Проблеми платіжного балансу України

Загалом, платіжний баланс підсумовується з позитивним сальдо, якщо поточний платіжний баланс (сума всіх статей поточного рахунку, де виділені три категорії: товари і послуги нефакторні, що відображають експортно-імпортні операції та формують торговий баланс; доходи від факторних послуг; поточні перекази) в сумі з балансом руху капіталів складають позитивне сальдо – тобто чисті надходження іноземної валюти є позитивними. І навпаки, платіжний баланс стає дефіцитним, якщо чисті надходження іноземної валюти від поточних операції та балансу руху капіталів є від’ємними [23, с. 270].

Тобто при дефіциті балансу поточних операцій і позитивному сальдо балансу руху капіталів платіжний баланс буде мати дефіцит лише у випадку, коли дефіцит по підсумку статей поточного рахунку перевищуватиме позитивне сальдо балансу руху капіталів. І навпаки, якщо позитивне сальдо руху капіталу та фінансів перевищуватиме пасивне сальдо поточного рахунку, то сальдо платіжного балансу буде позитивним.

Разом з тим практика господарювання стверджує, що і дефіцит торгівельного балансу може приносити країні економічну вигоду, якщо за ним стоїть імпорт основного капіталу чи інших інвестиційних товарів (високих технологій), які будуть використовуватися для підвищення продуктивності, збільшення випуску конкурентоспроможної продукції тощо.

Загалом, у світовій практиці напрацьовано певний досвід покриття дефіциту платіжного балансу. Однак можливість їх використання в Україні обмежена, що обумовлено низкою причин.  

1. Дієвим  засобом покриття дефіциту платіжного балансу є мобілізація коштів на світовому ринку капіталів у вигляді кредитів банківських консорціумів, облігаційних позик, перевага яких, порівняно з кредитами міжнародних валютно-кредитних й фінансових організацій, полягає у більшій доступності та свободі від нав’язаних ззовні стабілізаційних програм та вимог. Водночас такі банківські кредити відносно дорогі та важкодоступні для країн, які мають значні зовнішні борги, що характерно нині для України.

2. Дефіцит  платіжного балансу мінімізується  через отримання пільгових кредитів по лінії економічної допомоги. Враховуючи загальносвітову кризову ситуацію у фінансовій сфері, це в даний час є малоймовірним. 

3. Дефіцит  платіжного балансу можна зменшити  за рахунок продажу золотовалютних  резервів. На даний час в Україні їх обсяг є недостатнім для проведення операцій на відкритому ринку.

Тому з метою врегулювання ситуації в Україні слід використовувати інструменти іншого порядку, що враховували б захист державницьких інтересів та соціально-економічних інтересів суспільства [22, с. 59].

Загалом державне регулювання платіжного балансу зводиться до сукупності економічних (у тому числі фінансових, грошово-кредитних, валютних) заходів, спрямованих на раціональне формування його основних статей, усунення причин та факторів появи неврівноваженого стану. Арсенал методів, які можна застосувати до вирівнювання платіжного балансу, доволі широкий та різноманітний. Їх вибір залежить від валютно-економічного стану країни та стану її міжнародних розрахунків. Для країн з дефіцитним платіжним балансом, до яких належить і Україна, звичайно застосовуються заходи, що стимулюють експорт товарів та ввіз іноземних капіталів і стримують імпорт товарів та обмежують вивіз капіталів.

У перелік таких заходів, які можуть значною мірою знайти відповідне адаптаційне використання в умовах України, входять:

- дефляційна  політика, тобто обмеження бюджетних  видатків переважно на загальносуспільні  цілі, „заморожування” цін та  зарплати. Вона спрямована на  скорочення внутрішнього попиту. Її складовими виступають: фінансові та грошово-кредитні інструменти, що дозволяють досягти зменшення бюджетного дефіциту; зміна облікової ставки національного банку (дисконтна політика); кредитні обмеження; встановлення меж зростання грошової маси. Однак необхідно усвідомлювати, що в умовах системної кризи (загроза виникнення якої є і в Україні) така політика буде загрожувати наростанням соціальних конфліктів;

- девальвація (зниження курсу національної  валюти, що відбувається в Україні), спрямована на стимулювання експорту й стримування імпорту продукції. Слід особливо підкреслити, що така впливовість на національну економіку можлива й доцільна лише за наявності в країні високого експортного потенціалу, тобто конкурентоспроможних товарів і послуг, а також сприятливої ситуації на світовому ринку. Якщо донедавна така політика для України, враховуючи експортно зорієнтоване спрямування металургійної та хімічної промисловості й сприятливу кон’юнктуру на світовому ринку, була прийнятною, то нині, зважаючи на рецесію у виробництві й значні зміни в попиті на світовому ринку, її не можна визнати ефективною для України. Адже у змінених умовах, характерних для нинішньої ситуації, девальвація, здорожуючи імпорт, буде призводити до зростання витрат виробництва (від використання імпортної продукції, підвищення цін тощо), отриманих з її допомогою тимчасових конкурентних переваг на зовнішніх ринках. Отже, роль девальвації в регулюванні платіжного балансу залежить від конкретних умов її проведення та супутньої загальноекономічної й фінансової політики;

- валютні  обмеження, пов’язані з блокуванням  інвалютної виручки експортерів, ліцензуванням, продажем іноземної  валюти імпортерам, зосередженням  валютних операцій в уповноважених  банках;

- цілеспрямована  фінансова і грошово-кредитна  політика, яка полягає у виділенні бюджетних субсидій експортерам, підвищенні імпортних зборів, мит на імпортні товари, відміні податку з відсотків, що виплачуються країнам-власникам цінних паперів, з метою надходження капіталів у країну.

Стратегія вирівнювання платіжного балансу та зменшення його дефіциту повинна мати наступні складові:

1. Вжиття  заходів у сфері ліквідації  економічних диспропорцій:  

- урізноманітнення  експорту шляхом індустріалізації  та перерозподілу ресурсів на  продукцію більш конкурентоспроможну на зовнішньому ринку. Нині, враховуючи світову кон’юнктуру на продовольчі ресурси, Україна може ефективно її використати – спрямувати необхідні кошти для підняття АПК на належний, відповідаючий світовим досягненням агротехнічний рівень. Аргументом на користь цього заходу є і той факт, що у зв’язку з фінансовою кризою та спадом активності на світових ринках, із забезпеченням населення продовольчими товарами в ряді країн що розвиваються, ситуація близька до критичної. За оцінками Організації з продовольства й сільського господарства ФАО ООН число голодуючих у світі наблизилось до 1 млрд і в наступному році мінімально-необхідної кількості продуктів харчування не буде вистачати для 1 млрд людей у світі; 

- приділення  значно більшої уваги задоволенню  потреб внутрішнього ринку у продукції вітчизняної металургії шляхом корегування напрямів і структури експортно-імпортних операцій та збереженню своїх позицій у світі за рахунок випуску продукції зі значно вищою часткою доданої вартості. Адже неефективною є ситуація, коли за 9 місяців поточного року майже половина обсягу імпорту (823 тис. тон) – це металопрокат, номенклатура якого виробляється в Україні, а не інвестиційний імпорт, що свідчить про недостатню увагу вітчизняних металургійних комбінатів до структури імпорту та імпортозаміщувального процесу виробництва й надмірну увагу до експортних ринків металопродукції.

2. Регулювання  у сфері експортного виробництва  для створення довготермінової  зацікавленості вітчизняних експортерів  у вивозі товарів та освоєнні  зовнішніх ринків: 

- забезпечення  надання виробникам цільових  експортних кредитів; 

- страхування  від економічних і політичних  ризиків; 

- введення  пільгового режиму амортизації  основних фондів та надання  інших фінансово-кредитних пільг (валютних, податкових, цінових) в обмін на зобов’язання виконувати конкретно визначену експортну програму.

3. Використання  міжнародно-правових норм, передбачених  статтею 12 ГАТТ[1] (1994 р.) для врегулювання торгового балансу (тобто балансу експортно-імпортних операцій). Ці заходи вживаються у зв’язку з виникненням негативних ситуацій у платіжному балансі та включають, зокрема, використання додаткових імпортних зборів, вимог про внесення депозитів імпортерами, або інших торговельних заходів, які відображаються на ціні імпортованих товарів. У такому разі головним є не перевищити тієї міри, яка є необхідною для врегулювання ситуації з негативним станом у платіжному балансі та заведенням до мінімуму будь-яких побічних наслідків протекціоністського характеру.

4. Розгляд  можливостей запровадження податку  на товари групи розкоші (позитивний  досвід використання цього заходу  демонструють нові індустріальні  країни), збільшення акцизів на  тютюнові вироби, алкогольні напої.

5. Вжиття  заходів щодо призупинення окремих  потоків товарів та капіталів (використовуючи загальновизнаний  інструментарій – тарифи, мито, спеціальні  збори, квоти, стандарти, ліцензування, субсидії, адміністративні обмеження  для вразливих секторів економіки та видів продукції).

6. Фінансування  дефіциту поточного платіжного  балансу шляхом продажу активів  чи запозичень в іноземних  установах, коригування видатків  і доходів державного бюджету. 

7. Застосування  у фінансовій системі інструментів  хеджування валютних ризиків. 

8. Ліквідація  внутрішніх економічних диспропорцій, зокрема тих, що пов’язані з  інфляцією (яка вважаться основним  джерелом дефіциту платіжного  балансу) шляхом активізації державного  регулювання фінансової сфери; посилення  державного контролю за цінами та заробітною платою (як крайній захід – „заморожування” заробітної плати).

9. Регулювання  платежів і надходжень по так  званим „невидимим” операціям  платіжного балансу:

-         обмеження норм вивозу валюти туристами даної країни;

-         пряма чи опосередкована участь держави у створенні туристичної інфраструктури з метою залучення в країну іноземних туристів (Україна має у цій площині великі невикористані  можливості й резерви);

-         регулювання міграції робочої сили (обмеження в’їзду мігрантів) для скорочення переказів за кордон доходів іноземних працівників;

-   збільшення державних видатків на науково-дослідні та конструкторські розробки з метою зростання обсягів надходжень від торгівлі патентами, ліцензіями, науково-технічними знаннями (інформацією).

 

 

ВИСНОВКИ

 

Платіжний баланс – це підсумковий документ, у якому відображаються всі операції резидентів країни з резидентами інших країн протягом визначеного часу, звичайно календарного року, у формі співвідношення надходжень та платежів.

За економічним змістом розрізняють баланс на певну дату й за певний період. Платіжний баланс на певну дату існує у вигляді співвідношення платежів та надходжень, які кожен день постійно змінюються.

Платіжний баланс за певний період (місяць, квартал, рік) складається на основі статистичних показників про здійсненні за цей період зовнішньоекономічні дії й дає змогу аналізувати зміни в міжнародних економічних зв’язках країни, масштабах і характері її участі у світовому господарстві.

Якщо загальна сума платежів з міжнародних операцій країни відповідає бюджету, то такий стан називається рівновагою платіжного балансу. Коли ж держава не може підтримувати рівень витрат відповідно до бюджету, то спостерігається нерівновага платіжного балансу.

Отже, проаналізувавши проблему ситуацію з платіжним балансом України можна дійти висновку, що сальдо поточного рахунку є негативним і взагалі показники платіжного балансу поліпшуються недостатньо, хоча і були певні показники профіциту, але ж знову таки, виникли вони внаслідок штучного керування економічними процесами, з метою проведення максимально вигідної виборчої компанії для вузького кола осіб.

Орієнтація уряду на зовнішні ринки позичкових капіталів стримує розвиток внутрішнього ринку облігаційних позик, хоча і в цьому напрямку є певні позитивні зрушення, обмежує можливості використання державних цінних паперів для цілей регулювання національної грошово-кредитної системи. Крім того, обсяги короткострокового боргу і боргу в іноземній валюті вважаються основним індикатором вразливості боргової позиції уряду до дії зовнішніх шоків. Передусім, значні обсяги зовнішньої заборгованості підвищують вірогідність розгортання валютної кризи: дисбаланси боргової позиції уряду, заохочують спекулянтів до проведення атак на національну валюту.

Одночасне зменшення експорту та імпорту відбувається внаслідок девальвації грошової одиниці. Збільшення доходу супроводжується збільшенням імпорту, але не стимулює експорт. Збільшення пропозиції грошової маси є чинником збільшення як імпорту, так і експорту.

Для вітчизняної економіки підтримання додатного сальдо поточного рахунку - незаперечний чинник економічного піднесення, тим більше, що прискорення темпу зростання ВВП не погіршує поточного рахунку.

Для подолання проблем платіжного балансу України необхідно:

1) зважаючи на менталітет керуючої еліти, Україні потрібно відійти від політики нарощування зовнішньої заборгованості держави, яка проводиться останнім часом. Інтенсифікація зовнішніх запозичень в період стрімкого економічного зростання і формування значного позитивного сальдо поточних операцій виглядає ірраціональною. Для вітчизняної економіки підтримання додатного сальдо поточного рахунку - незаперечний чинник економічного піднесення але вузька спеціалізація зовнішньої торгівлі України і надмірна залежність від зовнішніх запозичень - ключові чинники вразливості її платіжного балансу щодо змін у зовнішньому середовищі.

2) стимулювати зменшення дефіциту торговельното балансу через підтримку експортних галузей і відвойовування національним виробником ринків, на яких домінують імпортні товари;

3) створювати сприятливіший інвестиційний клімат.

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Про встановлення прожиткового мінімуму і мінімальної заробітної плати: Закон України від 20.10. 2009№1646-VІ // zakon1.rada.gov.ua.
2. Про Національний банк України: Закон України від 20 травня 1999 року № 679-XIV // http://zakon1.rada.gov.ua.
3. Андрійчук В. Г. Проблемі платіжного балансу та зовнішньої торгівлі в умовах фінансової кризи: гіпотетичні й реальні шляхи і заходи їх вирішення [Текст] / В. Г. Андрійчук // Зовнішня торгівля: право та економіка. - 2008. - №6. - С. 5-9.
4. Анісімова, О.Ю. Коригування зовнішніх дисбалансів платіжного балансу (на прикладі розвинутих країн): автореф. дис. ... канд. економ. наук : спец. 08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини/ О. Ю. Анісімова; КНУ ім.  Тараса Шевченка. - К.: [ Б. В. ], 2008. - 22 с.
5. Береславська О. Чинники курсової нестабільності в Україні / О. Береславська // Вісник Національного банку України. - 2009. - №2. - С. 8-14.
6. Гальчинський А., Сколотяний Ю. Нас очікує поетапне перетворення існуючої валютної системи, і сьогодні може йтися лише про проміжні рішення // Дзеркало тижня.– 4.04.2009.–№11.
7. Геєць В. Каталізатором фінансової кризи в Україні була світова криза, але значна частина передумов має внутрішнє походження // Вісник Національного банку України.– 2009.– №2. – С. 16–18.
8. Заверуха І.Б. Державний борг України: проблеми правового регулювання / І.Б. Заверуха ; Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. – Л. : Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2006. – 309 с.
9. Зовнішній борг України // Національний банк України //www.bank.gov.ua.
10. Козак Ю.Г. Міжнародна економіка в питаннях та відповідях : навч. посіб. / Ю.Г. Козак, В.В. Ковалевський. – К. :  Центр навчальної літератури, 2004. – 676 с.
11. Литвицький, В. Ребаланс – 2007 / В. Литвицький //Вісник Національного банку України. - 2008. - N 5. - C.3-11
12. Міжнародна економіка : підруч. Для студ. вищ. навч. закл. / [Ю.Г. Козак, Д.Г. Лук’яненко, Ю.В. Макагон та ін. ; за ред. Ю.Г. Козака, Д.Г. Лук’яненко,  Ю.В. Макагона]. – 3-тє вид. – К. : Центр учбової літератури, 2009. – 560 с.
13. Міжнародна економіка : підручник /  [А.П. Румянцев, Г.Н. Климко, В.В. Рокоша та ін. ; за ред. А.П. Румянцева]. – К. :  Знання-Прес, 2003. – 447 с.
14. Ніколайчук С. Аналіз стійкості дефіциту поточного рахунку платіжного балансу України [Текст] / С. Ніколайчук, Н. Шаповаленко // Вісник Національного банку України. - 2010. - №9. - С. 11-20.
15. Ніколайчук, С. Дефіцит поточного рахунку платіжного балансу: оцінка прийнятного рівня для України/ С. Ніколайчук, Н. Шаповаленко //Економіка і прогнозування. - 2010. - N 2. - С. 74-88
16. Перспективы развития мировой экономики: кризис и подъем / Обзоры мировой экономики и финансов: МВФ, апрель 2009 г. – 189 с.
17. Пищик П.В. Регулирование платежного баланса и проблема макроэкономического равновесия/ П. В. Пищик //Деньги и кредит. - 2002. - N 8. - C.38-44
18. Платіжний балансУкраїни за 2008-2013 рік // Національний банкУкраїни //www.bank.gov.ua.
19. Поточний і фінансовий рахунки платіжного балансу України та інтервенції Національного банку України: Аналітичний огляд Національного банку України від 24.09.2009 // Національний банк України //www.bank.gov.ua.
20. Філіпенко А.С. Економічний розвиток сучасної цивілізації: навч. посібник / А.С. Філіпенко. – К.: Знання, 2000. – 546 с.
21. Чуракова, И. Ю. Платежный баланс в системе опережающих индикаторов внешней среды/ И. Ю. Чуракова //Финансовый менеджмент. - 2010. - N 5. - С. 60-75
22. Швандар, К.В. Мировой кризис сквозь призму платежного баланса и конкурентоспособности/ К. В. Швандар //Банковское дело. - 2009. - N 5. - С. 54-61
23. Шкляр, А. І. Платіжний баланс України: чинники кризи і механізми відновлення рівноваги/ А. І. Шкляр //Актуальні проблеми економіки. - 2010. - N 6. - С.  266-272
24. Юрчишин, В. Макроэкономические риски платежного баланса/ В. Юрчишин //Финансовые риски. - 2008. - N 2. - C.30-35
25. Фінанси : навч. посіб. / [В.С. Загорський,  О.Д. Вовчак, І.Г. Благун, І.Р. Чуй]. –  2-ге вид., стер. – К. : Знання, 2008. – 247 с. 
26. Шевчук В.О. Платіжний баланс і макроекономічна рівновага в трансформаційних економіках: досвід України /  В.О. Шевчук. – Л. : Каменяр, 2001. – 495 с.