Видатні представники та засновники світового стріт-арту

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КРИВОРІЗЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ ДВНЗ

«КРИВОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

факультет мистецтв художньо-графічне відділення

кафедра образотворчого мистецтва

 

 

 

 

 

 

 

 

Стріт-арт

 

 

 

                                                             

                                                              виконав студент денного 

                                                              відділення ХГ-09-1-1

                                                              Лаврішко Сергій Юрійович                                                             

              

                                                              Науковий керівник:

                                                              Старший викладач

                                                              Красюк І. А.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кривий Ріг – 2012

 

ПЛАН

 

ВСТУП……………………………………………………………………….…..1 РОЗДІЛ 1. ІСТОРИЧНІ ВІДОМОСТІ, ПРОЦЕС ЗАРОДЖЕННЯ ТА СТАНОВЛЕННЯ СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА

1.1. Основні тенденції розвитку західноєвропейського мистецтва ХХ століття………………………………………………………………3

1.2 Мистецтво ХХ ст. перші кроки до стріт-арту. ………………….6

1.3. Вандалізм, графіті – початкова, несвідома форма стріт-арту………………….……………………..……………………………12

Висновок до розділу 1…………………………………………………18

РОЗДІЛ 2. СТРІТ-АРТ НАСЬОГОДНІ

2.1.  Видатні представники та засновники світового стріт-арту…19 2.2. Рівень розвитку та популярність стріт-арту в Україні та країнах СНД……………………………………………………………………..24

Висновок до розділу 2…………………………………………………26

ВИСНОВКИ………………….……………………………………………...…27

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………31

ДОДАТКИ……………………………………………………………………...33

Додаток А

Додаток Б

Додаток В

Додаток Г

Додаток Д

Додаток Е

 

 

 

 

 

 

 

                                                                   ВСТУП

 

Актуальність дослідження. Зростаюча необхідність у самовираженні та творчій співпраці між художниками різних країн змушує задуматись про доцільність дослідження «молодих» нових напрямків сучасного мистецтва, а саме стріт-арту.

Ще досить недавно, до 1960х років двадцятого століття, ніхто не думав що молодь буде розмальовувати аерозольною фарбою (для автомобілів) стіни, а згодом і вагони метро. І вже точно ніяк не очікував що так звані «вандали», що писали свої імена на стінах будинків, еволюціонують в художників-екстремістів котрі будуть малювати в усіх можливих місцях, без обмежень, від закинутих будівель до стін парламентів та військових літаків, ризикуючи іноді власним життям ,а головне без матеріальної зацікавленості. Їхні малюнки будуть вже не прості написи, а майстерні художні витвори, котрі до того ж, згодом, будуть цінуватись в грошовому еквіваленті на рівні з історичними шедеврами світового мистецтва. Ще досить молодий та малодосліджений але вже досить популярний  прояв сучасного мистецтва котрий швидко набуває масштабності і має представників ледь не в усіх куточках світу.

Звісно не могло все початись від простого бажання залишити про себе пам`ятку і банального захоплення від роботи системи аерозольного розпилення фарби. Цьому передувало довге еволюціонування у мистецтві, з усіма його протестами й революційними відмовами від старого.

Стріт-арт набрав неабияких обертів за останні роки в усьому світі але історія знає не один приклад такого епатажного «одноденного» мистецтва. Отже, саме тому необхідно дослідити це явище, і розібратись чи є воно взагалі проявом мистецтва чи просто новомодна тенденція котра дала змогу комусь заробити мільйонних статків.

 

Об'єкт  дослідження – історія, та діяльність художників доби модернізму та постмодернізму ( кінця XIX ст. – XX ст. ), та у її контексті представників стріт-арту.

Предмет дослідження – особливості стріт-арту як виду мистецтва.

Мета роботи: ознайомитись з історією виникнення стріт-арту, виокремити найвидатніших представників, визначити вплив і взаємодію західноєвропейського мистецтва по відношенню до країн СНД.

Завдання дослідження :

• проаналізувати літературу;
• визначити специфіку стріт-арту;
• дослідити процес розвитку стріт-арту;
• дослідити процес зародження стріт-арту на території країн СНД.

Методи дослідження :

• опрацювання наукових джерел з дослідження розвитку стріт-арту;
• перегляд та опрацювання документальних фільмів;
• аналіз робіт інтернаціональних митців;
• узагальнення досвіду художників напрямку стріт-арт.

Принципи: робота виконана на основі принципів науковості, системності, об`активності та структурності.

Структура роботи: складається зі вступу двох розділів, висновків, списку використаної літератури, джерел, додатків.

 

 

РОЗДІЛ 1. ІСТОРИЧНІ ВІДОМОСТІ, ПРОЦЕС ЗАРОДЖЕННЯ ТА СТАНОВЛЕННЯ СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА

 

1. Основні тенденції розвитку західноєвропейського мистецтва            ХХ століття

 

 

 

Наприкінці XIX століття виникає абсолютно нова стильова течія у мистецтві – модернізм, що призводить до радикального перелому в поглядах на роль мистецтва. Виниклі у західній культурі авангардні напрямки мистецтва поставили під сумнів категорію прекрасного, вона перестала бути не тільки визначальною, але навіть і необхідною для мистецтва[16]. На противагу їй комуністична ідеологія, не відмовляючись від категорії прекрасного, висунула на чільне місце принцип партійності мистецтва, що пов'язував мистецтво з революційною боротьбою робітничого класу і вимагав від митця «правдивого історично-конкретного зображення дійсності в її революційному розвитку».

Модернізм досить умовне позначення періоду культури кінця ХIХ - середини ХХ ст. тобто від імпресіонізму до нового роману і театру абсурду. Нижньою хронологічною межею модернізму є "реалістична", або позитивістська, культура ХХ ст. верхньою - постмодернізм, тобто 1950 - 1960-і рр. Не слід плутати мистецтво модернізму і авангардне мистецтво, хоча деколи грань між ними провести важко [5,с. 68]. Типовими мистецтвами модернізму є символізм, експресіонізм і акмеїзм. Типовими мистецтвами авангарду є футуризм, сюрреалізм, дадаїзм. Головна відмінність між модернізмом і авангардом полягає в тому, що хоча обидва напрямки прагнуть створити щось принципово нове, але модернізм народжує це нове виключно в сфері художньої форми (кажучи в термінах семіотики), у сфері художнього синтаксису і семантики, не зачіпаючи сферу прагматики[8]. Авангард зачіпає всі три області, роблячи особливий наголос на останній. Авангард не можливий без активної "художньої антиповедінки", без скандалу, епатажу. Модернізму це все не потрібно. У сфері прагматики модерніст поводиться, як звичайний художник чи вчений: він пише свої чудові картини, романи чи симфонії і звичайно не прагне утвердити себе перед світом таким активним способом, як це роблять авангардисти. Навпаки, для модерніста швидше характерний замкнутий спосіб життя, а якщо модерністи об'єднуються в якісь гуртки, то ведуть вони себе виключно тихо і навіть академічно. Взагалі поняття модернізм тісно пов'язано не тільки з мистецтвом, а й з наукою і філософією. Недарма багато ранніх модерністів були вченими і філософами - Валерій Брюсов, Андрій Білий, В'ячеслав Іванов. Не можна не вважати проявами модернізму в культурі ХХ ст. такі ключові явища, як психоаналіз, теорію відносності, квантову механіку, аналітичну філософію, структурну лінгвістику, кібернетику і не можна не вважати модерністами Зигмунда Фрейда, Карла Густава Юнга, Альберта Ейнштейна, Гейзенберга та ін. Модернізм, Якщо його розглядати як таке комплексне рух в культурі ХХ ст., Відштовхувався насамперед від "реалістичного", позитивістського світосприйняття ХIХ ст. [4,с. 74].

Світоглядно-мистецький напрям, що в останні десятиліття ХХ століття приходить на зміну модернізму – постмодерн. Цей напрям — продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем — світоглядно-філософських, економічних, політичних. В епоху постмодерну мистецтво розглядають як відкрите поняття, що у вільний спосіб об'єднує предмети, що не мають виразних спільних рис, а лише мають щось, що не можна окреслити вичерпними критеріями. Визначальними для творів мистецтва при цьому можуть вважатися або мета, з якою вони були створені, (за висловом Дональда Юдда — мистецтвом є те, що вважає себе мистецтвом) або визнання того чи іншого твору мистецькими колами чи певними інституціями. В останньому випадку важливим стає сучасний стан теорії мистецтва, місце і час, в контексті якого з'являється той чи інший твір. В усіх випадках відкритого визначення відсутність формальних критеріїв відриває мистецтва від естетичного оцінювання[9].

Поняття «постмодернізм» у сучасному значенні охоплює передовсім тенденції або явища у мистецтві, які з’явилися в останній третині ХХ ст. і на початку ХХІ ст. Латинське post – префікс, що означає наступність, французьке modern – сучасний, найновіший. Тобто у самій назві терміна підкреслюється, що постмодернізм з’являється після модернізму. Однак точніше було б сказати, не після модернізму, а він просто не такий, як модернізм. Це вже щось інше.

 

Порівняльна таблиця «модернізм-постмодернізм» за Брайніним-Пассеком

 

модернізм постмодернізм

Скандальність	Конформізм
Антиміщанський пафос	Відсутність пафосу
Емоційне заперечення попереднього	Ділове заперечення попереднього
Первинність як позиція	Вторинність як позиція
Оціночне у самоназві: «Ми - нове»	Безоціночне в самоназві: «Ми - все»
Декларована елітарність	Недекларована демократичність
Переважання ідеального над матеріальним	Комерційний успіх
Віра у високе мистецтво	Антиутопічність
Фактична культурна спадкоємність	Відмова від попередньої культурної парадигми
Виразність кордону мистецтво-немистецтво	Все може називатися мистецтвом

 

 

 

 

2. Мистецтво ХХ ст. перші кроки до стріт-арту

 

 

 

Декрет № 1 «О демократизации искусств (заборная литература и площадная живопись)» гласит:

«Товарищи и граждане, мы, вожди российского футуризма — революционного искусства молодости — объявляем:

1. Отныне  вместе с уничтожением царского  строя отменяется проживание  искусства в кладовых, сараях  человеческого гения — дворцах, галереях, салонах, библиотеках, театрах.

2. Во  имя великой поступи равенства  каждого пред культурой Свободное  Слово творческой личности пусть  будет написано на перекрестках  домовых стен, заборов, крыш, улиц  наших городов, селений и на  спинах автомобилей, экипажей, трамваев  и на платьях всех граждан.

3. Пусть  самоцветными радугами перекинутся  картины (краски) на улицах и площадях  от дома к дому, радуя, облагораживая  глаз (вкус) прохожого [6].»

 

«Художники и писатели обязаны немедля взять горшки с красками и кистями своего мастерства иллюминовать, разрисовать все бока, лбы и груди городов, вокзалов и вечно бегущих стай железнодорожных вагонов.

Пусть отныне, проходя по улице, гражданин будет наслаждаться ежеминутно глубиной мысли великих современников, созерцать цветистую яркость красивой радости сегодня, слушать музыку — мелодии, грохот, шум — прекрасных композиторов всюду.

 Пусть  улицы будут праздником искусства  для всех.»

 

— Владимир Маяковский, Давид Бурлюк, А.Каменский [6].

 

Найбільш значними модерністськими тенденціями були: імпресіонізм, модерн, експресіонізм, постімпресіонізм, фовізм, кубізм, футуризм. А також більш пізні течії - абстрактне мистецтво, дадаїзм, сюрреалізм. У вузькому сенсі модернізм розглядається як рання сходинка авангардизму [3,с 87].

Комплекс явищ у мистецтві першої третини XX ст., якому притаманне прагнення до радикального оновлення змістовних та формальних принципів творчості, і як наслідок, відмова від канонів мистецтва епох, що передували йому. Авангардизм проявився у цілій низці течій та шкіл (фовізм, кубізм, футуризм, абстракціонізм, дадаїзм, сюрреалізм, експресіонізм, конструктивізм, імажизм) — торкнувся різних царин мистецва (живопис, скульптура, архітектура, література, музика, кіно).

Мистецтво авангардизму складне і суперечливе, воно містить у собі продуктивні пошуки нових художніх форм і бачення світу. Серед його експериментів є невдалі «одноднівки», данина швидкоплинній моді, але залишається й те, що визначило нові імпульси в культурі нашого часу [2,с. 57].