Конституція Пилипа Орлика

Усі шістнадцять  пунктів і преамбула чітко  висловили ідею всестанового представництва у владі (створення такого політичного суб’єкту влади, який б представляв інтереси всіх станів суспільства), прагнення до відновлення етнічних кордонів у межах однієї держави та православного спрямування української церкви; надання окремого статусу Запорозькій Січі, встановлення рівності прав усіх громадян нової держави (неможливість зловживання владою) та ін. Конституція окреслила напрями подальшого суспільно-державного, політико-економічного, культурно-духовного розвитку українства, стала визначальником рівня програмових вимог, показником стосунків між новообраним гетьманом і його соціальною опорою, між владою і іншими верствами народу, простолюдинами (селянами).

Так чи інакше, але Конституція з історичної точки зору є важливою і тому, що окрім важливих постулатів, які  характеризуються в ній, ми бачимо і  ментальні риси самого українського суспільства, адже історичні пам’ятки можна характеризувати і з огляду на те, за яких умов, з якими прагненнями та національно-ментальними особливостями вони укладались. Так, у Конституції продовжуються демократичні традиції, але, разом з тим, прослідковується певна невпевненість у власних силах та нестача самоорганізації; стосунки у контексті «влада – народ»: довіра народу до влади та довіри у владі; можна виділити і православ’я як високодуховну ментальну характеристику; разом з тим, бачимо і певний відхід від консервативних традицій, що проявляється у нових ідеях парламентаризму. Варто зазначити, що на новому рівні постає тут і козацький народ,зокрема, запорожці, які вперше самоусвідомили себе на формальному рівні.

Отже, Конституція 1710 року значно розширює уявлення про Україну на межі двох століть, між західним і східним суспільством та його впливами на розвиток української політично-правової думки, відбиває прогресивні настрої української спільноти, яка поступовими кроками прагнула рухатись до своєї власної державності, зосереджуючи при цьому увагу і на суспільному договорі всередині майбутньої держави, де на праводоговірній основі за схемою «влада-народ» здійснюватиметься управління. Документ сприяв появі в подальшій перспективі нових ідей, які мали синтезуватись «для виведення української справи на міжнародній рівень», до чого завжди прагнув гетьман Пилип Орлик. Передаючи влучну політичну картину тогочасних реалій, відбиваючи загальний рівень українського автономізму та межі феодалізації, документ є важливим джерелом для дослідження, адже є носієм інформації суспільно-політичного життя на українських етнічних теренах початку XVIII століття.

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Апанович О.М. Гетьмани України і кошові отамани Запорожської Січі. – К.: Либідь,1993. – 288 с.: іл.
2. Апанович О.М. Конституція Пилипа Орлика // Хроніка 2000. – 1998. – №23. – с. 90-102.
3. Апанович О.М. Свободу уславив гетьман П. Орлик, автор першої в світі Конституції) // Українська культура. – 1992. – №2. – с. 28-31.
4. Бердута М.З., Бутенков В.І., Солошенко О.М. Історичні постаті. Гетьмани України. – Х.: Вид. група «Основа», 2004. – 128 с.; вип. 3.
5. Гончарук П. Провісник української конституційної державності // Київська старовина. – 2007. –  №6. – с. 11-29.
6. Грабовський С. Нариси з історії українського державотворення / С. Грабовський, С. Ставроян, Л. Шкляр. – К.; Генеза, 1995. – 608с.
7. Журбелюк Г. Орликова Конституція і вияви ментальності українства [текст]: (до 300-річчя річниці першої української конституції) / Галина Журбелюк // Київська старовина. – 2009. –  №3. – с. 38-49.
8. Замлинський В., Пилип Орлик // Історія України в особах ІХ – ХVІІІ ст., – К., 1993. – 354с.
9. Капелюшний, В.П. Конституція Пилипа Орлика у українській історіографії // Українська козацька держава, витоки і шляхи історичного розвитку. – Київ-Черкаси, 1993. – с. 127-132.
10. Коляда І. «…Я один зложив найбільшу частину договору…» //  Історія України у школі. – 2010. – №3. – с.12-20.
11. Крип’якевич І.В. Пилип Орлик. Конституція // Історія України / Упоряд. Тексту Б.З.Якимович. – Львів: Світ, 1990. – 519 с.
12.   Крупницький Б. Гетьман Пилип Орлик // Історичні постаті України: Іст. Нариси / Упоряд. та вст. ст. О.В. Болдирєв. – Одеса: Маяк, 1993. – 384с.
13. Найман О. Гетьман і Президент (до сторіччя всесвітньої сіоністської організації) // Хроніка 2000. – 1998. – №22. – с. 98-101.
14. О.І. Гуржій, Т.В. Чухліб. Україна крізь віки, в 15 т.,Т.8. Гетьманська Україна. – К., Видавничий дім «Альтернативи», 1999. – 304 с.
15. Різниченко Василь. Пилип Орлик – Гетьман України / В. Різниченко. Великий мазепинець Григор Орлик / І.Борщак: Історичні оповіді. – К.: «Український письменник», 1996. – 302 с.
16. Слюсаренко А. Державно-конституційні традиції у козацьку добу. Конституція Пилипа Орлика 5 квітня 1710р. // Слюсаренко А.Г. Історія української конституції. – К.,1997. – с.31-46.
17. Смолка А. Конституція Пилипа Орлика та її соціально-економічний аспект // З історії економічної думки. – 1997. – с. 71-77.
18. Т.В. Чухліб. Гетьмани Правобережної України в історії Центрально-Східної Європи 1663-1713р. – К., Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2004. – 287 с.
19. Чухліб, Тарас Васильович. Пилип Орлик [текст]. / Тарас Чухліб. – К.: [вид. Н.Брехуненко], 2008. – 63 с. – (Великі українці).
20. Шевчук В.П., Татаренко М.Г. Історія української державності. – К.,1999. – 584с.