Видатні представники та засновники світового стріт-арту

Абстракціоніìзм, абстрактне мистецтво, безпредметне мистецтво, конфігуративне мистецтво — одна з течій авангардистського мистецтва. Виникла на початку ХХ ст. Філософсько-естетична основа абстракціонізму — ірраціоналізм, відхід від ілюзорно-предметного зображення, абсолютизація чистого враження та самовираження митця засобами геометричних фігур, ліній, кольорових плям, звуків. Напрям сучасного абстрактного мистецтва в скульптурі і живопису виник в Європі та Північної Америці в 1910 — 1920рр. [10]

Абстракціонізм у наші часи звичайно описує мистецтво, що не відображує предмети реального світу, але використовує тіні та кольори для надання настрою. Представник 1923р Кандинский, Василий Васильевич (1866-1944) (3)

Символізм (фр. symbolisme, з грец. симболон — знак, ознака, прикмета, символ) — літературно-мистецький напрям кінця ХІХ — початку ХХ ст., основоположники якого, базуючись на ідеалістичній філософії Шопенгауера, «теорії несвідомого» Едуарда Гартмана і поглядах Фрідріха Ніцше, проголосили основою мистецької творчості символ — таємну ідею, приховану у глибині всіх навколишніх, а також і потойбічних явищ, що її можна розкрити, збагнути й відобразити тільки з допомогою мистецтва.

 Основною  рисою символізму є те, що конкретний  художній образ перетворюється  на багатозначний символ.(5)

Фовізм (від фр. fauve - дикий) - течія у французькому живописі. Група художників (Анрі Матісс, Альбер Марке, Жорж Руо, Андре Дерен, Рауль Дюфі, Моріс де Вламінк) на певний час присвятила себе надзвичайно емоційній манері творчості, яка характеризувалася підвищеною художньою виразністю, стихійною динамікою живопису, інтенсивністю кольору. В пейзажах, інтер'єрних сценах, натюрмортах фовізм виражав себе різким узагальненням об'ємів, простору, малюнку.(6)

Футуризм — це мистецтво антигуманізму, яке має відбити настання часу техніки. Спрямування футуризму можна виразити трьома «М»: місто, машина, маса. Дві головні ознаки футуризму: по-перше, нове мистецтво зовсім не цікавиться людиною. Психологізм оголошується анархізмом. Психологізм — характерна риса міщанської літератури, яка вмирає. Якщо цікавить душа — пізнай машину. По-друге, для цього мистецтва характерний виключний динамізм, опоетизування руху, швидкості, зорові пошуки засобів зображення руху.

Дадаїзм як міжнародний напрямок став вираженням морального, соціального та політичного протесту європейського мистецтва проти божевілля першої світової війни. Воно зародилося в Цюріху в середовищі анархуючої  інтелігенції, сприйняла першу світову війну 1914-1918рр як розв'язування в людині одвічних звірячих інстинктів, а розум, мораль, естетику - як їх лицемірне маскування. Наслідуючи поведінки цивілізованих держав в ході кривавої бійні, дадаїсти обрали своєю зброєю нігілізм. В цілому прихильники руху пропагували альтернативне уявлення про сутність мистецтва. Багато художників порвали з кубізмом і дружньо взялися населяти свої роботи всілякими механізмами. Деякі взагалі залишили пензлі і повністю переключилися на нові художні форми - конструкції, колажі та фотомонтажі - або присвятили себе театру чи кіно [1,с. 65].

Експресіонізмом називають мистецтво, яке ставить за мету підкреслене вираження душевних станів художника, його почуттів і настроїв. Хоча слово «expression» французьке і означає «вираз» вперше назву цієї течії було вжито в Німеччині. Вже Ван Гог, а потім фовісти і деякі інші майстри тієї епохи прагнули до сильної виразності, але назва «експресіонізм» вживається переважно по відношенню до німецького мистецтва, де він отримав найбільш чисте втілення.

Картина для експресіоністів була лише засобом, за допомогою якого вони сподівалися вирішити суспільні протиріччя своєї епохи. Вони хотіли вразити глядача, пробудити його почуття, навчити і направити його. Але в той же час самі вони опинились в зачарованому колі: їх не задовольняли існуючі порядки, але виходу з положення вони знайти не могли. Результатом був стан пригніченості, розчарування і досади, невдоволення всім сущим, нездатність побачити в світі щось інше крім зла і потворності. Для вираження поривів почуття експресіоністи використовували або кричучо яскраві фарби, або, навпаки, похмурі брудні тони, неспокійні і недбалі рухи пензля, різкі і спрощені форми, свідомі їх спотворення [1,с. 35].

Сюрреалісти вважали, що творча енергія виходить зі сфери підсвідомості, яка проявляє себе під час сну, гіпнозу, хворобливого марення, раптових осяянь, автоматичних дій (випадкове блукання олівця по паперу та інше).

Глядач, піддаючись переконливості ілюзорною живопису, втягується в лабіринт обманів і нерозв'язних загадок: тверді предмети розтікаються, щільні набувають прозорість, несумісні об'єкти скручуються і вивертаються, масивні обсяги набувають невагомість, і все це створює образ неможливий в реальності. Загальні особливості мистецтва сюрреалізму фантастика абсурду, алогізм, парадоксальні поєднання форм, зорова нестійкість, мінливість образів. Головною метою сюрреалістів було через несвідоме піднятися над обмеженістю як матеріального, так і ідеального світу, продовжити бунтарство проти вихолощених духовних цінностей буржуазної цивілізації. Художники цього напряму хотіли створити на своїх полотнах реальність, невідображаючу дійсність, підказану підсвідомістю, але на практиці це часом виливалося в створення патологічно відразливих образів, еклектику і кітч [1,с 47].

Конструктивіìзм (від лат. constructio — побудова) — авангардистський метод (стиль, напрямок) в образотворчому мистецтві, архітектурі, художньому конструюванні, літературі, фотографії, оформлювальні на декоративно-прикладному мистецтві, що отримав розвиток в 1920 - початку 1930 років. Характеризується суворістю, геометризмом, лаконічністю форм і монолітністю зовнішнього вигляду.

Прагнучи поєднати мистецьку творчість з виробництвом, Конструктивіìзм відкидає практично не вмотивовану декоративність, схематизує мову мистецтва. В образотворчому мистецтві та літературі прихильники конструктивізму надавали великого значення техніцизму, штучним конструктивним формам, абстракціям тощо.

Паблік-арт (від англ. Public art — «публічне мистецтво») вживають до будь-якої мистецької роботи, яку було виконано в публічному місці з доступом для загального огляду, як правило поза приміщенням. Паблік-арт не обмежений фізичними об'єктами, до його створення залучають танці, процесії, вуличні театри, поезію.

Перформанс (від англ. performance — вистава, спектакль) — одна з форм акціоністського мистецтва, де твором вважають дії автора, за якими глядачі спостерігають у режимі реального часу. В основі перформансу лежить уявлення про творчість як спосіб життя.

Хепенінг (англ відбувається) - форма сучасного мистецтва, що представляє собою дії, події або ситуації, що відбуваються за участю художника, але не контрольовані ним повністю. Хепенінг зазвичай включає в себе імпровізацію і не має, на відміну від перформансу, чіткого сценарію. Одне із завдань хепенінгу - подолання меж між художником і глядачем.

Концептуальне мистецтво - мистецький рух постмодернізму, що склався в кінці 1960-х років під впливом дадаїстів, майстрів поп-арту й мінімального мистецтва. Концептуалісти ставлять своїм завданням перехід мистецтва від виконання художніх творів до вільних від матеріального втілення «художніх ідей» (т. з. концептів — загальних уявлень). Творчість осмислюється концептуалістами як близький по духу хепенінгу, але статично зафіксований процес залучення глядача в «гру ідей». Це оформляється у вигляді графіків, діаграм, схем, цифр, формул, написів тощо.

Поп-а́рт (англ. pop-art, скорочення від англ. popular art) — напрям в образотворчому мистецтві 1950—1960-х років, що виник як реакція на абстрактний експресіонізм та використовує образи продуктів вжитку. Образ, запозичений у масовій культурі, переміщується в інший контекст.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Вандалізм, графіті – початкова, несвідома форма стріт-арту

 

 

Вандалі́зм  — у буквальному сенсі слова: зловмисне руйнування або пошкодження культурно-історичних пам'ятників, інших матеріальних і культурних цінностей, приватних або суспільних об'єктів майна.

Слово має походження від назви вандали — древні німецькі племена, відомі своїм нападами на Рим і його провінції і величезними руйнуваннями, які цьому заподіювалися.

Умисне знищення або пошкодження чужого майна передбачене статтями 89, 145, 245 КК України. Крім того, за певних умов ці дії можуть кваліфікуватися як диверсія (ст.60), масові безпорядки (ст.71), пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (ст.78), потрава посівів і пошкодження насаджень (ст.159), незаконна порубка лісу (ст.160), глум наддержавною символікою (ст.187 2 ), умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу (ст.189 5 ), хуліганство (ст.206), знищення і зруйнування пам'яток історії та культури (ст.207), жорстоке поводження з тваринами (ст.207 1 ), глум над могилою (ст.212). Перелічені види злочинної поведінки можуть набувати ознак вандалізму.[11.89-245]

Агресія, спрямована на стіни, краще агресії, спрямованої на людину. До речі, агресії в графіті не більше, ніж любові, будь-яких інших почуттів і набагато менше, ніж в офіційних засобах інформації — газетах, телебаченні. Як форма побутування низової культури графіті культивують цілий ряд традицій визначених міських субкультур. Це в меншій мірі стосується слов'янської культури, ніж, наприклад, традицій великих міст Північної і Південної Америки, де графіті — сприймалось як безумовний елемент кримінального життя міста, знак конкретних підліткових угруповань, символ їхніх територій.

Графіті походить й від грецького слова «Graphein» означаючий «писати», і від італійського слова «Graffito» - «дряпати», а історія цього терміна переносить нас до доісторичної людині, що малює на стіні печери. Це явище, по видимому, було викликано людським бажанням спілкування – «Графіті являє собою пристрасть людини до спілкування».

Графіті стало стихією, що змінила зовнішній вигляд вулиць наприкінці ХХ століття, і згадування цього слова викликає в уяві людини безліч різних образів. «Графіті - це мистецтво або вандалізм? наслідок занепаду або його причина?». Сфера ставлення до графіті широка й суперечна.

Необхідно відзначити, що багато райтерів називають свої роботи скоріше «райтингом» (листом), ані ж «графіті».

 Перенесемося  в Нью-Йорк початку 1960- х, коли  молодий Julio з 204 street (район міста невідомий), почав писати свій "tag" (nickname; псевдонім) Julio 204 у метро. ДО 1968 року його тэгом були підписані усі частини міста. Але саме явище писати графіті знайшло популярність, коли молодий 17 річний грек Demitrios з Washington Heights - району Manhattan- А ставив тэг "Taki 183" по всьому Нью-Йорку, особливо в підземці. В 1971р репортер з 'New York Times' з метою довідатися зміст цього послання знайшов Taki і взявав у нього інтерв'ю. Стаття 'Taki 183 spawns pen pals' стала першою з роду статей, присвячених графіті.

Протягом наступного року й після виходу згаданої статті феномен самовираження молоддю за допомогою розписування підземки зріс до такої міри, що це стало цілим рухом, і згодом його стали назвати хіп хоп графіті.

Історія графіті достовірна до цієї крапки, і була розказана багато разів у різних публікаціях. Однак, у міру розвитку графіті й становлення більш популярною культурою, оповідання стає більш заплутаним і неоднозначним.

У часи зародження графіті райтери та поїзда мали майже духовний зв'язок один з одним. Підземка була сполучною системою для графіті, вона була іконою для графіті райтерів, які прагнули, щоб їх роботи побачила й публіка й інші райтери.

Райтеры створили «альтернативну систему спілкування для хлопців, котрі так чи інакше, мали доступ до широких проспектів вуличної інформації»

У райтерів були лінії метро, яким вони віддавали перевагу в залежності від поверхні поїздів і їх маршрутів. Кращі райтери міста завжди поглядали на 5 і 2 номер Lexington Avenue Express, як на вагони вищого сорту для своїх робіт, які об'їжджали великі території міста. Це допомагало бути визнаними та стати відомими. Небезпека, що перебуває під напругою "3 рейки", імовірність бути арештованим і інші неприємності лише додавали адреналіну й бажання зробити "кидок" ('getting up)

Графіті також писали й на стінах, будинках, але підземка мала таку величезну привабливість, що була поза конкуренцією - "Візуальна доступність, величезна кількість відвідувачів і зв'язок з іншими такими ж хлопцями по місту". Підземка також підкреслювала спрямованість і рух - чого складно досягтися на стінах, вона вносила життя в нерухливі букви.

Існує сім фундаментальних форм графіті, хоча існує безліч, більше тисячі різних стилів, форми однозначно визначаються серед графіті райтерів. Форми характеризуються складністю, розташуванням і своїми розмірами. Ієрархічний порядок графіті форм представлений нижче:

TAGS (теги) - вже згадувані теги є nickname- ом райтера, розписом псевдоніма й найпростішою формою графіті. Теги використовуються для того, щоб ім'я райтера було "на очах", чим їх в нього більше, тим більше "слава" райтера. Хоча більшість тегів виглядають схоже, для знаючої людини, тег як відбиток пальця - єдина у своєму роді суміш усіх елементів райтера.

THROW-UPS - (фроу-апс) - "начерк" - більш розвинена форма тэга, яка звичайно швидко наноситься на поверхні поїздів та стін, за допомогою балона. Райтери звичайно використовують bubble letters ( букви -міхури) для того, щоб накидати ім'я з 2-3 букв.

Зазвичай використовуються два кольори, один для outline (контуру), а інший для fill-in (заповнення). Ця форма є найбільш швидким способом створення більших шматків робіт.

PIECES - шматки, картини - це термін, використовуваний для шедеврів (masterpieces).