Засоби передачі англійських безособових речень в українській мові

         У сучасній мові займенник «it» є вербально вираженим підметом безособового речення. Неособовість 3-ї особи «it» випливає з того, що 3-тя особа не є учасником комунікації. Загальновідомим є той факт, що займенники 1-ї особи означають мовця, займенники 2-ї особи означають особу, до якої звертається мовець, і тільки займенники 3-ї особи можуть відноситися до будь-якої особи, предмета або явища [2; c.82].

         Особливістю  англійського безособового речення  є його синтаксична двоскладність  (наявність підмета «it») при семантичній односкладності. Вважається,  що визначальним у становленні цього семантично-структурного типу речення була характерна для англійської мови тенденція до фіксованого порядку слів (що полегшувало розпізнання комунікативних типів речення протиставленням прямого та інверсійного порядку слів). Безперечним можна вважати й те, що формування бінарної моделі у реченні цього типу сприяло стабілізації саме такого порядку слів в англійській мові [5; c.276].

         Абсолютизація принципу бінарності у схемі англійського речення – явище пізнішого періоду; в англійській мові періоду перших писемних пам`яток безособовий тип речення знаходив своє вираження односкладною моделлю [9; c.153].

It у безособових реченнях  не має лексичного значення, воно виконує в реченні лише граматичну функцію формального підмета і російською та українською не перекладається. У.Чейф називає речення типу it`s raining “йде дощ” амбієнтними й стверджує, що дієслово тут представлено у якості всеохоплюючого елемента, що припускає події безвідносно до предмету оточення [13; c.120]. Підмет «it», на думку У. Чейфа, є лише поверхневим елементом.

 О.Єсперсен висловив точку  зору, згідно якої займенник «it» надає деякий абстрактний зміст типу загальної атмосфери, що сприяє сприйняттю ситуації. Згідно О. Єсперсону, «it» виражає якийсь “conceptual neuter” – понятійний середній рід [19; c.243].

На думку Н.С.Іртен`євої основною відмінністю безособових речень є заповнювання у них позиції  підмета в англійській мові на відміну від нульового вираження її у реченнях в українській й російській мовах. Елемент «it», який займає позицію підмета, при безособовому змісті англійського речення втрачає дейктичну сутність свого етимону – особового займенника «it» – та виступає, таким чином, омонімом останнього. Безособовість змісту цього типу речення визначається об`єктом повідомлення: How late it was! (O.Wilde) – Так пізно! (переклад Р. Доценко) – Ого как поздно! (пер. М. Абкиной) [9; c.153].

Окремим синтаксичним типом  є двочленні структури з «it», що надають модальну семантику (значення необхідності, можливості, випадковості) іншим синтаксичним групам, які  сполучаються з ними. Такими можуть бути інфінітивна група з часткою to, інфінітивний зворот з прийменником for або ціле підрядне речення: How impossible it was for her to understand what he had been through!(J.London). – Як важко їй зрозуміти все те, що він пережив! (пер. М. Рябовой). It was too late for me to begin learning this kind of sports. – Починати займатися цим видом спорту було запізно для мене. Природа цих конструкцій трактується англійськими лінгвістами по-різному. Деякі вважають частину речення після безособового звороту підметом усього речення, який репрезентується на початку речення елементом «». У цьому випадку саме присудок was impossible, was late та ін. відноситься не до елементу «it», а до всього речення [7; c.113]. На думку інших, звороти з іменним присудком є структурно довершеним безособовим реченням, яке надає модальну оцінку тому, що було висловлено у підрядній частині речення [9; c.154].

         Л.С. Бархударов зазначає, що підмет  може бути вираженим повнозначним  словом, позбавленим формально - граматичних показників підмета,  але яке має конкретно-лексичне  значення. Ця друга частина займає  місце після присудка і може  бути виражена:

 1. Інфінітивом або (рідше) герундієм (тобто непредикативними формами дієслова): …it is sweet to look at clouds (Th. Dreiser). It was pleasant sitting in the café. (Hemingway).

 2. Комплексами з тими ж самими формами: It was impossible for the men to get home. (R. Aldington).

  3. Підрядним реченням: It was right that his mother should be the first to greet him. (P. Abrahams).

          Присудок безособових речень  у всіх порівнювальних мовах  може бути дієслівним (it is freezing – морозить) або іменним (it is warm – тепло). Другий тип семантично і морфологічно ширший [9; c.300]. Безособові іменні речення складаються з формального підмета та складеного іменного присудка, що виражається дієсловом-зв`язкою і предикативом, який може бути прикметником або іменником, наприклад: It is hot. –Пекуче.  It is cold. – Холодно. Такі речення виражають стан або перехід з одного стану в інший: It got cold. – Похолоднішало.

  У англійських безособових реченнях з іменним присудком функціонують наступні дієслова-зв`язки: to get, to grow «ставати», to be «бути». Значення дієслова-зв`язки вказує на статичність (незмінність) або динамічність стану, наприклад: It is dark. – Темно. It is getting dark. – Темніє. Дієслова-зв`язки to get, to grow «ставати» вживаються з предикативами для вираження динамічності процесу або стану, наприклад: It was getting darker now and darker… - На вулиці темнішало й темнішало. Дієслово to be «бути» вживається у реченнях зі значенням незмінності дії, наприклад: It was dark when he was free at 5:30. – Коли він звільнився о 5:30, було вже темно [3; c.258].

          Предикатив може виражатися прикметником, що має ступені порівняння. It is warm. – Тепло. It is warmer. – Теплішає. Безособовість, виражена предикативом-прикметником, передає стан або перехід з одного стану в інший.

 Предикативом безособового  англійського речення часто є  іменник, який може виражати:

1) Стан навколишнього  середовища, наприклад: It was getting daylight outside. – На дворі світало;

2) Темпоральні характеристики, наприклад: It is nearly ten. – Вже майже десята.;

3) Просторові характеристики, наприклад: It is only a hundred miles to Philadelphia. – До Філадельфії лише сотня миль.

 

Отже, безособові речення називають цілісні явища дійсності, відволікаючись від діяча, що призводить до їх семантичної однокомпонентності. Особливістю англійських безособових речень є їх синтаксична двоскладність (наявність підмета «it») при семантичній односкладності. Вважається,  що визначальним у становленні цього семантично-структурного типу речення була характерна для англійської мови тенденція до фіксованого порядку слів (що полегшувало розпізнання комунікативних типів речення протиставленням прямого та інверсійного порядку слів).

Безособові речення  можуть містити значення локалізації ознаки, виражене обставиною. Аналіз вживання таких речень у художній літературі показує, що їх частотність дуже низька. У англійській мові частіше трапляються іменні безособові речення, які виражають стан навколишнього середовища, просторові та темпоральні відносини. Безособові конструкції надають змогу передавати події безпосередньо, безвідносно діяча.

Цей різновид речень в українській і російській мовах розповсюдженіший, а їх семантична і структурна варіативність різноманітніша.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2.  МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ БЕЗОСОБОВИХ РЕЧЕНЬ

В ШКІЛЬНОМУ  КУРСІ АНГЛІЙСЬКОЇ  МОВИ

 

1. Стан проблеми вивчення англійських безособових

                         речень у  шкільній практиці

 

  На відміну від  вивчення безособових речень  як одного із видів  односкладних  речень у шкільному курсі української мови, для розгляду  безособових речень відповідно до чинних програм з англійської мови (1 – 11 та 2 – 12 класи), затверджених Міністерством освіти і науки України, не відводиться окремих годин. Цієї самостійно оформленої теми не знаходимо у жодному підручнику з англійської мови для  загальноосвітніх навчальних закладів. Вправи, що стосуються визначеної теми на сторінках чинних підручників з англійської мови звісно зустрічаються, але вони несистематизовані, ставлять перед учнями завдання, що вимагають лише перекладу таких речень без зосередження уваги на сутності цих речень, специфіці їхньої будови, варіантності їх еквівалентів в українській мові.

До фрагментарного розгляду теми: «Безособові речення в англійській  мові» відповідно до програми з англійської мови для загальноосвітніх навчальних закладів (2 – 12 класи) за редакцією професора О.П. Беха звертаються у 4 класі (протягом третього року навчання). Перед учнями постає завдання описати погоду, використовуючи речення типу: It is sunny today. It was rainy yesterday. It was colder yesterday. Таке завдання зумовлює ряд труднощів, оскільки учні четвертого класу ще не знають про фактичну формальність підмета «it» і про те, що такий підмет українською мовою не перекладається. Школярі намагаються найбільш точно, близько до тексту передати зміст англійського речення, не враховуючи того, що така точність у  зазначеному випадку є зайвою, оскільки такий тип англійських безособових речень рідною мовою перекладається найчастіше за допомогою безособової моделі, особового речення, де підмет есплікується із семантики присудка або іменного речення з іменником або прислівником, що виконує функцію головного члена речення.

Подібну тему, що стосується вивчення англійських безособових речень знаходимо й у плануванні з англійської мови для 4 класу загальноосвітньої школи відповідно до програми з іноземних мов для середніх загальноосвітніх шкіл (1 – 11 класи). Автори програми пропонують  детальніше розглянути лише той вид безособових речень, що стосується опису навколишнього середовища. Цілком закономірним є те, що цей вид речень вони не називають безособовими, а вводять їх у програму з англійської мови під назвою: «Речення типу: It is warm. It is late. It snows», оскільки учні у цьому віці ще не ознайомлені із ключовими поняттями синтаксису і не володіють інформацією про те, що речення такого типу, що описують стан навколишнього середовища, класифікуються в англійській мові як безособові (impersonal).

Ще однією темою, яка не повністю розкриває специфіку безособових англійських речень, але безпосередньо стосується їх питанням своєї будови, є вивчення пасивного стану дієслова (The Passive Voice). У програмі з іноземних мов для для середніх загальноосвітніх шкіл (1 – 11 класи) ця тема розглядається у 6 класі під назвою: «Вживання дієслів у Present Indefinite Passive, Past Indefinite Passive».

У програмі з англійської  мови для загальноосвітніх навчальних закладів (2 – 12 класи) цій темі відводяться  години у 7 класі (шостий рік навчання) – (Present Passive), 9 класі (восьмий рік навчання), 11 класі (десятий рік навчання) та 12 класі (одинадцятий рік навчання) – (Passive).

Отже, обрана нами тема є  невід'ємною частиною вивчення синтаксису англійської мови і потребує ґрунтовнішого  теоретичного висвітлення у навчально-методичній літературі. Саме тому ми пропонуємо розглядати  безособові речення якщо не на уроках англійської мови, бо на це не розрахована програма загальноосвітньої школи, то принаймні на факультативних заняттях з цієї дисципліни у старших класах.

 

2.2.  Розробка факультативного заняття на тему: «Засоби передачі   англійських безособових речень в українській мові»

 

          Засоби передачі англійських  безособових речень в українській  і російській мовах синтаксично  неоднорідні. Найбільш типовими  є безособова модель з дієсловом  в інфінітиві (it is getting dark – сутеніє), особове речення, де підмет есплікується із семантики присудка (it is snowing – падає сніг), іменне речення з іменником або прислівником, що виконує функцію головного члена речення, пор.: it is spring – весна, it is cold - холодно.

          Окремий інтерес у порівняльному аспекті становлять засоби передачі англійських зворотів із формальним підметом «it» та дієсловом у пасивному стані (наприклад: it is said; it is reported; it is known), яким в українській та російській мовах відповідає односкладна безособова або неозначено-особова модель: It is said that the weather would change. – Кажуть, що погода зміниться. It is expected that the examination will take place in two weeks. – Розраховують, що екзамен відбудеться за два тижні. Відмінність як у структурі речення (односкладні і двоскладні) так і у становій семантиці присудка зберігається при розширені групи присудка модальним дієсловом: it can be said – можна сказати, it must be mentioned – треба зазначити, it was to be expected – цього очікували. Наведені приклади дозволяють встановити типологічні відмінності зіставлених моделей у трьох аспектах: стосовно структурної наповненості речення, станової семантики слова, морфологічного оформлення модальності цілого присудка.

          До інших відмінностей структурного  характеру слід віднести негативні речення типу there is no table here – тут немає столу, де в англійському реченні логічний суб`єкт і граматичний підмет співпадають. В українському і російському відповідниках перший виражено граматичним додатком, а граматичний підмет отримує нульове вираження. В українській і російській мовах речення цього типу істотно нівелюють диспропорцію, що в англійській мові підтримується розглянутими вище особливостями синтаксису [9; c.155].

 

На основі поданого вище матеріалу пропонуємо розробку факультативного заняття на тему: «Засоби передачі англійських безособових речень в українській мові».

 

Тема: Засоби  передачі англійських безособових речень в українській  мові.

Мета: ознайомитися із поняттям безособового речення в англійській мові; з'ясувати відмінні риси у структурі англійських безособових речень та їх українських відповідників; визначити статус формального підмета «it» у складі англійського безособового речення; розглянути засоби  передачі англійських безособових речень в українській мові; простежити варіантність у перекладі англійських безособових речень українською мовою.

 

Хід заняття:

Слово вчителя. Сьогодні на занятті ми поговоримо про безособові речення в сучасній англійській мові та засоби їх передачі в українській мові.

Отже, яким є безособове речення в а англійській мові?

 

Безособовим називається таке речення, присудок якого не відноситься ні до особи, ні до предмета, ні до абстрактного поняття. Безособові речення описують явища навколишнього світу, що відбуваються незалежно від волі або бажання людини і є результатом розвитку абстрактного мислення.

 

I. Розгляньмо такі речення:

1. It is snowing.
2. It is summer.
3. It got cold.

Всі ці речення безумовно належать до безособових, згодні? Їхні присудки не відносяться ні до особи, ні до предмета, ні до абстрактного поняття. Вони описують явища навколишнього світу.

Давайте визначимо граматичну основу цих трьох речень.

(Учні роблять синтаксичний аналіз речень і називають визначені ними предикативні центри запропонованих речень).

Отже, подані речення мають присудок (дієслівний (snowing) або іменний (cold, summer) і підмет «it», який, вважають науковці, є формальним. Підмет «it» не має лексичного значення і виконує в реченні лише граматичну функцію підмета.

Отже, англійські безособові речення є двоскладними за структурою, хоча і мають формальний підмет, а відповідно і семантичну односкладність.