Типи умовних речень в романі С.Моема „Театр”, особливості їх вживання та перекладу

 

 

 

 

 

 

 

Типи умовних  речень в романі С.Моема „Театр”, особливості їх вживання та перекладу

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………….	3
РОЗДІЛ 1. ОЗНАКИ УМОВНИХ КОНСТРУКЦІЙ  В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ…………………………………………………	6
1.1. Смислові особливості умовних  конструкцій…………….	6
1.2. Комунікативні функції англійських  умовних речень…..	7
1.3. Семантична типологія умовних  конструкцій в англійській мові………………………………………………………	10
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ УМОВНИХ  КОНСТРУКЦІЙ У РОМАНІ С.МОЕМА  „ТЕАТР”…………………	13
2.1. Характеристика типів умовного значення в романі „Театр” ………………………………………………………………...	13
2.2. Семантична типологія умовних  речень в тексті роману С.Моема  „Театр”……………………………………………………..	20
2.3. Особливості перекладу умовних  конструкцій в романі …	23
ВИСНОВКИ……………………………………………………………	28
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ……………………………………………….	30

 

ВСТУП

 

Актуальність теми дослідження. На сьогоднішній день у контексті стрімкого розвитку України, її інтеграції до європейських країн формуються нові вимоги до сучасного фахівця, серед яких значну роль відіграє рівень володіння іноземною мовою. До сучасних освітніх завдань закладів освіти різного типу входить формування комунікативної особистості, яка може вільно володіти іноземною мовою на лексичному та граматичному рівнях. Відповідно до новітніх розробок у галузі методики формування граматичної складової комунікативної компетенції відбувається у процесі когнітивного засвоєння мови. На сучасному етапі розвитку наукової думки не актуальним є вивчення граматики мови відірвано від комунікативної ситуації. Будь-яка граматична категорія краще засвоюється з опорою на текст, із усвідомленням ролі граматичної категорії у функціонуванні мови як засобу комунікації. За таких умов дослідження особливостей функціонування умовних конструкцій англійської мови на матеріалі літературних творів набуває на сьогоднішній день особливого значення.

У сучасному мовознавстві накопичений  певний досвід аналізу умовних конструкцій. Вони описані з формально-граматичної  точки зору, де, перш за все, дається  характеристика умовних сполучників, дієслівних форм, які вживаються в умовних конструкціях. Аналіз значення самих конструкцій при такому підході зведений до мінімуму. Про те, що такий підхід потребує корекції, зазначали лінгвісти В.Храковський, F.S.Haiman, R.Declerck, S.Reed. В останні роки лінгвістична наука характеризується яскраво вираженим інтересом до дослідження механізмів функціонування мови і мовлення, факторів, що обумовлюють вибір варіантів вибору комунікативного наміру мовця. Значні можливості в цьому плані надає прагматичний аналіз. На те, що умовні конструкції цікавів саме як продукт мовленнєвої і мислиннєвої діяльності людини, вказують численні дослідження (Roese, Olson 1996, Roese 1997, Spellman, Mandel 1999, Galinsky, Moskowitz 2000, Markman, Tetlock 2000, Roese 2000, Evans, Over 2004), у яких відзначається, що умовні висловлювання тісно пов’язані з процесами прийняття рішені, людськими емоціями, мотивами, сприйняттям дійсності. Таким чином, актуальність даного дослідження обумовлена можливістю аналізу функціонування умовних конструкцій в реальній комунікації (адже роман С.Моема «Театр» – яскравий приклад живого спілкування, яскравих образів і соціальних типів). Аналіз функціонування умовних висловлюваннях у тексті роману дає можливість проаналізувати їх смислові ознаки і багатий семантичний потенціал даного типу висловлювань, розкрити їх прагматичні комунікативні функції, врахування яких важливе у процесі комунікації.

 Метою даного дослідження є аналіз особливостей вживання і перекладу умовних речень різних типів у романі С.Моема «Театр». Поставлена мета передбачає реалізацію ряду завдань:

• визначити смислові особливості умовних конструкцій в англійській мові;
• виділити комунікативні функції англійських умовних речень;
• охарактеризувати семантичну типологію кмовних конструкцій в англійській мові;
• вивчити типи умовних значень, які представлені в романі С.Моема «Театр»;
• розглянути семантичну типологію умовних речень в тексті роману;
• дослідити особливості перекладу умовних конструкцій роману українською мовою.

Об’єктом нашого дослідження є умовні речення англійської мови. Предмет дослідження – функціонування умовних речень різного типу в романі С.Моема «Театр».

Матеріалом для дослідження  став текст роману англійського письменника  С.Моема «Театр».

При вирішенні поставлених завдань використовувалися такі методи дослідження, як:

- відбір та обробка фактичного матеріалу;

- аналіз і синтез отриманих  результатів;

- метод контекстуального аналізу  (який включає прийоми смислової  інтерпретації), який дозволяє виявити специфіку функціонування умовних конструкцій.

Наукова новизна даного дослідження полягає в системному аналізі умовних конструкцій в сучасній англійській мові (на прикладі літературного твору), який включає опис структурно-синтаксичних типів умовних конструкцій і семантичних ознак смислів таких конструкцій.

Дослідження має практичне значення. Результати, отримані в процесі роботи над обраною темою, можуть бути використані під час вивчення граматики англійської мови, зокрема типів умовних речень. Матеріали дослідження можуть бути використані на уроках домашнього читання з англійської мови з прицілом на засвоєння конкретних граматичних форм на прикладі тексту.

Робота чітко структурована. Відповідно до поставленої мети і визначених завдань курсова складається зі вступу, двох розділів (теоретичного і практичного характеру), висновків та списку використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ОЗНАКИ УМОВНИХ КОНСТРУКЦІЙ

В АНГЛІЙСЬКІЙ  МОВІ

1.1. Смислові особливості умовних конструкцій 

 

Тривалу історію вивчення умовні судження мають у логіці. Ще Аристотель сформулював умови, за яких судження є істинним. Лінгвістику умовні конструкції цікавлять як мовний об’єкт, який має свою смислову і формальну специфіку, при цьому для умовних конструкцій у мові обов’язковою є наявність зв’язку між двома складовими умовної конструкції. В цілому в лінгвістиці здійснюється різноплановий аналіз умовних конструкцій: вони виступають об’єктом формально-граматичного, функціонально-семантичного, типологічного, когнітивного аналізу.

Умовні конструкції причини, конструкціями зі значенням мети і наслідку формують категорію обумовленості [9]. Формальні відмінності між названими конструкціями можуть бути нестійкими, наприклад, стандартні показники умовного значення – сполучники у певних контекстах можуть виражати інші значення, тобто для них характерна неоднозначність, вони можуть передавати цілу гаму смислових відтінків, і конструкція, в принципі, може бути неоднозначною.

Вимовляючи висловлювання  умовного типу, мовець, як правило, установлює зв’язок між смислами двох речень, тобто в таких випадках мова йдеться про те, що здійснена умова несе за собою здійснення наслідку, а ілокутивна функція головної частини такого умовного висловлювання зводиться до повідомлення інформації про певну подію.

Окремі компоненти змісту умовних  конструкцій можуть досить однозначно встановлюватися слухачем, виходячи з контексту і комунікативних постулатів, які базуються на принципі кооперації [7]. Одним із понять, яке дає можливість „розвантажити” семантичний опис конструкції, оскільки не все, що слухач отримує із висловлювання в контексті мовленнєвого акту, входить власне до смислу речення, є запропоноване Г.П. Грайсом поняття „імплікатури дискурсу”. Наприклад, як наслідок постулату інформативності виникає імплікатура дискурсу, пов’язана з розумінням умовного речення як такого, яке виражає не лише достатню умову, але й необхідну, тобто умовну конструкцію типу “If P, then O” прочитується також як “if not P, then not O” або іншими словами, “if and only if P, then O”.  Це обумовлено тим, що якщо мовець явно висловлює тільки одну умову, то слухач має право зробити висновок, що інші умови не призведуть до виконання ситуації, вираженої в наслідку, що всі інші умови прагматично нездійсненні. Нефактивність або гіпотетичність, що базуються на невпевненості мовця щодо того, яка ситуація має чи мала місце в описаний відрізок часу, на аналізі альтернатив асоціюються з умовними висловлюваннями, є їх домінантною ознакою. У той же час існують певні контексти, у яких дана смислова особливість умовних конструкцій може подавлятися, тобто, виходячи з певних задач комунікації, співрозмовниками розглядається тільки одна безальтернативна ситуація, яка вводиться умовним сполучником.

 

 

 

 

 

1.2. Комунікативні функції англійських умовних речень

 

Дослідники, що працюють у царині синтаксису складного речення (Р.Квірк [27], А. Редфорд [28], Н. Решер [29], О. Фішер [25]) неодноразово звертали увагу на розмаїття функцій, виконуваних підрядними умовними реченнями. Термін „комунікативна функція” не є загальновживаним стосовно підрядних умовних речень. Більшості граматичним студіям властивий інший підхід, згідно з яким виокремлюють типи умовних речень, зокрема, інструкції, вимоги, обіцянки тощо. Отже, зв'язок між головним та підрядним реченнями вищеназваного типу називають умовним. У таких реченнях можливість виконання дії, поданої у головному реченні, залежить від умови, вираженої у підрядному [25, c.298].

Р. Квірк [27] виділяє такі типи умовного значення:

І. Значення прямої умови – If I find her address, I’ll write to her:

- відкрита умова  – If Sarah is in France, she is having rest with her friends;

- гіпотетична умова – If he married another woman, he’d become a better man.

ІІ. Значення непрямої умови – She is a singer in anything but name, if I may say so.

Умовні речення  із значенням прямої умови вказують на те, що ситуація, відображена в  головному реченні прямо залежить від виконання умови підрядного речення. У випадках з непрямою умовою, підрядне речення та умова, вказана в ньому, не пов’язана із ситуацією, відображеною в головному. У реченні з відкритою умовою інформація у головному реченні може відповідати дійсності, але й може бути неправдивою.

Гіпотетична умова виражає віру мовця в те, що умова не є, не була або не буде виконана [27].

У сучасній англійській мові найуживанішими підрядними сполучниками в реченнях умови є if та unless [28]. До інших належать as long as, so long as, assuming (that), given (that), in case, in the event that, ust so (that), on condition (that), provided (that), providing (that), supposing (that).

З іншого боку, існують  не лише стверджувальні умовні речення, але й умовні запитання (If I do it, can I go?), умовні прохання (If I may, I will say the truth), умовні інструкції та команди (If she doesn’t call, give her hell!), умовні обіцянки (If you pass the exam, I’ll buy you a new book), умовні поради (If you don’t know what to do, ask your friend) тощо. У цьому контексті виділяють низку комунікативних функцій, виконуваних умовними реченнями [29, c.164]:

1) припущення: If there were life on other planets, it might be scientifically more advanced than we;

2) пояснення: If he is not here, something must have happened;

3) казуальність: If AIDS could be cured, death rate would decrease;

4) інструкції: If you need to turn on the washing machine, just press the button;

5) контроль: If you press 4, water will flow from the tap;

6) обіцянки: If you write the article, I’ll take you to a conference;

7) вибачення: If only I had known his mother had died, I wouldn’t have said that;

8) (сувора) вимога: If you come with a dog, leave it outside;

9) погроза: If you come here again, I’ll call the police;

10) переговори: If you sign these papers, we will buy the enterprise.

Таким чином, в англійській мові найуживанішими підрядними сполучниками в умовних реченнях є if та unless, хоча використовується і певна кількість інших. У сучасній англійській мові умовні речення виконують низку комунікативних функцій.

 

 

 

1.3. Семантична типологія умовних конструкцій в англійській мові

 

Умовні конструкції в англійській мові поділяються на:

• умовні конструкції, які передають реальну умову (у граматиці такий тип умовних речень називають І типом умовних речень);
• умовні конструкції, які передають напівреальну умову (ІІ тип);
• умовні конструкції, які передають контр фактичну / нереальну умову (ІІІ тип).

 

 

І тип. Речення реальної умови.

Перший тип умовних речень в  англійській мові відповідає за „реальну”  умову дії, представлену в реченні. Події цього умовного речення  відносяться до майбутнього часу [12, c.310]. У всіх умовних реченнях обов'язково будуть присутні такі сполучники, як якщо – if, коли – when, як тільки – as soon as, до того як – before, до – till, untill, після – after або інші. Особливістю цього типу умовних речень є той факт, що простий майбутній час (Future Indefinite) вживається лише в головному реченні. У підрядному реченні після зазначених сполучників використовується тільки простий теперішній час (Present Indefinite). Перекладати його слід майбутнім часом.