Запозичення у китайській мові

                                                            ЗМІСТ

ВСТУП...............................................................................................................      3

Розділ І. КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАПОЗИЧЕНЬ У СУЧАСНІЙ КИТАЙ-

                СЬКІЙ МОВІ ТА ПРИЧИНИ ЇХ ПОЯВИ..................................      5       

               1.1. Запозичення як явище у лінгвістиці:

                      визначення, причини появи.........................................................    5

               1.2.   Способи словотвору запозичень................................................    7

               1.3.   Джерела запозичень....................................................................  15

               1.4.   Основні сфери запозичень та їх основні

                         тематичні групи..........................................................................  20

Висновки до першого розділу.........................................................................  23

Розділ ІІ. Адаптація іншомовних запозичень у системі

                 китайської мови та сприйнятті носіями.....................................   24

                2.1. Адаптація іншомовних запозичень у системі

                       сприйняття носіїв китайської мови.............................................  24

Висновки до другого розділу.........................................................................    26

ВИСНОВКИ........................................................................................................ 27

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................................... 29

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                            Вступ

     Проблема появи та функціонування іншомовної лексики у різних мовах світу є надвичайно важливим предметом дослідження. У процесі розвитку суспільства виникають нові поняття, які потрібно окреслити, номінувати. Поява нових слів відбувається різними шляхами: як шляхом створення нових лексичних одиниць на основі ресурсів певної мови, так і шляхом прямого чи опосередкованого запозичення з інших мов. Зміни у лексичному складі китайської мови, що стали особливо відчутними впродовж останніх десятиріч, у першу чергу пов’язані із соціокультурними змінами. Це явище пояснюється, по-перше, значним збільшенням кількості термінів, найчастіше запозичених із лексики більшості сучасних мов та, по-друге, розширенням міжмовних контактів, причиною чого стала зовнішньо-економіча та зовнішньо-політична активності Китаю.

Темою наукової роботи є неологізми та запозичені слова китайської мови.

Наукова проблема нашої роботи стосується питань появи та функціонування запозичених слів у китайській мові.

Актуальність проведеної роботи полягає у тому, що лексичний склад китайської мови на сучасному етапі постійно оновлюється, збагачується неологізмами, які подекуди витісняють питому лексику, тому і вимагають нових досліджень.

Мета дослідження: виявлення джерел появи нових слів та термінів китайської мови, причинно-наслідкових зв’язків, пов’язаних із цим процесом, а також аналіз адаптації іншомовних одиниць у системі сприйняття носіїв китайської мови.

Об’єкт дослідження: функціонування запозичень китайської мови у побуті її носіїв, проблематика їх адаптаціїї у системі когнітивного сприйняття мовців.

Предметом дослідження нашої роботи є сучасні неологізми китайської мови, які були у неї запозичені протягом ХХ та ХХІ століть.

Відповідно до предмета та мети роботи, було визначено такі завдання:

                                                      

1. Дослідити сутність поняття «запозичення».
2. Розглянути класифікацію запозичень за типом їх творення.
3. Дослідити мови, які стають джерелами збагачення та оновлення китайської лексики.
4. Окреслити основні сфери появи нових слів та дослідити безпосередні причини їх виникнення.

Новизна нашої роботи полягає в тому, що ми систематизували слова-запозичення не лише за тематичним критерієм, за сферою їх використання, типом творення, але й також створили класифікацію основних мов, що стали джерелами збагачення китайської лексики.

Методи дослідження: аналіз сучасної літератури, як наукової (підручників із китайської мови), так і художньої, порівняння, системний аналіз запозичених слів.

Структурно робота поділена на два розділи. У першому розкрито різні класифікації запозичень (тематичні, за типом творення, за походженням) та подано причини їх появи; у другому розділі розкрито проблематику адаптації іншомовних запозичень у системі китайської мови та сприйнятті її носіїв.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І. Класифікація запозичень у сучасній китаїській мові та причини їх появи.

 

1. Запозичення як явище у лінгвістиці: визначення, причини появи.

 

     Сучасна мова - це продукт тривалого історичного розвитку, в процесі якого мова зазнає різних змін, які зумовлені певними причинами. Зміни стосуються всіх аспектів мовної структури, але впливають на них по-різному. Історичний розвиток кожного рівня мови залежить від конкретних причин і умов, що стимулюють зрушення в її лексичному складі, в фонетичній організації, граматичній системі.

      Запозичення (外来词) – елемент чужої мови (слово, морфема, синтаксична конструкція), який було перенесено з однієї мови в іншу в результаті мовних контактів. Зазвичай предметом запозичень є слова та морфеми (суфікси, префікси, корені), рідше – синтаксичні та фразеологічні вирази. Засвоєння окремих звуків та словотворчих морфем відбувається у процесі їхнього вторинного виділення з певної кількості запозичених слів. Досить часто можуть перейматися значення. Запозичення у системі мови  адаптуються до її лексичного складу, а іноді настільки нею засвоюються, що іншомовне походження таких слів не відчувається носіями мови та може бути виявленим лише за допомогою етимологічного аналізу. Найрухомішим пластом мови є лексика, саме вона найбільш сприйнятлива до всього нового. Коли слово входить до мови іншого народу з одночасним запозиченням нових реалій, то значення цього слова не змінюється, але у випадку входження неологізму-запозичення в якості синоніма до вже існуючої у мові лексеми, відбувається розмежування значень між цими синонімами .

     Запозичення слів - природний і необхідний процес мовного розвитку. Лексичні запозичення збагачують мову і не шкодять її самобутності, оскільки при цьому зберігається основний словниковий склад, крім того, незмінними залишаються властива мові граматична система, не порушуються внутрішні закони мовного розвитку. Причин, що викликають цей процес, може бути дуже багато: військово-політична залежність, інтенсивні мовні контакти, пов'язані з переселенням або географічним сусідством; поширення релігії та культури або високий рівень технічної цивілізації, притаманний іншій мовній спільноті; тривала цілеспрямована мовна політика одного регіону по відношенню до іншого.                           

Необхідність засвоєння  нових слів виникає з наступних  причин:

1) у зв'язку з потребами номінування нових явищ;

2) у зв'язку із заміною  старих найменувань новими, що може бути викликано необхідністю замінювати старі поняття більш сучасними аналогами;

3) завдяки взаємодоповненню, коли сучасна лексика співіснує зі старими назвами, а диференціюється за стилістикою, сферою вживання тощо.                                 

     Процес словотвору безпосередньо пов'язаний із суспільними змінам. В історії розвитку китайської мови можна виділити декілька хвиль появи лексичних запозичень: історичні епохи династій Цінь, Хань, Тан; друга половина XIX ст. і перша половина ХХ ст.; період з 80-х рр. ХХ ст. і до нашого часу. Зокрема, в китайській мові до 1949 р. Значна частина нової лексики відображала реалії тодішнього міського та сільського життя, збройного протистояння між КПК і Гоміньданом. Після утворення Китайської Народної Республіки першочерговими стали питання економічного і політичного будівництва. Нові життєві реалії не мали свого відображення в мові. Поява протягом останніх двадцяти п’яти років нових слів, виразів, значень пов'язана із бурхливими змінами в китайському суспільстві, небаченим досі рівнем відкритості країни у стосунках із зовнішнім світом, її залученням до процесу глобалізації, а також розвитком науки і техніки. В останні роки виникли нові слова для позначення таких явищ і предметів, яких раніше не було в суспільному житті, повсякденному побуті, як, наприклад, 艾滋病 [Ài SùDù] - СНІД; 冰柜 [Bīngxiāng] – холодильник; 迪斯科 [Dísīkē] - диско; 电磁炉 [Diàncílú]  - мікрохвильова піч (СВЧ) та інші.

     Причини появи іншомовних запозичень традиційно поділяють на дві великі групи: позамовні (екстралінгвістичні) та мовні (лінгвістичні).

     До екстралінгвістичних зазвичай відносять:                                             

1) наявність тісних зв’язків між двома лінгвокультурами у політичному,           економічному та культурному аспектах; обмін досвідом та інноваціями у цих сферах, що миттєво позначаються на лексичному складі обох мов;                 

2) психологічні, етичні та інші чинники, що призводять до використання іншомовної лексики.                                       

     До лінгвістичних чинників відносять:                                                   

1) усунення полісемії;                                              

2) утворення структурно  аналогічних слів або наявність  ряду із загальним структурним компонентом.

 

2.    Способи словотвору запозичень.

      

     У певні періоди розвитку держави в її мові починає з'являтися значна кіль-       

кість запозиченої лексики. Засвоєні китайською мовою лексичні одиниці зазнають значної трансформації у вимові. Причиною цього є складна фонетична система китайської мови, для якої велика кількість фонем, властивих європейським мовам, не є характерною.  Запозичення іноземної лексики здійснюється двома шляхами - звуковим запозиченням і калькуванням. На думку В.І. Горєлова, лексичні запозичення з інших мов можна поділити за способом творення на п'ять різновидів: фонетичні 音译, семантичні 意译, фонетико-семантичні 音译 加 意译, вторинні запозичення 日语 汉 读, абревіаційні 头 字 语 [7, 125 ст.]

1. Фонетичні (音译).

     Суть фонетичного способу запозичення полягає у звуковій передачі засвоєного слова. Фонетичних запозичень в китайській мові небагато, оскільки через ієрогліфічний характер письма китайська мова є несприйнятливою до фонетичного типу запозичень, що реалізуються в основному через писемність. У китайській мові основу словотворчої морфеми станосить ознака поняття, яка містить його лексичне значення. Запис іншомовної лексеми ієрогліфами призводить до втрати нею внутрішньої звукової оболонки. Внаслідок цього вона стає важкою для розуміння, запам'ятовування і навіть для відтворення. Тому при фонетичному запозиченні відтворюється зовнішня форма, звукова оболонка іноземного слова.

Наприклад:

阿米巴 [Āmǐbā] амеба

爱纳尔基 [Àinàěrjī] енергія

阿司匹林  [Āsīpīlín]  аспірин

巴黎卡特 [Bālí kǎtè] барикада

巴斯 [Bāsī] бас

彼 杂 [Bǐzá] піца

迪斯科  [Dísīkē]  дискотека

康 拜 因 [Kāngbàiyīn] комбайн

咖啡 [Kāfēi] кава

卡路里 [Kǎlùlǐ] калорія

可可 [Kěkě] какао

可口可乐 [Kěkǒukělè] кока-кола

拉力赛  [Lālìsài] ралі

马赛克  [Mǎsàikè]  мозаїка

摩登 [Módēng] сучасний

尼古丁 [Nígǔdīng] нікотин

沙发 [Shāfā] диван

苏打  [Sūdǎ]  сода

扑克 [Pūkè] покер

习 明纳 儿 [Xí míng nà er] семінар

乌托邦  [Wūtuōbāng] утопія

     Отже, як можна простежити на наведених прикладах, іншомовні запозичення в процесі засвоєння, адаптуються у фонетичній системі китайської мови, усуваючи невластиві їй звуки. Ступінь звукового засвоєння, фонетичної адаптації може бути різним: повним, неповним, частковим. Повне засвоєння відбувається у випадку збігу звучання слова в мові-джерелі і мові, що запозичує. Наприклад: 杜马 [Dù mǎ] Дума.

     Неповне засвоєння зустрічається в тих випадках, коли звучання іноземного слова фонетично близьке до китайських фонем, але деякі фонеми вимагають видозміни. Наприклад: 布丁 [Bùdīng] пудинг, 摩托 [Mótuō] мотор.

     При частковому засвоєнні звучання запозичених слів, їх вимова китайською лише частково нагадує лексему мови-джерела, тому що у процесі запозичення видозмінюються більша частина фонем. Наприклад: 瓦特 [Wǎtè] ват, 柠檬 [Níngméng] лимон.

     Серед фонетичних запозичень розповсюдженими є власні назви усіх типів. Пояснюється це насамперед специфікою їх значення. «Загальна особливість усіх власних назв полягає в тому, що власні назви, співвідносячись з класом речей, мають своє значення в номінування і тільки; ніяких понять вони не виражають» [12, 112 ст.]. Запозичені власні назви входять до китайської мови в тому вигляді, в якому вони існують у мові-джерелі. Наприклад: 阿拉巴马 [Ālābāmǎ] Алабама,  日内瓦 [Rìnèiwǎ] Женева, 基辅 [Jīfǔ] Київ, 约翰 [Yuēhàn] Іван (Джон), 纽约 [Niǔyuē] Нью-Йорк.