Шпаргалка по "Истории государства и права Украины"

41. Падіння ЗУНР

Західноукраїнська Народна  Республіка не поспішала остаточ­но об'єднатися з Наддніпрянською Україною, і на те були поваж­ні причини. У січні 1919 р. обидві республіки послали спільну делегацію на мирну конференцію до Парижа, де обстановка у чотирьох частинах України розглядалася окремо. Найкращим було становище Галичини, бо з розпадом Австрії всі народи, що входили до її складу, отримали право на розбудову власного життя у власній державі.

На практиці сталося інакше. Уряд ЗУНР негайно, в листопаді 1918 повідомив  президента Вільсона про своє оформлення і просив захисту проти намагань Польщі анексувати Галичину. Польський комітет народовий, представник Польщі на мирній конференції вжили заходів, щоб донести світові, що українські війська перебувають під командою німецьких старшин і що ство­рення України в інтересах Німеччини та Австрії.

Наприкінці лютого 1919 р. мирна  конференція направила місію  до уряду ЗУНР для переговорів  з приводу перемир'я з Польщею, Члени місії виявили повне  нерозуміння взаємовідно­син Галичини і Польщі, і, поставивши вимогу негайно  припинити воєнні дії, запропонували  демаркаційну лінію між Галичиною  та Польщею. Третина Східної Галичини зі Львовом та Дрогобицьким районом (нафта) залишалася за Польщею. Уряд ЗУНР цієї пропо­зиції не прийняв, І війна з Польщею продовжувалася. Внаслідок скарг уряду ЗУНР до мирної конференції 4 квітня 1919 р. було вислано іншу комісію під головуванням генерала Боти. Новий міжнародний проект українсько-польської угоди був більш спри­ятливий. За Галичиною залишався Дрогобицький повіт. Уряд ЗУНР прийняв цей проект у квітні.

У1919 р. до Польщі із Франції  прибула добре озброєна армія генерала Галлера. Вона була призначена Антантою винятково для боротьби проти більшовиків, але польський уряд спрямував її проти галицької армії. Перед переважаючими силами французів війська галицької армії відступили.

На початку червня, щоб  запобігти падінню дисциплі­ни, було проведено реформу: президентові Є. Петруше-вичу надано права диктатора, він створив Раду уповноважених (С. Голубович.С. Витвицький, В. Курманович,!. Мирон). Диктатура сприяла заспокоєнню у війську й припинила анархію. Внаслідок цього галицька армія мала успіхи, але вони були нетривкі.

Усередині липня 1919 р. Українська галицька армія перейшла р. Збруч, щоб  об'єднатись з військами УНР. Але  об'єднати два уряди було неможливо  — цьому перешкоджали ідеологічні  та персональні чинники.

С. Петлюра І весь провід УНР вважали €. Петрушевича дикта­тором недемократичним і незаконним, а Є. Петрушевич і провід ЗУНР вважали перебування С. Петлюри на чолі армії шкідливим для справи.

Так закінчився короткий і  глибоко трагічний період історії  ЗУНР, яка дала багато прикладів  національної солідарності та розуміння  державних інтересів.