Принципи етикетного спілкування, застосування уніфікованихмовних кліше в стандартних ситуаціях спілкування

Ставлення до жінок в  Британії дуже ввічливе, хоча за останні роки стало більш вільним. Якщо контактують дві особи, які мають різний суспільний статус, то першим прийнято називати того, чий статус вище. Справжні британці слідують наступним вимогам: завжди посміхаються, приємні у спілкуванні, намагаються бути ненав'язливими і ненадто самовпевненими, а також прагнуть не виділятися.

Широко поширена думка, що англійці швидше демонструють дотримання всіх правил, ніж внутрішньо прагнуть так чинити. Вони здаються людьми стриманими і незворушними. Буквально з народження англійських дітей вчать не виявляти своїх справжніх почуттів і придушувати будь-яку нестриманість, щоб випадково когось не образити. Спостерігаючи за старшими, діти бачать, що ті дуже часто говорять одне, а роблять зовсім інше, тому англійці практично ніколи не говорять те, про що думають.

Англійці, на противагу  американцям, дуже люблять скаржитися, їх постійно щось не влаштовує, то уряд, то бюрократи, то ціни чи їх власне здоров'я  та ін.. У розмові англійці використовують величезну кількість банальностей, щоб підтримати бесіду або ж прикрити власне небажання говорити щось конкретне з того чи іншого питання.

Головними в спілкуванні  англійців один з одним є слова, які виражають прохання, подяку і, найголовніше, вибачення, але відразу  освоїти необхідний набір англійських формул ввічливості досить складно. Однак якщо не сказати потрібної кількості слів подяки або жалю, англійці напевно одразу ж занесуть вас в список “неприємних” людей, тобто тих, хто є недостатньо люб'язним і ввічливим.

Потрiбно намагайтися  уникати зайвої жестикуляції при спілкуванні з англійцями, адже це вважається ознакою театральності, а значить, нещирості. Непристойним вважається звертатися до незнайомих людей, доки особа не була їм представлена. При вітанні  прийнято використовувати дворянські титули, навіть у колі близьких знайомих. Хоча все більшого поширення набуває “американська” звичка називати один одного по імені. Не прийнято при зустрічі цілувати дамi руку. Під час спілкування потрiбно уникати дотиків, за винятком рукостискання, яким англійці намагаються обмінюватися легко і швидко.

Отже, можна зробити  висновок, що в етикеті спілкування  особливо яскраво проявляється самобутність національної культури і особливості  культурної традиції народу, обумовлених  життям і розвитком конкретного народу. Етикет спілкування - це відображення традицій, укладу життя народу, його духовних і матеріальних цінностей, національної психології етносу. Оволодіння етикетом спілкування як необхідної складової культурологічного мінімуму особливо важливе для здійснення міжкультурної комунікації. Як відомо, “міжкультурна комунікація - це процес безпосередньої взаємодії культур, а весь процес такої взаємодії здійснюється в рамках нетотожних національних стереотипів мислення і поведінки, що істотно впливає на взаєморозуміння сторін у комунікації” [17, с. 1].

 

1. 2. Принципи організації етикетного спілкування лінгвокультурної коммунікації.

Етикет – складова частина суспільної культури. Це сукупність правил поведінки, що стосуються зовнішніх  проявів людських стосунків. Протягом багатьох віків форми поведінки трансформуються й передаються наступним поколінням. Дослідники цього важливого суспільного явища приходять до висновку, що етикет уніфікує поведінку особи й колективу в типовій ситуації. Кожна соціальна спільнота має свій етикет, свої правила ввічливості і пристойності. Етикет включає правила спілкування між людьми різного віку, статті, соціального стану, різних конфесій та національностей. Інакше кажучи, етикет узагальнює деякі істотні для даного суспільства біологічні і соціальні критерії, сприяє об’єктивації соціальних відносин.

У сучасному етикеті  загальноприйнятими є чотири основних принципи:

1. принцип гуманізму і людяності, що втілюється у вимогах бути ввічливим, тактовним, коректним, чемним, люб'язним, скромним і точним;
2. принцип доцільності дій, відповідно до якого етикет дозволяє людині поводитися розсудливо, просто і зручно для нього самого і для спiврозмовникiв;
3. принцип краси, або естетичної привабливості поведінки;
4. принцип дотримання звичаїв і традицій тієї країни, у якій знаходиться людина у даний час [9, c. 2].

Велика кількість правил дипломатичного, військового і загальногромадського етикету майже однакові. Однак, відмінним  є те,що поведінці дипломата приділяється більша увага, адже порушення правил дипломатичного етикету може зашкодити престижу країни і призвести до ускладнень у взаємовідносинах держав [10, с. 41 - 42].

Варто зазначити, що етикет є універсальним, це означає, що основні  правила ввічливості є однаковими і в міжнародному спілкуванні, і  на національному рівні. Але іноді трапляється, що добре освідчена людина через незнання правил міжнародного етикету, потрапляє у скрутне становище. Спілкування представників різних країн, різних політичних поглядів, релігійних поглядів і обрядів, національних традицій і психології, укладів життя і культури потребує не тільки знання іноземних мов, але й уміння поводитися природньо, тактовно і достойно, що вкрай необхідно і важливо у спілкуванні з на зустрічах із iноземцями [21, с.67].

Етикет як феномен  культури вимагає від людини знань про світ, здатності самостійно мислити, розрізняти добро і зло, вміти поводити себе відповідно до гуманістичних принципів моралі. Поважати один в одному людину – це найважливіший принцип моральності. Проте будь-яка повага обов’язково має форму свого вияву. Ця форма внутрішнього виховання і називається етикетом.

Сутність сучасного  етикету полягає в глибокій повазі до людини і грунтується на передовій, прогресивній моралі – гуманістичній. В її основі лежить демократизм, розум  і природність. Навмисне зневажання норм і правил етикету (так званий етикетний нігілізм) – сьогодні історичний анахронізм. Певний час етикетний нігілізм був формою протесту  проти буржуазного етикету, а люди, які дотримувалися етикету, вважалися старомодними  та  ворожими. Проте за будь-якими правилами і нормами етикету завжди приховується  певний моральний зміст. Правила етикету виражають і певні сторони  морально-етичної культури особи [21, с. 98].

Етикет спілкування  посідає особливе місце в етикеті  кожного народу, тому вчені і філософи надають йому великого значення. Сократ вважав, що людину, яка володіє правилами етикету, можна визначити за тим, як вона висловлюється. “Скажи що-небудь, щоб я тебе побачив”, – казав він. Етикет спілкування – це складна система знаків, що вказує на ставлення до іншої людини – співрозмовника, оцінку його і одночасно самого себе, свого становища стосовно співрозмовника; це специфічні національні норми і правила мовної поведінки, які застосовуються під час вступу співрозмовників у контакт [16, с. 21].

Суспільство виробляє ритуальні  форми поведінки. З дитинства  люди засвоюють основні знаки  етикету: формули вітання, вдячності, вибачення, прощання та ін., і негативно  реагують на відступ від них, тому дотримання правил етикету спілкування сприяє створенню сприятливого мікроклімату спілкування, підносить настрій людей у колективі [21, с. 23].

Норми етикету, на відміну  від норм моралі є умовними, вони носять ніби характер неписаної угоди  про те, що в поводженні людей  є загальноприйнятим, а що ні. Кожна культурна людина повинна не тільки знати і дотримуватися основних норм етикету, але і розуміти необхідність визначених правил і взаємин. Манери багато в чому відбивають внутрішню культуру людини, його моральні й інтелектуальні якості. Уміння правильне поводитися в суспільстві має дуже велике значення: воно полегшує встановлення контактів, сприяє досягненню взаєморозуміння, створює гарні, стійкі взаємини [11, с. 145]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІ. МОВНІ КЛІШЕ  ЯК РЕПРЕЗЕНТАТИ СТИТУЦІЙНОГО ЕТИКЕТУ

Характерною ознакою сучасної науки про мову є інтенсивні пошуки в галузі прагмалінгвістики. Основними положеннями прагматичного аспекту лінгвістичних досліджень є те, що мова, виконуючи функцію спілкування, служить не тільки для повідомлення, але й для впливу мовця на співрозмовника [17, с. 1]. У мові є звороти, які в певних мовленнєвих ситуаціях повторюються без змін як усталена словесна формула. Від власне фразеологізмів вони відрізняються тим, що їхні компоненти зберігають своє пряме лексичне значення і їм не властиве емоційно-експресивне забарвлення. Науковці розрізняють три види таких стійких словосполучень: кліше, штампи та складені найменування. [10, с. 3].

У роботі більш детально розглянуто такий вид стійких  словосполучень, як кліше. Кліше — це зворот, регулярно повторюваний у певних умовах і контекстах для тотожного позначення адекватних ситуацій, стосунків між людьми тощо [10, с. 3].

Для кожної етикетної  ситуації існує стратегія правильної поведінки, стратегія неправильної поведінки і, що найважливіше, стратегія адекватної поведінки. Кожна ситуація обслуговується стійкими формулами і виразами, тобто кліше [18, с. 54]. Останні утворюють незамкнутий ряд тематичних груп одиниць мовленнєвого етикету, таких, як: “Addressing someone”, “Greeting”, “Acquaintance”, “Saying good-bye”, “Apologising”, “Thanks giving”, “Congratulation”, “Wishing” , “Invitation”, “Suggestion”, “Request”, “Advice”, “Warning”, “Approval”, “Compliment”, “Talking over the telephone” і т.п. Дані етикетні ситуації були виділені Н.І.Формановскою - автором численних праць про сучасний російській етикет спілкування. Ситуативними компонентами мовленнєвого етикету виступають:

- Комунікативний намір  мовця;

- Соціально обумовлені  відносини між учасниками комунікації,  обумовлені всім комплексом постійних і змінних ознак компонентів (стать, вік, освіта, соціальний стан, змінна роль);

- Умови спілкування  (предметне оточення, місце, час)  і т.п.

У мовній взаємодії стійкі формули мовного спілкування  призначені для здійснення впливу на співрозмовника, яке пов'язане з прагненням мовця продемонструвати своє доброзичливе ставлення до хто слухає, повагу до його особистості, і тим самим підтримати міжособистісне спілкування [18, с. 56].

У даній роботі проаналізовано деякі формульні етикетні моделі поведінки в їх жанрових різновидах в побутовому і офіційному спілкуванні з урахуванням наступних ознак: 1) офіційність та неофіційність; 2) повсякденність та урочистість.

 

2. 1. Єтикетна  модель знайомства

Знайомство - акт взаємного  самовизначення в спілкуванні між  людьми, які не були знайомі раніше [20, с. 89]. Різні контексти спілкування накладають свої обмеження на взаємне представлення. Технологія знайомства починається з привітання. Формальний або неформальний тон вітання зумовлює весь хід подальшого знайомства. У першому випадку відсутність прояву особистого інтересу одного співрозмовника до іншого має задати тон протокольного подання, яке не виходить за межі обміну мінімумом інформації один про одного. У другому випадку знайомство може бути добудовано на обміні неформальною інформацією.

У ситуації знайомства в неофіційній  обстановці дуже типовими є випадки, коли людина, що відкриває етикетний  контакт, самостійно називає себе. Як правило, такі випадки характерні для  співрозмовників однакового статусу  і віку, і є особливо типовими серед молоді: He was standing in the same place when she came back. “I’m Junior Grenville”, he said. “I’m Ann Arden”, she replied.  (Dunne D. The Two Mrs. Grenvilles). (Він стояв на тому ж місці, коли вона повернулася. “Я Джуніор Гренвіль”, сказва він. “Я Енн Арден”, вона відповіла.)(Власний переклад).

Етикетна реакція буде мати інший  вигляд в ситуації знайомства “представлення самого себе”, у разі, якщо мовці  мають різний соціальний статус: Almost immediately after her ring the door was opened by a butler. “I’m expected”, she said, “I’m Miss Arden”. “Good afternoon, Miss Arden”, the butler said, widening the opening as she passed into the hallway. ( Одразу ж післґ її дзвінка двері відчинив дворецький. “На мене чекають, я пані Арден”, сказала вона. “Доброго дня, пані  Арден”, сказав дворецький, широко відкриваючи двері, коли вона проходила у передпокій.)(Власний переклад).

Знайомство в неофіційній обстановці може починатися з питання до співрозмовника: What is your name? ( Як вас (тебе) звуть?); What is your name / surname? (Яке ваше (твоє) прізвище?);  What shall I call you? How do you want me to call you? (Як до вас можна звертатись?).

У повсякденній мові в даній обстановці спілкування вживається слово “name”, яке має на увазі і ім'я та прізвище. Акредитуючій особі як би надається право вибору визначити рівень спілкування. Серед молоді при знайомстві називається ім'я, в умовах же офіційній або ділової зустрічі називається прізвище або ім'я та прізвище. Враховуючи можливість розходження між написанням імен та їх вимовою, можна при знайомстві попросити записати в блокнот ім'я та прізвище: Please write down your full name. (Будь ласка, запишіть своє повне ім'я.).

Поняття по-батькові в англійській  мові немає. Батьки можуть дати дитині друге ім'я, яке може бути іменем, прізвищем, географічною назвою і т.п. John Fitzherald Kennedy, де друге ім'я - прізвище матері.

Стилістично знижені питання: And may I ask your name? And what is your name? (А) як Вас(тебе) звуть?); And how shall I call you? (А) яке Ваше (твоє) прізвище?);  And how do I call you? And how would you like me to address / call you? And how do I address you? (А) як до Вас (тебе) можна звертатись?).

В залежності від мовних стратегій  і тактик, які мовець обирає для  реалізації своїх цілей, ситуація знайомства може мати гумористичний характер, за умови якщо мовець у випадку невдачі не хоче втратити свого обличчя, або бажає бути неординарним і прагнути виділитися, розвеселити або ж наблизити до себе співрозмовника. В даному прикладі мова йде про відносини між чоловіком і жінкою, і головною особливістю такої конструкції є те, що після першого питання адресату не завжди вдається здогадатися про намір мовця. Розіграш, з якого починається мовленнєвий жанр знайомства, зближує його з таким фатичним мовним жанром як флірт: -“Excuse me, can you tell me the way to the airport.” - “Drive to the highway and than turn to the right.” -“And to your heart?” -“No way” (Pilcher). ( - “Вибачте, не підкажите як мені потрапити до аеропорту?” – “Їдте до шосе, потім поверніть праворуч.” – “А до Вашого серця?” – “Ніяк”)(Власний переклад).

В англійській мові і досі не встановлено  скільки існує явних національно-специфічних  рис у мовному жанрі знайомства в побутовій ситуації спілкування.