Ознайомлення з мистецтвом в дитячому садку

У цих висловлюваннях правдивість зображеного стає ніби головним критерієм естетичної оцінки. Критерії правдивості в учнів різні, у деяких оцінка правдивості базується на власних спостереженнях природи. "В голубому просторі" - лебеді відлітають на південь, вода в морі темна, мабуть, холодна, з усього видно, що осінь". "Лебеді якісь дуже великі, хоч і близько від нас, я такого ніколи не бачила, це неправдиво", "Вода в річці темна, холодна, я бачив восени річку - в неї справді така вода, це тому, що в ній відбивається осіннє небо, яке вже не таке яскраве, як літом. Зелень на деревах вже темно-бура або жовтувата - це все робить колір води в річках і озерах восени темним, сірим. Художник правильно підібрав фарби, і тому картина "Золота осінь" дуже правдива". "Зелений колір трави неоднаковий - то яскравий, то темний. Це тому, що від беріз падають тіні - я це бачив у лісі". У цих учнів естетичні судження відзначаються розгорнутістю форми. Такі учні люблять природу і відзначаються добре розвиненою спостережливістю.

В естетичних судженнях учнів вже яскраво виявляються складні асоціативні зв'язки образів безпосереднього сприймання пейзажних творів з наявними образами уяви, а цьому сприяли власні спостереження учнів, їх знання з літератури. Так, розуміння краси прозорого, ясного неба базується на образах безпосереднього сприймання його учнями. Блакитне небо в сонячну погоду не раз вони сприймали і відчували його прозорість, височінь. При сприйманні картини в них за асоціацією виникають образи (уяви); це збагачує їх безпосереднє сприймання, робить його глибшим, естетично насиченим: "Картина подобається теплотою і світлістю фарб. Такі фарби характерні лише для хорошої погоди". У деяких естетичних судженнях проступають зв'язки естетичних переживань з прагненнями учня: "Трава така приємна, шовковиста, що хочеться лягти на неї і заснути".

Подальший розвиток естетичного ставлення до творів мистецтва проявляється в підвищенні інтелектуального компонента, у доборі об'єктів зображення, що подобаються учням. Якщо в третьокласників була лише розповідь по картині, то в четвертокласників це не тільки розповідь про те, що вони бачать (безпосередньо сприймають), а й певні міркування, пов'язані з їх знаннями. Часто це розповідь не про всі зображені об'єкти, а лише про той, який учня найбільше вразив, який найбільше подобається. Учень вибирає його з загальної композиції і починає над ним міркувати, розкривати в ряді суджень естетичне ставлення до зображеного.

Розширення розуміння учнями зв'язків між предметом і його естетичними властивостями позначається на формі естетичних суджень. Це розгорнуті судження, в яких є багато епітетів, метафор, порівнянь: "Яскрава, свіжа і приємна трава", "Ніжний, світлий і водночас яскравий колір берізок", "Ласкаве небо", "Запашна шовковиста трава", "М'яке світло". Учням більше подобаються пейзажі інтимно-ліричного і синтетичного характеру. Вони оцінюють у них не лише формально красиві елементи зображеного, а й настрій, переданий художником в його творі.

Учні насамперед реагують на колір як образотворчий засіб. Як ознака предмета колір подобається їм дуже рідко. "Подобається блакить неба". "Подобається зелень дерев" ("Березовий гай" І. Левітана).

Більшість учнів при сприйманні твору реагують спочатку на колорит, яким художник передає своє естетичне ставлення до зображеного.

Зіставлення явищ, відображених у художніх образах, з явищами, які учні спостерігали в житті, приводить їх до розуміння характерних сторін цих явищ, що в свою чергу дає змогу виробити емоційну оцінку, аналогічну до авторської. А це важлива умова формування правильного естетичного ставлення не лише до творів мистецтва, а й до навколишньої дійсності, вироблення в учнів початкових класів правильних естетичних уявлень і оцінок.

3. Методика ознайомлення дітей дошкільного віку з мистецтвом живопису.

Згідно „Програми навчання і виховання у дитячому садку”, перше ознайомлення дітей з мистецтвом живопису починається у середній групі.

Одним з найдоступніших для дітей цього віку є пейзаж: художник-пейзажист передає у картині образ природи, її красу, своє відношення до неї, свій настрій: радісний і світлий або сумний.

Перед тим, як ознайомлювати дітей з творами художників, треба потурбуватися про запас їх уявлень о природі, бо це найближчий, зрозумілий дитині світ. Вчити вдивлятися у природу, помічати кольори різних пір року, ранку, дня, вечора. На прогулянці з дітьми намагатися побачити кожне єдине і неповторне дерево, кущ, листок, підійти до стовбура, відчути його нерівну або гладеньку поверхню, почути звуки, відчути запахи. Запропонувати дітям уявити себе деревом, подумати, чи схоже дерево на людину?

Важливим є те, щоб діти розповідали про те, що вони бачать, відчувають. І тільки після пізнання світу природи дітьми, можна приступати до показу репродукцій. Для показу краще підібрати різні за настроєм, змістом, манерою виконання пейзажі.

Але картини виставляються не одразу. Краще спочатку одну, наприклад роботу Т.Яблонського „Літом”, а потім для порівняння картину І.Шишкіна „Ранок у сосновому лісі”. За допомогою порівнянь, діти виділяють місце дій (це густий ліс), по тону, який присутній у картині (світло-зелений, жовтувато-зелений, рожевий), здогадуються, що на картині намальован ранок.

Під час розглядання картин дуже добре викоистовувати художнє слово: поетичні тексти допоможуть яскравіше сприйняти і глибше усвідомити картини природи.

Заняття, які присвячені пейзажам, добре проводити за порами року. Для цього треба організовувати спеціальні спостереження у природі, які допоможуть правильно зрозуміти задум художнього твору, дістати задоволення. Систематичні екскурсії у найближчий парк, сад, допоможутьзвернути увагу дітей на оточуючі фарби, їх різноманітність і змінюваність у залежності від стану   погоди: можна запропонувати дітям „сфотографувати” пейзаж, або знайти самий красивий за допомогою виготовленої вихователем з картону рамочки („екрана”), запам’ятати, а мотім розповісти чи намалювати. Ефектні екскурсії у одне і те ж саме місце. Тоді діти зможуть побачити, як міняється його краса у різні пори року. Таким чином розвивається спостережливість, естетика.

Роздивляючись з дітьми репродукції, треба з’ясувати (на основі набутих раніше знань), що помітили діти, що їм сподобалось. Іноді їх висловлювання можуть поміняти план бесіди-заняття.

Працюючи на протязі навчального року можна використовувати різні прийоми: бесіди по питанням; розповідь вихователя; складання описових розповідей о окремих частин картини і про всю картину; „занурення у картину; створення подій, попередніх і послідуючих зображеному на картині; створення дітьми у думках своїх картин з такою ж назвою. Можливо організовувати живописну виставку, залучаючи до відбору репродукцій дітей.

Крім знайомих творів, бажано включати і декілька нових сподобавшихся дітям.

У старшій групі ми продовжуємо ознайомлення дітей з жанрами живопису і портретом, натюрмортом, жанровим, історичним, казковим живописом.

Повсякденне спілкування з однолітками і дорослими створює умови для підготовки дітей до сприймання портрета. Можна запропонувати дітям уважно подивитися один на одного і розповісти, який настрій має друг, подумати, чому вони так вирішили.

Ще можна дати завдання уважно придивитися до обличчя матері і розповісти на слідуючий день про свої враження. Наприклад: „Я помітив, що мама прийшла з роботи стомлена, вона не посміхалася. І я допоміг їй занести сумки додому” , або „У тата вечером був гарний настрій, він шуткував, і ми разом з ним робили кораблі”. Таким чином, аналізуючи відповіді дітей, можна сказати, що вони виділяють настрій потакому критерію: веселий чи сумний. Щоб розширити уявлення дітей про емоційний стан людини і його зовнішніх проявах, ознайомлюємо з фотографіями, ілюстраціями, картинами, на яких зображені люди   у стані радощей, суму, гніву тощо. Робота над портретом займає особливе місце. Це складний жанр, так як він потребує більш глибоке психологічне „занурення” у образ. Читання художньої літератури завжди спонукало до більшого сприйняття творів живопису. Акцентуючи увагу на образних висловлюваннях, цікавих порівнянь, слід закріпити їх у активному словнику дітей за допомогою ігрових прийомів, наприклад: „Придумай речення”, „Скажи по-другому”. Одною з важливих педагогічних умов підготовки дитини до сприймання творів портретного живопису є створення у групі спокійно, доброзичливої, емоційно позитивної атмосфери.

Неможливе сприйняття творів живопису у хаосі, безладі, у обстановці нервозності, грубощей. Думки і почуття, які відволікають і порушують творчий процес сприйняття, вбивають справжні хвилювання змісту картини.

Перша зустріч з портретним живописом складна, тому вихователю потрібно викликати у дітей сильний емоційний відгук і стійку зацікавленість до цього жанру. Першу зустріч з портретом проводят у музеї, чи у дитячому садку з використанням репродукцій. Портрети краще за все виставляти у групі за день-два до заняття, щоб діти змогли добре роздивитися твори (вихователь тим часом спостерігає за їх реакціями).

Вихователь проводить бесіди на тему: „Розкажи про сусіда”, при цьому акцентуючи увагу дітей не тільки на зовнішній вигляд, а і на то, що відображають його очі. Слідуюча бесіда вже про портрет, вихователь пояснює, що це репродукція, тобто фотографія портрета, у кожному портреті прихована „таємниця”, яку люди можуть відгадати, якщо уважно придивлятися до зображення. Після першої зустрічі з портретом, його слід залишити у групі, щоб діти змогли ще раз роздивитися його.

Всі бесіди про портретний живопис будуються на базі трьох груп питань:

Питання, які розкривають зміст картини: хто зображен? що можете розповісти про нього (неї)? що ще зображено? що ці речі (фон) можуть розповісти про людину?

Питання, які дозволяють зрозуміти настрій, почуття зображеної людини: чому художник зобразив його (її) таким? про що розповідають очі? яку „таємницю” у людині розкриває лежача рука, частина одежі тощо?

Питання, які допомагають виділити засоби виразності які використав художник (колорит, композиція, фон тощо). Наприклад: чому одна половина обличчя на портреті світла, а друга темна? чому художник відобразив людину у такій позі?

У ході бесіди широко використовують пояснення, порівняння, прийом акцентування частин, метод адекватних емоцій, метод пожвавлення емоцій за допомогою літературних і пісенних образів, прийом „занурення” у картину, метод музичного супроводу, ігрові прийоми.

Пояснення  широко використовуються в ході перших бесід для уточнення деталей. Цей прийом використовується, якщо дитина не може відповісти. В подальшому пояснення можна замінити питаннями, які стимулюють дітей до самостійного пояснення.

Порівняння, даний прийом сприяє розвитку думок (їх дій): аналіз, синтез, узагальнення. Порівнюючи різні за настроєм твори, звертати увагу на залежність засобів виразності, від змісту загального настрою картини. Акцентування частин. Зміст даного прийому такий: при сприйманні портрета все зображення закривають аркушем паперу, залишаючи тільки очі, чи руку, або якусь дрібницю. Це допомагає підкреслити виразність важливої частини портрета, акцентуючи увагу саме на ній, допомогти дітям встановити взаємозв’язок між цілим і частинами.

Метод адекватних емоцій; направлен на те, щоб викликати у дітей почуття, настрій який відповідає стану зображеної людини. Використовуючи цей метод важливо врахувати зв’язок попереднього досвіду з тим, що дізнається дитина у подальшому. Запропонувавши згадати схожу ситуацію дітям, ‘ясувати який настрій був у них в таких випадках і встановити асоциативні зв’язки з вже набутим досвідом, який дає змогу за допомогою живописного твору поновити раніше побачене і пережите.

Метод пожвавлення дитячих емоцій: за допомогою літературних і пісенних образів. Роздивляючись картину вихователь може запропонувати послухати вірші, чи разом з усією групою заспівати пісню.

Використовуючи прийом „занурення” у картину, можна запропонувати дітям уявити себе на місце зображеної на портреті людини. Це пожвавлює сприйняття, розбуджує уяву, викликає почуття співпереживання.

Метод музичного супроводу.

При розгляданні портрета часто звучить музика, характер якої підходить до змісту і настрою картини. Це полегшує процес сприймання і робить його більш глибшим.

Ігрові прийоми.

У процесі бесіди їм відводиться достатньо велике місце. Ці прийоми допомагають викликати цікавість до твору, зосередити увагу дітей на необхідній для сприймання частині портрета. Наприклад: „Згадай щось про руку (очі, одежу тощо), а ми відгадаємо”, „Придумай свою назву портрету”, „Відкрий „таємницю” людини, приховану від нас художником”.

Підсумкова бесіда по розгляданню портрета носить різноманітний характер. Вона може включати в себе: розповідь вихователя про його відношення до портрета; читання віршів; виконання пісень; висловлювання дітьми своєї думки про картину, а також про думки і почуття, які виникли у зв’язку з цим.

Враження, які отримали дошкільнята під час бесід, знайшли відображення у малюнках, іграх-драматизаціях.

Ознайомивши дітей з портретним живописом можна переходити до другого жанру, який відповідає програмі.

Згідно цієї програми у дітей старшого дошкільного віку потрібно розвивати художній смак: вчити емоційно відкликатися на твори мистецтва; формувати у них інтерес до жанрового живопису, який відображає працю і побут людей; вміння розуміти зміст картини і засоби його відображення.

Успіх цієї роботи залежить від ряду вимог, серед яких важливими є :

• чіткий вибір творів;
• реалістичність зображеного у картині соціального явища;
• актуальість зображеної події, яка розкриває сучасне життя країни.
• доступність змісту картини, досвіду дитини;
• різноманітність форм вираження реальної дійсності у мистецтві.
 

2. АПЛІКАЦІЯ

Аплікація (від лат. appllcatio - накладати, прикладати) - один з видів прикладного мистецтва, що використовується для художнього оформлення різних предметів (одягу, меблів, посуду і т. д.) за допомогою прикріплення до основного фону вирізаних декоративних або тематичних форм.