Інвестиційна даяльність

Інвестиції завжди орієнтовані  на майбутнє і тому пов’язані зі значною невизначеністю економічної  ситуації та поведінки людей. Від  цього походить високий рівень ймовірності  невиконання інвестиційних планів з об’єктивних чи суб’єктивних причин.

Інвестиційний ризик  уявляє собою можливість нездійснення запланованих цілей інвестування (таких, як прибуток або соціальний ефект) і  отримання грошових збитків. Цей  ризик необхідно оцінювати, обчислювати, описувати та планувати, розробляючи інвестиційний проект .

Розрізняють загальноекономічний  ризик, що походить від несприятливих  умов в усіх сферах економіки, та індивідуальний ризик, пов’язаний з умовами даного проекту .

Залежно від чинників виділяють такі види інвестиційного ризику :

 

• політичний ризик;
• загальноекономічний ризик;
• правовий ризик;
• технічний ризик;
• ризик учасників проекту;
• фінансовий ризик;
• маркетинговий ризик;
• екологічний ризик.

 

Політичний, правовий та загальноекономічний ризики можуть бути викликані зовнішніми умовами реалізації інвестицій. Інші види ризиків спричинюються можливими помилками планування та організації конкретних проектів.

Технічний ризик зумовлюється великою кількістю хиб та помилок  широкого спектру сторін інвестування, пов’язаними з якістю проектування, технічною базою, обраною технологією, управлінням проектом, перевищенням кошторису.

Фінансовий ризик випливає з нездійснення очікуваних подій  з фінансового боку проекту. Наприклад, незаплановані зменшення або  зникнення джерел та обсягів фінансування, незадовільний фінансовий стан партнерів, зриви надходжень коштів від реалізації вироблених товарів чи послуг, неплатоспроможність покупців продукції та власні підвищені витрати .

Маркетинговий ризик  виникає з прорахунків під  час оцінки ринкових умов дії проекту, наприклад ринків збуту чи постачання сировини і матеріалів, організації реклами чи збутової мережі, обсягу ринку, часу виходу на ринок, цінової політики, внаслідок низької якості продукції.

Екологічний ризик пов’язаний з питаннями впливу на довкілля, можливої аварійності, стосунків з місцевою владою та населенням.

Нарешті, ризик учасників  проекту може бути пов’язаний з  усіма неочікуваними подіями  в управлінні та фінансовому стані  підприємств-партнерів.

Існує також інша класифікацію інвестиційних ризиків. Він поділяє їх на три групи, залежно від сфери вкладення капіталу:

1) інвестиційні ризики  від вкладення коштів у виробничу  та невиробничу сфери економіки;

2) інвестиційні ризики  від діяльності фірми на фінансовому  ринку;

3) кредитні ризики .

Перша з вищезгаданих груп ризиків уявляє собою сукупність всіх тих

ризиків, які діють  на фірму під час проведення нею  господарської діяльності, за винятком тієї її частини, яка пов’язана з  діяльністю на фінансовому ринку.

Інвестиційні ризики, пов’язані з діяльністю на фінансовому ринку, у свою чергу поділяють на три групи:

- ризики втраченого  зиску;

- ризики зниження доходності;

- відсоткові ризики.

Група ризиків втраченої  можливості має своїм джерелом імовірність  наставання непрямих (побічних) фінансових втрат, які виявляються в недоотриманні прибутку в результаті нездійснення фірмою якогось заходу, який би дозволив їй одержати цей прибуток (наприклад, відсутність страховки на судно, що перевозило вантажі даної фірми і згодом затонуло).

Існування ризиків зниження дохідності є наслідком імовірності зниження розміру відсотків і дивідендів по портфельних інвестиціях, а також по внесках і кредитах.

Відсоткові ризики - це ризики активних операцій, які проводять фірми (в більшості випадків банки). Можливі такі джерела їхнього виникнення: зміни в облікових ставках Національного банку; зміни маржі комерційних банків кредитів, що надаються, і депозитних рахунків; зміна в розмірах обов’язкових для резервування фондів комерційних банків у Національному банку.

Кредитні ризики тісно пов’язані з відсотковими, причини їхнього виникнення здебільшого однакові. Головна відмінність між цими двома групами ризиків зниження доходності полягає  в тому, що відсоткові ризики розглядаються з позицій кредитора, а кредитні -з позицій позичальника.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок.

 

У цій курсовій роботі я розглянула, що таке інвестиції, їх види, що собою представляє економічне обгрунтування інвестиційних проектів.

В умовах ринкової економіки  вирішальною умовою розвитку і стійкої життєздатності підприємства будь-якого профілю є ефективність вкладення капіталу в той чи інший інвестиційний проект.

Визначення економічної  ефективності інвестиційного проекту — це досить складний і відповідальний етап інвестиційних досліджень, що містить детальний аналіз та інтегральну оцінку всієї техніко-економічної і фінансової інформації, зібраної і підготовленої на підставі проведених на попередніх етапах досліджень робіт.

В умовах формування ринкових відносин у нашій країні потрібний  принципово новий підхід до визначення ефективності інвестицій, зумовлений появою різних інвесторів, власників капіталу, які в процесі його вкладання керуються об'єктивним законом додаткової вартості і не залежать від державного і адміністративного тиску.

Цим проблемам у нашій країні приділяється недостатньо уваги, і основна причина такого ставлення пов'язана з помилковою точкою зору щодо бездоганності методик, які застосовуються у розвинених країнах, та можливості їх безпроблемного копіювання для умов України. Насправді ж, незважаючи оцінок інвестиційних процесів, умови їх застосування та вимоги щодо їх вихідної інформації визначені і відпрацьовані міжнародною практикою країн з розвинутою ринковою економікою, не слід розраховувати на їх універсальність і досконалість. Вони не придатні для використання без досконалого дослідження конкретних умов і врахування специфіки соціально-економічних процесів, що характерні для нашого суспільства.

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури.

 

1.Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: [Навчальний посібник]. – Т.В.Майорова. К: «Центр навчальної літератури», 2004. - 376 с.

2.Україна. Закони. Про інвестиційну діяльність: Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991р. №1560-XII//Відомості Верховної Ради України.-1991.-№47.-С.646

3.Дука А. П. Теорія та практика інвестиційної діяльності. Інвестування: навч. посіб. / А. П. Дука. – [ 2-ге вид.] – К. : Каравела, 2008. – 432 с.

4.Белз О. Економічна оцінка ефективності інвестиційних проектів // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. екон. – 2004. – Вип. 33. – С. 184–192.

5.Інформаційне забезпечення підготовки бізнес-плану / М.Ю. Куденко, С.М. Осипенко, І.Є. Веремейчик // Вісн. Міжнар. Слов'ян. ун-ту. Сер. екон. науки. — 2006. — 9, N 1. — С. 68-71. — Бібліогр.: 6 назв. — укp.

6.Татаренко И.О., Поручник А.М. Теорії інвестицій. Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2000 – 159 с.

7.Ястремська О.М., Євдокимов В.О. Регіональні аспекти інвестиційної діяльності // Вісник ХДЕУ. – 1999. – №3(11). – С. 9-12.

8. Закон   України   від 19.03.96   р.   № 93/96-ВР   "Про режим   іноземного

інвестування".

9. Закон України від 10.09.91 р. № 1540А-ХІІ "Про захист іноземних інвестицій на Україні".

10. Закон України від 18.09.91 р. № 1560-ХIІ "Про інвестиційну діяльність".

11.Указ   Президента   України   від 10.04.2006  р. №   300/2006  "Про   план   першо-чергових заходів у сфері інвестиційної діяльності".

12. Указ Президента України від 07.07.2003 р. № 580/2003 "Про додаткові заходи по залученню іноземних інвестицій в економіку України".

13. Указ  Президента  України від  12.07.2001  р.  № 512/2001  "Про заходи  щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні".

14. Указ   Президента   України   від 07.07.98  р.  №   748/98  "Про   деякі   питання іноземного інвестування".

15. Положення про Державне агентство України з інвестицій та інновацій,затверджене постановою КМУ від 16.05.2007 р. № 749.

 16. Положення про порядок іноземного інвестування в Україну, затверджене постановою Правління НБУ від 10.08.2005 р. № 280.

17. Положення про порядок і умови торгівлі іноземною валютою, затверджене

постановою Правління  НБУ від 10.08.2005 р. № 281.