Формування ключових компетентностей на уроках історії

РАЙОННА

Постійно діюча виставка

«Сучасна освіта Радомишльщини»

 

 

Номінація: Інформаційно-комунікаційні  технологій в загальноосвітніх закладах та позашкільній освіті

 

 

Тема: Формування ключових компетентностей на уроках історії

 

 

 

 

 

Автор досвіду:

Антоненко Микола Іванович

Вчитель історії

Білокриницької загальносвітньої школи І-ІІІ ступенів

 

 

 

 

2014

Білокриницької  загальносвітньої школи І-ІІІ ступенів

Вул. Стадіонна 17 селище Біла Криниця Радомишльського  району Житомирської області

Телефон закладу: 7-62-94

Директор: Антоненко М. І.

П. І. Б. автора досвіду: Антоненко М. І.

Посада: Директор школи, вчитель  історії і суспільствознавства

Тема досвіду: Формування ключових компетентностей на уроках історії

Короткий змістт досвіду: У сучасних умовах відродження національної школи і реформування освіти в Україні вцілому і історичної зокрема домінуючим стає особистісно-орієнтований підхід у навчанні, що забезпечує перехід від авторитарної школи до гуманістичної. Дана робота зупиняється на особливостях формування ключових компетентностей в учнів середніх і старших класів на уроках історії та висвітлює коло питань, які вирізняють дану проблему на фоні інших, та узагальнює висновки і відомості, що стосуються даної теми.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Передмова……………………………………………………………………..4

Розділ 1. Теоретичне обгрунтування  формування ключових компетентностей  учнів……………………………………………………….6

Формування ключових компетентностей  учнів – вимога часу……………6

З історії вивчення компетентнісно-орієнтованого  підходу та впровадження його в практику………………………………………………………………..9

Розділ 2. Методика формування ключових компетентностей учнів  на уроках історії (з досвіду роботи)……………………………………………12 
«МОЗКОВИЙ ШТУРМ», урок всесвітньої історії в 7 класі……………...13

«НАВЧАЮЧИ УЧУСЬ», урок всесвітньої історії в 6 класі……………...15 
«ПРОЕКТНА ТЕХНОЛОГІЯ», урок всесвітньої історії в 11 клас………17 
ДІЛОВІ ІГРИ, урок всесвітньої історії в 10 класі…………………............23 
Висновок……………………………………………………………………...27

Додатки «Сім чудес світу»....………………………………………………..30

Використані інформаційні джерела...………………………………………39 
 
 
Передмова

 

Концепція розвитку школи  стверджує необхідність якісного оновлення  змісту освіти, забезпечення безперервного  процесу становлення та розвитку гармонійної творчої особистості  учня. Школа бере на себе місію створення нового освітнього середовища, де панує атмосфера педагогічної творчості вчителів – однодумців, учнів і батьків.

Нове освітнє середовище передбачає й новий зміст освіти, нові технології навчання і виховання, розвиток інтелектуальних здібностей дітей, щоб вивести кожного школяра на виховання культури творчого мислення.

Актуальність проблеми

Сьогодні школа має  готувати не лише носія знань, а й  творчу особистість, яка здатна використовувати  здобуті знання для конкурентоспроможної діяльності у будь-якій сфері суспільного життя, тобто формувати компетентну особистість. Тому сьогодні постає питання організації навчального процесу з точки зору компетентнісного підходу, а отже, й проблема компетентнісного підходу до навчання історії, формування ключових та предметних компетентностей на уроках.

Компетентнісний підхід полягає у спрямуванні навчального  процесу на набуття учнями важливих компетенцій, тобто загальних здатностей особистості виконувати певний вид  діяльності [9].

Питання щодо вдосконалення системи освіти шляхом упровадження компетентнісного підходу активно розглядається у педагогічній науці. Праці Дж. Равена, A.Л. Андреєва, І. О. Зимньої, А. В. Хуторського, Г. Селевка, О. І. Пометун, Р. Пастушенка, О. В. Овчарук та інших вітчизняних і закордонних дидактів стали першосновою в розв'язання окресленої проблеми. Осмислення методологічних засад компетентнісного підходу, досвід його впровадження в освіті представлено в дослідженнях Н. Бібік, Л. Ващенка, І. Єрмакова, І. Зимньої, О. Локшиної, О. Овчарук, Л. Паращенко, О. Пометун, О. Савченко, С. Трубачевої, А. Хуторського та ін [5]. На підставі аналізу психолого-педагогічної літератури з окресленої проблеми було з'ясовано, що, незважаючи на активізацію досліджень з різних аспектів компетентнісного підходу, зокрема у сфері загальної середньої школи, ще залишається чимало питань як в теоритичному обгрунтуванні (різні підходи авторів до класифікації компетентностей), так і у впровадженні компетентнісного підходу, як важливого чинника модернізації освітньої сфери у навчальний процес. [2]

Виходячи ыз вище сказаного, визначені мета, завдання, об’єкт і предмет даної курсової роботи.

Мета – розглянути особливості формування ключових компентностей у навчальному процесі в загальноосвітньому навчальному закладі на уроках історії.

Завдання роботи:

1. Ознайомлення з науково-методичною літературою з проблеми компетентнісного підходу до навчання учнів.
2. Ознайомлення з особливостями організації навчального процесу у процесі формування в учнів ключових компетентностей під час вичення шкільних історичних курсів.
3. Дослідити процес взаємодії вчителя та учнів в процесі формування ключових компетентностей на уроках історії.
4. Систематизація та узагальнення власних напрацювань вчителя.

Обєкт – викладання шкільних історичних курсів в контексті компетентнісного підходу до навчання учнів.

Предмет – процес формування ключових компетентностей учнів на уроках історії.

 

 

 

 

Розділ 1. Теоретичне обгрунтування формування ключових компетентностей учнів

Формування  ключових компетентностей учнів  – вимога часу

У Державному стандарті  базової і повної загальної середньої  освіти (затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392) дається тлумачення 3 понять «компетентність», «ключова компетентність», «компетентнісний підхід»:

- компетентність - набута у процесі навчання інтегрована здатність учня, що складається із знань, умінь, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці;

       - ключова компетентність - спеціально структурований комплекс характеристик (якостей) особистості, що дає можливість їй ефективно діяти у різних сферах життєдіяльності і належить до загальногалузевого змісту освітніх стандартів;

- компетентнісний підхід - спрямованість навчально-виховного  процесу  на досягнення результатів, якими є ієрархічно підпорядковані ключова, загальнопредметна і предметна (галузева) компетентності;

У документі також  визначено ключові компентності, які мають бути сформовані в процесі освтньої діяльності в навчальному закладі: громадянська, загальнокультурна, здоров’язбережувальна, інформаційно-комунікаційна, комунікативна, естетична, міжпредметна, предметна (галузева), предметна мистецька, проектно-технологічна, соціальна. [1]

Компетентнісний підхід сприяє формуванню ключових і предметних компетентностей.

До ключових компетентностей  належить уміння вчитися, спілкуватися державною, рідною та іноземними мовами, математична і базові компетентності в галузі природознавства і техніки, інформаційно- комунікаційна, соціальна, громадянська, загальнокультурна, підприємницька і здоров’язбережувальна компетентності, а до предметних (галузевих) - комунікативна, літературна, мистецька, міжпредметна естетична, природничо-наукова і математична, проектно-технологічна та інформаційно-комунікаційна, суспільствознавча, історична і здоров’язбережувальна компетентності. [4]

Реалізація компетентнісного підходу в освітньому процесі  передбачає дотримання низки дидактичних умов. Перша з них полягає в чіткому усвідомленні учасниками навчального процесу дидактичної специфіки, закладеної в поняття "компетентність" як педагогічної категорії, яка може характеризувати як певний етап в освітньому процесі, так і його кінцевий результат — результат освіти.

Набуття компетенцій  відбувається поступово в процесі  навчання, рівень компетентності учня на різних етапах навчання буде різним. Таке бачення свідчить про рівневий характер компетентнісного підходу в навчанні, про доцільність визначення певних послідовних рівнів у формуванні компетентності учнів.

Отримання позитивного  кінцевого результату в навчанні передбачає періодичний контроль за його досягненням на певних етапах цього процесу. Нормативний результат сформованості компетентності учня також має передбачати контроль за послідовністю її формування з визначенням вимог до рівня сформованості компетентності учнів на кожному з етапів освітнього процесу. Ці рівні можуть бути співвіднесеними зі ступенями навчання в загальноосвітній школі.

Крім того, кожен з  таких рівнів передбачатиме декілька етапів формування компетентності. Ці етапи, по-перше, мають бути пов'язаними з послідовністю формування досвіду учнівської діяльності відносно предметів і процесів сучасності; по-друге, віддзеркалювати хід навчального процесу: мотивацію навчання (усвідомлення учнем цілей і завдань), актуалізацію мінімально необхідного досвіду діяльності, вивчення нового матеріалу з відпрацюванням теоретичного і практичного навчально-інформаційних блоків, самоаналіз отриманих результатів та співвіднесення отриманих результатів з передбачуваними.

Залежно від виду компетенцій (предметні, соціальні, особистісні) шляхи та терміни їх формування в учнів різняться. Таке формування може бути спеціальним (безпосереднім) або контекстним (опосередкованим) і здійснюватись упродовж будь-якого часу — однієї навчальної теми або протягом всього терміну навчання в школі. З цього факту випливає наступна умова реалізації компетентнісного підходу в навчанні — це чітке визначення вимог до кінцевого рівня сформованості базових компетенцій учнів та до основних етапів їх формування. Третьою умовою є послідовність реалізації компентнісного підходу на різних етапах та рівнях формування змісту шкільної освіти.

Таким чином, компетентнісний  підхід акцентує увагу на результатах  освіти, причому як результат розглядається  не сума засвоєної інформації, а  здатність людини діяти у різних проблемних ситуаціях.

Сучасні тенденції оцінювання ефективності освіти представлено трьома моделями:

- підхід з огляду на зміст: головним є те, що викладається: навчальний план (навчальні програми), який є набором "знаннєвих" можливостей тих, кого навчають, що можуть бути реалізовані у навчальній і професійній діяльності;

- підхід з огляду на процес навчання: аналізу підлягають реальні явища і процеси, що відбуваються у навчальному процесі, коли здійснюється пізнавальна діяльність;

- підхід з огляду на результати: спрямований на аналіз набору компетентностей (знань, умінь, навичок, ставлень та ін.), котрими оволоділи ті, кого навчали.

Компетентнісний підхід визначає результативно-цільову спрямованість  навчального процесу, управління яким передбачає поетапні дії вчителя та учнів з метою досягнення результату кожного року з кожної компетентності зокрема.

Прикладом щодо цілеспрямованого формування ключових компетентностей на уроках історії в навчальному процесі може слугувати Проект «Крок за кроком» (шляхи реалізації моделі випускника (компететностей) за роками навчання), який реалізовується в гімназії № 136 м. Києва. Кінцевим результатом проекту має бути випускник, який вмітиме навчатися впродовж життя (тобто матиме сформовані ключові компетентності), володітиме навичками лідерства, прийматиме цінності інших людей, буде здатний до саморозвитку, самовизначення, самовдосконалення.

Технологія впровадження проекту передбачає, що учителі історії обирають паралель, в якій протягом декількох років (бажано до випуску) цілеспрямовано працюватимуть над розвитком компетентностей гімназиста, які є складовими моделі випускника. Оскільки механізм упровадження моделі випускника для педагогів розроблено детально, то кожен учитель гімназії розуміє, на який результат він працює і що буде контролюватися наприкінці року. Від адміністрації залежить, щоб освітній процес мав плановий характер: тобто в усіх паралелях було представлено для розвитку всі складові моделі випускника.

 

З історії вивчення компетентнісно-орієнтованого підходу та впровадження його в практику

       Питання розробки теоретичних  засад компететнісного підходу та впровадження його в освітню практику стало предметом розгляду не тільки на рівні окремих країн. Відомі міжнародні організації, що нині працюють  у сфері освіти  також вивчають проблеми, пов’язані   з появою компетентнісно орієнтованої освіти; серед них – ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, ООН, Рада Європи, Міжнародний департамент стандартів тощо.

         Українські педагоги також зацікавилися  питаннями впровадження компетентнісного підходу в освітню систему нашої країни.  Зокрема А.Хуторськой  дає визначення  компетентності як особистісній  якості(сукупність якостей) учня, що вже відбулась, і мінімальний досвід діяльності в заданій сфері.

   Такі педагоги як  Пометун О. та Мірошниченко В.  говорять про необхідність визначення обмеженого набору компетентностей, які є найбільш важливими, інтегрованими, ключовими.

Овчарук О.В. та Іванов Д.А. вважають що вони  забезпечують широку сферу розвитку особистості; її логічного, творчого та критичного мислення, саморефлексії, самовизначення, самооцінки; самовиховання та ін.