Формування ключових компетентностей на уроках історії

Також протягом усього зазначеного часу запрошую на зустрічі з учнями ветеранів- очевидців. У ході бесіди з ними учні збагачують свої знання про проблему, яку досліджують.

Крім 5 основних груп, створюю групу соціологів, які мають опитати частину  жителів нашого села з питань:

Що Ви особисто знаєте про  Другу світову війну?

Якими були наслідки цієї війни?

Як вплинули наслідки Другої світової  та Великої  Вітчизняної війни на становище  України у післявоєнний період?

Останнім етапом проекту є підбиття підсумків  дослідження, конструювання публічного захисту колективного проекту.

На завершальному  етапі дослідження учні обираютьформу захисту проекту. У даному випадку це телевізійна передача « Дебати». Ця ділова гра передбачає ролі для учасників захисту проекту:

               а) вчені-історики;

               б) політологи;

               в) журналісти;

               г) ветерани Великої Вітчизняної війни;

               д) остарбайтери;

               е) соціологи.

Під час захисту  проекту кожна група учнів  має виявити свою власну точку  зору щодо дослідженої проблеми, аргументувати  її та довести. Використавши всі аргументи  «за» і «проти» , учні доходять до висновку: « Головним наслідком Другої світової війни стала перемога над агресором, яка не дала здійснитися злочинним планам німецьких нацистів і японських мілітаристів. За визволення довелось заплатити страшну ціну – більше 67 млн. людських життів. З них 27 млн. припало на СРСР, близько 8млн. – на Німеччину.

Одним з наслідків  війни стало послаблення і  неминучий розпад колоніальних імперій, створення незалежних  держав у  Азії та Африці. Війна призвела до величезних зруйнувань і водночас дала поштовх розвитку науки і техніки. Багато країн, що брали безпосередньо участь у війні, опинились в тяжкій економічній та політичній кризі».

Необхідно зазначити, що підготовка колективного проекту  вимагає максимальної активізації як дослідницької, так і навчальної діяльності учнів. Проективна діяльність сприяє молодій людині самостійно здобувати знання, пізнавати світ,  розв‘язувати поставлене перед нею завдання.

До того ж,  для здійснення успішної проектної  діяльності  необхідно дотримуватись чітко визначених правил:

           1. У команді не повинно бути лідерів;

           2. Команди не змагаються;

           3.Усі члени команди повинні отримувати задоволення від   спілкування одне з одним та від того, що вони разом ви конують проектне завдання;

                     4. Кожен має отримати задоволення від почуття впевненості у собі;

           5. Усі мають проявляти активність і робити свій внесок у спільну  справу (не може бути так званих «пасивних партнерів»);

Відповідальність за кінцевий результат несуть усі члени команди, які виконують проектне завдання.

Під час роботи над проектом створюється особливий  простір взаємовідносин вчителя  з учнями, який забезпечує здійснення їхньої взаємодіяльності у новій  освітній парадигмі. У такому освітньому просторі немає місця для нудьги, пасивності чи страху. Тут учень відчуває радість від подолання труднощів навчання. Він відкриває світ для себе і себе у цьому світі. Таким чином, учитель веде учня шляхом суб‘єктивного відкриття, керує проектною діяльністю учня, складовими елементами якої є і проблемно- дослідницька, і діяльнісна, і рефлексивна, і комунікативна, і самовизначальна та багато інших видів діяльності.

Розкриваючи особливості  кожної технології, що досліждується,  можна визначити, які саме здібності вони  розвивають в учнів:

Самовизначальна – здатність до самостійного вибору, самовизначення щодо мети діяльності, способів та засобів, шляхів рішення  та інше.

Комунікативна   -  здатність до спілкування, діалогу, конструктивної критики та пошуку рішення.

Імітаційного  моделювання ( ігрова ) -  здатність  вирішувати життєво важливі проблеми.

Проблемно-пошукова  -  здатність вирішувати проблеми та проблемні ситуації.

Діяльнісна  -  здатність бути об’єктом майбутньої діяльності: увідомлювати і визначати ознаки кінцевого результату, проектувати, як і за допомогою чого можна досягти мети.

Рефлексивна   -  здатність аналізу та самоаналізу.

Створення проекту  – це надзвичайно складний і цікавий процес. Щоб реалізувати його треба використовувати не лише проективну технологію, а й моделюючі інформації, інші інтерактивні технології. Учителю важливо знати, що технологія проектування  дозволяє формувати ключові компетентності учня,  які розвиваються лише у діяльності  і не можуть бути засвоєні вербально (через розповідь чи пояснення). У першу чергу це стосується колективних проектів, до роботи в якому залучено цілий колектив.  Участь у проекті дозволяє здобути унікального досвіду,якого не можливо досягти за викорисання інших форм навчання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ділові ігри, урок всесвітньої історії в 10 класі

Кожен учитель  хоче, щоб його уроки були цікавими, захоплюючими та добре запам’ятовувались. Однак для цього не достатньо знати предмет і вміти цікаво розповісти матеріал. Треба володіти різноманітними формами навчання,  які допоможуть учням активно оволодівати знаннями, розвивати навички самостійного добору та оцінки отриманої інформації, тобто формувати в учнів ключові компетенції – результати навчання загальноосвітньої школи.

Однією з  форм навчання, що може розвинути ці навички є гра. Гра для школяра є важливою, зрозумілою, злободенною, це частина його життєвого досвіду. Навчання у грі « відбувається непомітно для дитини, тому що вся її увага спрямована на гру, а не на засвоєння знань, як це буває під час навчання на уроках у школі» ( Дьячкова О.А. Игры школьников. М: Учпедгиз, 1955. – с.176).

Передаючи знання учням за допомогою гри, враховуємо не тільки майбутні інтереси школяра, але й задовольняємо сьогоднішні. Гра дозволяє зробити більш динамічним і цікавим процес сприйняття історичних фактів, імен, дат, назв, з якими пов’язана та чи інша історична подія. Вона включає небажане заучування. У грі знання засвоюються через практику. Учні не просто вивчають матеріал, але розглядають його з різних боків, розкладають на різноманітні логічні ряди. Багато ігор не вимагають особливого реквізиту і досить прості у виконанні. За часом вони займають у середньому від 10 до 30 хвилин, тобто частину, а не весь урок.  Я використовую гру разом з іншим видом  навчальної діяльності.

Гра «ПЕРЕКЛАДАЧ». Ця гра доцільна при роботі з термінами. Труднощі засвоєння різних дефініцій обумовлюються складністю наукової мови. Найчастіше школярі просто зазубрюють визначення, не розуміючи їхнього змісту. У процесі гри я пропоную перевести історичну фразу з наукової мови на доступну. Наприклад: «Різночинці – міжстанова категорія населення, що переважно займалися розумовою працею ** люди різного чина, що здобули вищу освіту ** вихідці з різних станів, що поповнили ряди російської інтелігенції» Я пропоную всім бажаючим висловити різні варіанти.  Найцікавіші фрази можуть записуватись у спеціальний історичний розмовник, Що міститься на стенді  «В гостях у Кліо» в історичному кабінеті.

Гра «ЩО? ДЕ? КОЛИ?». У грі бере участь весь клас. Ведучий проходить повз учасників гри, що сидять у колі, і просить одного з них подію, іншого – місце, а третього дату, пов‘язану з цією подією. Хто з учасників гри не має відповіді на три питання,  вибуває з гри.  Наприклад:  Що? -  « Рух 4 травня». Де? – У Китаї. Коли? – У 1925 році.

Гра «АУКЦІОН ІМЕН». Цю гру доцільно проводити на уроках узагальнення. На аукціоні продається оцінка «9».

Кожний з  учнів може купити її, тобто, піднявши руку, назвати будб-яку історичну  особу, що жила , скажімо, в епоху правління Катерини ІІ. Учні наперебій називають відомі їм імена сучасників  Катерини ІІ , призначений учень записує імена на дошці, при цьому маловідомі імена коментуються. У момент згасання активності учасників аукціону вчитель ударяє молотком повільно три рази. Виграє той, хто останнім, до третього молотка, зміг ще назвати ім‘я одного героя.

Безумовно,кожен  урок вимагає вдумливого планування такого компоненту, як мотивація навчальної діяльності, необхідною умовою якого  є створення позитивного настрою  та зацікавленості навчальним матеріалом. Тут на допомогу приходять прийоми педагогічної техніки: « приваблива мета», « здивуй», «відстрочена відгадка».

Гра «ПРИВАБЛИВА МЕТА». Перед учнем ставиться проста іприваблива для нього мета, у разі досягнення якої він хоч-не-хоч виконує ту навчальну дію, яку планує учитель.

Наприклад: всесвітня історія 10 клас, тема уроку  «Японія». За допомогою кросворду і за виділеною вертикальною колонкою встановіть, про яку країну  йдеться:

 

  1.Частина  світу.

   2. Титул  монарха в ряді країн.

   3. Частина океану.

   4. Осіння  квітка.

   5. Частина  суші, відокремлена з усіх сторін  водою.

   6. Форма  правління.

                     А з і Я

                        і м П е р а т о р

                          м О р е

               х р и з а Н т е м  а

                  о с т р І в

        м о н а р х і  Я     

   

   Гра «СЛОВА ЗА ХВИЛИНКУ».  На початку або в кінці уроку учні пригадують по черзі основні поняття з теми, розвиваючи пам‘ять, налаштовуючись на роботу.

Вправа «СВОЯ ОПОРА». Мета вправи полягає в тому, що група складає опорний конспект  уроку на великому аркуш                                         паперу. Ці опорні конспекти вивішуються на дошці.

Наприклад:  урок всесвітньої історії 10 клас . Тема уроку: Японія. При підбитті підсумків уроку учні складають опорний конспект у вигляді схеми.

 

                                             ЯПОНІЯ

                                        /           |             \   

  Внутрішньополітичне     Економіка          Зовнішня

  становище                                                     політика

              |                                     |                          |

  демократичний            мілітаризація         наростання загрози

  рух                                                                 війни

 Використання  ігрових моментів, або проведення  цілого уроку – гри дає позитивні  результати, викликає зацікавленість  учнів до предмету ( додаток 1, урок-гра з історії України  9 клас).

 З метою підвищення інтересу до вивчення історії я використовую різні види домашніх завдань: доповіді, складання кросвордів, проекти, міні-твори і інше. Застосування активних та інтерактивних методів навчання сприяє розвитку критичного мислення та пізнавальних інтересів. На уроках, де використовуються ці технології, діти почувають себе впевнено, вільно висловлюють свої думки і сприймають зауваження, бо вони є активними учасниками навчального процесу. В атмосфері довіри та взаємодопомоги легко робити відкриття, усвідомлювати важливість здобутих знань. Саме за таких умов можливе вихованя особистості підготовленої до майбутнього, у якому необхідно розв’язувати проблеми та приймати конкретні рішення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Щодо переліку ключових компетентностей, адекватних освітнім традиціям і соціокультурному контексту сучасного українського суспільства, то очевидно, що найбільш прийнятним для нас є принцип  їх відбору відповідно до сфер суспільного  життя, в яких сьогодні відбувається самореалізація особистості та здійснюється її діяльність.

Серед ключових компетентностей визначені уміння вчитись (навчальна), громадянська, загальнокультурна, компетентність з інформаційних  та телекомунікаційних технологій,  соціальна, підприємницька.

Кожна з ключових компетентностей передбачає засвоєння  учнями не окремих непов'язаних один з одним елементів знань і  умінь, а володіння комплексною  процедурою, в якій для кожного  виділеного елементу структури присутня відповідна сукупність освітніх компонентів, що мають особистісно діяльністний характер.

Розвиток ключових і предметних компетентностей не відміняє традиційні підходи до завдань  освіти, які передбачали формування загальних та предметних знань, умінь, навичок. Більше того, компетентності базуються на них.

Систему компетентностей  в освіті складають: ключові, загальногалузеві та предметні компетентності. Пріоритет  компетентністного підходу надає  здобутим знанням, навичкам та вмінням  індивідуального, конкретного, життєво-смислового характеру, чітко визначеної практичної спрямованості щодо власного життя людини.  Компетентнісний підхід до викладання шкільних історичних курсів сприяє наданню історичним знанням прикладного характеру.

Таким чином  формування компетентнісного підходу на уроках історії дозволяє розвивати пізнавальні навички учнів, уміння самостійно конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі, вміти виділити сформулювати та вирішити проблему, під час групової роботи над проектами створюються умови для формування толерантності та уміння спілкуватися. Як результат - учні володіють прийомами навчальної діяльності, навичками аналізу та відбору інформації. Саме це й формує «компетенції». [6]