Модальне дієслово must та його функціональні еквіваленти

 

       Модальне дієслово need зазвичай вживається в заперечній формі і виражає відсутність необхідності чи недоцільність виконання дії: 
 
« You needn't worry, honey, I know there is nothing in it, but we have got to look at everything as it might appear to the Court» (A. Christie : The Mystery of the Blue Train, р.125)

        “I need not remind you of their appearance and conduct on the stand”(L. Harper  : To Kill a Mockingbird, р. 25)

       Заперечення в реченнях з модальним  дієсловом need може виражатися не тільки за допомогою заперечної частки not, але й таких словосполучень, як: no more, anу more тощо:

     We need talk of this no more [5: 312].

     Для передачі даного значення може також використовуватися частка hardly, яка має частково заперечне значення:

      I need hardly tell you that [5: 312].

      Дієслово need вживається як з перфектним, так і з неперфектним інфінітивом. Модальне дієслово need у заперечній формі з неперфектним інфінітивом вказує на те, що дія, яка відбулася, не була необхідною чи, більше того, була зайвою:

     You needn’t have kept him waiting all this time [5: 313]. 
 
 

 

2.3.4 Модальні  дієслова should/ought to

       Модальне дієслово should виражає необхідність, суб’єктивну думку, пораду, докір. Дієслово ought to може також виражати значення необхідності, що схоже за значенням з дієсловом should, але відрізняється більшою суб’єктивністю й у такий спосіб передає необхідність, обумовлену думкою однієї особи, яку можуть не поділяти інші. Дієслово ought to залишає можливість нездійснення дії.

"But, in this case, I should advise most strongly perfect frankness between father and daughter." (A. Christie : The Mystery of the Blue Train, р.46)

         “You ought to go to a boy’s school sometime” (L. Harper  : To Kill a Mockingbird, р.68)

       Should/ought to з перфектним інфінітивом позначає дію, яка повинна була статись, але не сталась (у стверджувальному реченні), або дію, яка не повинна була відбутися, однак відбулася (в реченні з заперечною часткою not):

«I should have been more inclined to make an appeal to your generosity.» (A. Christie : The Mystery of the Blue Train, р.69)

«If a man had stood behind that door I should not have been able to see him» (A. Christie : The Mystery of the Blue Train, р.63)

          « I ought to have known that.» (A. Christie : The Mystery of the Blue Train, р.39)

«From the first moment I saw you—I—I ought not to have spoken so soon.» (A. Christie : The Mystery of the Blue Train, р.28)      

  Модальні  дієслова should/ought to використовуються також для вираження ймовірності, припущення. У цьому випадку вони, як правило, вживаються з неперфектною формою інфінітива дієслова ‘to be’:

«Tommy Saunders and Albert Dykes ought to be left behind.» (Agatha Christie)

«The first person that the maid should run across in Paris should be her father's secretary.» (Agatha Christie)

 

          Отже, англійські модальні дієслова  є одним із найскладніших засобів  вираження модальності, оскільки їм притаманна властивість виражати два семантичних значення: об’єктивну та суб’єктивну модальність. Семантична сфера модальності об’єднує ціле угрупування ФСП-ів. У зв’язку з цим виділяємо в межах макрополя модального дієслова must функціонально-семантичні мікрополя повинності, закономірної повинності, неминучості, деонтичної повинності та необхідності/потреби.

         В англійській мові категорія  повинності передається модальними  дієсловами та конструкціями,  зокрема модальним дієсловом must. Функціональними еквівалентами модального дієслова must є такі дієслова, як: have to, be to, need, should/ought to, що передають різні відтінки основного значення даного дієслова.

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

У результаті аналізу  мовознавчої літератури, присвяченої  дослідженню категорії модальності, та власних спостережень над її семантико-синтаксичною структурою, можна дійти висновку, що модальність - це категорія, яка виражає відношення повідомлення, котре містить речення до дійсності, що встановлюється з точки зору мовця.

Не існує  єдиної думки у мовознавців щодо категоріальної належності модальності. Її відносять до граматичної, синтаксичної чи семантичної категорії. Категорії  модальності властиві такі синтаксичні  аспекти: інваріантне модальне значення, модальність вірогідності та модальність предиката.

Більшість мовознавців  виділяють об’єктивну і суб’єктивну модальність. Об’єктивна модальність розглядається як відношення змісту висловлювання до дійсності з точки зору його реальності/нереальності та відношення суб’єкта дії до дії, яка може бути для нього можливою, бажаною або необхідною. Якщо об’єктивна модальність є основною і розглядається як необхідна конструктивна ознака кожного речення, то суб’єктивна модальність інтерпретується як необов’язкова, факультативна ознака висловлювання, що показує відношення мовця до цього висловлювання.

Опис категорії  модальності найбільш адекватно  здійснюється з позиції теорії функціонально-семантичного поля. У структурі поля виділяємо ядро і периферію.

Модальне дієслово must і його функціональні еквіваленти на основі спільності семантичної функції утворюють у межах макрополя модальності функціонально-семантичне поле модальності повинності. Оскільки модальне дієслово must з найбільшою регулярністю та найповніше передає усі відтінки значення повинності, які лежать в основі організації мікрополів у межах ФСП-ля модальності повинності, вважаємо must домінантою цього поля.

У межах макрополя  модальності виділяємо функціонально-семантичні поля повинності, закономірної повинності, неминучості, деонтичної повинності та необхідності/потреби.

Виділяємо також  наступні функціональні еквіваленти  модального дієслова must: have to, be to, need,  та should/ought to, які передають різні відтінки основного значення даного дієслова.

Модальне дієслово must, яке має широкий смисловий діапазон, є основним засобом вираження повинності в англійській мові.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Агаєва Ф.А. Модальность как лингвистическая категория. - Баку, 1990.

2. Адамец П. К вопросу о модификациях (модальных трансформациях) со значением          необходимости и возможности // CSK. - 1968. - Т.13. - №2. - С.88-90.

3. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. - М.: Наука, 1966. - 606с.

4. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. - М.: Изд-во иностран. л-ры, 1955. - 416с.

5. Бархударов Л.С., Штелинг Д.А. Грамматика английского языка. - М., 1960.

6. Бєляєва О.І. Функционально-семантический анализ директивной модальности в английском языку// Педагогическое ориентированное описание языка. - Воронеж, 1985. - 180с.

7. Бондарко О.В.  Принципы функциональной грамматики  и вопросы аспектологии. - Л.: Наука, 1983. - 208с.

8. Бондаренко О.В. Теория функциональной грамматики. Темпоральность. Модальность / Александр Владимирович Бондаренко. – Л.: Наука, 1990. - 292с.

9. Будагов Р.О.  Введение в науку о языке. - М., 1965. - 488с.

10. Виноградов В.В. О категории модальности и модальных ловах в русском языке // Избранные труды:  Исследование по русской грамматике. – М., 1975. – С. 53-87.

11. Єрмолаєва Л.С. Система средств выражения модальности в современных германских языках (на материале немецкого, английского, шведского и исландского языков). – Автореф. канд. дис. М., 1964.

12. Єрмолаєва Л.С. Типология систем наклонения в современных германских языках// Вопросы языкознания. – 1977. – №4 – С. 97-106.

13. Звєрєва О.О. Научная речь и модальность (система английского глагола). – Л., 1983.

14. Золотова  Г.О. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса. - М.: Наука, 1982. – 368с.

15. Золотова  Г.О. Очерк функционального синтаксиса русского языка//Филологические науки. - №4. – Научный доклад высшей школы. – 1962. – С. 118-140.

16. Козловский В.В. Предложения с конъюнктивом (структура, семантика, праграматика) [Текст] : монография / В.В. Козловский. – Черновцы : Рута. - 1997. - 281с.

17. Корди  О. Є.  Основные  типы  модальных  значений,  выделяемых  в  
лингвистической  литературе.  //  Теория  функциональной  грамматики:  Темпоральность. Модальность. — Л.: Наука. Ленингр. отд-ние, 1990. — С. 67 – 72.

18. Рецкер Я.Й. Теория перевода и переводческая практика. Очерки лингвистической теории перевода / Дополнения и комментарии Д.И. Ермоловича. - 2-е изд., стереотип. - М.: "Р. Валент", 2006. - 240с.

19. Селіванова О.О. Принципи сучасних лінгвістичних досліджень // Лінгвогеографія Черкащини. - К.: Знання, 2000. - с.39-41.

20. Словник лінгвістичних термінів/[укладач: Дмитро Іванович Ганич, Іван Степанович Олійник]. - К.: Вища школа, 1985. - 235с.

21. Смущинська І. В. Суб’єктивна модальність французької прози: [монографія] / Ірина Вікторівна Смущинська. – К. : Вид. центр «Київський університет», 2001. – 253с.

22. Хомякова О.Г. Модальность//Теоретическая грамматика английского языка под ред. Бурлаковой В.В. – Л.: ЛГУ, 1983. – С. 148-149.

23. Чуршуков Г. В. Модальность долженствования и средства её выражения во французских переводах Нового Завета // Филол. науки. – 1998. – №2. – С. 93–99.

24. Ярцева В.Н. Лингвистический энциклопедический словарь. - М.: Сов. энциклопедия, 1990. - 685с.

25. Lakoff R. Language in Context. – Language, 1972, V.48, №4, P.912.

26. Lyons J. Semantics. Cambridge, London, New Yourk: Cambridge University Press, 1996. – Vol.2. - 897p.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перелік художніх джерел

A. Christie : The Mystery of the Blue Train

D. Brown : Angels and Demons

L. Harper : To Kill a Mockingbird

W. Maugham : Theatre