - до концентрації ЗМІ «нової хвилі». Ринок ЗМІ опинився незалежний від традиційної європейської демократії і свободи друку. Тому не дивно, що в країнах Європи існують різні правила, що регулюють концентрацію ЗМІ, або таких зовсім немає. Це ілюструє модель глобалізації ЗМІ, коли концерни економічно більш сильних країн проникають на ринки інших, менш розвинених держав, як це трапилося в Литві, Естонії та Латвії. Наприклад, вся щоденна преса Естонії була сконцентрована в руках двох магнатів ЗМІ, які поділили ринок між собою майже порівну. На частку норвезького концерну «Schibsted» припадало 54% аудиторії щоденних видань, а шведському концерну «Bonnier Group» належали 46%.

На ринку друку Естонії вже були сформовані два великих концерни, які видавали впливові газети і журнали країни. Створення одного концерну (14 газет і журналів) було ініційовано популярним щоденним виданням «Postimmes».

Чотири найбільших щоденних видання Латвії також потрапили під контроль всього двох фінансових груп - медіаконцерну зі Швеції «Bonnier Group» і латвійською нафтової компанії «Ventspils nafta». На ринку ЗМІ цієї країни бере участь капітал Росії, що є винятковою особливістю Латвії. Спостерігається вплив на структуру ЗМІ демографічної ситуації, коли 44 % жителів Латвії становить російськомовне населення.

Проблема взаємозв'язків монополій і преси може бути розглянута з двох позицій: як концентрація і монополізація самих засобів масової інформації та комунікації, так і з боку впливу великих концернів та інших монополістичних об'єднань на ЗМІ. У концентрації та монополізації американської преси все більшого значення набуває іноземний і міжнародний капітал. Приклад тому - Руперт Мердок. Річні обороти австралійської холдингової компанії Мердока «News Corporation» в середині 1990-х років зросли до 20 млрд. доларів. Мердок став міжнародним магнатом: його компанія щотижня випускає 60 млн. примірників газет в США, Європі, Австралії та країнах Тихоокеанського регіону, контролює 70% новинних видань, незліченні телестанції. У Сполучених Штатах імперія Мердока теж вражає. У 1976 році після переїзду в Сполучені Штати Мердок купив три газети за 20 млн. доларів; в 1980 році придбав шість незалежних телестанцій, а в 1985 році голлівудську компанію «Fox Multimedia» за 2,6 млрд. доларів; в 1988 році - видавництво «Harper and Row» за 2,8 млрд. доларів [7, c. 251].

Щоб американський конгрес не заважав йому скуповувати газети, в 1985 році Мердок отримав американське громадянство. Мердок активно застосовує практику демпінгового зниження цін. Ціна одного примірника недільного номера його щоденної газети «New York Post», наприклад, складає всього 50 центів, тобто в два з половиною рази нижче, ніж примірник недільного номера конкуруючої газети «New York Daily News». У «News Corporation» (основному тресті Мердока) працюють близько 30 тисяч чоловік.

У складі всесвітньої комунікаційної імперії «News Corporation»: п'ять теле- і кіностудій, включаючи відому «20th Century Fox»; п'ятнадцять телевізійних каналів, у тому числі «Fox News», у якої в Америці в два рази більше глядачів, ніж у CNN, а також телевізійні мережі «Fox», «Star» і «Sky». Мердоку належать більше 30 газет в Англії та Америці, серед яких «New York Post», «Times», «The Sun», «The Sunday Times» і «Daily Telegraph», видавництво «Harper Collins», звукозаписна компанія «Mushroom Records», рекламна компанія «News Outdoor».

Беручи до уваги впливовість хоча б такого великого тресту як «News Corporation» у світі, важливо відзначити ще одну тенденцію комерціалізації ЗМІ та глобалізації їх діяльності. Ця тенденція полягає в тому, що на світовому ринку інформації та комунікацій провідні позиції займають могутні корпорації, що базуються в США, і які представляють собою в основному злиття кількох компаній з різних сфер діяльності (в області виробництва електротоварів, комунікаційної, комп'ютерної та військової техніки, у кіновиробництві). А це в свою чергу сприяє поширенню західних цінностей у світі.

Так у першій половині 2000-х рр. на світовому ринку інформації домінували всього шість концернів - гігантів («велика шістка»). П'ять із шести членів групи «великої шістки» мають штаб-квартири в США, і лише один з найбільших медіаконцернів (шостий за величиною) - у Німеччині. Йдеться про концерн «Веrtelsmann», який після покупки в 1998 р. найбільшого в світі англомовного видавництва «Random House» і ряду інших придбань перетворився на глобальну медіаструктуру.

Сьогодні найбільшим медіа-конгломератом в світі вважається The Walt Disney Company. Друге, третє і четверте місце займають відповідно News Corporation, Viacom і Time Warner.

Компанії Уолта Діснея належить ряд мереж кабельного телебачення, включаючи Disney Channel, ABC Family, Toon Disney, мережа каналів ESPN і SoapNet. The Walt Disney Company - корпорація, якій з 1995 р. належить, крім іншої обширної власності у сфері інформації та розваг, одна з найбільших у світі телекомпаній - американська телемережа ABC. Через неї Дісней контролює 10 локальних телевізійних станцій, 26 локальних радіостанцій.

Тривалий час під №1 у списку транснаціональних корпорацій, що домінують на світовому інформаційному ринку, значилася «Time Warner». До складу цієї гігантської корпорації увійшли кабельні мережі розважального ТБ «CNN News Group» (яка має в своєму складі супутникову службу світових новин CNN International) та мережа новинних і розважальних каналів НВО. «Time Warner» видавав ряд високоприбуткових друкованих видань, книги-бестселери, володів магазинами з їх продажу та клубами любителів книг, створив і підтримує в Інтернеті ряд популярних сайтів з електронними версіями видань. У «Time Warner» увійшли «Warner Music Group», яка є однією з найбільших у світі компаній з виробництва і розповсюдження музичної продукції, і компанії «Warner Brothers » і «New Line Cinema» - світові лідери кіновиробництва для великого та малого екранів [7, c. 91-93].

Ще однією впливовою компанією на ринку медіаіндустрії виступає Британська Телерадіомовна Корпорація (BBC), яка за кількістю слухачів є найбільшою у світі телерадіомовною мережею. Головною її відмінністю від інших сучасних медіакомпаній є те, що діяльність BBC зосереджена тільки на телерадіомовленні. Таким чином, вона не підпорядкована ніяким комерційним структурам (так як, наприклад, CNN), незалежна від впливу індустрії розваг й підзвітна тільки перед глядачами й слухачами. Основний девіз компанії — «інформувати, навчати і розважати».

Отож, прагнучи освоїти можливості світового інформаційного ринку, найбільші медіаконцерни переступають національні кордони, об’єднуються з великими комерційними структурами з інших сфер економіки. Найбільш великі і економічно могутні об'єднання, які використовують новітні комунікаційні технології і величезні матеріально-фінансові ресурси, сьогодні домінують на міжнародному ринку новин, їх операції та інформаційний вплив придбали воістину всесвітній розмах. Проте впливовість тієї чи іншої компанії у світі не означає достовірність висвітлених нею фактів. Навіть такі авторитетні телемережі новин як BBC World та СNN, які висвітлюють наймасштабніші міжнародні  події і мають великий вплив на формування громадської думки зазнали негативних наслідків комерціалізації ЗМІ.

2. Достовірність висвітлення фактів в інформаційній діяльності медіакомпаній CNN і BBC

СNN і BBC – найпопулярніші і найбільш конкурентні телекомпанії на світовому інформаційному ринку. Їхній вплив на громадську думку беззаперечний, тому питання достовірності висвітлення фактів є проблемою номер один для репутації обох телемереж. В цьому аспекті комерціалізація ЗМІ значною мірою вплинула на розвиток і діяльність компаній, проте її негативні наслідки можна більше простежити на прикладі CNN, аніж BBC, яка будучи незалежною комерційною структурою, зуміла поставити на перший план професіоналізм і журналістську етику.

Телекомпанія CNN - лідер глобального новинного мовлення. CNN заслужила репутацію авторитетного джерела міжнародних новин, висвітлюючи такі події, як демонстрація на площі Тяньаньмень у Китаї в травні 1989 року, війна в Перській затоці 1991 року, політичні «заворухи» в Москві в серпні 1991 і жовтні 1993 рр., військові операції США на Гаїті, в Сомалі, Панамі, Гренаді, збройні конфлікти в Боснії і Косові, Східному Тиморі, Чечні. Про CNN склалася думка, що сама присутність журналістів цієї телеслужби на місці події може вплинути на її результат. Телемережа CNN утримує високі рейтинги під час подій міжнародного значення.

Кількість передплатників CNN складає більше 280 мільйонів, реальна ж глядацька аудиторія набагато більша. У розпорядженні CNN знаходяться 42 бюро в різних містах світу - Вашингтоні, Парижі, Лондоні, Пекіні, Найробі, Делі, Франкфурті, Москві тощо. Новини CNN можна отримувати на мобільний телефон, персональний портативний комп'ютер, пейджер, електронною поштою, можна замовити «новини за вимогою», тобто індивідуальну добірку з потрібних тем, встановити свою редакцію CNN в мережі Інтернет - myCNN.com.

CNN - одна з перших телекомпаній, яка прийняла концепцію регіоналізації, тобто цільового мовлення на великі регіони світу. З 1997 року телемережа CNN International стала включати в себе п'ять окремих телеканалів: «Європа - Близький Схід - Африка», «Азія - Тихоокеанський регіон», «Латинська Америка», «Південна Азія», «Сполучені Штати Америки». CNN також зробила перші кроки в диференціації мовлення по країнах на місцевих мовах: в Іспанії транслюється CNN+, в Туреччині CNN Turk, в Німеччині версії програм CNN можна дивитися на каналі n-tv [2, c. 15-17].

Сьогодні CNN залишається найпопулярнішою телемережею новин в багатьох країнах світу, незважаючи на те, що конкуренція на інформаційному ринку стає все жорсткішою.

Принцип мовлення CNN став зразком для її послідовників: міжнародні новини цілу добу в режимі реального часу з максимальним включенням репортажів з місця подій. Мовна парадигма телеканалу новин включає:

• Цілодобове мовлення;
• Пріоритет роботи в реальному часі за принципом інформаційного агентства: новини в заголовках формують порядок денний;
• Ексклюзивне висвітлення важливих подій, де б і коли б вони не відбулися;
• Проведення телемостів між інформаційними центрами світу;
• Гнучке програмування сітки мовлення: будь-яка програма переривається, поступаючись місцем екстреним випускам новин;
• Трактування подій в глобальній перспективі.

 В основі мовлення CNN лежить концепція винятковості: «Новини - це головний продукт CNN, CNN - це новини». CNN зробила ставку на створення екстрених випусків, освітлення найважливіших подій, намагаючись бути першим і найбільш компетентним постачальником новин, вміючи миттєво реагувати на події в періоди світових криз, загострення міжнародної обстановки в різних регіонах світу.

Всі передачі CNN, будь-то фінансові програми чи ток-шоу, «прив'язані» до новин і орієнтовані на поточні події у світі. Аналітичні програми присвячені як глобальним, так і регіональним проблемам світу, у них представлено широкий спектр поглядів на те чи інше актуальне питання. У центрі уваги - політика, економіка та екологія, соціальні питання та культура. Такі передачі, як «Ваш світ сьогодні», «Дипломатична ліцензія», «Журналісти-міжнародники», «Інсайт», і, звичайно, знамениті ток-шоу Ларрі Кінга «Ларрі Кінг в прямому ефірі» і « Вікенд з Ларрі Кінгом», користувались популярністю в усьому світі.