Проблеми платіжного балансу України

Головним чинником зростання залишався експорт продовольчих товарів, що збільшився на 31.5% порівняно з лютим 2012 року, зокрема за рахунок зернових (на 23.2%), насіння олійних культур (у 2.4 раза) та олії (на 19.3%). Уперше з початку 2012 року річні темпи зростання експорту продукції металургії були додатними - 3.1%, зокрема чорних металів - на 8.0%. За прогнозами більшості аналітиків, світові ціни на цю продукцію вже досягли свого мінімального значення, і очікується подальше відновлення попиту та цін. Крім того, зростання експорту спостерігалося для продукції машинобудування та хімічної промисловості (на 5.0% і 10.6% відповідно).

Водночас імпорт товарів знизився порівняно з лютим 2012 року на 7.5% (до 6.7 млрд. дол. США). Продовжилася тенденція попередніх місяців до скорочення імпорту мінеральних продуктів (у лютому - на 38.9%). Нафта майже не імпортувалася через зупинки вітчизняних нафтопереробних заводів, імпорт вугілля скоротився на 42.4% у зв’язку зі збільшенням власного видобутку, імпорт природного газу - на 36% через відносно теплу зиму. У лютому високими були темпи зростання імпорту хімічної продукції (19.5%) у зв’язку з різким зростанням постачання фармацевтичних продуктів (на 51.2%). Значною мірою це пояснюється ажіотажним попитом напередодні набрання чинності 01.03.2013 процедури ліцензування імпорту лікарських засобів [18].

Формування значного профіциту за фінансовим та капітальним рахунком у лютому (2.3 млрд. дол. США) було забезпечено головним чином розміщенням єврооблігацій Урядом України (на 1.0 млрд. дол. США) та зниженням девальваційних очікувань, унаслідок чого попит на готівкову іноземну валюту залишався низьким.

Таблиця 2.5

Сальдо рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій платіжного балансу України в січні-лютому 2013 р. [18]

Продовження табл. 2.5

Обсяг чистих надходжень прямих іноземних інвестицій у лютому становив 492 млн. дол. США, і традиційно для останніх місяців основним отримувачем інвестиційних ресурсів був реальний сектор.

Окрім уже згаданого розміщення ОЗДП Урядом України, традиційно реципієнтом зовнішніх боргових ресурсів був реальний сектор економіки. Його чисті залучення (332 млн. дол. США) формувалися переважно за рахунок отримання довгострокових кредитів. Як і в попередні роки, банківський сектор скорочував свою заборгованість за кредитами та облігаціями (у лютому - на 437 млн. дол. США). Водночас уперше з 2011 року банком з приватною формою власності було здійснено розміщення єврооблігацій (на 175 млн. дол. США). Загалом ці розміщення єврооблігацій засвідчують привабливість вітчизняних позичальників для іноземних інвесторів.

Завдяки збереженню стабільності на валютному ринку в лютому приріст готівкової валюти у позабанківському секторі був на 23.3% нижчим, ніж рік тому, - 381 млн. дол. США (у січні - лютому - на 40.3% нижчим).

Рис. 2.4. Компенсація виплат за кредиторрм МВФ та нарощення резервних активів в січні-лютому 2013 р.

Додатне сальдо зведеного платіжного балансу дозволило не тільки здійснити планові погашення кредиту МВФ (934 млн. дол. США), але й збільшити резервні активи (на 363 млн. дол. США за операціями). За станом на 01.03.2013 обсяги міжнародних резервів становили 24.7 млрд. дол. США, що забезпечує фінансування імпорту майбутнього періоду протягом 2.8 місяця.

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ УКРАЇНИ

3.1. Проблеми платіжного  балансу України

За підсумками 2012 року платіжний баланс України був сформований з дефіцитом 4,17 млрд. дол. Це на 70% більше від дефіциту 2011 року, коли він склав 2,4 млрд. дол. Але цього дефіциту платіжного балансу могло б і не бути, якби населення і «тіньова економіка» так активно не скуповували готівкову валюту [5, с. 9].

За підсумками 2012 року було куплено готівкової валюти на 8,7 млрд. дол більше, ніж продано. А згідно з методикою розрахунку платіжного балансу країни, прийнятою у всьому світі, скуповування готівкової валюти віднімається від суми платіжного балансу, так як вважається, що ця валюта, перебуваючи в «тумбочках» населення і в обігу в «тіньовій економіці», не працює на економіку країни. Що цілком логічно з точки зору і економічної теорії та практики.

Таким чином, населення України спільно з нашою «тіньовою економікою» саме створило проблеми і собі, і своєму економічному становищу. Простий розрахунок показує, що якщо б не було такого авральною скуповування готівкової валюти, то замість дефіциту платіжного балансу за підсумками 2012 року був би профіцит платіжного балансу близько 4 млрд. дол. Але завдяки бажанню населення заробити дохід на валютних спекуляціях, маємо дефіцит платіжного балансу, який був покритий за рахунок золотовалютних резервів. Бо у всіх країнах світу дефіцит платіжного балансу покривається за рахунок золотовалютних резервів, а профіцит, відповідно, веде до зростання цих самих резервів.

В Україні взагалі парадоксальна ситуація. Спершу Україна отримала кредити від МВФ і направила їх на збільшення своїх золотовалютних резервів. Надалі через валютні інтервенції на міжбанку та обмінники валют населення і «тіньова економіка» скупили цю саму валюту, яка прийшла в Україну у вигляді кредитів МВФ. Тепер потрібно віддавати кредити МВФ, але ці гроші лежать собі у населення в «тумбочці» і чекають свого «зоряного часу». Але кредити віддавати МВФ потрібно сьогодні, а не тоді, коли населення назад поміняє валюту на гривню і віддасть валюту МВФ. Тому склалася досить непроста суперечність: де взяти валюту на розрахунки з МВФ? Можна домовитися з МВФ, щоб не повертати кредити, але тоді доведеться підвищувати тарифи на ЖКП та реально переглянути розміри пенсій у бік їх зменшення. Без цих дій МВФ більше кредитів Україні не дасть. Можна також розмістити нові єврооблігації на міжнародних ринках і за рахунок цієї валюти віддати кредити МВФ. У цьому випадку готівкова валюта залишиться в «тумбочках» населення, але змінитися повинна і ставка запозичення [6, с. 7].

Якщо зараз Україна платить за кредитами МВФ близько 1% річних, то потім буде платити 7-8%. А можна, використовуючи різні методи, в тому числі і податок на валюту, введення обмежень щодо використання готівкових розрахунків та інших адміністративних методів, умовити населення поміняти валюту на гривню і повернути цю валюту МВФ. Як бачите, шляхів вирішення проблеми багато. Можна вибирати, який більше кому подобається. Або підвищення тарифів на ЖКП, або податок на валюту. У будь-якому випадку, потрібно віддати кредити МВФ. У них цю валюту взяли, потрібно і повернути [15, с. 78].

За підсумками 2012 року дефіцит зовнішньої торгівлі України склав понад 14 млрд. дол, це фактично рівень 2008 року. У 2011 році дефіцит зовнішньої торгівлі був 10 млрд. дол. Настільки великий дефіцит зовнішньої торгівлі знову відродив дискусію про те, що якщо здійснити девальвацію гривні, то це призведе до зменшення імпорту, і, як результат, зменшиться і дефіцит зовнішньої торгівлі. Ідея досить стара і відома. Вона описана в багатьох книгах з економіки і базується на постулаті, що якщо буде національна валюта девальвувати, то зростуть ціни на імпортні товари, і населення буде більше купувати вітчизняні. Саме так пояснюється необхідність девальвації гривні. При цьому дуже часто і наші, і закордонні експерти пропонують «лікувати» економіку України девальвацією, і через свою лінь і небажання навіть не намагаються подивитися на структуру українського імпорту. А це дуже важливо. Від цього залежить і «метод лікування хворого», бо лікувати «хворого», не встановивши діагноз, – це вже не лікування, а просто шарлатанство [7, с. 17].

У структурі імпорту України за 2012 р. 30% – це імпорт газу і нафтопродуктів. Навіть якщо курс долара зробити 20 грн, населення не зможе відмовитися від імпортного бензину і почати купувати тільки український бензин, який теж залежить від імпорту нафти. Близько 16% в структурі імпорту України – це продукція хімічної промисловості та фармацевтики, яка не може бути замінена українськими аналогами за всього бажання. І близько 25% – це імпорт автомобілів і побутової техніки.

Можна звичайно закликати українців купувати лише українські телевізори та автомобілі, але це скоріше можна розглядати як жарт, ніж як реальну дію. За рахунок девальвації може зменшитися імпорт продуктів харчування і одягу, але їх частка в українському імпорті невелика. Тому девальвація гривні до будь-якого рівня і 9, 10 або 12 грн не може поліпшити структуру зовнішньої торгівлі України, а тільки підвищить ціни на бензин, газ, побутову техніку та автомобілі. А ось чи зменшиться попит на ці товари – це ще питання. У будь-якому випадку, замінити їх українськими аналогами не вийде. Потрібні багатомільярдні інвестиції в ту ж енергетику і видобуток альтернативних видів палива в Україну, але на це потрібні роки і роки. Проста зміна курсу гривні тут не врятує ситуацію [17, с. 39].

Дійсно ситуація в економіці України непроста. Надто вже наша економіка залежить від доларизації. І хоча говоримо багато, що потрібно зменшувати доларизацію, але поки не виходить. Україна була і залишається однією з країн світу, де економіка безпосередньо пов’язана з долею готівкового долара, що обертається на її території нарівні з гривнею. А поки ця доля нас не балує, а лише створює проблеми.

3.2. Стабілізаційні  заходи щодо вирівнювання платіжного  балансу в умовах фінансово-економічних  кризових процесів

Відомо, що для країн, які відстають від лідерів за рівнем економічного розвитку, активний торговельний баланс, будучи важливою частиною платіжного балансу, необхідний як джерело валютних коштів для оплати міжнародних зобов’язань по інших статтях платіжного балансу. При цьому для ряду промислово розвинених країн світу (ФРН, Японія, Франція, нові індустріальні країни) активне сальдо торговельного балансу використовується для створення так званої „другої економіки” за кордоном. Пасивний торговельний баланс вважається небажаним і, звичайно, оцінюється як ознака слабкості зовнішньоекономічних позицій країни. Така оцінка вважається властивою та правильною для країн, що розвиваються, та окремих країн з перехідною економікою, зокрема й України, яка зазнає нестачу валютних надходжень [24, с. 31].

Однак слід зазначити, що для промислового розвитку передових країн ситуація з дефіцитом торговельного балансу, зазвичай, може мати й інше значення. Наприклад, дефіцит торговельного балансу США (1971 р.) пояснюється активним впровадженням на національний ринок імпортної продукції успішних країн-конкурентів (країн Західної Європи, Японії та ін.), які випускають конкурентоспроможні, інноваційні товари кінцевого споживання. У такий спосіб за рахунок міжнародного поділу праці відбувається ефективніше використання ресурсів у світових масштабах. При цьому дзеркальним відображенням, у даному разі – зовнішньої торгівлі США, служить активне сальдо по цим операціям у зазначених партнерів, які використовують валютні надходження для закордонних капіталовкладень, у т.ч. в тих же США.