Музичнi журнали Украiни

Проблема щодо організації семантичної структури тексту була б знята, якби умови спілкування автора з читачем були завжди одні й ті ж самі. Насправді ж процес творення й сприймання кожного тексту неоднаковий, що й відбивається на його структурі. Таким чином, головними якостями роздiлових засобiв мають бути їх максимальна нейтральнiсть й унiверсальнiсть. Треба намагатися використовувати їх так, щоб вони залишалися непомiтними для читача i водночас, пронизуючи всю зовнiшню форму номера, становили мiцний каркас.

Декоративні елементи також є розділовим елементом, вони використовуються як видільно-роздільний засіб, що включається у графіку для подання текстових блоків, заголовних елементів.

Зображальні елементи повинні  бути систематизовано оформлені, потрібно чітко визначити місце тих чи тих ілюстрацій у структурі видання та окремого номера, залежно від їх значення й теми.

Бажано планувати зображення так, щоб у номері не повторювалися знімки подібного плану, жанру, сюжету. Одноманітні знімки складають враження, що все видання робиться зі штампів, адже елементи зображення першими впадають в око [5, с. 34]. Ілюстрації відіграють значну роль у конструюванні сторінки, виступаючи в композиційній єдності з іншими елементами. З їх допомогою видання набуває вигляду довершеності, гармонійного цілого. Однак привабливість може знизитися, якщо ілюстрації будуть неякісними. Саме тому художні та технічні редактори повинні бути професіоналами не лише з питань розташування матеріалів, а й визначення їх якості .

Основне призначення тексту – це вплив на людину. Вся його структура повинна бути пристосована до виконання цієї основної функції.

 

1.2  Історія розвитку музичних видань

 

Музичний журнал (від франц. journal, первісне значення – щоденник; англ. magazine) ̶ періодичне видання, присвячене питанням музичного мистецтва [2]. Виходить щотижня, щомісяця, поквартально як окрема книжка, зошит, зазвичай великого формату. Музичні журнали публікують критичні статті, огляди, хроніку, рецензії на концерти, музично-історичні і теоретичні дослідження, бібліографію, нотографію. Є також спеціальні нотні журнали, що публікують лише музичні витвори.

У періодичних  видання важко окреслити всі  тонкощі та деталі, які виражає  музика за допомогою сукупності упорядкованих  звуків. На противагу цьому саме в друкованій періодиці ми знаходимо критику, репортажі з масштабних подій, повꞌязаних з музичним мистецтвом. Музику прийнято розділяти за жанрами і видами. Музичні твори можна легко відрізнити один від одного через специфічність властивостей кожного.

Перші музичні журнали з'явилися у ХVIII столітті в західноєвропейських країнах. Їх видання було викликане розвитком національного мистецтва, культури, зростанням інтересу до музики дедалі ширшого кола професійних музикантів. Уперше назва «Музичний журнал» зꞌявилась у Німеччині (видання до Томазіуса в Галлі в 1791), «Музична критика» («Critica musica»), видавався І. Маттезоном в 1722-1723 і 1725, та «Музичний патріот» («Der Musikalische Patriot», 1728). Далі аналогічні видання випускали Л. Міцлер, Ф. Марпург та інших. Видання ці виходили нерегулярно, як обꞌємні томи, зазвичай книжкового формату. На той час новини музичного життя, нотні докладання, статті про музику публікувалися у загальних журналах, газетах чи друкувалися як літературні додатки до нотних журналів, що періодично випускалися музичними  видавництвами: Юберті (Париж) і Бремнер (Лондон). З кінця XVIII ̶ початку ХІХ століття з недостатнім розвитком суспільно-музичного життя значення музичних часописів. Вони починають впливати на формування товариств. Більшість із них, що випускалися великими  фірмами, вміщали великі бібліографічні та нотографічні матеріали. Перше таке музичне видання – «Загальна музична газета» («Allgemeine musikalische Zeitung», з 1798), видавалося фірмою Брейткопф і Гертель у Лейпцизі [12].

У Росії першими музичними журналами були «Музыкальные увеселения...»,  «Музыкальный и театральный вестник», «Музыкальный листок»,  «Русская музыкальная газета», «Музыка и пенеи», «Хоровое и регентское дело»,  «Музыкальный труженик»,  «Оркестр»,  «Музыка» та інші. Матеріали про музичне та сценічне мистецтво публікували альманахи «Театр», «Театральная жизнь».

В Україні музична періодика почала виходити у другій половині ХІХ ст. Це були «Детский музыкальный мирок», «Сцена и музика»,  «Музыкальное самообразование», «Южный музыкальный вестник» [2].

В умовах відкритого суспільства, частиною якого стала Україна, національний музичний медіа ринок позначається жорсткою конкуренцією між національною та закордонною продукцією, а в царині пісенної творчості – ще й між продукцією, витвореною українською та іноземними (передусім російською) мовами. Спостерігається й вельми непросте співіснування в національному медіапросторі продукції різного функціонального призначення, де внаслідок значної комерціалізації непропорційно велике місце посідають програми розважального характеру.

В українському медіапросторі недостатньо музичних видань або таких, які орієнтуються на сучасне музичне мистецтво. Їхня кількість досить обмежена.

Насьогодні  на ринку музичної періодики Укрїни можна спостерігати: спеціалізовану «Музичну Україну», «Молоко» від Estetic Education, журнал «ПРО», «Свою музику», Готичний журнал «G.O.T.H», «Х3М», «Djam», «MP3view», «Pop idol».

  Варто сказати, що і ці видання, як стверджують очевидці, мають досить суттєві проблеми. По-перше: ринок об′єктивно розраховує потрібну кількість видань визначеної спеціалізації, тому не витрачає кошти на розвиток нових подібних журналів. По-друге: будь-яке друковане періодичне видання не може конкурувати з Інтернет-ресурсами.

За словами  експерта Сергія Зимогляда (портал «Фа-Дієз»): «Все дуже просто. Інтернет дозволяє те, чого не дозволяють друковані ЗМІ, є певна інтерактивність, оперативність та й взагалі можна публікувати будь-що, немає цензури та чогось подібного, немає законів, які це все регулюють, це по-перше. По-друге, навіть якщо б «Фа-Дієз» захотів стати друкованим ЗМІ, то навряд би знайшлися кошти на це, серйозні інвестори не зацікавлені у розвитку нормальної музики, можна сказати, що всі до цього … не готові, навіть самі люди» [2].

 

Висновки  до першого розділу

 

Проведений  аналіз дає підстави зробити такі висновки:

1. Основним завданням журналів є забезпечення комунікації в різних видах суспільної діяльності.

Кожен із журналів має власні особливості, своє "обличчя", яке буде його характеризувати. Таке поняття виражає сукупність способів організації інформації для кожного виду видавничої продукції. Це й особливості аудиторії, для якої призначено журнал, і традиційні для цього видання способи роботи, й вимоги до журналістів та їхніх матеріалів, і характер редакційного колективу.

Журнал –  це інформаційно-аналітичний документ вторинного плану.

У створенні  журнального видання найважливіша роль належить його оформленню та загальній  концепції. Художні та технічні редактори повинні бути професіоналами не лише з питань розташування матеріалів, а й визначення їх якості.

2. Музичний журнал – періодичне видання, присвячене питанням музичного мистецтва. Перші музичні журнали з'явилися  у ХVIII столітті в західноєвропейських країнах. На Україні почали виходити у другій половині ХІХ ст.

Сьогодні національний музичний медіаринок позначається жорсткою конкуренцією між національною та закордонною продукцією. Кількість українських музичних видань досить обмежена. Музична журналістика більше спрямована на Інтернет-видання.

У періодичних  видання дуже складно висвітлити все те, що виражає музика, тому частіше друкують критику, репортажі з масштабних подій, повꞌязаних з музичним мистецтвом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

АРХІТЕКТОНІКА МУЗИЧНИХ ЖУРНАЛЬНИХ ВИДАНЬ

 

 

2.1 Загальна  характеристика оформлення

 

Друковане видання відіграє важливу роль у житті суспільства. Немає людини, яка хоча б раз  на день не звернулася до газети, журналу, улюбленої книги, не переглянула  рекламу.

В організації будь-якого  періодичного видання важливу роль відіграє художньо-технічне редагування, що починається з розробки проекту художнього оформлення, який перетворюється на макет видання, ескізи, текстові та зображальні оригінали, оригінал-макет [26, с. 59]. Концепція оформлення розробляється відповідно до редакторської концепції видання, але це не обмежує творчої роботи художника, який створює оригінальні матеріали. Редакторська концепція відображає загальні напрями роботи над виданням, а художній та технічний редактори шукають конкретні варіанти оформлення і поліграфічного виконання. У своїй основі друкована продукція має багато спільних ознак, але кожному виданню притаманні особливості, які відрізняють його від багатьох інших. Кожен вид друкованих видань має специфічну внутрішню та зовнішню структуру, яка є основою його оформлення. Недотримання певних норм і стандартів при створенні видавничої продукції призводить до того, що друкований продукт виходить неякісним і незручним, не відповідає вимогам читача. Для читача важливі, крім відповідності заданій тематиці, такі показники видання, як формат, читабельність, ілюстративність, обсяг, міцність, зручність пошуку [24, с. 101]. Саме ці вимоги читача і повинні бути враховані під час перетворення авторського тексту в матеріальний продукт – друковане видання.

Зміст друкованої продукції  визначає зовнішню форму, а сукупність усіх характеристик дає змогу зараховувати її до певного типу. При роботі над оформленням видання найістотнішими ознаками є зміст, цільове і читацьке призначення. Правильне визначення виду видання і відповідне його оформлення є важливим для подальшого просування на ринку та у суспільному житті.

 Метою музичних газетно-журнальних видань є привернути увагу до конкретного матеріалу, застосувати новий незвичний прийом і цим виділити його. Нерідко матеріали періодичних видань мають рекламний характер, що й визначає форму їх представлення. Однак модель періодичного видання створюється один раз, а кожний окремий випуск потребує ретельного опрацювання художнім і технічним редакторами через різну кількість текстових, зображальних матеріалів, тематичну спрямованість тощо. Первісний макет зазвичай створює професійний дизайнер, а спільне завдання художнього та технічного редакторів – дотримуватися цього макету, його основних принципів, аби не порушувалась уніфікація видання [8, с. 86]. Саме тому в журналах роботу технічного редактора найчастіше виконує верстальник. Кожен вид текстового матеріалу відіграє важливу роль у виданні і вимагає особливої уваги художнього та технічного редакторів.

Для оптимального сприймання періодичного видання слід розуміти, що таке  мова архітектоніки – це сукупність різноманітних засобів, прийомів і елементів виразності, інформативності форми газетно-журнального видання, що виконують інформаційно-естетичну, архітектонічну функцію, що дозволяє відобразити характер видання та викликати певні емоції й естетичне враження, що допомагають сприймати інформацію [24, с. 148].

У мові архітектоніки, як у  будь-якій іншій мові, «слова» з'єднуються  у «фрази» і «тексти» з урахуванням певних правил – своєрідної «граматики» архітектоніки. Головне «граматичне» правило мови архітектоніки – доцільність застосування того чи іншого художньо-виразного засобу, гармонічний взаємозв'язок окремих слів цього своєрідного тексту і підпорядкування їхньому загальному змісту – призначенню і внутрішньому змісту конкретного видання. Якоюсь мірою в ролі правил мови архітектоніки виступають також композиційні закономірності візуальної цілісності і гармонійності форми: симетрія, урівноважена асиметрія, ритм, метр, контраст, нюанс, подібність, масштабна домірність, «золотий перетин» [24, с. 88].

Кожен журнал повинен мати постійні елементи у виданні. До них  належать розділові засоби, які можуть визначати не лише розподіл, а й  якість видання за допомогою єдності таких елементів. Пробіли, лінійки та прикраси повинні виконувати роль сполучних ланок. Їхня головна мета – роз'єднуючи, об'єднувати графічні елементи номера [15, с. 89].

Зазвичай увагу читача привертають яскраві заголовки. Їхній стиль має бути простим, із використанням одного чи двох шрифтів. Розмаїття досягається використанням різних розмірів та стилів (курсив, жирний, вузький та поєднання стилів). Це враження посилюється завдяки пробілам над та під заголовком. Привабливі заголовки використовують редактори в журналі «Pop»: «Робі Вільямс помирив собачок», «Нестардартне треш-шоу для неординарних чуваків і чікс», «Arash ˗ вибухова суміш зі Сходу». Щодо видання «Dj», то заголовки носять більш інформаційний характер: «Огляд музики», «Armin Only. Гучний дебют», «Музика машин з людським обличчям». Редактори «МР3» використовують влучні короткі заголовки: «Шеріл Коул: «Хто на світі всіх миліший?», «Lady Gaga перша», «Rammstein: катастрофа на сцені». В усіх трьох виданнях заголовки відмежовуються від основного тексту пробілами. Також своє призначення в оформленні мають підзаголовки. Вони деталізують і пояснюють основні заголовки, тим самим відрізняючись від рубрик, що, навпаки, являють собою заголовки загального типу.

Для постійних  рубрик обирається єдине оформлення, найчастіше – визначене місце. Для деяких рубрик роблять фотоефект на вивороті, інші – ставлять на підкладку, треті – на лінійки. Уніфікація, на перший погляд, те саме що штамп, але це далеко не так. У використанні рубрик і їхнього оформлення, у розташуванні окремих добірок (на тему, що газета веде, наприклад, протягом року) треба дотримуватися одноманітності. Рубрики в «Dj» не відрізняються неординарним оформленням, проте мають оригінальні назви: «Гаджети», «Техноген», «Арт», «Дивись в обидва», «Speech defect», «Look at me», «Urban Wawe». В «МР3» рубрики мають назви: «Музичні новини», «Техно-новини», «Перший погляд», «Тест мобільних телефонів», «Джерело звуку», «Лікбез».