Труднощі перекладу фразеологізмів з польської на українську та російську мови. Зіставний аналіз (на прикладі фразеологізмів,що позначают

Також на ступінь варіативності  форми та змісту при перекладі  впливають і мовні явища, зокрема  синонімія та антонімія, адже кожна  з позицій синонімічного ряду має різний ступінь відповідності. Так, польській фраземі wody nie zamąci [2, 289]; укр. рос (никому не навредит, не помешает).

в українській мові буде відповідати цілий синонімічний ряд води не замутить; як лин по дну; тихіше води, нижче трави; курки (мухи) не скривдить; пай-хлопчик [9, 209]; у російській - воды не замутит, как линь по дну; тише воды, ниже травы; курицы (мухи) не обидит; пай-мальчик [10, 198].

Отже, можна зробити висновок, що варіювання форми та змісту одиниці при перекладі залежить як від суто мовних явищ, так і від позамовних. Іншими словами, під час дібрання  еквіваленту до будь-якої одиниці треба не лише враховувати точність перекладу, але й ту ситуацію, в яку буде введено подану одиницю. Таким чином, вирішальною деталлю при перекладі виступає мовна ситуація.  

 

 

 

 

 

 

Висновки до розділу 3

 

У даному розділі ми розглянули міжмовні відповідності фразеологічних одиниць із семантичним компонентом  «шлях» у слов'янських мовах. Зокрема, провели типологізацію перекладацьких відповідностей на матеріалі фразеологічних систем української, російської та польської  мов.

Під час проведення даної  типології звернули увагу на відтворення  фразеологічних одиниць у близькоспоріднених мовах за змістом та формою, адже в процесі перекладу дуже важливо  дібрати відповідник, адекватний за зовнішньою та внутрішньою характеристикою. Згідно з такими ознаками перекладацькі  відповідності поділяються на:

1. Повні тотожності – фразеологічні одиниці, тотожні в польській,

українській та російській мовах за формою та значенням. Наприклад: Пол. orać jak woł [2, 330]; укр. працьовитий як віл [9, 286]; рос. работать как вол [10, 338].

Ці фразеологізми є повними еквівалентами, тобто вони співпадають за своїм внутрішнім образом, значенням, стилістичним забарвленням, співвідносні за компонентним складом та структурно-семантичною організацією.

2. Часткові еквіваленти  – ФО, які відрізняються від перших тим, що можуть мати незначні відмінності в лексичному складі або структурі. Наприклад: Пол. trzymać nerwy w garści [2, 298]; укр. тримати  нерви в кулаці [9, 356]; рос. держать нервы в кулаке [10, 379].

3. Специфічні фразеологізми,  які зустрічаються лише в одній  із

мов. Наприклад, пол. mieć charakter w nogach. Сюди відносять польські фразеологізми, що у своєму складі містять назви частин тіла людини, назви рослин, продуктів харчування, назви тварин, назви, що окреслюють предмети і позначення дій людини, статус, становище тощо.

В українській мові також  є багато фразем цього типу. Вони містять наступні поняття: імена людей та похідні від цих імен, назви станів та дій людини назви рослин, речовин, продуктів харчування, географічні назви, а також фразеологізми пов’язані із християнськими віруваннями та церковними обрядами.

укр. агнець божий (книжн . безвольна, покірлива, розумово обмежена людина) [15; 13] та ін.

Відповідно до зазначених типів еквівалентності, виявили, що значна кількість фразем польської  мови мають повні еквіваленти  в російській фразеологічній системі, українські ж відповідники до цих  фразем мають зміст, тотожний змістовій  моделі одиниці мови оригіналу, проте  різняться номінативним фоном - формою. Можемо зазначити, що фразеологічні одиниці є особливими формами фіксації психологічного поняття характеру людини.

До фразеологізмів, які  співпадають своєю структурою і  значенням належать звороти за моделями „іменник + прикметник”, „іменник + іменник”, „дієслово + іменник”, „сполучних + іменник”. Компонентами таких конструкцій  найчастіше виступають назви тварин, рослин, частин тіла людини та продуктів  харчування.

Серед зворотів, які відрізняються  структурним складом компонентів, але мають однакове значення, ми виділили конструкції, що містять імена  людей або похідні від імен лексеми фраземи на позначення характеристики людей: назви тіла людини, назви тварин, рослин, предметів та явищ неживої  природи.

Також виявили, що найчисленнішою групою перекладацьких відповідностей виступає група фразем-кальок із семантичними компонентоми, що позначають характер людини, тобто тих фразем, відповідники до яких добираються шляхом калькування.

Отже, можливості досягнення повноцінного словникового перекладу  ФО залежать від співвідношень між  одиницями мови оригіналу та мови перекладу:

1) ФО має в мові перекладу точне, незалежне від контексту повноцінне співвідношення (смисловое значення+конотації);

2) ФО можна передати у мові перекладу тим чи іншим відповідником, зазвичай з деякими відхиленнми від повноцінного перекладу, перекладається варіантом (аналогом);

3) ФО не має у мові перекладу ані еквівалентів, ані аналогів, тобто не перекладається за допомогою словника; це так звані без еквівалентні фраземи.

Таким чином, фразеологічний переклад передбачає використання у  тексті перекладу сталих одиниць  різного ступеня близькості між  одиницею мови оригіналу та відповідною одиницею мови перекладу – від повного до абсолютного еквіваленту до пвідсутності фразеологічної відповідності.

Проте, в процесі дослідження було виявлено більше спільних рис, що пояснюється єдиним спільним джерелом, територіальною близькістю та ментальною спорідненістю, спільною системою загальнолюдських та християнських цінностей польського, українського та російського народів.

 

Загальні висновки

Характер -це сукупність стійких індивідуально-психологічних властивостей людини, які виявляються в її діяльності та суспільній поведінці, у ставленні до колективу, до інших людей, праці та навколишньої дійсності.

Характер людини і механізми  його лінгвістичного забезпечення завжди були предметом наукових пошуків. До мовних одиниць, які покликані виражати якості характеру людини, передусім належать фразеологічні одиниці.

Фразеологія - розділ  мовознавства,  в  якому  вивчаються  лексично  неподільні  поєднання  слів. Фразеологією  називають  також  сукупність  властивих  мові  усталених  зворотів  та  висловів.

Фразеологічні одиниці завжди привертали увагу дослідників, тому що вони містять  найбагатші  засоби  мовної  виразності, додають  мовленню  особливої  експресії  і  неповторного  національного  колориту.

Різні мовознавці досліджували фразеологізми з різних боків, цим  обумовлена наявність великої кількості  класифікацій фразеологізмів.

Внаслідок семантичного аналізу  ми визначили наступні групи ФО на позначення якостей характеру людини: витримка (Пол. trzymać nerwy w garści [2, 298]; укр. тримати  нерви в кулаці [9, 356]; рос. держать нервы в кулаке [10, 379].); завзятість (Пол . uczepić się jak pijawka [2, 156]; укр.  вчепитися як п’явка [10, 120]; рос. уцепиться как пиявка, уцепиться руками и ногами [9, 103].); твердість (Пол. twardy jak skała [2, 138]; укр. твердий як скеля [9, 162]; рос. твердый как скала [10, 156].); цілеспрямованість (Пол. daleko idący [9, 548]; укр. іти правильним шляхом [10, 369]; рос. далеко идущий.); ініціативність (Пол. być motorem [2, 489]; укр.  бути мотором [9, 367]; рос. быть мотором [10, 560].); владність (Пол. kierownicza ręka [2, 589]; укр.  сильна рука [9, 692]; рос. руководящая рука [10, 456].) та ін.

Проаналізувавши усі групи  фразеологічних одиниць, на позначення якостей характеру людини, з точки зору їх семантики ми дійшли висновку, що переважають фраземи на позначення негативних якостей характеру. Однією з причин цього є те, що люди схильні більше помічати за іншими негативні риси, погані вчинки, слова, оскільки щось хороше сприймається як належне.

За допомогою зіставного і трансформаційного методів, ми здійснили типологію перекладацьких відповідностей фразем на позначення характеру людини в польській українській та російській мовах. Ми розглянули основні труднощі та способи перекладу фразеологізмів і дійшли висновку, що в більшості випадків існує фразеологічний відповідник, що є повним, частковим, або відносним еквівалентом. Саме тому, перекладач повинен намагатись якомога рідше застосовувати нефразеологічний переклад.

Виявили, що велика кількість  фразем польської мови мають повні  відповідники у фразеологічних системах російської та української мов, які  збігаються за змістом та за формою (Пол. orać jak woł [2, 330]; укр. працьовитий як віл [9, 286]; рос. работать как вол [10, 338]).

Серед таких відповідників  можна виділити фраземи античного та біблійного походження (Пол. Sodoma i Gomora (o wielkiej awanturze, zamieszariu, chaosie wywoіuj№cym grozк; o rozpuњcie, wyuzdaniu) [2, 369]; укр. сoдом (сoдома) і гоморра 1) велике безладдя, метушня 2) крайня аморальність, розпуста) [9, 339]; рос. сoдом и гоморра [10, 333].)

Пол. niewierny Tomasz [2, 294]; укр. Хома невірний (невірячий) [10, 526]; рос. Хома неверный [9, 386]. Головною особливістю наведених фразем є наявність у лексичному складі ономастичного компонента. Деяким фраземам польської мови відповідають одразу кілька еквівалентів у російській та українській мові, тобто цілі синонімічні ряди, що свідчить про близькоспорідненість порівнюваних мовних картин світу, а також про потенційну варіативність перекладу. Також своєрідною особливістю виступає й те, що одиниці польської фразеологічної системи у значній кількості випадків мають повний еквівалент лише в російській мові, тоді як український еквівалент збігається з одиницею в мові оригіналу тільки за внутрішнім наповненням, тобто за змістом, проте має зовсім інший номінативний фон, тобто форму. Згідно з отриманими результатами по закінченні типологізації перекладацьких відповідностей дійшли висновку, що з-поміж 110 досліджуваних одиниць лише 1/6 у всіх мовах характеризується повним складом характеристик, тобто виступає повними еквівалентами, 2/6 характеризуються відсутністю або неповним збігом семантичної, стилістичної та лексичної картини, тобто виступають відносними відповідниками, усі решта, тобто 3/6 характеризуються наявністю фразеологічного відповідника лише в одній з досліджуваних мов, тоді як в іншій відповідник створюється за допомогою описового метода і не має ознаки фразеологічного еквівалента.  

   Визначивши та проаналізували компонентний склад порівняльних ФО новогрецької мови та їх українських відповідників ми встановили, що найбільш поширеними як в новогрецькій, так і в українській мовах є звороти за моделями „іменник + прикметник”, „іменник + іменник”, „дієслово + іменник”, „сполучних + іменник”. Компонентами таких конструкцій найчастіше виступають назви тварин, рослин, частин тіла людини та продуктів харчування.

Отже, в ході роботи ми дослідили  фразеологізми,що позначають характер людини, та виявили труднощі перекладу з польської на українськута російську мови.

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Бирих А.К. диахроническому анализу фразеосемантических полей // Вопросы языкознания. – 1995. - №4. – с. 14-25.
2. Гюлумянц К.М. Польско – руський фразеологический словарь: В 2-х т. – М.: Экономпресс, 2004. – Т.1. – 685 с.
3. Историческая типология славянских языков. Фонетика и словообразование, лексика и фразеология / Под ред. А. С. Мельничука. – М.: Знамя, 1988.-397с.
4. Мирович А. Дулевич И., Грек-Бабич И., Марыняк И. Большой русско-польский словарь: В 2-х т. – Варшава: Wiedza Powszechra, 2001. – Т.2. – 799 с
5. Мирович А., Дулевич И., Грек-Бабич И., Марыняк И. Большой русско-польский словарь: В 2-х т. – Варшава: Wiedza Powszechra, 2001. – Т.1. – 863 с
6. Мокиенко В. М. Идеография и историко-этимологический анализ фразеологии // Вопросы языкознания. – 1995. - №4. – с. 3-14.
7. Мокиенко В.М. Славянская фразеология. – М.: Знамя, 1989. – 316 с.
8. Мокієнко В. М. Історико-етимологічний аналіз фразеології та етимології лексики // Мовознавство. – 1990. - №5. – с. 27-39.
9. Молотков А. И. Фразеологический словарь русского языка. – М., 2001.
10. Новий українсько-російський і російсько –український словник / Під ред. Івакіна О. – К.: АКОНІТ, 1999 – 723 с.
11. Олійник Ш. С. , Сидоренко М. В. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний тлумачний словник. – Х.: Прапор, 1997. – 462 с.
12. Скрипник Л. Г. Фразеологія української мови. – К.: Наукова думка, 1973. – 406 с.
13. Сучасна українська літературна мова / Під ред. М. Л. Плющ. – К.: Вища школа, 2000. – 430 с.
14. Толстой Н. И. Избранные труды: В 3-х т. – М.: Языки русской культуры, 1998. – Т.1. -519 с.
15. Толстой Н. И. Избранные труды: В 3-х т. – М.: Языки русской культуры, 1998. – Т.2. -539 с.
16. Толстой Н. И. Избранные труды: В 3-х т. – М.: Языки русской культуры, 1998. – Т.3. -461 с.
17. Ужченко В. Д. Народження і життя фразеологізму. – К.: Наукова думка, 1988. – 287 с.
18. Ужченко В. Д., Авксентьєв Л. Г. Українська фразеологія. – Х.: Прапор, 1990. – 344 с.
19. Українська мова: Енциклопедія / Під ред. Русанівського В. М. – К.: Українська енциклопедія, 2000. – 752с.
20. Фразеологічний словник української мови / Під ред. Л. С. Паламарчука: В 2-х т. – К.: Наукова думка, 1999. – Т. 1. – 528с.
21. Фразеологічний словник української мови / Під ред. Л. С. Паламарчука: В 2-х т. – К.: Наукова думка, 1999. – Т. 2. – 452с.
22. Чердашкова Т. З. Идеоматика и культура // Вопросы языкознания. – 1996. - №1. с. 58-71.
23. Ющук І. П. Українська мова. – К.: Либідь, 2003. – 640с.
24. Язык и мышление / Под ред. Ф. П. Фимена. – М.: Наука, 1967. – 312 с.