Видатні представники та засновники світового стріт-арту

 Це  дуже розчаровує: коли ти розумієш, що кращі колекціонери твоїх  робіт - це співробітники поліцейського управління.

 Головна  проблема поліцейських полягає  в тому, що вони роблять те, що їм скажуть. Вони тільки  й можуть сказати: «Вибач, приятель, але я виконую свою роботу».

 Деякі  люди стають поліцейськими для  того, щоб світ став кращим. Деякі  люди стають вандалами для того, щоб світ виглядав краще.

 Найбільш  жахливі злочини на планеті  відбуваються не тими людьми, хто повстає проти правил, а  тими, хто їм слідує. Саме ті люди, хто дотримується правил, скидають бомби і вирізають села.

 Саме  ті люди, які прокидаються рано  вранці, і несуть світові війну, смерть і голод.

 Тільки  коли буде зрубано останнє  дерево і коли буде отруєна  остання річка, - тільки тоді людина  зрозуміє, що вічне цитування  індіанських прислів'їв робить його схожим на ляльку.

 У  нас так мало того, що ми  можемо сказати іншим, і так багато на це часу.

 Ви  ж знаєте, що хіп-хоп зробив  зі словом «ніггер»? Так от: я  хочу зробити те ж саме зі  словом «вандалізм» - повернути його.

 Немає  нічого більш поширеного в  світі, ніж неуспішні, але талановиті  люди. Тому старайся покинути  будинок до того, як ти виявиш  щось, що змусить тебе в ньому залишитися.

 Більшість  матерів готові зробити все  заради своїх дітей, крім того, щоб дозволити їм бути самими собою.

 Деякі  люди ніколи не проявляють  свою ініціативу - до тих пір, поки хтось не попросить їх про це.

 Я  малював щурів цілих три роки, а потім хтось сказав мені: яка це талановита анаграма  слова «мистецтво» (англ. rat і art відповідно. - Esquire). І мені довелося прикинутися, що я знав про це все життя.

 Якщо  ти хочеш, щоб когось дійсно  забули, відлий з бронзи його  зросту статую і постав її в центрі міста. А далі вже неважливо, наскільки ця людина була великою - тільки п'яний виродок, який бажає потренувати свої альпіністські навички, змусить людей помітити його.

 Жили  якось в лісі ведмідь і бджола - найкращі в світі друзі. Все  літо безперервно з ранку до  ночі бджола збирала нектар, а  ведмідь валявся на спині, ніжачись  на сонці у високій траві. А  коли прийшла зима, ведмідь зметикував, що їсти йому тепер нічого. І він подумав: «Напевно, працьовита бджола поділиться зі мною своїм медом». Він став шукати бджолу, але ніде не міг її знайти. Тому що бджола померла від гострого коронарного синдрому, викликаного стресом.

 З  моєї точки зору, єдина річ, на  яку варто дивитися в більшості  музеїв, - це школярки на екскурсії.

 Завжди  краще просити вибачення після, ніж дозволу перед.

[15]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Рівень розвитку та популярність стріт-арту в Україні та країнах СНД

Графіті — це насамперед закодований текст, символіка якого відбиває визначені події культурного, політичного або громадського життя соціуму, членами якого є його виконавці. Саме контекст розкриває основний зміст того, про що говориться в конкретному графіті, підкреслюючи приналежність одиничного до загальної традиції. Так, винятково в контексті політичних подій кінця 1980-х — початку 1990-х років в Україні можна пояснити існування безлічі написів: "СРСР — так", "СРСР — ні", "Україна — уперед", а також малюнків з перекресленою радянською символікою. Ці написи дозволяють простежити реакцію на ті або інші політичні події не тільки локального, але й світового масштабу (війна в Іраку, наприклад, одержала відображення на стінах міста; у 2003-2004 роках зафіксована значну кількість написів і малюнків, присвячених цій тематиці, — від тривіальних до складних малюнків і трафаретів, автори яких є як прихильниками, так і супротивниками війни.

Отже, нерозривність з культурним контекстом і символістику складають головні ознаки графіті як явища традиційної культури, тому для його розуміння і тлумачення насамперед необхідно знати соціальне тло, що ховається за конкретним написом або малюнком. Неможливо порівнювати історичні графіті Софії Київської, написи на вулицях сучасного Харкова і малюнки на вулицях Тулузи або Чикаго. Єдине, що їх поєднує, — це спонтанність і неофіційність виникнення і визначена асоціальність характеру побутування, пов'язана, по-перше, з тим, що графіті — візуальне мистецтво, а по-друге, з елементом примусовости, властивим цьому напівлегальному, за природою, явищу.

Активізація написання графіті, популярність нових для нашої культури стилів, використання запозичених знаків і символів — це унікальне свідчення того, що офіційна культурна замкненість сучасної України, бажання визначених кіл шукати зв'язку тільки зі своїм минулим, не впливає на свідомість рядових українців тотально, завжди залишається "вікно", крізь яке можна при бажанні утекти від культурної замкнутості, відчути духовне єднання з представниками інших культур і традицій. Спонтанний розвиток словесної творчості й образів, втілених у графіті, підтверджує наявність міцних зв'язків з міською субкультурою інших країн. Запозичаючи традицію іншомовної, іноетнічної, соціально віддаленої поп-культури, ми як би вибираємося з власного гетто, занурюємося у світ нових символів і образів.

У вивченні графіті перетинаються інтереси кримінологів, культурологів, фольклористів, психологів, соціологів. Світ сучасних графіті — це прояв внутрішнього життя наших сучасників. Це форма існування традиційної субкультури міста, феномен, що нараховує сторіччя, незалежно від нашого до нього ставлення.

 

Думка експерта Ігора Поносова:

У 2005 році я вирішив висвітлювати російський стріт-арт: головним проектом була книга «Objects». Матеріал було збирати важко: у той час активність на вулиці була дуже низька. Коли в 2009-му вийшла третя за рахунком книга - матеріал на неї я збирав більше року, - я вирішив, що в Росії стріт-арт помер.

 Фатальна  помилка російського вуличного  мистецтва в тому, що воно просто  не пройшло свій шлях. На Заході  була зовсім інша історія. Коли  графіті просочилося в цивілізовані  райони Нью-Йорка, воно викликало  обурення у громадян. Був конфлікт, який уряд вирішував жорсткими методами. З розвитком дизайну і культури споживання графітчики змінили теги на логотипи-образи, які з часом стали нести все більше сенсу. Стріт-арт виявився концептуальним - а тому легко проник в галереї, де знайшов собі ще й багато послідовників.

 У  Росії стріт-арт став просто  черговий модною калькою з  Заходу: мало хто задумався про сенс всієї цієї течії. Тим, хто намагався щось робити, проблем додавала графіті-тусовка. Тим, хто пише слова шрифтами «Wild», «Throw Up», «Old School», виявилося складно зрозуміти покоління постграффіті. Графітчики вирішили: якщо їх більше, то графіті - єдина можлива форма мистецтва на вулицях. Все звелося до кидання понтів між учасниками конфлікту. За рідкісним винятком, стріт-арт зараз - це питання самоствердження, а не мистецтва. Незабаром, боюсь, мало що зміниться. Єдиний шлях до відродження російського стріт-арту - вихід професійних художників з галерей на вулицю. Тільки вони зможуть дати поштовх до самоствердження вуличного мистецтва [7].

 

 

 

Висновок до розділу 2

 

Отже, стріт-арт, як і будь який інший визначний жанр мистецтва, має свою повноцінну історію з масивним підґрунтям, свої школи, течії та засновників і відомих представників, що правда велика частина з них бажає лишатись анонімними, це є специфікою стріт-арту так як він є «напівлегальним» мистецтвом, адже найбільш жахливі злочини на планеті відбуваються не тими людьми, хто повстає проти правил, а тими, хто їм слідує. Саме ті люди, хто дотримується правил, скидають бомби і вирізають села (слова Бенксі). Стріт-арт ще досить молодий, свій розвиток він неприпинно продовжує , з кожни днем, неухильно набираючи популярності в усих куточках світу.

А що стосується стріт-арту в Україні та країнах СНД, цей напрямок зйявився набагато пізніше ніж в європі, це зумовлено політичною замкненістю радянського комуністичного простору, художники «варились» у власному соку.

Нажаль, і на сьогоднішній день, більшість сучасних митців невстигла позбавитись пострадянської атмосфери та все ще копіює західне мистецтво.

 

ВИСНОВКИ

 

У ході курсової роботи, ми розглянули зародження радикальних напрямків у мистецтві кінця XIX століття, котрі стали переламними в історії мистецтва та послугували фундаментом для творчих пошуків та експериментів і створення нових жанрів мистецтва, котрі посідають чільне місце в історії.

Пройшовши довгу еволюцію, мистецтво тих часів асимілювалось з проявами так званого вандалізму в ХХ ст.(графіті) та сприяло створенню абсолютно нового, незвичного , багатогранного напрямку сучасного мистецтва – стріт-арт. Стріт-арт посуті (вуличне мистецтво) - образотворче мистецтво, відмінною рисою якого є яскраво виражений урбаністичний стиль. Стріт-арт, принаймні у початковій його формі, а не зпапльюженій сьогоденній, не мав ані матеріальної зацікавленості, ані захопницького інтересу, як це було з графіті. Стріт-арт благородна, безкорисна форма мистецтва місією якого євиховання людства: спрямування зусиль на досягнення політичних, економічних, соціальних чи якихось інших змін; це тактика, ціль якої підірвати та знищити основні механізми масової культури та реклами, введені великими корпораціями. Стріт-арт приклад ненасильницької прямої дії, спрямованої шляхом емоціонального впливу змінити суспільство в кращу сторону.

Графіті та стріт-арт стали стихією, що змінила зовнішній вигляд вулиць наприкінці ХХ – початку ХІ століть але в цивілізованих країнах ці поняття вже нелякають людей , це не просто вандалізм, як це було у 1960х роках ХХ ст. - це популярний прояв сучасного мистецтва, котрий частіше можна побачити в галереях аніж на вулиці.