Особливості перекладу морфологічних засобів вираження заперечення в науково-технічних текстах

Для того, щоб все речення  в цілому набуло заперечного характеру, зовсім не обов’язково, щоб заперечення було виражене часткою not і стояло

поряд з присудком, або  було включене в його склад, вклинюючись  між його складовими елементами, наприклад, при аналітичній дієслівній формі. Заперечення може бути схрещене з займенником або з прислівником і входить таким чином в склад речення в ролі підмета, додатка або обставини, надаючи, проте, заперечного змісту всьому реченню. В цьому відношенні англійська мова суттєво відрізняється від української. В українській мові для того, щоб все речення носило заперечний характер, необхідно, щоб при

 

присудкові стояла заперечна  частка "не", а схрещені з запереченням займенники: ніхто, ніщо, нічого, ніякий; прислівники: ніде, нікуди, нізвідки, ніколи, ніяк, а також такі вирази, як: ні один, ні разу, ніяким чином, ні в якому разі – так, ніби додатково підсилюють це заперечення, яке належить одному членові речення – підмету, додатку чи обставині. Розглянемо ці випадки детальніше.

1. Часткове заперечення підмета. Якщо заперечення належить до підмета і виражає розподіл понять в реченні, де присудок вжитий у стверджувальній формі, то в англійській мові ми маємо часткове заперечення підмета. У такому випадку заперечна частка not вживається перед підметом. Наприклад:

Not a single diecasing company can ever succeed alone, knowledge and opinions must be shared for mutual support [26, с. 30].

У сучасній англійській мові часткове заперечення підмета зустрічається рідше, ніж часткове заперечення додатка. Для вираження заперечення в підметі служать також заперечні займенники: no one, nobody, nothing, які мають перекладні еквіваленти в українській мові.

          2. Часткове заперечення додатка. Часткове заперечення додатка виражає відсутність зв’язку між присудком і додатком. Часткове заперечення додатка виражається різними частинами мови. Наприклад:

          Not only the latest generation but also many older machines continue to give excellent results [26, с. 4].

          3. Часткове заперечення обставини. Часткове заперечення в англійській мові може виражатись в різних групах обставин. У цьому випадку одною з особливостей є те, що в сучасній англійській мові частка not вживається перед обставинами. Іншою особливістю є те, що часткове заперечення різних обставин, здебільшого, можливе не в зіставлених реченнях. Часткове заперечення може бути вираженим в обставинах різного семантичного типу:

 

а) часткове заперечення  обставини часу;

б) часткове заперечення  обставини місця;

в) часткове заперечення обставини способу дії;

г) часткове заперечення обставини причини;

          д) часткове заперечення обставини мети. Наведемо декілька прикладів:

One reason given for not mounting a defence was that entering into public debate would only draw more attention to the original criticism [26, с. 22]. (Заперечення обставини причини);

          Not much time was arranged for installation [23, с. 9]. (Заперечення обставини часу);

Розгляд загальних випадків уживання загального і часткового заперечення в межах одного речення засвідчив, що специфічною особливістю англійської мови, на відміну від української, є взаємодія загального і часткового заперечення в межах речення. Наявність часткового заперечення у взаємодії з будь-яким недієслівним компонентом речення блокує можливість вживання загального заперечення і, навпаки, наявність загального заперечення, тобто заперечення присудка, робить неможливим вживання заперечення у взаємодії з іншими компонентами.

          Таким чином, розглянувши загальні випадки часткового заперечення в англійській мові, які корелюються в складі одного речення, ми можемо констатувати, що часткове заперечення може належати до різних членів речення.

            Отже, заперечення як компонент думки і способу ії вираження є в однаковій мірі об’єктом дослідження мовознавства і філософіії.  Багато хто з лінгвістів розглядають заперечення як окрему мовну категорію, яка є компонентом категорії твердження. Цілий ряд авторів пов’язує заперечення з суб’єктивною оцінкою змісту висловлювання, а саме з характером вираженого в реченні ставлення мовця до дійсності. Ми розуміємо

 

 

заперечення як лінгвістичне явище, яке має свої прояви у різних сферах мовознавства морфології, лексиці, граматиці та фонетиці.

 

 

         1.2. Систематизація морфологічних засобів вираження заперечення

 

1.2.1. Характеристика  заперечувальних афіксів англійської мови. До морфемних засобів вираження заперечення належить афіксація, представлена префіксацією та суфіксацією.

Афіксація – це спосіб словотвору, за допомогою якого нові слова утворюються шляхом приєднання словотворчих афіксів, тобто, префіксів та суфіксів, до основ різних частин мови [30, с. 187].

Афікси, що оформлюють похідні слова  в сучасній англійській мові, неоднорідні з точки зору походження. Серед них є афікси німецького походження (un-), афікси, запозичені в різний час із інших мов, в основному з романських (dis-, de-) та з грецької мови (anti-), а також афікси, що виникли на англійському ґрунті в результаті переосмислення морфологічної структури запозичених слів (in-).

Префіксація – це спосіб словотвору, при якому утворення нового слова  відбувається за допомогою приєднання префікса [16, с. 28].

Під префіксом ми розуміємо частину  слова (морфему), яка у своєму розвитку отримала відповідне абстрактне значення і яка ставиться перед словотворчою основою, змінюючи її значення: patient (терпеливый) – impatient (нетерпеливый).

Інколи префіксацію відносять  до синтаксичного способу словотвору, а не до деривації, тому що префікси, на противагу суфіксам, у більшості  випадків не відносять утворені слова до нової частини мови [16, с. 50].

         

 

 

          Аналіз ряду джерел [20, с. 87; 16, с. 186; 21, с. 34] засвідчив, що найбільш уживаними префіксами з заперечним значенням є: іl-, іr-, іm-, іn-,   -un-, dіs-, mіs-, non-, de- тощо. Розглянемо їхню специфіку.

          1. іn - та його фонетичні варіанти іm-, іl-, іr-, що виникли в результаті регресивної асиміляції з початковим приголосним кореня. Префікс іn – романського походження, зустрічається, в основному, у складі запозичених слів і надає значення заперечення: іncorrect “неправильний, невірний” – correct “правильний”; improbable "неймовірний” – probable "імовірний, правдоподібний"; illegal "незаконний" – legal "законний". В українській мові відповідає запереченню не.

2.       Префікс un- німецького походження, сполучається з іменними та дієслівними основами. В англійській мові префікс un- є найпродуктивнішим заперечним префіксом і може використовуватися не лише з прикметниками, але й з дієсловами, наприклад, у межах прикметників (дієприкметників) префікс un- часто вживається перед голосними: unusual (незвичайний), unopened (невідкритий), untidy (неохайний), unsuccessful (неуспішний). Іменники: uneasy – uneasiness (незручність), untidiness (неохайність); дієслова з префіксом un- мають не заперечний, а протилежний зміст: dress – undress (одягати – раздягати), chain – unchain (сковувати – звільняти)                [21, с. 102].

          3. Префікс dіs- має романське походження. Цей префікс надає      утвореним    за його допомогою словам значення заперечення: dislike – не любити, або значення протилежної дії: disunite – раз’днувати, разділяти. Майже завжди в українській мові відповідає запереченню не.

          Він також вживається з прикметниками, дієсловами (дієприкметниками) та іменниками. У зв’язку з тим, що dіs-, як і деякі інші префікси, може вживатися перед голосними, то випадки його вживання потрібно просто запам'ятати, щоб уникнути плутанини при перекладі:

 

 

disagreeable (неприємний), disapproved (несхвалений), disorganized (неорганізований). Якщо слово починається на невимовну "h", то перед нею може вживатися -dіs (dіshonest) [20, с. 12]. Цей префікс може вживатися і перед приголосними: disrespectful (нешанобливий). З іменниками та дієсловами dіs- вживається дуже часто: disfigure (псувати), disjoin (раз’єднувати), dislike (неприязнь), disbalance (дисбаланс).

          4. Префікс mіs- можна перекласти, як "неправильний", "помилковий", саме такого змісту цей префікс надає словам. На відміну від попередніх префіксів mіs- уживається тільки з іменниками, дієсловами та дієприкметниками: misunderstand (невірно зрозуміти), misunderstood (невірно зрозумілий), misleading (той, що вводить в оману).

          5. Префікс non- вживається не дуже часто. Цей префікс походить безпосередньо від частки no, і може заміняти в деяких випадках інші префікси (зазвичай un-): unprofessional – nonprofessional (непрофесійнний), undurable – nondurable (недовговічний), nonsense (нісенітниця) [23, с. 124].

          6. antі- – префікс грецького походження, синонім префіксу counter- в українській мові префіксу antі - відповідають префікси противо-, анти-: antitank – протитанковий, antiaircraft – протиповітряний, antifascist –антифашист.

          7. de- – префікс романського походження (франц.), оформлює дієслівні та іменні основи, надає значення зворотної дії: decode – розкодовувати;              deform – деформувати; або значення руху назад, позбавлення чого-небудь: debar – позбавляти права адвокатської практики, decolour – знебарвлювати.

         Суфіксація – це спосіб словотвору, при якому нове слово утворюється шляхом приєднання суфікса до основи [23, с. 67]. Зазначають, що                    суфікс є словотворчою морфемою, яка утворює нове слово, що відноситься до іншої частини мови або до іншого класу. Суфікси є одними з ознак іменника як частини мови. Суфікси іменників англійської мови різноманітні за походженням. Існують суфікси, які розглядаються тільки як морфеми, і

 

суфікси, що виникли із самостійних слів, суфікси споконвічні       (-hood, -ness, -ful) та запозичені (-ism, –fy, -ment). Поряд із продуктивними суфіксами (-ist, -ee, - ess, -ation), за допомогою яких словниковий склад англійської мови продовжує поповнюватися новими лексичними одиницями, існують непродуктивні (-or, -ard) або малопродуктивні (-ment, -hood), що зустрічаються або в одному або декількох словах, або як морфологічна ознака іменника.

Розглядаючи, словотвір сучасної англійської мови О.Д. Мешков вказує на те, що суфікси можна підрозділити на термінальні та не термінальні               [25, с. 30]. Термінальні суфікси можуть займати лише кінцеве положення в слові. До них відносять суфікси типу -shіp, -let, -hood, -ness, -al, проте серед них немає жодного заперечного афіксу, наприклад: frіendshіp, kіndness, brotherhood.

Нетермінальні суфікси  здатні приєднувати після себе інші суфікси, наприклад, reader - readershіp [23, с. 87].

У свою чергу, П.М. Каращук наголошує на поділі всіх похідних іменників на такі, що утворені за допомогою агентивних суфіксів (-er, -or), а також на ті, що утворилися за допомогою абстрактних суфіксів                                  (-ism, -ship, -dom) [20, с. 37].

Посткореневий продуктивний суфікс -less, за допомогою якого можна також виразити заперечення, має суто англійське походження. Він вказує на

відсутність того, що виражено іменником без цього суфікса. Після цього іменник стає прикметником: homeless (бездомний), motionless (нерухомий).

Суфікс -free використовується для того, щоб позначити відсутність чи нестачу чого-небудь. Наприклад: fat-free — щось знежирене, також відомі calorie-free – без калорій, cholesterol-free – без холестерину, salt-free – без солі. При перекладі на українську мову зазвичай використовується префікс без- [25, c. 247].

 

 

Таким чином, заперечні  афікси в англійській мові приєднуються лише до іменних основ. Дієслівні ж основи з заперечними афіксами не поєднуються, тому що дієслівне заперечення передається в англійській мові аналітичною формою дієслова з часткою not.

При наявності заперечних афіксів переважну більшість становлять префікси. Сполучуваність заперечних афіксів з основами різних частин мови

варіюється як від  мови до мови, так і в рамках однієї мови. А також якщо початкове та похідне слова відносяться до однієї частини мови, то суфікс слугує для розмежування лексико-граматичних класів.

 

 

          1.2.2. Граматичні засоби вираження заперечення в англійській мові. Граматичне заперечення, незважаючи на зв'язок між суб'єктом і 
предикатом в реченні є синтаксичною категорією, яка негативно 
відображає цей зв'язок за допомогою певних заперечних засобів.

         У сучасній англійській мові граматичне заперечення виражене  
здебільшого запереченою часткою not. Місце і роль цієї частки 
ми розглянули раніше, коли досліджували питання про загальне 
та часткове заперечення в реченні. Вона може стояти при                                     будь-якому членові речення, тим самим вказуючи на різний тип загального і часткового заперечення.

         I do not at all complain [ 13, с. 13 ]. 
          Not so much as I could wish [ 13, с. 19 ]. 
          Our house - not new to me, but quite familiar [ 13, с. 11 ].

          Таким чином, як видно з наведених прикладів, заперечна частка not                     відображає семантичний розподіл підмета і присудка, що і є          граматичним запереченням. З точки зору семантико-синтаксичних типів 
заперечення цей тип заперечення є загальним.

         

 

          Іншим засобом вираження заперечення є заперечна 
частка no, яка вживається перед іменником, прикметником та прислівником. [ 8, c. 214 ]

         You have no best to me, steerforth, and no worst [ 13, с. 154].