Музичнi журнали Украiни

Розроблення рубрикації видання і складення змісту ˗ це важлива і складна функція технічного редактора.  У музичних виданнях рубрикація, як правило, нескладна, містить лише назви творів, іноді згрупованих за розділами. Візуально рубрики і колонтитули, текстівки і врізи, повинні бути організовані так, щоб не ускладнювати сприйняття видання. Для цього застосовують:

– спеціальні зони розміщення зображень, текстівок, приміток;

– концентрацію приміток, зображень і текстівок  в одному місці (сторінці, розвороті);

– винесення  приміток, зображень, таблиць з основного  тексту в спеціальні секції, розташовані наприкінці видання або окремого розділу;

– лінійки, рамки  або спеціальні графічні знаки для  кращого візуального відокремлення  окремих елементів, наприклад, приміток, врізів, додаткових текстів, колонтитулів [6, с. 218].

Всі елементи видання повинні бути оформлені таким чином, щоб вони відповідали поставленим до них вимогам з урахуванням жанрової специфіки і функціонального призначення. При цьому відсутність чи складний пошук потрібних читачеві елементів твору друку знижує ефективність видання. Його цінність може бути у правильній організації, структурі, системі виділень і композиційного розташування елементів. При розміщенні текстових матеріалів слід звертати увагу на кількість шпальт.  Адже, більше, як пꞌять матеріалів на сторінці сприймається важко, тому не слід нагромаджувати всю цікаву інформацію на одному журнальному розвороті. У журналі «Pop» інформація навпаки розпорошена, текст постійно ніби «зависає» в повітрі. На одній сторінці розміщується більше, ніж 5 фактів, а також забагато ілюстрацій (Див. Додаток 3).

Засобами художнього оформлення є зображення та декоративні  елементи, засобами технічного оформлення – шрифтові елементи, візуальне  оформлення структурної організації  видання.

Зображальний  матеріал видання поділяється на обов'язковий і необов'язковий, документальний, тематичний і абстрактний [11, с. 96]. Обов'язковий зображальний матеріал – той, що несе основний смисл, отже, має власну структуру, послідовність, підпорядкованість або чітко прив'язаний до тексту, доповнює і коментує його, необхідний через те, що без таких зображень текст стає незрозумілим. Необов'язковий зображальний матеріал не має прив'язки до певних сторінок видання або текстових фрагментів, отже, може розташовуватися довільно: на будь-якій сторінці, на вкладках і вклейках, як додатки у кінці видання, на окремих розворотах тощо. Музичні журнали зараховуються до того типу друкованої продукції, в якій зазвичай використовується необовꞌязковий зображальний матеріал у вигляді різноманітних прикрас. Виняток становлять фотографії, вони несуть основний документальний смисл.

Зовнішня форма  проявляється через сукупність частин і елементів оформлення: фактуру, кольори, різноманітні членування (рубрики, лінійки, стовпці), декоративні елементи, світлотіньові ефекти й іншими засобами, що утворюють дизайн видання [5, с. 69]. Отже, форма, її структура і зовнішня оболонка є те, у чому відбивається зміст видання.

Засоби художньо-композиційної  гармонізації, пластика, світло, зображальні  елементи, фактура утворюють у  сукупності специфічну знакову систему, мову архітектоніки, що спирається на певні стереотипні уявлення й асоціації.

До декоративних елементів видання відносяться  лінійки, прикрашення та заставки. Головна функція лінійок у періодичних виданнях – виділення матеріалів або відокремлення їх від інших. Дизайнерам «MP3» до вподоби кольорові переходи на сторінках та рослинні орнаменти, важлива інформація розміщена в таблицях, що позитивно впливає на читабельність тексту, оскільки він обрамлений і таким чином відокремлений (Див. Додаток 2). Сучасний дизайн вимагає використання лінійок лише у випадках, коли вони точно потрібні для поділу матеріалу на сторінці. Лінійки між стовпцями завантажують шпальту і в сучасних газетах і журналах майже не використовуються.

У виданні не існує неважливих елементів, має значення навіть місце колонцифри або будь-якої лінійки [4, с. 12-13]. Стрижневим завданням дизайну газети або журналу є постійність у використанні елементів дизайну (пропуски між стовпцями, заголовки, шрифти текстів, фотографії та підписи до них).

Оформлення журналу «Dj» стримане й виважене, редактори дотримуються принципу постійності використання дизайнерських елементів. Декоративні елементи також є розділовим елементом, вони використовуються як видільно-роздільний засіб, що включається у графіку для подання текстових блоків, заголовних елементів (Див. Додаток 1).

В. Шевченко вважає, що декоративні елементи не лише виконують  службову функцію виділення, відокремлення  та акцентуації, а й формують послідовність  сприйняття матеріалів на сторінці, поділяють їх на блоки, надають ритмічності, разом із шрифтовими та зображальними елементами утворюють систему, яка визначає архітектонічний тип видання [22, с. 94].

Декоративні елементи надають специфічних рис оформленню світоглядного видання. Їх відсутність погіршує орієнтацію читача, розмиває межі між публікаціями, послаблює деякі акценти, але не змінює зміст. Декоративними елементами краще не зловживати, використовувати помірно, так само як і білий простір. Мають бути постійними колонтитул, логотип та рубрики, вони не змінюють ні назву, ні розміщення, ні оформлення.

Майстерність  художнього і технічного редакторів полягає ще й у тому, щоб у  процесі верстки створити цілісне, струнке видання, не порушуючи його естетичної гармонії. Для цього застосовуються композиційні закони: закон симетрії, пропорційності, рівноваги, оптичної ілюзії, а також елементи контрасту.

Технічний та художній редактори повинні пам'ятати: при  виділенні головного не можна  принижувати другорядне, яке також  має значення для розуміння змісту.

Важливу роль в  зовнішньому вигляді видання  відіграє ілюстративне оформлення.

Ілюстрація  – один з головних елементів, які  створюють образ журналу, прикрашають  його, формують вид і тип періодичного видання. У журналах трапляються ілюстрації найрізноманітніших видів. Найчастіше на журнальних сторінках друкують фотознімки. Тематика фотоілюстрацій різноманітна й охоплює всі межі людської фантазії. Фотоілюстрації повинні бути оперативними, точно відображати сьогодення і сучасний світ. Інколи фото заміняє статтю чи значно скорочує її розмір. Текст і фотознімок повинні бути цілісними. Ці два компоненти сукупно розкривають одну і ту ж тему. Світлини посилюють уплив текстових матеріалів, але не мають значення самостійних матеріалів.

Поширений вид  ілюстрації – портрет. Найкращі портрети зняті "анфас" (прямо) чи з невеликим  поворотом. Також можуть зустрічатися фоторепродукції з картин, знімки скульптури, музейних експонатів, архітектури.

Фотографія  або малюнок у періодичних  виданнях – це перше, на що дивиться читач при перегляді сторінок. Їхнє значення не обмежується лише ілюструванням текстового матеріалу – зміст зображального матеріалу, підготовленого фотографом або художником, має нести власний зміст, який не завжди збігається зі змістом тексту, бути чітким і привабливим. У журналі «Dj» вміщені роботи художника – це абстракції, а також карикатури, вони не точно відтворюють зміст, хоча несуть у собі оригінальність. Робота фотографів та фотокореспондентів у періодичних виданнях пов'язана також із сенсацією, є засобом привернення уваги читача до відомої інформації, але з незнайомого боку. Іноді яскрава робота фотографа відіграє більшу роль, ніж значний за обсягом текстовий матеріал [4, с. 13].  У виданні «МР3» фотографічному матеріалу не приділяється велика увага, основний простір шпальт займає текст.

Фотографічні  композиції значно прикрашають видання, але серед пов'язаних між собою  фотографій краще виділити найголовнішу, зробивши її вдвічі більшою за інші. Найкориснішим елементом видання є білий простір.

Різноманітність кольорів і їхніх сполучень здатні зорово збільшувати або зменшувати предметні форми, обтяжувати або  полегшувати їх, наближати або  віддаляти, надавати теплого або  холодного відтінку, заспокоювати або  збуджувати тощо. З погляду архітектоніки і її мови важливі такі найбільш усталені й узвичаєні емоційно-естетичні значення сприйняття кольору.

Кожна ілюстрація, використана в журналі, повинна  відповідати змістові, а також  нести в собі документальність та достовірність. Не слід забувати й того, що за допомогою ілюстрацій сторінки набувають привабливості та стають зручними у використанні.

Бажано планувати  зображення так, щоб у номері не повторювалися  знімки одного плану, жанру, сюжету. Одноманітні  знімки складають враження, що все видання робиться зі штампів, адже елементи зображення першими впадають в око. Не раз зазначалося, що помітну роль у графічній композиції відіграє колір. Він справляє великий емоційний та естетичний вплив.

Характер роботи редактора над зображеннями у  виданнях різних видів неоднаковий. У літературно-художніх редактор обирає фрагменти тексту, які вважає за потрібне проілюструвати, і замовляє ілюстрації художнику. Потім оцінює їх якість і робить текстівки. Науково-пізнавальні ілюстрації бувають реальні (фотографія, малюнок), формальні (утрируване передання дійсності, збільшення фрагмента), інфографіка (креслення, графік, схема, карта) та монтаж [26, с. 219]. У журналах «МР3» і «Рор» зустрічаються майже всі види інфографіки, а в «Dj» є лише реальні ілюстрації.

 

2.2 Особливості формату, шрифту, кольорового оформлення

 

У своїй повсякденній праці редакторові будь-якого  видавництва чи видавничого підрозділу часто доводиться розв’язувати далеко не другорядні питання, пов’язані з розмірними характеристиками того чи іншого виду видавничого продукту. На їх формування, передусім, впливають такі складники:

– ширина й висота видання в цілому (формат видання);

– ширина й висота набраних шпальт (формат сторінки);

– кількість рядків та знаків у рядку;

– загальний обсяг усього текстового та ілюстративного матеріалу (у знаках, квадратах, сторінках, аркушах);

– величина шрифтів [5, с. 84].

Добра орієнтація в розмірних параметрах того чи іншого видавничого продукту слугує, скажімо, для керівника видавництва  відправною точкою для об'єктивного визначення, за умови стабільної організації редакційно-видавничого процесу, денного чи місячного обсягу редагування та роботи з версткою творчими працівниками видавництва і, відповідно, розміру оплати за виконану працю чи авторської винагороди за поданий для публікації матеріал.

Рішення щодо вибору формату майбутнього видання  приймає видавець. Однак він погоджує таке рішення з тією друкарнею, де передбачається це видання випустити  у світ. Попереднє з'ясування цього  питання є необхідним, оскільки кожна друкарня може відтворювати полігра-фічним способом будь-які формати видань.

На вибір  формату впливають такі чинники:

– обсяг видання;

– вид видання;

– читацьке призначення;

– формат паперу, на якому друкуватиметься наклад;

– можливості конкретної друкарні;

– вимоги державного стандарту.

Згідно з  вимогами стандарту, сучасні друкарі  можуть допустити відхилення від  запропонованих розмірів за шириною  і висотою книжкового блоку не більше одного міліметра. Такі відхилення можуть статися тоді, коли друк здійснюється на застарілому поліграфічному обладнанні. За умов виявлення більших відхилень, видання вважатиметься таким, яке випущене з порушенням вимог діючих стандартів [26, с. 238].

Обираючи формат журнального видання, його засновник  найперше має бути добре обізнаним у питаннях, які стосуються класифікації цього виду видавничої продукції бодай за двома найголовнішими ознаками: за змістом та читацьким призначенням. Не зайвим буде нагадати у цьому контексті, що за змістом журнали поділяються на: громадсько-політичні, наукові, науково-популярні, популярні, виробничо-практичні, літературно-художні, реферативні. За читацьким призначенням журнали поділяються: для широкого кола читачів, для фахівців, для дітей різної вікової категорії.

Розглядаючи формати  видань на прикладі друкованих музичних видань, можна прослідкувати, що журнал «Dj» надрукований в форматі А5, його обсяг становить 80 сторінок. Не дивлячись на невеликий формат, якість фотоілюстрацій та інфографіки досить висока, тим більше, що для друку видання використано щільний глянцевий папір. На відміну від «Dj», що вирізняється якісним поліграфічним виконанням, «MP3», маючи такий самий формат, надрукований на недорогому папері, тому не створює бажаного ефекту. Негативним прикладом журнального видання є “Pop”, його формат А4, створений, очевидно, для якісного ілюстративного матеріалу, не виправдовує надії.

Визначені державою формати журнальних видань допускають певну варіативність навіть у межах одного виду, що забезпечує можливість видавцеві оптимального вибору видавничого продукту.

Друкований  текст є основою інформації, що передається візуально. Вибір шрифту має значний вплив на зручність читання, на весь художній вигляд видання. Правильне використання шрифту дає можливість донести повідомлення до того читача, якому воно адресоване, робить процес читання цікавим і зручним. Це досягається правильною організацією текстових матеріалів, поданням їх у прийнятній формі. Дизайн шрифтів як особливий вид зображального мистецтва підпорядкований спільним для всіх видів мистецтва закономірностям, потребує знання цих закономірностей і вміння застосовувати їх на практиці [27, с. 16-17].